02.06.2011 року Справа № 5005/2237/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників :
прокурора: Киричок О.В. посвідчення №112 від 12.07.2010 року;
позивача: не явився;
відповідача: ОСОБА_1- предст., дов. №б/н від 18.10.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум»(м. Одеса) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011р. у справі №5005/2237/2011
за позовом: заступника прокурора м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
до: товариства з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум»(м. Одеса)
про: внесення змін до договору оренди земельної ділянки
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2011р. (підписано 06.04.2011р.) у справі №5005/2237/2011 (суддя Чередко А.Є.) задоволений позов заступника прокурора м. Кривого Рогу (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) до товариства з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум»(м. Одеса) про внесення змін до п. 6 договору оренди земельної ділянки №040610801374 від 14.12.2006р., шляхом викладення його в наступній редакції: "Річна орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України від нормативної грошової оцінки на підставі витягу (або довідки) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рахунок відділення держказначейства у м. Кривому Розі № 33217812700024 у банку ГУДКУ у Дніпропетровській області МФО 805012, код ЄДРПОУ 24230992 щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця".З відповідача на користь державного бюджету стягнуто 85 грн. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум»(м. Одеса), не погодившись із рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 року по справі №5005/2237/2011 та провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмета спору. Скаржник вказав, що позивачем порушено ст. 188 ГК України і п. 33 договору оренди земельної ділянки №040610801374 від 14.12.2006р. В порушення ст. 80 ГПК України господарським судом не досліджено чи є між сторонами предмет спору. Посилаючись на ч. 1 ст. 15 ГПК України скаржник вважає, що справа повинна розглядатись за місцезнаходженням відповідача.
02.06.2011 року від відповідача надійшло уточнення до апеляційної скарги, у якому відповідач просив скасувати судове рішення і прийняти нове, яким в позові відмовити у повному обсязі.
Заступник прокурора м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) у запереченнях на апеляційну скаргу і у судовому засіданні вказав, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення.
Криворізька міська рада (м. Дніпропетровськ) -позивач у запереченні на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду повністю відповідає вимогам чинного законодавства і повинно бути залишено без зміни. Представник позивача в судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №96326497). Беручи до уваги, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи, явка останнього у судове засідання обов'язковою не визнавалася, матеріали справи є достатніми для її розгляду, справа переглядалася без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши прокурора і представника відповідача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між Криворізькою міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “СК Петроліум” (орендар) 27.11.2006р. був укладений договір оренди земельної ділянки, за яким орендодавець на підставі рішення міської ради від 27.09.2006р. №397 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення адміністративно-торговельного центру, яка знаходиться на вул. Волгоградській, 1д у Саксаганському районі м. Кривого Рогу. В оренду передається земельна ділянка площею 0,2117 га. Кадастровий номер земельної ділянки:1211000000:06:232:0036 (п.п.1-3 договору).
Зазначений договір зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»за №040610801374 14 грудня 2006 року.
Відповідно до п. 5 договору, договір укладено на 10 років.
За умовами п. 6 договору, річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Криворізького міського управління земельних ресурсів на рахунок відділення держказначейства у Саксаганському районі м. Кривого Рогу № 33210812600024 у банку УДК у Дніпропетровській області МФО 805012, код ЄДРПОУ 24230992.
Сторони дійшли згоди, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін за станом на кожне перше число кварталу в межах терміну дії договору у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки); зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв.м. земель міста, здійснення індексації грошової оцінки земель, зміни цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; зміни розмірів земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором (п.11 договору).
Пунктом 28 договору передбачені права орендодавця, зокрема орендодавець має право: в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розміру земельного податку. Це право орендодавця підтверджується у відповідності до п. 5 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», якщо орендна плата за земельну ділянку буде менша за розмір земельного податку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування -з 04.06.2008 року.
В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI) Закон України „Про плату за землю” втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.
Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).
Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 30 Закону України «Про оренду землі»та пунктом 33 договору передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (Постанова Верховного Суду України від 06.12.2010 р. по справі № 2-1/10068-2008).
Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).
Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
У листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”, зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.
Скаржник, посилаючись на ч. 1 ст. 15 ГПК України вважає, що справа повинна розглядатись за місцезнаходженням відповідача. Оскільки об'єктом земельних відносин у даній справі є земельна ділянка, яка знаходиться у м. Кривому Розі, господарський суд правильно дійшов висновку про застосування ч. 8 ст. 16 ГПК України: «Справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті». Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
За Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду від 23.08.1994р. № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" (зі змінами і доповненнями), господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у таких випадках: припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання. У даному випадку відсутні підстави для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства і повинно бути залишено без зміни, а апеляційна скарга -без задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум»(м. Одеса) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2011 року у справі №5005/2237/2011 залишити без зміни.
Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О. Лотоцька
Р.М. Бахмат
(постанова виготовлена у повному обсязі 06.06.2011 року)