02.06.2011 року Справа № 15/21-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого Прокопенко А.Є.-доповідач,
суддів: Дмитренко А.К., Сизько І.А.
при секретарі судового засідання Лазаренко П.М.
За участю представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 09.12.10;
від позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 27.04.11;
від відповідача: ОСОБА_3 представник, довіреність №325 від 17.05.10;
від відповідача: ОСОБА_4 представник , довіреність №307 від 07.05.10;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2011р. у справі №15/21-10
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м.Дніпропетровськ
до відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" Дніпропетровських міських електричних мереж 1 району електричних мереж, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним рішення комісії по розгляду акту про порушення Правил користування електричної енергії
У відповідності зі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва по справі на 28.04.2011р., 02.06.2011р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.11р. по справі №15/21-10 відмовлено в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ про визнання недійсним протокольного рішення комісії №4-1 від 01.04.2010р. по розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією, а розрахунку обсягу не облікованої електроенергії - необґрунтованим.
Оскаржуючи рішення господарського суду фізична особа - підприємець ОСОБА_5 просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду обставинам справи, на те, що в судовому рішенні не викладені і не спростовані всі доводи позивача, що є порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, м.Дніпропетровськ (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" Дніпропетровських міських електричних мереж 1 району електричних мереж, м. Дніпропетровськ (далі - відповідач) про визнання недійсним протокольного рішення комісії № 4-1 від 01.04.10р. по розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією, а розрахунку обсягу не облікованої електроенергії, - необґрунтованим.
Як встановлено господарським судом, 20.04.2004 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії № 1989 (далі -Договір), відповідно до умов п.1 якого відповідач продає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок позивача з приєднаною потужністю 162 кВт., величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені Додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а позивач оплачує відповідачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
17.02.2010 року інженером РЕС-1 ВАТ “Дніпрообленерго” Вороненко Л.Л. була здійснена непланова технічна перевірка виробничого приміщення позивача, в результаті якої були складені акти технічної перевірки засобів обліку електричної енергії до 1000Вт №035994, № 035995, №035996 та вилучені електролічильники.
18.02.2010 року в результаті проведеної експертизи було встановлено, що в усіх трьох лічильниках фальсифіковані пломби завода-виробника.
18.02.2010 року представниками ВАТ “Дніпрообленерго”, в особі начальника СКБ Мельника Л.Л., керівника групи Волошко Л.Н., а також спеціаліста СКБ ОСОБА_3. був складений Акт Б № 001310 від 18.02.2010 року, про порушення споживачем Правил користування електричною енергією, в якому зазначено, що позивач порушив п. 3.31, п. 3.3, п.6.40 Правил користування електричною енергією, - порушені (фальсифікація) пломби Держпотребстандарту заводу виробника електролічильника № 13761.
На підставі Акту Б № 001310 від 18.02.2010 комісією по розгляду актів про порушення Правил користування електроенергією було прийнято протокольне рішення № 4-1 від 01.04.2010 р. про нарахування збитків у розмірі 69 899,54 грн., відповідно до п. 2.5 "Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією", затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 N 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за N 782/12656. Виносячи своє рішення комісія, як вважає позивач, всупереч п.6.42 ПКЕЕ не звернула увагу на неправильне оформлення Акту Б № 001310 від 18.02.2010, чим допустила необґрунтоване нарахування обсягу недоврахованої електричної енергії та суми завданих споживачем збитків. На підставі вказаного протоколу комісії було виписано рахунок-попередження №2-492/09/4/Б 1310 від 24.09.2010 р. про сплату за недовраховану електроенергію за актом порушення Правил користування електричною енергією на суму 69899,54 грн. та повідомлення від 24.09.2010 р. про припинення подачі електроенергії.
Згідно протокольного рішення № 4-1 від 01.04.10р. нарахування не облікованої електричної енергії було здійснено за п. 2.5 по формулі 2.4 Методики. При цьому коефіцієнт використання електрообладнання був прийнятий "0,75".
18.01.2011р., 31.01.2011р., 01.02.2011р. позивач надав до суду доповнення до позовної заяви, не змінюючи при цьому підстави та предмет заявленого позову.
Як вважає позивач, оформлене протоколом рішення комісії № 4-1 від 01.04.2010 року, прийняте за результатом розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією, за своєю правовою природою є актом ненормативного характеру, який має обов'язковий характер для споживача щодо сплати вартості недоврахованої електричної енергії.
Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції -заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Частиною 1 ст. 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.
Згідно ч.2 вищезазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 237 Господарського Кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
З огляду на зазначені обставини апеляційний господарський суд вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним оскаржуваного рішення відповідача, оформленого протоколом №4-1 від 01.04.2010р. як такого, що відноситься до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів) і, тому, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є неправомірним, а позовні вимоги не підлягаючими задоволенню.
Також не підлягає задоволенню позовна вимога в частині визнання розрахунку обсягу не облікованої електроенергії необґрунтованим, оскільки дана вимога не відповідає способам захисту прав та інтересів, передбачених діючим законодавством.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову повинен кореспондувати зі способами захисту права. Під способами захисту права розуміються заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Дана норма кореспондує з приписами статті 20 Господарського кодексу України, якими унормовано, що права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Передбачені законом способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.
Приймаючи до уваги викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2011р. у справі №15/21-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий А.Є. Прокопенко
Суддя А.К. Дмитренко
Суддя І.А. Сизько
Постанова складена 07.06.2011р.