ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/16606.06.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РУШ»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія
МАКГРЕЙ»
простягнення 193 254,35грн.
СуддяТрофименко Т.Ю.
Представники:
від позивача -ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 25.06.2011);
від відповідача -не з'явився.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РУШ»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія МАКГРЕЙ»193 254,35 грн., із яких: 188 750 грн. основного боргу, 3 201, 20 грн. інфляційних втрат, 1 303,15 грн. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.05.2011р. порушено провадження у справі №36/166, розгляд справи призначено на 06.06.2011р.
В судове засідання 06.06.2011р. представник відповідача не з»явився, письмового відзиву на позов не надав. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Підтвердженням належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи є відмітка на повідомленні про вручення поштового рекомендованого відправлення )ухвалу суду відповідач отримав 16.05.2011р.). Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представників позивача, суд -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
16 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РУШ»(далі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРНА КОМПАНІЯ «МАКГРЕЙ»(далі Відповідач) був укладений Попередній договір №1 суборенди нежитлового приміщення та Додаткова угода №1 до нього, згідно умов якого сторонами досягнута згода про укладення до 27 грудня 2010 року Договору суборенди нерухомого майна (далі - Основний договір) загальною площею 151 квадратних метрів, що знаходиться в будівлі, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 32 (Торгівельний центр).
На виконання пункту 10 Попереднього договору, позивач перерахував на поточний рахунок відповідача гарантійний платіж у сумі 188 750,00 грн., який після підписання Основного договору зарахувався б як суборендна плата за повний перший та останній місяці суборенди. Факт перерахування грошових коштів в сумі 188 750,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №3617 від 22.12.2010р. (належним чином засвідчені копія платіжного доручення долучена до матеріалів справи).
Умовами пункту 10 Попереднього договору передбачено, що якщо Основний Договір не підписаний у строк до 27 грудня 2010 року, відповідач зобов'язаний повернути гарантійний платіж у строк 5 (п'ять) банківських днів після настання дати підписання основного договору.
При розгляді справи судом встановлено, що основний договір між сторонами не був підписаний.
Оскільки основний договір не підписаний у строк до 27 грудня 2010 року, відповідач зобов'язаний був повернути позивачеві гарантійний платіж у розмірі 188 750,00 грн. до 06 січня 2011 року.
Відповідачем не повернутий позивачу гарантійний платіж у встановлений договором строк.
04.03.2011р. позивач направив відповідачу вимогу за №01/04 про повернення гарантійного платежу у розмірі 188 750,00 грн. Дану вимогу відповідач залишив без задоволення.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, відповідач, як у встановлений договором строк так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо повернення гарантованого платежу у розмірі 188 750,00 грн. не виконав.
Пунктом 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, умовами Договору та законодавчими актами передбачено зобов'язання відповідача повернути грошові кошти позивачеві.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не спростував обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача 188 750,00 грн. обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 201, 20 грн. інфляційних втрат, 1 303,15 грн. 3 % річних.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 3 201, 20 грн. інфляційних втрат, 1 303,15 грн. 3 % річних. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи.
Судові витрати, понесені позивачем по справі, підлягають стягненню з відповідача відповідно до 49 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «МАКГРЕЙ»(04214, м. Київ, вул. Північна, 32, кв. 203, , ідентифікаційний код 36146811) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РУШ»(49040, м. Дніпропетровськ, вул. Запорожське шосе, 37, ідентифікаційний код 32007740) 188 750 грн. 00 коп. боргу, 3 201 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 1 301 грн. 15 коп. 3% річних, 1932 грн. 55 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Повний текст рішення складено
07.06.2011р.