"30" травня 2011 р.Справа № 7/5027/321/2011.
За позовом Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго”
до відповідача Житлово-будівельного кооперативу № 53
про стягнення заборгованості - 47231,30 грн.
Суддя О.С. Тинок
Секретар судового засідання А.В. Кошман
Представники:
від позивача -ОСОБА_1. -представник (довіреність № 27 від 05 січня 2011 року)
від відповідача - ОСОБА_2. -представник (довіреність від 12 травня 2011 року)
СУТЬ СПОРУ: Міське комунальне підприємство “Чернівцітеплокомуненерго” звернулося з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 53 про стягнення заборгованості у сумі 47231,30 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 24 жовтня 2008 року між сторонами було укладено договір № 960 на постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно якого позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а останній зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в термін до 15 числа за розрахунковим місяцем. Далі позивач стверджує, що відповідач прострочив виконання договірних зобов'язань по своєчасній оплаті за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з 01 листопада 2008 року по 01 лютого 2011 року у останнього існує заборгованість у сумі 40126,39 грн. Також, позивачем нараховані відповідачу пеня у сумі 1788,33 грн., індекс інфляції у сумі 4136,95 грн. та три проценти річних у сумі 1179,63 грн.
21 квітня 2011 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що сплатив заборгованість у сумі 47900,00 грн., що підтверджується наданими платіжними дорученнями, а тому просить суд припинити провадження у справі.
23 травня 2011 року позивач надіслав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що за період з моменту направлення позовної заяви до суду та призначення справи до розгляду були проведені нарахування за поточні місяці, а тому просить збільшити заборгованість відповідача перед позивачем на суму 8496,34 грн., що утворилась за період з 01 лютого 2011 року по 17 травня 2011 року без нарахувань за травень місяць 2011 року. Також, в означеній заяві позивач зазначає, що заборгованість у сумі 40126,39 грн. за період з 01 листопада 2008 року по 01 лютого 2011 року відповідачем добровільно погашена, а тому просить припинити провадження у справі в цій частині.
Заява позивача про збільшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд приймає дану заяви.
30 травня 2011 року у судовому засіданні відповідач повідомив суд про те, що сплатив заборгованість за надану теплову енергію у сумі 8496,34 грн., в підтвердження чого надав суду платіжне доручення № 31 від 26 травня 2011 року.
Також, 30 травня 2011 року відповідач надав суду письмові пояснення, в яких зазначає, що пунктом IV.11 договору № 960 від 24 жовтня 2008 року передбачено, що в разі несплати споживачем за спожиту теплову енергію до 15 числа за розрахунковим місяцем, нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми встановленої чинним законодавством) за кожний день прострочення, а тому нарахування пені із застосуванням ставки НБУ є невірним, а розмір пені, що підлягає стягненню становить суму у розмірі 55,16 грн.(згідно наданого позивачем розрахунку).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
24 жовтня 2008 року між Житлово-будівельним кооперативом № 53 та Міським комунальним підприємством “Чернівцітеплокомуненерго” укладено договір № 960 на постачання теплової енергії в гарячій воді у житловий будинок, який розташований у місті Чернівці по вулиці Руська, 261.
Згідно з умовами вищезазначеного договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.
Пунктом II. 3. договору № 960 від 24 жовтня 2008 року встановлено, що в разі наявності засобів обліку споживач сплачує за теплову енергію за такими тарифами:
- центральне опалення 180,57 грн. з ПДВ (за 1 ГКал).
Пунктом II. 4. договору № 960 від 24 жовтня 2008 року передбачає, що в разі зміни тарифів споживач послуг сплачує за теплову енергію за новими тарифами з дня введення їх в дію.
Розмір оплати визначався відповідно до встановлених тарифів затверджених рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12 вересня 2006 року № 357/9 “Про затвердження норм витрат та розмірів тарифів на послуги з централізованого опалення і підігрів води” з послідуючими змінами внесеними рішеннями виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 32/1 від 23 січня 2007 року, № 708/18 від 25 вересня 2007 року, № 1017/24 від 29 грудня 2007 року, № 220/6 від 25 березня 2008 року, № 499/13 від 08 липня 2008 року, № 1031/24 від 30 грудня 2008 року.
З 01 січня 2009 року нарахування за спожиту теплову енергію проводилися у відповідності до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради “Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) та визнати таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 08 липня 2008 року № 499/13” від 30 грудня 2008 року № 1031/24 згідно постанови КМ України “Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води” від 10 липня 2006 року № 955.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 01 листопада 2008 року по 17 травня 2011 року поставив теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах на загальну суму 310183,40 грн., а відповідач отримав її, але сплачував за теплову енергію не в повному обсязі, а тому в нього у вказаний період виникла заборгованість у сумі 48622,73 грн.
Статтею 19 Закону України “Про теплопостачання “ від 02 червня 2005 року передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично відпущену теплову енергію.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно пункту IV. 1. договору № 960 від 24 жовтня 2008 року розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів на підставі показань приладів обліку чи розрахунків.
Відповідно до розділу VI договору № 960 від 24 жовтня 2008 споживач послуг зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором терміни, але не пізніше ніж 15 числа за розрахунковим місяцем.
При цьому, як вбачається з наданих відповідачем додаткових доказів по справі, останній після порушення провадження у справі сплатив на користь позивача заборгованість за надану теплову енергію в гарячій воді у сумі 48622,73 грн., яка утворилась в період з 01 листопада 2008 року по 17 травня 2011 року.
Отже, враховуючи те, що відповідач сплатив основний борг за поставлену теплову енергію в гарячій воді у сумі 48622,73 грн. після порушення провадження у справі, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за надану теплову енергію в гарячій воді у сумі 48622,73 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 1788,33 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині виходячи з наступного.
Згідно статтей 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пункт IV. 11. договору № 960 від 24 жовтня 2008 року передбачає, що в разі несплати споживачем за спожиту теплову енергію до 15 числа за розрахунковим місяцем, нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожний день прострочення.
Отже, відповідач за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за спожиту теплову енергію в гарячій воді має сплатити пеню у сумі 55,16 грн.
Одночасно, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 1733,17 грн. за безпідставністю, оскільки позивачем нараховано відповідачу пеню, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, а не з обумовленої сторонами в договорі № 960 від 24 жовтня 2008 року ставки у розмірі 0,5 %.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції у сумі 4136,95 грн. та три проценти річних у сумі 1179,63 грн
Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 53 -вул. Руська, 261, м. Чернівці, код 21434671 на користь Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” -вул. Максимовича, 19-а, м. Чернівці, код 34519280 -пеню у сумі 55,16 грн., індекс інфляції у сумі 4135,95 грн., три проценти річних у сумі 1179,63 грн., державне мито у сумі 539,93 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 228,66 грн.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за надану теплову енергію у сумі 48622,73 грн.
4. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 1733,17 грн.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 30 травня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 02 червня 2011 року.
Суддя О.С. Тинок