25.05.11р.Справа № 5005/5369/2011
За позовом Приватного підприємства фірми "Мрія-94", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", м.Дніпропетровськ
про стягнення 68330,53 грн.
Суддя Петренко І.В.
при секретарі: Увлахович В.М.
Представники:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: ОСОБА_1. - дов. від 04.01.2011 р.
По справі оголошувалась перерва з 24.05.2011 р. по 25.05.2011 р. на 15 год. 00 хв.
Позивач - Приватне підприємство фірми "Мрія-94", м.Харків звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", м.Дніпропетровськ про стягнення суми 52867,15 грн. заборгованості по договору, суми 7478,89 грн. пені, суми 677,02 грн. три процентів річних від простроченої суми по договору, суми 1536,57 грн. інфляційного збільшення, суми 5770,90 грн. штрафу, а також судових витрат в повному обсязі.
Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання належним чином та в установлений строк.
Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача фактично підтверджує суму заборгованості, але заперечує проти штрафу та пені, просить відмовити в задоволенні штрафних санкцій та зауважує на те, що строк дії договору до 31.12.2007 р., а не до 31.12.2009 р., як стверджує позивач.
Представник позивача у відповідності до ст. 22 ГПК України заявив про зменшення позовних вимог на штраф і пеню та просить стягнути з відповідача суму заборгованості 52867,15 грн., суму 3 % річних 677,02 грн., суму інфляційного збільшення 1536,57 грн.
Після виходу з перерви 25.05.2011 р. представник позивача в судове засідання не з'явився.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд, -
22 травня 2007 року між позивачем - приватним підприємством фірмою «Мрія-94»(Постачальник) та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд»(Покупець) був укладений договір № 77 на поставку поліетиленової продукції.
16, 26 серпня та 6 жовтня 2010 року у відповідності до вимог Договору відповідачем були отримані партії товару на загальну суму 57709,08 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1461 від 16.08.2010, № 1527 від 26.08.2010 та №1821 від 06.10.2010, Довіреностями № 466 від 16.08.2010, № 496 від 25.08.2010 та № 639 від 05.10.2010, податковими накладними №1516 від 16.08.2010, №1590 від 26.08.2010 та №1885 від 06.10.2010 р.
У відповідності до пункту 2.3 Договору Покупець оплачує постачальнику прийняту партію товару з відстрочкою двадцять банківських днів з моменту оформлення накладної на відпустку товару.
Тобто останні строки оплати за отримані партії становив:
- за поставку 16.08.2010 року - 15.09.2010;
- за поставку 26.08.2010 року - 24.09.2010;
- за поставку 06.10.2010 року - 04.11.2010.
Позивач 24.12.10 звертався до відповідача з вимогами щодо сплати заборгованості, але відповіді не отримав.
До теперішнього часу заборгованість у сумі 52867,15 грн. відповідачем не сплачена.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив знавші грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Інфляційне збільшення складає:
- за поставку 16.08.2010 за період з 16.09.2010 по 15.04.2011р. - 255,19 грн.;
- за поставку 26.08.2010 за період з 25.09.2010 по 15.04.2011р. - 916,42грн.;
- за поставку 06.10.2010 за період з 05.11.2010 по 15.04.2011р. - 364,96 грн. Разом = 1536,57 грн.
Три відсотка річних:
- за поставку 16.08.2010 за період з 16.09.2010 по 15.04.2011р. -125,34 грн.;
- за поставку 26.08.2010 за період з 25.09.2010 по 15.04.2011р. - 431,00 грн.;
-за поставку 06.10.2010 за період з 05.11.2010 по 15.04.2011р. - 120,68 грн. Разом = 677,02 грн.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 52867,15 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1536,57 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 677,02 грн.
Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1536,57 грн. та 677,02 грн. відповідно слід визнати обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Судові витрати слід віднести на сторін.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,2,12,21,32,36,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", 49085, м.Дніпропетровськ, пр-т Газети Правда, 50 (р/р 2600430132964 у філії "Дніпропетровського Центрального відділення Промінвестбанку", МФО 305437, код ЄДРПОУ 13472597) на користь Приватного підприємства фірми "Мрія-94", 61142, м.Харків, вул.Тимурівців, 29 "б", кв. 27 (р/р 26009277528001 ХМРУ "Приватбанк", МФО 351533, код 22650371) суму 52867 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 15 коп. заборгованості по договору, суму 677 (шістсот сімдесят сім) грн. 02 коп. три проценти річних від простроченої суми по договору, суму 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 57 коп. інфляційного збільшення, суму 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. 80 коп. державного мита суму 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.
Суддя І.В. Петренко