06.06.11УКРАЇНА
Чернігівської області
14000, м.Чернігів, просп. Миру, 20 тел. 698166
31 травня 2011 р. справа № 2/67
За позовом: Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції,
17507, м. Прилуки, вул. Київська, 214
до колективного підприємства «Прилуцька пересувна шляхобудівельна механізована
колона агропромислового будівництва»,
17500, м. Прилуки, вул. Фрунзе, 126в (відповідач1)
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
17500, АДРЕСА_1 (відповідач2)
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Суддя Михайлюк С.І.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача 1: Цівин О.О.
Від відповідача 2: ОСОБА_1, ОСОБА_3
Заявлений позов, відповідно до якого позивач просить витребувати з незаконного володіння відповідачів «майно (залізобетонну споруду розміром 6,4м х 5м х 2,6м в яку вмуровані дві металеві ємності, орієнтовними розмірами 1,8м х 6,0м., та бітум в кількості 6,8т та 8,2 т), яке являється державною власністю».
Позов мотивований наступним. Податковою міліцією Прилуцької ОДПІ в ході огляду території в АДРЕСА_2 виявлена залізобетонна споруда, в яку вмуровані дві металеві ємності одна з яких частково заповнена речовиною темного кольору, яка має характерний запах нафтопродуктів (орієнтовно бітум). Виявлене майно взяте на облік як таке, що має ознаки безхазяйного та передане на зберігання директору ПП «Авеста». Підставою для взяття на облік майна стало те, що на момент його виявлення права власності ніхто не заявив. Начальнику Прилуцького відділу міліції направлено листа з повідомленням про виявлення майна з ознаками безхазяйного. На запит відповідач 1 повідомив, що споруда та бітум в кількості 6,8т належить йому на праві власності, а 8,2т бітуму належить відповідачеві2 (запит здійснений у зв'язку з тим, що майно виявлене на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні відповідача1). Документів, які б підтверджували право власності, відповідачем 1 не надано. Надані відповідачем 2 документи не підтверджують права власності на бітум. Зважаючи на те, що відповідачі не заявили права власності на майно протягом 6 місяців з моменту заяви про знахідку міліції та не надали підтверджуючих право власності документів в цей строк, держава в особі позивача набула право власності на майно. При проведенні комісією додаткової інвентаризації виявлена відсутність майна. Позивач вважає, що директор відповідача 1 та відповідач 2 незаконно заволоділи майном, яке набуло статусу державного на підставі ст. 338 ЦК України. Ставлячи питання про витребування з незаконного володіння відповідачів майна, позивач вказує, що на підставі ст. 387 цього Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідно правової підстави заволоділа ним.
Від позивач надійшло клопотання про підтримку позовних вимог та розгляд справи без участі представника.
Відповідач1 подав письмові заперечення. У судовому засіданні відповідачі проти позовних вимог заперечили.
Відповідачем 1 заявлене клопотання про залучення в якості свідка для дачі показів по обставинах справи колишнього начальника ОСОБА_4
Дослідивши матеріали, суд
Клопотання відповідача1 про залучення в якості свідка колишнього начальника ОСОБА_4 відхиляється, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено встановлення фактичних обставин справи за допомогою показів свідків (ст. 32).
У позовних вимогах слід відмовити з наступних підстав.
Обґрунтовуючи можливість звернення до суду з таким позовом, Прилуцька ОДПІ посилається на п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(надалі Закон).
Вказаний Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності (преамбула).
Згідно з ч. 1 п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих державних податкових інспекцій належить подача до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Заявлений позов не пов'язаний з визнанням угод недійсними і стягненням в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також зі стягненням заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
За ч. 2 п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону позивач може звертатися до суду в інших випадках, передбачених законом. З позовної заяви вбачається, що звернення до суду здійснено саме на підставі норми, яке надає таке право в інших випадках, передбачених законом, таким законом є ст. 1 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до зазначеної норми законодавства, у позивача відсутні перешкоди звернення до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Тобто такий захист може мати місце у правовідносинах, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності юридичною особою -позивачем.
Згідно з ч. 2 ст.1 ГПК України у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Це означає, що право звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України. Таким законодавчим актом, зокрема є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».
Стаття 1 ГПК України є загальною нормою законодавства, яка визначає право державних органів на звернення до суду, а п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону -конкретизує такі випадки.
Виходячи із змісту та вимог позовної заяви, позивач звернувся до суду не як юридична особа, яка випадково виявила знахідку, а як державний орган, що діє в інтересах держави. Виходячи з положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», пошук знахідок не входить до компетенції позивача як органу державної податкової служби.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також вважає, що за змістом ст. ст. 337, 338 ЦК України знахідка передбачає випадкове, непередбачуване виявлення речі особою. При цьому річ повинна бути загубленою. Тобто власник речі повинен її позбутися по недбалості або упустити, залишити невідомо де. На думку суду зазначене не може відноситися до залізобетонної споруди розміром 6,4м х 5м х 2,6м, в яку вмуровані дві металеві ємності, орієнтовними розмірами 1,8м х 6,0м., та бітуму в кількості 6,8т та 8,2 т.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Право пред'явлення позову належить саме власнику.
Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України споруда відноситься до нерухомого майна. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Доказів реєстрації права власності за державою на споруду позивачем не надано.
У листі від 26.11.2010р. № 23 відповідач1 повідомляє позивача, що залізобетонна споруда є його власністю, перебуває на обліку основних засобів підприємства як компресорна установка, в одній із ємностей знаходиться належний йому бітум в кількості 6,8т., та ПП ОСОБА_1 в кількості 8,2т. Листом від 02.12.2010р. відповідач2 повідомив позивача, що ним орендовано ємність компресорної установки, яка належить відповідачеві1, для зберігання бітуму в кількості 8,2 т, належного відповідачеві2. За таких обставин в наявності не вирішений спорі про право на бітум.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність звернення позивачем з таким позовом.
Слід зазначити, що у позовній заяві позивачем в якості третьої особи без самостійних вимог вказано приватне підприємство «Авеста». Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. Позивач такого клопотання не заявляв.Суд не вважає, що рішення зі спору може вплинути на права і обов'язки ПП «Авеста» щодо однієї із сторін.
Враховуючи викладене, а також керуючись ст. ст. 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позовних вимогах відмовити повністю.
Суддя С.І. Михайлюк
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.06.2011р.