01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"30" травня 2011 р. Справа № 4/071-11
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Система Єкофарм",
м. Севастополь
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД", с. Іванковичі
про стягнення 101 706,62 грн.
зустрічним позовом
ТОВ "ВВС-ЛТД", с. Івановичі, Васильківський р-н, Київська область
до ТОВ " Система Єкофарм ", м. Севастополь
про визнання договору купівлі-продажу недійним,
за участю представників:
позивача (за первісним позовом, відповідача -за зустрічним) -ОСОБА_1 -предст., дор. від 04.04.2011р.
відповідача (за первісним позовом, позивача -за зустрічним) -ОСОБА_2. -предст., дов. від 01.04.2011р.
обставини справи:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Система Єкофарм " (позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним) про стягнення 101706,62 грн. заборгованості, яка складається з 92364,00 грн. заборгованості, у зв'язку з невиконанням договору купівлі-продажу № 128/61/09 від 15.07.2009р. та 9342,62 грн. пені.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2011р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 30.05.2011р.
27.05.2011р. на адресу господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Система Єкофарм" про визнання договору купівлі-продажу № 128/61/09 від 15.07.2009р., який укладений між ТОВ "Система Єкофарм" та ТОВ "ВВС-ЛТД", недійсним.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2011р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромати здоров'я" для спільного розгляду з первісним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар за договором купівлі-продажу №92 від 18.01.2011р., який укладений між ТОВ "Аромати здоров'я" та ТОВ "ВВС-ЛТД".
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані невідповідністю договору купівлі-продажу №92 від 18.01.2010р., який укладений між ТОВ "Аромати здоров'я" та ТОВ "ВВС-ЛТД" вимогам законодавства.
30.05.2011р. в судовому засіданні відповідачем за первісним позовом було подано клопотання про витребування нових доказів у даній справі, а саме: документів, які б підтверджували повноваження на підписання невід'ємних частин оскаржуваного договору з боку позивача за первісним позовом та відкласти розгляд справи на більш пізній строк для надання можливості витребувати нові докази, необхідні для встановлення об'єктивної істини, в задоволенні якого було відмовлено, у зв'язку з безпідставністю і необґрунтованістю.
Крім того, представник відповідача (за первісним позовом) -позивача (за зустрічним позовом) - ТОВ „ВВС-ЛТД” у судовому засіданні заявив клопотання б/н від 30.05.2011 р. про призначення судової економічної експертизи, у якому він просить суд для встановлення обставин наявності чи відсутності заборгованості ТОВ „ВВС-ЛТД” перед ТОВ «Система Єкофарм»згідно договору купівлі-продажу № 128/61/09 від 15.07.2009 р. призначити у справі судову економічну експертизу у справі № 4/071-11 та зупинити провадження у справі, що за наслідками розгляду вищевказаного клопотання у судовому засіданні судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки суд дійшов до висновку, що для роз'яснення питань, поставлених у вищевказаному клопотанні, не є необхідним наявність спеціальних знань.
30.05.2011 року через загальний відділ суду представником відповідача за первісним позовом було подано клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч. 7 ст. 811 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У зв'язку з заявленим клопотанням розгляд справи відбувався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
30.05.2011р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - ТОВ „ВВС-ЛТД” надійшов відзив б/н від 30.05.2011 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу за первісним позовом у задоволенні позову повністю.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін суд,
встановив:
15 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Система Єкофарм" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 128/61/09, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує лікарські препарати та засоби косметичної промисловості (товар), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору. Ціна товару зазначається у гривнях.
У відповідності до п. 1.2 договору, загальна ціна договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних.
Згідно п. 2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця.
Пунктами 2.6, 2.7 договору передбачено, що відпуск товару здійснюється на підставі накладної, яка має відповідати замовленню. Датою передачі товару вважається дата поставки товару на склад покупця: Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул.. Промислова, 3.
Приписами п.п. 5.1 Договору передбачено, що покупець проводить оплату за отриманий товар не пізніше строків вказаних у видаткових накладних, складених продавцем.
Оплата вартості товару проводиться в національній валюті шляхом перерахування покупцем сум на розрахунковий рахунок продавця (п.п. 5.2 Договору).
Пунктом 9.1 Договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009р., а щодо зобов'язань за договором -до повного їх виконання.
15.07.2009р. між ТОВ "Система Єкофарм" та ТОВ "ВВС-ЛТД" було укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу від 15.07.2009р. №128/61/09, відповідно до умов якої сторони визначили, що покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній продавця, не пізніше 60 календарних днів від дати отримання товару.
На виконання вищезазначеного Договору позивачем за первісним позовом була проведена поставка товару відповідачу за первісним позовом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме: видаткова накладна № СЭ-0000155 від 02.02.2010р. на суму 15136,00 грн., видаткова накладна № СЭ-0000237 від 15.02.2010р. на суму 10492,00 грн., видаткова накладна № СЭ-0000377 від 02.03.2010р. на суму 17200,00 грн., видаткова накладна № СЭ-000983 від 31.05.2010р. на суму 17200,00 грн., видаткова накладна № СЭ-001068 від 08.06.2010р. на загальну суму 8944,00 грн., видаткова накладна № СЭ-001278 від 05.07.2010р. на суму 23392,00 грн. Всього на загальну суму 92364,00 грн. Вказані накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками/штампами.
Факт отримання товару за накладними підтверджується належним чином оформленими копіями довіреностей, виданих на ім'я Бойко Наталії Юріївни та Ошивалова Максима Валерійовича (копії в матеріалах справи).
В матеріалах справи міститься акт взаєморозрахунків станом на 22.02.2011р., підписаний зі сторони відповідача Василюком та скріплений печаткою підприємства, у відповідності до якого за відповідачем рахується сума боргу в розмірі 92364,00 грн.
Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. № П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).
Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України №99 від 16.05.96р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. N 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
Факт отримання відповідачем за первісним позовом -ТОВ "ВВС-ЛТД" товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями згаданих накладних, які містять відтиск штампа відповідача в графі "прийняв" та копіями довіреностей, які видані відповідачем на отримання матеріальних цінностей від позивача та копії яких долучені до матеріалів справи (оригінали були досліджені в судовому засіданні).
Суд не бере до уваги заперечення відповідача з приводу того, що видаткові накладні зі сторони відповідача, були підписані особами (Бойко Н.Ю. -заступник начальника відділу приймання та Ошиваловим М.В. - начальник відділу приймання), яких за довіреностями не було наділено повноваженнями на погодження кількості, асортименті та якості поставленого товару, а також не надано повноважень на підписання документів, як додатків до Договору від імені ТОВ «ВВС-ЛТД». Оскільки при дослідженні вищезазначених довіреностей, суд встановив, що на вищезазначених фізичних осіб були видані довіреності, які відповідають Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей.
В порушення своїх договірних зобов'язань (п.1 додаткової угоди № 1 до договору) відповідач за первісним позовом не оплатив вартість поставленого товару.
З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання ТОВ "ВВС-ЛТД" своїх зобов'язань за Договором, за умови поставки ТОВ "Система Єкофарм" товару загалом на суму 92364,00 грн.
Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач за первісним позовом зазначає, що товар у повному обсязі не оплачений, а тому сума боргу ТОВ "ВВС-ЛТД" за поставлений товар складає 92364,00 грн. Матеріалами справи вказане твердження підтверджується, зокрема наявними видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем за первісним позовом дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог.
Доводи відповідача за первісним позовом викладені у відзиві на позовну заяву господарський суд вважає не обґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем за первісним позовом не спростовано факту поставки йому товару та факту існування заборгованості перед позивачем за первісним позовом, а саме доказів, які б свідчили про повну оплату заборгованості за договором № 128/61/09 від 15.07.2009р. суду не надано (виписки з банку, платіжні доручення, інші розрахункові документи).
Заперечення відповідача за первісним позовом, що викладені у його відзиві б/н від 30.05.2011 р. на позовну заяву, щодо того, що даний спір підлягає передачі на вирішення третейського суду є необґрунтованими, оскільки сторони у справі не надали суду належних та допустимих доказів укладення між ними відповідної третейської угоди у письмовій формі про передачу даного спору на вирішення третейського суду, як це передбачено ЗУ «Про третейські суди».
Оскільки заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 92364,00 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 9342,62 грн. пені.
Пунктом 7.1. договору купівлі-продажу № 128/61/09 від 15.07.2009 р. передбачено, що за порушення строків оплати товару, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.
Згідно п. 1 додаткової угоди №1 від 15.07.2009р., покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній продавця не пізніше 60 календарних днів від дати отримання товару.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.
Судом було встановлено, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені в сумі 9342,62 грн. є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (п.6 ст. 232 ГК України) за 238 дні, а також не враховано дату виникнення грошового зобов'язання на підставі п. 1 Додаткової угоди №1, тому суд здійснивши власний розрахунок пені встановив наступне:
Згідно видаткової накладної № СЭ-0000155 від 02.02.2010р. на суму 15136,00 грн., яка отримана відповідачем 08.02.2010р., строк оплати настав 09.04.2010р., а тому відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, починаючи з 10.04.2010р., у зв'язку з чим період нарахування неустойки є з 10.04.2010р. по 10.10.2010р., а, відтак, стягненню підлягає розмір пені в сумі 1369,08 грн.
Згідно видаткової накладної № СЭ-0000237 від 15.02.2010р. на суму 10492,00 грн., яка отримана відповідачем 18.02.2010р., строк оплати настав 19.04.2010р., а тому відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, починаючи з 20.04.2010р., у зв'язку з чим період нарахування неустойки є з 20.04.2010р. по 20.10.2010р., а, відтак, стягненню підлягає розмір пені в сумі 934,65 грн.
Згідно видаткової накладної № СЭ-0000377 від 02.03.2010р. на суму 17200,00 грн., яка отримана відповідачем 11.03.2010р., строк оплати настав 11.05.2010р., а тому відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, починаючи з 12.05.2010р., у зв'язку з чим період нарахування неустойки є з 12.05.2010р. по 12.11.2010р., а , відтак, стягненню підлягає розмір пені в сумі 1319,69 грн.
Згідно видаткової накладної № СЭ-000983 від 31.05.2010р. на суму 17200,00 грн., яка отримана відповідачем 03.06.2010р., строк оплати настав 02.08.2010р., а тому відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, починаючи з 03.08.2010р., у зв'язку з чим період нарахування неустойки є з 03.08.2010р. по 03.02.2011р., а , відтак, стягненню підлягає розмір пені в сумі 1356,21 грн.
Згідно видаткової накладної № СЭ-001068 від 08.06.2010р. на загальну суму 8944,00 грн., яка отримана відповідачем 15.06.2010р., строк оплати настав 14.08.2010р., а тому відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, починаючи з 15.08.2010р., у зв'язку з чим період нарахування неустойки є з 15.08.2010р. по 15.02.2011р., а , відтак, стягненню підлягає розмір пені в сумі 702,66 грн.
Згідно видаткової накладної № СЭ-001278 від 05.07.2010р. на суму 23392,00 грн., яка отримана відповідачем 22.07.2010р., строк оплати настав 20.09.2010р., а тому відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, починаючи з 21.09.2010р., у зв'язку з чим період нарахування неустойки є з 21.09.2010р. по 21.03.2011р., а , відтак, стягненню підлягає розмір пені в сумі 1807,91 грн.
Враховуючи вищевикладене, за розрахунком суду, стягненню підлягає розмір пені в сумі 7490,20 грн.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Система Єкофарм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" про стягнення 101 706,62 грн. заборгованості за невиконання умов договору, підлягають задоволенню частково, а саме на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 92364,00 грн., 7490,20 грн. пені.
Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані невідповідністю договору купівлі-продажу №128/61/09 від 15.07.2009р., який укладений між ТОВ "Система Єкофарм" та ТОВ "ВВС-ЛТД" вимогам законодавства.
Згідно з частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами частини першої статті 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 цього ж кодексу договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга статті 180 ГК України).
Відповідно до частини третьої статті 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.
Частиною 2 ст. 207 цього ж кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів” (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі” (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Дослідивши договір купівлі-продажу № 128/61/09 від 15.07.2009 р., укладений між ТОВ „Система Єкофарм” та ТОВ „ВВС-ЛТД”, додаткову угоду до нього № 1 від 15.07.2009р., а також специфікації (накладні) суд дійшов до висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору (предмет, якість, ціна, строки поставки і оплати, термін дії договору, інші умови), їх зміст та форма договору не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.
Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, договір купівлі-продажу № 128/61/09 від 15.07.2009 р., укладений між ТОВ „ Система Єкофарм ” та ТОВ „ВВС-ЛТД”, не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, у зв'язку з чим позовна вимога позивача за зустрічним позовом про визнання його недійсним, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладається на позивача за зустрічним позовом.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (08632, Київська обл., Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Система Єкофарм" (99041, м. Севастопіль, вул.. Гранатна, 1, код ЄДРПОУ 32265916 -92364 (дев'яносто дві тисячі триста шістдесят чотири) грн.. 00 коп. суми основного боргу, 7490 (сім тисяч чотириста дев'яносто) грн.. 20 коп. пені, 998 (дев'ятсот дев'яносто вісім) грн.. 54 коп. державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн.. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в задоволенні стягнення 1852,42 грн. пені.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. В задоволенні зустрічного позову -відмовити повністю.
Суддя О.В. Щоткін
Дата підписання повного тексту рішення: 03.06.2011р.