ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/12706.06.11
За скаргою Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Добробут та
Захист”
на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
За позовом Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Добробут та
Захист”
до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра”
про стягнення 1 090 741,78 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача (заявника) - ОСОБА_1 (довіреність №185 від 04.04.2011);
від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №13-11-11453 від 31.04.2011);
від ВДВС - не з'явився.
Обставини справи :
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.04.2009 у справі №34/127, позов Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Добробут та Захист” задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” на користь позивача 1 000 000 грн. основного боргу, 58 814 грн. 08 коп. процентів, 5 294 грн. 07 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
24.04.2009 на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2009 у справі №34/127, яке набрало законної сили 17.04.2009, видано наказ.
04.05.2011 скаржник (позивач), в порядку ст.121-2 ГПК України подав скаргу на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі -Департамент), в якій просив суд зобов'язати Департамент виконати виконавчий документ -наказ Господарського суду м. Києва №34/126 від 24.04.2009.
Відповідно до п. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги (п. 2 ст. 121-2 ГПК України).
Ухвалою суду від 10.05.2010 скаргу було прийнято до провадження та призначено до судового слухання.
У судовому засіданні представник скаржника подав доповнення до скарги, відповідно до яких просив визнати бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 у справі №34/127 незаконною.
Представник відповідача проти задоволення скарги заперечував, однак пояснень щодо розглядуваної скарги не надав.
Представник Департаменту у судовому засіданні будь-яких пояснень не надав.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження»(далі -Закон).
Згідно зі ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі -рішення).
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема судових наказів (ст. 17 Закону). Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону).
Частиною 2 статті 25 Закону встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника -у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно зі ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника (ч. 1 ст. 32 Закону).
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч.1 ст. 52 Закону).
Як слідує з матеріалів справи, Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції міста Києва 15.05.2009 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва №34/127 від 24.04.2009 (ВП №13241178).
04 лютого 2010 року ВАТ КБ «Надра»звернулося до господарського суду міста Києва з заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.2009 у справі №34/127 Ухвалою від 26.02.2010 у справі №34/127 Господарським судом міста Києва відмовлено у задоволенні заяви ВАТ КБ «Надра»про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 у справі №34/127.
Згідно з постановою заступника Міністра юстиції -директора Департаменту державної виконавчої служи від 11.02.2010 №25-1/24 матеріали виконавчих проваджень, боржниками за якими є ВАТ КБ “Надра” та його відокремлені підрозділи, передано з органів державної виконавчої служби м. Києва до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
01.04.2010 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі -ВДВС) винесена постанова про прийняття до виконавчого провадження.
10.06.2010 головний державний виконавець ВДВС Іванченко О.В., у зв'язку з тим, що станом на 10.06.2010 рішення суду боржником не виконано, дій спрямованих на виконання рішення суду з боку боржника не вчинено, виніс Постанову, якою зокрема наклав арешт на кошти у межах суми 1 064 226,15 грн. , що належать боржнику та знаходяться на рахунках, перелік яких зазначені у даній постанові.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.09.2010 було відмовлено у задоволені скарги відповідача на Постанову від 10.06.2010, а дії державного виконавця визнані правомірними.
Судом встановлено, що на день розгляду скарги позивача, рішення Господарського суду м. Києва у справі 34/127 від 06.04.2009 є невиконаним. Обставин, що перешкоджали б примусовому виконанню рішення суду відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру -у двомісячний строк.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги позивача на бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 у справі №34/127.
Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 33, 86, 121-2 ГПК України, суд
Скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Добробут та Захист” задовольнити.
Визнати бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 у справі №34/127 незаконною.
Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.
СуддяР.Б. Сташків