06.06.11
Чернігівської області
14000 , м. Чернігів тел. канцелярії 67-28-47
проспект Миру , 20 тел./факс 77-44-62
Іменем України
01 червня 2011 року Справа №8/46
За позовом: Селянського (фермерського) господарства “Нива”, с. Рибинськ,
Корюківський район, Чернігівська область, 15321
До відповідачів: 1.Ніжинського міськрайвідділу УМВС України в Чернігівській області,
вул. Московська,22, м. Ніжин, 16600
2. Головного управління Державного казначейства України у
Чернігівській області, вул. Комсомольська, 26, м. Чернігів, 14000
За участю Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі відповідачів
Про стягнення 277267грн.20коп. шкоди
Суддя Т.Г. Оленич
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: ОСОБА_1 -начальник сектору юридичного забезпечення УМВС України в Чернігівській області, довіреність №8416 від 04.04.2011
від відповідача-2: ОСОБА_2 -головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність №54 від 12.05.2011р.
У розгляді справи приймала участь: Ереп В.В. -прокурор відділу прокуратури Чернігівської області
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Позивачем заявлено позов про стягнення з державного бюджету на його користь 277267грн.20коп. майнової шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача-1 щодо розкриття злочину.
Відповідач-1 у письмовому відзиві проти позовних вимог заперечує та вказує, що позивачем не доведено наявність та розмір заявленої до стягнення шкоди, а також причинно-наслідковий зв'язок між фактом заподіяння йому шкоди та діями відповідача-1, в зв'язку з чим підстави для її стягнення відсутні. До того ж, відповідач-1 зазначає, що під час проведення за заявою позивача перевірки Ніжинським МРВ УМВС України в Чернігівській області не встановлено та документально не підтверджено факту завезення позивачем на територію м. Ніжина борошна в кількості 10,5т. Про відсутність документального підтвердження посилань СФГ «Нива»на факт заволодіння його автомобілем та борошном у кількості 10,5т. зазначено також і в рішенні Арбітражного суду Чернігівської області від 13.01.1999р., винесеного за результатами розгляду справи №9/249/16 за позовом СФГ «Івко»до СФГ «Нива»про стягнення 15000грн. боргу за автомобіль, придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 17.03.1998р. та 9650грн. пені за несвоєчасну оплату вартості придбаного автомобіля.
Відповідач-2 у відзиві на позов позовні вимоги не визнає в повному обсязі, зазначаючи, що позивачем не обґрунтовано, в чому полягають збитки, та не доведено факту заподіяння йому збитків саме внаслідок протиправних дій або бездіяльності Головного управління Держказначейства України в Чернігівській області. Крім того, як стверджує відповідач-2, чинним законодавством не передбачається відповідальність казначейських органів за шкоду, заподіяну посадовими особами інших державних органів.
Першим заступником прокурора Чернігівської області підтримані заперечення відповідачів.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. До початку судового засідання від позивача надійшло письмове клопотання про продовження розгляду справи у відсутність його представника в зв'язку з перебуванням на лікуванні у лікарні.
Представники відповідачів та прокурор проти клопотання не заперечували. Приймаючи до уваги, що прийняття сторонами участі в судовому засіданні є правом сторони, а також враховуючи закінчення строку вирішення даного спору, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання позивача, та продовжити розгляд справи по суті у відсутності його представника.
До початку судового засідання, яке відбулося 01.06.11р., від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач виклав позовні вимоги щодо кожного з відповідачів, зокрема позивач просить стягнути з відповідача-1 матеріальної шкоди в сумі 277267грн.20коп., завданої протиправними діями органу міліції, та зобов'язати відповідача-2 провести безспірне списання коштів з рахунку Ніжинського МРВ УМВС України в Чернігівській області на користь позивача. Аналіз змісту уточнення позовних вимог свідчить, що фактично позивачем частково змінені підстави позову, а також змінений предмет позову до відповідача-2. Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі змінити підставу або предмет позову тільки до початку розгляду справи по суті. Розгляд даної справи по суті розпочався 27.04.2011р., про що відображено у протоколі судового засідання (т.1, а.с.91-92)р. При цьому, оголошуючи про початок розгляду справи по суті, суд роз'яснив сторонам правові наслідки переходу до даної стадії процесу.
За таких обставин судом не приймаються до розгляду уточнення позовних вимог і спір вирішується в межах позовних вимог, викладених у позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін та прокурора, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:
17 березня 1998 року між Селянським (фермерським) господарством «Івко»(продавець за умовами договору) та Селянським (фермерським) господарством «Нива»(позивач у справі, покупець за умовами договору) укладено договір купівлі-продажу автомобіля (далі за текстом -договір купівлі-продажу), посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пилипенко Н.С., про що в реєстрі здійснено запис за №77 (копія -а.с. 9-10).
Відповідно до п.1 договору купівлі-продажу продавець продав, а покупець купив автомобіль марки КРАЗ-65101-100, 1996 року випуску, двигун №00429, шасі №10782986, кузов-контерйнер, тип -вантажний, реєстраційний номер 1882РМЕ.
Згідно із п.3 договору купівлі-продажу покупець купив зазначений автомобіль за 25500грн., з яких 10500грн. перераховано на рахунок продавця до підписання цього договору, а решту в сумі 15000грн. покупець зобов'язався виплатити до 15 серпня 1998 року.
17.03.1998р. між сторонами підписано акт приймання-передачі основних засобів (копія -а.с. 74), відповідно до якого СФГ «Івко»передало, а СФГ «Нива»прийняло автомобіль КРАЗ 65101-100, 1996 року випуску, двигун №00429, шасі 10782986, контейнер. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
Вказаний автомобіль 18.03.1998р. був зареєстрований за СФГ «Нива», про що свідчить довідка Менського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи (підпорядковане УДАІ) в Чернігівській області від 12.05.11р. №801. Згідно з цієї ж довідкою, 18.05.1999р. автомобіль знятий з обліку для реалізації в межах України за рішенням суду.
Пояснюючи обставини, при яких йому заподіяна шкода в заявленій до стягнення сумі, позивач в позовній заяві (т.1, а.с.3) зазначає про досягнення між представниками сторін договору домовленості про оплату частини заборгованості після реалізації борошна, в зв'язку з чим 30.08.1998р. представник покупця на придбаному автомобілі КРАЗ приїхав до представника продавця до м.Ніжин з борошном вагою 10,5т, залишив автомобіль в м. Ніжин для спільної поїздки в подальшому представників покупця та продавця з метою обміну борошна. Борошно, за твердженням позивача знаходилось в автомобілі в поліпропіленових мішках в контейнері та було закрито на замок. Проте, за твердженням позивача, представник продавця відмовився повертати автомобіль та борошно і почав вимагати гроші в сумі 6000 доларів США. З того часу представник покупця не зміг забрати свій автомобіль та борошно.
Далі, як зазначає позивач у позові, він звернувся до Ніжинського міськрайвідділу УМВС України в Чернігівській області (відповідача-1 у справі), але вказаним органом не було вжито безвідкладних заходів по припиненню протиправних дій представника продавця щодо незаконного розпорядження та привласнення майна позивача, не було вчинено жодних дій по розкриттю злочину, що на думку позивача, фактично сприяло його прихованню, оскільки в подальшому з подвір'я представника продавця зник не тільки автомобіль, але й борошно. А на момент подачі заяв, як впевнений позивач, у відповідача-1 були всі підстави та можливості затримати як шахрая, так і автомобіль з борошном, що були предметом злочину.
Таким чином, позивач стверджує, що оскільки відповідач-1 створював протягом 10 років тяганину в перевірці фактів, викладених в заявах та скаргах позивача стосовно незаконного використання головою СФГ «Івко»ОСОБА_3 автомобіля КРАЗ 65101-100 та привласнення 10,5т. борошна, які є власністю позивача, позивач не зміг продати борошно та своєчасно розрахуватися за придбаний автомобіль, внаслідок чого останній був реалізований для задоволення вимог стягувача в ході примусового виконання рішення Арбітражного суду Чернігівської області від 13.01.1999р. у справі №9/249/16, відповідно до якого з позивача на користь СФГ «Івко» стягнуто 15000грн. боргу, за автомобіль КРАЗ 65101-100, придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 17.03.1998р. та 9650грн. неустойки. В зв'язку з цим, стверджує позивач, йому була заподіяна відповідачем-1 шкода у розмірі 277267грн.20коп. Вказана сума за розрахунком позивача (т.1, а.с.55) включає: вартість борошна вищого ґатунку вагою 10500кг у сумі 42000грн.; вартість мішків поліпропіленових у кількості 210шт. у сумі 420грн. та вартість автомобіля КРАЗ 65101-100 у сумі 234847грн.20коп.
Отже, в межах даної справи розглядається спір, який виник між сторонами щодо відшкодування відповідачами шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій відповідача-1.
Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, які відносяться до позадоговірних зобов'язань.
В силу ст.11 цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно з ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Сторонами не заперечується факт відсутності між ними договірних зобов'язань, тобто правовідносини, які між ними виникли є позадоговірними.
Правовідносини, що виникли з позадоговірних зобов'язань регулюються главою 82 Цивільного кодексу України.
Статтею 1166 Кодексу визначаються загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, відповідно до якої шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1173 передбачаються особливості відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до приписів даної статті така шкода відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Але при цьому діють загальні правила обставин, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння майнової шкоди. Такими обставинами є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача шкоди. Приймаючи до уваги спеціальну норму, викладену у ст.1173 Цивільного кодексу України щодо наявності чи відсутності вини, наявність вини заподіювача шкоди презумується.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Враховуючи, що у спорах про відшкодування шкоди обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на відповідача, то позивач повинен довести протиправність поведінки відповідачів, розмір заявленої до стягнення суми збитків, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та збитками.
Позивач на підтвердження протиправності поведінки відповідача-1 посилається на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.08р. по справі №2-а-1198/2008, якою визнані протиправними дії Ніжинського міськрайвідділу міліції по перевірці фактів, викладених в заявах та скаргах селянського (фермерського) господарства «Нива»стосовно незаконного заволодіння майном цього господарства головою селянського (фермерського) господарства «Івко»ОСОБА_3 (т.1, а.с.53-54). Із наявній на постанові відмітки про набрання нею законної сили не вбачається з якого саме моменту постанова суду набрала законної сили. Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача-1 підтвердив, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.08р. сторонами не оскаржувалася, а тому набрала законної сили.
Таким чином, приймаючи до уваги пояснення відповідача-1, суд приходить до висновку, що на момент вирішення даного спору постанова адміністративного суду є чинною.
Із змісту вказаної постанови вбачається, що відповідачем-1 вчинені протиправні дії, які призвели до систематичного, грубого і тривалого, майже 10 років, порушення прав позивача та вимог ст.10 Закону України «Про міліцію», згідно якої міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством.
Отже, факт наявності у діях відповідача-1 протиправності поведінки підтверджується матеріалами справи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
В обгрунтування своїх вимог позивач стверджує, що відповідачем-1 безпідставно та незаконно приймалися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за його заявами щодо незаконного використання вантажного автомобіля КРАЗ-65101-100 та привласнення борошна. В подальшому такі постанови скасовувалися прокуратурою. В зв'язку з цим, за твердженням позивача, він не мав змоги своєчасно розрахуватися за придбаний ним автомобіль, внаслідок чого в 1999р. вантажний автомобіль був описаний та реалізований державною виконавчою службою на виконання рішення арбітражного суду Чернігівської області.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та із письмових пояснень позивача, останній за власною волею за взаємною домовленістю з головою СФГ «Івко»ОСОБА_3 залишив 30.08.1998р. придбаний ним у цього СФГ вантажний автомобіль КРАЗ-65101-100 разом із ключами та документами на автомобіль.
До Ніжинського міськвідділу УМВС України в Чернігівській області з заявою про сприяння повернути цей автомобіль позивач звернувся лише 01.10.1998р., тобто через 1 місяць. При цьому, в заяві були відсутні будь-які відомості про знаходження у автомобілі борошна в кількості 10,5тн. ( т.1, а.с.100).
В своїх письмових поясненнях щодо доказів заподіяння шкоди позивач стверджує, що вже 08.10.1998р. він забрав автомобіль з “території біля подвір'я Іващенка”.
Проте, 09.10.1998р. позивач знову звертається до Ніжинського міськвідділу УМВС України в Чернігівській області з заявою про розшук та повернення господарству вантажного автомобілю марки КРАЗ-65101, державний номер 2967 РМЕ, та вантажу, який знаходився у автомобілі (10,5тн борошна вищого ґатунку) (т.1, а.с.99).
В той же час, як свідчить надана позивачем до матеріалів справи копія висновку експерта Чернігівської торгово-промислової палати від 17.10.1998р. №4К-935, про результати дослідження автомобіля марки КРАЗ-65101, 1996р. випуску, держ.номер НОМЕР_1, для визначення суми матеріальної шкоди, вказане дослідження проводилося на підставі заяви позивача, а тому, матеріалами справи підтверджується, що станом на 17 жовтня 1998р. автомобіль КРАЗ був повернутий позивачу.
Також, як вбачається із матеріалів справи, арбітражним судом Чернігівської області 13.01.1999р. прийнято рішення по справі №9/249/16 за позовом СФГ «Івко»до СФГ «Нива», відповідно до якого з СФГ «Нива»стягнуто на користь СФГ «Івко»15000грн. боргу по оплаті автомобілю, придбаного за договором купівлі-продажу від 17.03.1998р., 9650грн. неустойки за несвоєчасну оплату та 1232грн.50коп. держмита.
В силу ст.115 Арбітражного процесуального кодексу України, який діяв під час прийняття вищезазначеного рішення, рішення арбітражного суду набирали законної сили негайно після їх прийняття і підлягали обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями, посадовими особами. Отже, дане рішення набрало законної сили саме з 13 січня 1999р. Доказів скасування цього рішення в порядку, встановленому чинним на той час процесуальним законодавством, позивач суду не надав.
29 березня 1999р. органом Державної виконавчої служби Корюківського району складено акт опису та арешту майна, до якого включено автомобіль КРАЗ-65101, держ.номер 29-67РМЕ.
16 квітня 1999р. вказаний автомобіль державною виконавчою службою вилучений у позивача, про що складений акт вилучення автомототранспорта.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що придбаний позивачем автомобіль вибув з його володіння в зв'язку з невиконанням ним добровільно рішення арбітражного суду Чернігівської області від 13.01.1999р., яке прийнято, в свою чергу, в зв'язку з невиконанням позивачем належним чином умов договору купівлі-продажу від 17.03.1998р.
Посилання позивача, що неправомірні дії відповідача-1 позбавили його можливості розрахуватися за придбаний автомобіль шляхом обміну борошна на іншій товар, за наслідками реалізації якого він мав намір оплатити вартість автомобіля, судом до уваги не приймається, оскільки позивачем не надано суду доказів внесення відповідних змін до договору купівлі-продажу в частині порядку та строків розрахунків.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджується наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача-1, яка полягала у неналежній перевірці заяв про вчинення злочину, та можливою шкодою, яка заподіяна позивачу і, за його твердженням, становить вартість автомобілю, борошна, яке знаходилося в автомобілі, й мішків, в які було розфасовано борошно.
Під шкодою розуміється матеріальні витрати, що виражаються у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права.
Мотивуючи розмір заявленої до стягнення шкоди, позивач зазначає, що сума шкоди складається із вартості вантажного автомобілю КРАЗ-65101, вартості 10,5тн борошна пшеничного вищого ґатунку, 210 мішків поліпропіленових.
При цьому вартість вказаного майна визначена позивачем на підставі звіту про оцінку майна СФГ «Нива»за ринковою вартістю станом на 25.01.2011р.
Разом з тим, позивач в порушення приписів Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів не надав суду беззаперечних доказів, які б підтверджували, що розмір шкоди становить саме заявлену до стягнення суму. При цьому суд приймає до уваги, що автомобіль ще в квітні 1999р. вилучений у позивача та реалізований в ході виконання рішення арбітражного суду від 13.01.1999р., а тому не міг бути пред'явлений позивачем для оцінки майна, яка проводилася в січні 2011р.
Також не знаходить свого підтвердження факт наявності 30.08.98р. в автомобілі КРАЗ-65101 борошна пшеничного вищого ґатунку в кількості 10,5тн. Надані позивачем копії помольних квитанцій від 20.08.98р., 27.08.98р., товарно-транспортної накладної від 28.08.98р. свідчать лише про отримання позивачем від Кролевецького комбінату хлібопродуктів борошна, в тому числі вищого ґатунку.
Посилання позивача на накладну №73 від 30.08.98р. та подорожній лист №266173 від 10.08.98р., як на підтвердження наявності борошна в автомобілі 30.08.98р. судом до уваги не приймається, оскільки ці документи складені в одноособовому порядку саме позивачем. До того ж, суд враховує, що при вирішенні арбітражним судом Чернігівської області спору між позивачем та СФГ «Івко» по справі №9/249/16 щодо стягнення з позивача заборгованості за придбаний автомобіль, останній, будучи відповідачем у справі №9/249/16, також обгрунтовував свої заперечення тим, що СФГ «Івко»заволодів борошном в кількості 10,5тн. При цьому, як зазначено у рішенні арбітражного суду по цій справі, ці заперечення не підтверджені СФГ «Нива»документально. Отже, суд приходить до висновку, що станом на 13.01.1999р. у позивача були відсутні будь-які докази наявності 30.08.98р. в автомобілі борошна в кількості 10,5тн, в зв'язку з цим суд не приймає як належні та допустимі докази вищезазначені накладну та подорожній лист.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено розмір шкоди, який ним заявлений до стягнення.
Приймаючи до уваги, що для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди має бути повний склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача шкоди, а також вини останнього в її заподіянні, та оскільки позивачем не доведено факт причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача-1 та шкодою, позивачем не доведено факт заподіяння шкоду та саме у тому розмірі, який заявлений до стягнення, тому відсутні підстави для покладення на державу обов'язку відшкодувати шкоду.
Відповідно до ст.ст.43,47,49 Бюджетного кодексу України, Положення про головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області, затвердженого Головою ДКУ ввід 24.07.2006р. органи Державного казначейства України відповідно до покладених на них завдань здійснюють розрахункове касове-обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та здійснюють контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету.
Матеріалами справи не підтверджується наявність між позивачем та відповідачем-2 правових відносин в частині заподіяння позивачу шкоди. А відтак, суд приходить до висновку, що відповідач-2 не може відповідати за заподіяну позивачу шкоду.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість, безпідставність позовних вимог, в зв'язку з чим даний позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати повністю покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.11,22,1167,1173 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Суддя Т.Г.Оленич
Повне рішення складено та підписано 06 червня 2011р.
Суддя Т.Г.Оленич