Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301
Іменем України
07.04.2011Справа №5002-16/317-2011
За позовом 1) Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (01025, м. Київ, вул.. В.Житомироська,9, ідентифікаційний код 35134370)
2) Державного підприємства «Головний територіальний науково - дослідний і проектний інститут «КримНДІпроект» (95006, м. Сімферополь, вул.. Р.Люксембург,29)
До відповідачів 1) Алуштинської міської ради (98500, м. Алушта, вул.. Радянська,1)
2) Виконавчого комітету Алуштинської міської ради (98500, м. Алушта, вул.. Радянська, 1)
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) Державне підприємство «Санаторій «Алуштинський» (98500, м. Алушта, вул.. Октябрська,16, ідентифікаційний код 32322874).
2) Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (95000, м. Сімферополь, вул.. Некрасова,11).
3) Фонд комунального майна Алуштинської міської ради (98500, м. Алушта, пл.. Радянська,1)
4) Державне управління справами (01220, м. Київ-220, вул.. Банкова, 11).
5) Комунальне підприємство Управління міського господарства м. Алушта (98500, м. Алушта, вул.. В. Хромих, 27).
6) Відділ по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської ради (98500, м. Алушта, пл.. Совєтська, 1, каб. 59,60, ідентифікаційний код 35094600).
7) Міністерство оборони України (01001, м. Київ, пр.. Повітрянофлотський, 6).
8) Фонд державного майна України (01001, м. Київ, вул.. Кутузова, 18/9).
Про набуття права власності та скасування рішень
Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус
Представники:
Від позивачів - 1) не з'явився
2) ОСОБА_1, довіреність постійна від 20.11.2010 р., ОСОБА_2. - представ., дов. б/н від 20.11.2010р.
Від відповідачів - 1)ОСОБА_3 - представ., дов. № 02-38/1322 від 17.11.2010р.
2) ОСОБА_3 - представ., дов. № 02-38/1322 від 17.11.2010р.
Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) ОСОБА_4. - представ., дов. № 233 від 17.03.2011р.
2) не з'явився (клопотання)
3) не з'явився
4) не з'явився
5) не з'явився
6) ОСОБА_5. - представ., довіреність № 20-05-04 від 06.01.2011 р.
7) не з'явився
8) ОСОБА_6. - представ., дов. № 482 від 31.12.2010р.
Обставини справи: Міністерство регіонального розвитку та будівництва України та Державне підприємство «Головний територіальний науково - дослідний і проектний інститут «КримНДІпроект» звернулись до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідачів - Алуштинської міської ради та Виконавчого комітету Алуштинської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю за другим позивачем на вбудовані приміщення корисною площею 895,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Алушта, вул.. Таврійська,1; скасувати рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 12.09.2008р. № 732 «Про оформлення права власності на нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 1121,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Алушта, вул.. Таврійська, 1 за територіальною громадою в особі Алуштинської міської ради», рішення 19 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради 19/165 від 26.09.2007р. «Про затвердження реєстру майна, що знаходиться в комунальної власності м. Алушта, в частині включення до реєстру приміщень за адресою: м. Алушта, вул.. Таврійська,1», рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 638 від 03.07.1992р. «Про оренду вбудовано - прибудованих приміщень по вул.. Таврійська-1», та Алуштинської міської ради № 13/13 від 01.03.2000р. «Про передачу з балансу Алуштинського санаторію Міністерства оборони на баланс виробничого управління житлово - комунального господарства м. Алушти вбудовано - прибудованих приміщень цокольного та першого поверху за адресою: м. Алушта, вул.. Таврійська,1».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач - ДП «Головний територіальний науково - дослідний і проектний інститут «КримНДІпроект» протягом 32 років користується спірним майном, а тому згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України набув право це майно. При цьому, вказував, що оскаржувані рішення винесені з порушенням норм діючого законодавства, оскільки майно - нежитлові вбудовані приміщення, які розташовані по вул.. Таврійська,1 у м. Алушта є державною власністю, а відтак Алуштинська міська рада та її виконавчий комітет не мали права на розпорядження вказаним майном.
Ухвалами ГС АР Крим від 10.02.2011р., від 24.02.11 р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору були залучені, Державне підприємство «Санаторій «Алуштинський», КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Фонд комунального майна Алуштинської міської ради, Державне управління справами, Комунальне підприємство Управління міського господарства м. Алушта, Відділ по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської ради, Міністерство оборони України та Фонд державного майна України ( т.1 а.с.43-45, 106-109)
В процесі розгляду справи 2-й позивач надав письмові пояснення від 23.02.11 р. ( а.с. 53-57 т. 1), а також від 05.04.2011 р., які залучені судом до матеріалів справи.
Позивач - Державне підприємство «Головний територіальний науково - дослідний і проектний інститут «КримНДІпроект» заявою від 15.03.2011р. збільшив позовні вимоги, відповідно до якої просить визнати за вказаною юридичною особою права власності на спірні приміщення, зокрема збільшення площі, посилаючись на договір оренди від 24.09.1992 р., укладений між А.П. інститутом «КримДНІпроект» та Фондом комунального майна м. Алушта. Заява була залучена судом до матеріалів справи (т.2., а.с.1-3)
Міністерство регіонального розвитку та будівництва також заявою від 17.03.2011 р. збільшив позовні вимоги, відповідно до якої просить суд також визнати право власності за другим позивачем на вбудовані приміщення корисною площею 997,4, які розташовані за адресою: м. Алушта, вул.. Таврійська,1. Вказана заява була прийнята судом до розгляду (т.2., а.с.21-22).
В судове засідання представник 1-го позивача не з'явився, проте, заявою від 29.03.11 р. ( вх. 04.04.11 р.) просив суд розглянути справу без участі представника Міністерства.
Представники позивача ДП «Головний територіальний науково - дослідний і проектний інститут «КримНДІпроект» у судовому засіданні 07.04.2011 р. підтримали свої збільшені позовні вимоги з урахуванням додаткових письмових пояснень та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідачів - Алуштинської міської ради та Виконавчого комітету Алуштинської міської ради в судовому засіданні та у відзиві на позов вимоги позивачів не визнав з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, зокрема посилався на те, що другий позивач орендує спірні приміщення згідно з договором оперативної оренди № 138 від 16.05.2005 р., а також існуванням судових рішень, якими встановлені факти під час розгляду справи № 2-26/2995-2009 за позовом ДП «КримНДІпроект» до Алуштинської міської ради та її виконавчого комітету в частині скасування рішень відповідачів (т.2, а.с.33-34, 112-114).
Представник Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» у судове засідання 07.04.2011 р. з'явився, раніш, проти позову заперечував частково, з мотивів, викладених у письмових поясненнях від 24.02.2011р. (а.с.77-80).
Представник 3-ї особи - КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» не забезпечив явку свого представника в судове засідання, але, у своїх письмових поясненнях вказував, що право власності на вбудовані приміщення загальною площею 1121,4 кв.м. по вул.. Таврійська 1 у м. Алушті зареєстровано за територіальною громадою в особі Алуштинської міської ради на підставі свідоцтва про право власності віл 17.09.2008 р., видане згідно рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 732 від 12.09.2008 р. та вказані приміщення знаходяться в оперативній оренді згідно договору № 138 від 16.05.2005 р. у інституту «КримНДІпроект» ( т.1 а.с. 131).
Представник 3-ї особи Відділу по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської ради в судовому засіданні 07.04.11 р. заперечував проти позовних вимог, в тому числі збільшених та 18.03.2011р. надав суду свої письмові заперечення. При цьому, звертав увагу суду на те, що ДП «КримНДІпроект» було відомо про існування оскаржуваних рішень та укладаючи договори оперативної оренди тим самим визначав факт віднесення спірного майна до комунальної власності. Вказані заперечення були прийняті судом до розгляду (т.2., а.с.46-52).
Представник Фонду державного майна України вказував, що спірна будівля належала до загальнодержавної форми власності, а відтак згідно чинного законодавства передача спірного приміщення з державної до комунальної власності повинна була здійснюватись за рішенням Кабінету Міністрів України при погодженні Міністерства оборони України, як органу, уповноваженого управляти спірним майном, що також знайшло відображення у письмових поясненнях від 23.03.11 р. ( т. 2 а.с. 99-100).
Фонд комунального майна Алуштинської міської ради, Державне управління справами Комунальне підприємство Управління міського господарства м. Алушта та Міністерство оборони України у судове засідання явку свої представників не забезпечили, письмових пояснень не надали, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України та продовжувався строк його розгляду у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи, додаткові представлені документи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд
27 серпня 1975 року між Алуштинським військовим санаторієм Міністерства оборони СРСР та Алуштинським відділом «КримНДІпроект» був укладений договір, згідно з п.1 якого Алуштинський відділ «КримНДІпроект» зобов'язався виконати за замовленням санаторію особистий проект гуртожитку на 150 місць з розміщенням у цокольному та першому поверхах виробничого приміщення «КримНДІпроект» (т1., а.с.13)
Проект буде виконаний в неробочий час, без оплати, за суспільних засадах.
Пунктом 2 договору передбачено, що Санаторій МО СРСР за рахунок власних коштів та коштів військових будівельників зобов'язується побудувати гуртожиток на 150 місць з розміщенням у цокольному та першому поверхах виробничого приміщення «КримНДІпроект».
Санаторій буде звільнений від 6 % відрахувань від вартості будівництва на розвиток підприємств торгівлі та загального харчування.
Рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради депутатів трудяшихся № 664 від 11.08.76 «Про введення в експлуатацію гуртожитку на 120 місць з вбудованими приміщеннями Алуштинського відділу інституту «КримНДІпроект»по вул. В. Хромих, 33»затверджено акт від 10.08.76 прийомки в експлуатацію закінченого будівництвом гуртожитку на 120 місць по вул. В.Хромих, 33, житловою площею 632,5 кв. м., корисною площею 632,5 кв.м., з вбудованими приміщеннями Алуштинського відділу інституту «КримНДІпроект» корисною площею 895.5 кв. м., збудованого військовою частиною 73515, замовник - Алуштинський санаторій Міністерства оборони СРСР (т. 1 а.с. 32-38).
Рішенням виконавчого комітету Алуштинської міськради депутатів № 13 від 11.01.1978 р. «Про назву площі іменовано у центрі міста та перейменування частини вулиці В.Хромих» частину вулиці Вл.Хромих від будівлі міської ради з № 26 по № 70 парної сторони та з № 33 по № 89 непарної сторони перейменовано у вул. Таврійську, отже перейменовано вулицю, на якій розташований спірний будинок.
Починаючи з 1976 року вбудовані приміщення 895,5 кв. м. знаходяться в оренді інституту за договором з Алуштинським міськвиконкомом.
03.07.92 р. виконавчим комітетом Алуштинської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 638 «Про оренду вбудовано-прибудованих приміщень по вул. Таврійська, 1» на підставі постанови Верховної Ради Криму «Про розмежування майна державної власності й власності адміністративно-територіальних одиниць»( т.1 а.с. 15, т. 2 а.с. 62).
Пунктом 1 рішення виконавчого комітету ради № 638 від 03.07.92 р. Фонд комунального майна зобов'язаний прийняти на облік вбудовані приміщення по вул. Таврійській, 1 і запропоновано керівництву санаторію Міністерства оборони передати приміщення Фонду комунального майна.
Пунктом 2 даного рішення Алуштинську філію інституту "КримНДІпроект" зобов'язано переукласти договір оренди зазначених приміщень із Фондом комунального майна.
На підставі п. 3 вказаного вище рішення передбачено, що Алуштинська філія інституту "КримНДІпроект" щомісяця проводить оплату за оренду приміщень у міський бюджет (а. с. 23 том 1).
Протоколом від 02.02.2000 р. спільної наради представників Алуштинського виконавчого комітету, Представництва Фонду майна АРК, ВУ ЖКГ м. Алушта та Алуштинського відділу «КримНДІпроект», розглянувши подання прокурора м. Алушта «Про усунення порушень» у зв'язку з невідповідністю ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» рішення, прийнятого на 11 сесії 23 скликання Алуштинської міської ради «Про звільнення Алуштинського відділу «КримДНІпроект» від сплати орендної плати за займані ним приміщення по вул.Таврійська, 1, встановлено, що вбудовані приміщення КримДНІпроекту були побудовані за рахунок 5-6% відрахувань та своєчасно, після вводу до експлуатації не були поставлені на баланс експлуатаційної організації у 1976 році, а поставлені у 1992 році на облік у Фонду комунального майна на підставі Постанови верховної Ради Криму «Про розмежування майна державної власності й власності адміністративно-територіальних одиниць».
Пунктом 1 цього протоколу доручено Представництву Фонду майна АРК у м. Алушта спільно з Виробничим управлінням житлово - комунального господарства підготувати на чергову сесію міської ради питання про постановку на баланс ВУЖКГ вбудованих приміщень Алуштинського відділу «КримДПІпроект» разом з інженерними мережами.
Вказаний протокол був також підписаний з боку начальника Алуштинського відділу «КримДПІпроект» ( т.1 а.с.71).
В подальшому, 01.03.2000 р. Алуштинською міською радою на 13-ій сесії 23-го скликання було прийнято рішення № 13/13 «Про передачу з балансу Алуштинського санаторію Міністерства оборони на баланс Виробничого управління житлово-комунального господарства м. Алушти вбудованих приміщень цокольного та першого поверху будівлі за адресою: м. Алушта, вул. Таврійська, 1» (т. 1 а.с. 17).
Пунктом 2 вказаного рішення Алуштинський відділ «КримДПІпроект» був звільнений від сплати орендної плати за орендовані приміщення та згідно з п. 3 ВУЖКГ був зобов'язаний переукласти договори оренди, раніш, укладені з Алуштинським відділом «КримДПІпроект».
16.05.05 між КП «Управління міського господарства»та позивачем укладено договір оперативної оренди нерухомого майна № 138, предметом якого є передача в оренду останньому вбудованих приміщень цокольного та першого поверху площею 667,8 кв. м. вартістю 343 937,51 грн., розташованих по вул. Таврійська, 1 у м. Алушта (т. 1 а. с. 124-129).
У пунктах 1.2. та 1.5 цього договору зазначено, що на підставі рішення Алуштинської міської ради № 13/13 від 01.03.00 КП «Управління міського господарства»передає нерухоме майно: вбудованих приміщень цокольного й першого поверху 667,8 кв. м. по вул. Таврійській, 1 для розміщення Алуштинського відділу "КримНДІпроект". Передача майна в оперативну оренду не породжує права власності орендаря на це майно. Власником орендованого майна залишається Алуштинська міська рада, а орендар користується ним на строк оперативної оренди (т. 1 а. с. 124-129).
Відповідно до п. 4.1 додаткової угоди від 17.04.06 договір оперативної оренди № 138 дійсний до 15.04.07 (т. 2 а. с. 129).
Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору або зміни його умов, а також вказували, що до теперішнього часу договір від 16.05.05 р. продовжує діяти, але, на думку інституту, договір є незаконнім. Проте, доказів в підтвердження цих тверджень позивач не надав.
Приписами ч. 1 статті 344 Цивільного кодексу України, зокрема передбачено, що особа, яка добровільно заволоділа чужим майном і продовжувала відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом.
Саме на підставі цих норм позивачі просять визнати право власності за ДП «Головний територіальний науково - дослідницький та проектний інститут «Кримндіпроект» на вбудовані приміщення корисною площею 997, 4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Алушта, вул. Таврійська, 1.
Слід зазначити, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном.
Безтитульне володіння -це фактичне володіння, яке не спирається на які -не будь правові підстави набувальної давності і розповсюджується на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном.
При цьому, наявність у володільця певного юридичного титулу, виключає застосування набувальної давності.
Зміст статті 344 Цивільного кодексу України визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме:
- володіння має бути добросовісним, тобто якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю;
- володіння мусить бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним;
- володіння повинно бути безперервним протягом визначених строків.
Перебіг строку набувальної давності починається від моменту виникнення володіння.
Беручи до уваги, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на спірне майно за набувальною давністю, насамперед необхідно встановити:
- момент виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння;
- характер володіння (добросовісне, недобросовісне);
- обставини справи, за якими виникло володіння спірним майном й чи підпадає це володіння під ознаки безтитульного (незаконного) володіння;
- юридичний статус спірного майна, а саме, чи є це майно чужим для позивача.
- особу, яка є власником спірного майна.
Отже, судом встановлено, що у ДП «Головний територіальний науково - дослідницький та проектний інститут «Кримндіпроект», починаючи з 1976 р., знаходиться у користуванні майно, що розташоване за адресою: м. Алушта, вул. Таврійська,1, проте, як і раніш, так і в теперішній час вказаний позивач добросовісно та на законних підставах володіє вказаним приміщенням - праві оренди, зокрема за укладеним з власником майна договору оперативної оренди від 16.05.2005 р., що, в свою чергу, виключає ознаки безтитульного (незаконного володіння).
Слід також зазначити, що позивач ДП «КримДНІпроект», укладаючи договори оренди добровільно погодився орендувати спірні приміщення саме на умовах оренди, тим самим визнавав той факт, що це майно відноситься до комунальної власності і ним орендар користується тільки на час дії договору оперативної оренди.
З урахуванням викладеного, вимоги позивачів, в тому числі збільшені не підлягають задоволенню.
Вимоги позивачів стосовно скасування рішень № 732 від 12.09.2008р., № 19/165 від 26.09.2007р, № 638 від 03.07.1992р., № 13/13 від 01.03.2000р. також не підлягають задоволення у зв'язку з наступним.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, за змістом статті 1 ГПК України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.
Також згідно з Роз'ясненнями Президії вищого арбітражного суду України від 26.01.00р. № 02-5/35 зі змінами та доповненнями «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з недійсними актів державних та інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Судом встановлено, що у частині позовних вимог про скасування рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 638 від 03.07.92 та Алуштинської міської ради №13/13 від 01.03.00 пропущений строк позовної давності на право звернення з позовом до суду, що встановлений у три роки у відповідності зі ст. 71 ЦК УРСР 1963 року.
Ст. 257 ЦК України встановлює, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до пунктів 2-4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 267 ЦК України передбачено, що за умови дослідження у судовому засіданні доказів, судом буде установлено, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, ухвалюється рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.
Так як правовідносини виникли у 1992 та 2000 роках (рішення № 638, №13/13), в період дії ЦК УРСР 1963 року, на ці правовідносини поширюється 3-річний строк позовної давності незалежно від наявності чи відсутності заяви сторони про її застосування, оскільки ЦК України 2003 року вступив в дію лише з 01.01.04 р.
Як свідчать матеріали справи, зокрема Наказ Фонду комунального майна м. Алушта № 5 від 15.07.1992 р., протокол спільної наради від 02.02.2000 р., договір оренди від 24.09.1992 р. (т.2 а.с. 61,63-66,71) та інші документи, позивачеві своєчасно було відомо про прийняття вказаних вище рішень та він не був позбавлений можливості оскаржити їх у встановлені законом строки, якщо б вважав, що вони порушують його права. Більш того, укладаючи договір оперативної оренди №138 від 16.05.05 та додаткову угоду від 17.04.06 визнавав той факт, що це майно відноситься до комунальної власності і ним орендар користується тільки на час дії договору оперативної оренди.
Позовні вимоги в частині рішення № 19/165 від 26.09.07 та рішення №732 від 12.09.08 заявлені в межах 3-річного строку позовної давності, передбаченого ЦК України 2003 року.
Керуючись постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до положення про Єдиний державний реєстр підприємств та оргіназацій України № 499 від 22.06.05 р. та ст.. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» на 19-й сесії 5-го скликання Алуштинською міською радою прийнято рішення № 19/165 від 26.09.07 р. «Про затвердження Реєстру майна, що знаходиться в комунальній власності м. Алушта» ( т.1 ас. 16). Нежилі вбудовані приміщення площею 1 121,4 кв. м., розташовані по вул. Таврійська, 1, у м. Алушта включені до цього Реєстру під номером 634 (т.1 а.с. 16), що також підтверджується Довідкою про внесення до реєстру об'єктів комунального майна нежитлові приміщення за підписом керівника відділу по управлінню комунальною власністю.
На підставі п. 12 ч. 6.1а Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02 р.) 12.09.08 р. виконавчим комітетом Алуштинської міської ради прийнято рішення № 732 про оформлення права власності на зазначені вище нежилі вбудовані приміщення загальною площею 1121,4 кв. м. за територіальною громадою в особі Алуштинської міської ради (т.1 а.с. 14).
Відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 18.10.2009 та від 17.09.08 р. власниками гуртожитку на 120 місць по вул. Таврійська, 1 у м. Алушті загальною площею 1602 кв. м. є Держава в особі Державного управління справами (і знаходиться у господарському віданні ДП «Санаторій»Алуштинський») та нежитлових вбудованих приміщень по вул. Таврійська, 1 загальною площею 1 121,4 кв. м. є територіальна громада в особі Алуштинської міської ради (т. 1 а.с. 75-76, 95-96).
17.09.08 р. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно з номером запису № 781 в книзі 4П, форма власності зазначена комунальна ( т. 1 а.с. 76).
Спірні рішення прийняті Алуштинською міською радою та виконавчим комітетом у межах їхніх повноважень на підставі Реєстру майна, що перебуває в комунальній власності м. Алушти, затвердженого рішенням Алуштинської міської ради № 12/14від 11.04.07 та ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування".
Відповідно до ст. ст. 316-321 ЦК України власникові належать права володіння, користування й розпорядження своїм майном. Суб'єктами права власності у даному випадку є територіальна громада. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках й у порядку, установлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі й у порядку, установлених законом, і за умови попереднього й повного відшкодування їхньої вартості.
Згідно зі ст. 327 ГК України в комунальній власності перебуває майно, що належить територіальній громаді. Керування майном, що перебуває в комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада й утворені нею органи місцевого самоврядування.
Такої ж думки дотримувався і Севастопольський апеляційний господарський суд в своєї постанові від 06.05.2010 р. під час розгляду справи № 2-26/2995-2009, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 18.08.2010 р. ( т. 2 а.с. 38-44).
Таким чином, ДП «Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут «КримНДІпроект» як вже встановлено не є власником спірного майна, а акт прийняття в експлуатацію гуртожитку, в свою чергу, не є правовстановлюючим документом, а відтак не довів чим саме порушені його права та законні інтереси відповідачами під час прийняття оскаржуваних рішень № 732 від 12.09.2008р., № 19/165 від 26.09.2007р.
Згідно зі ст.. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Слід також зазначити, що ДП «Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут «КримНДІпроект» є юридичною особою згідно з датою державної реєстрації про юридичну особу -12.04.1996 р., що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10.02.2011 р. (т.1 а.с. 30), а Міністерство регіонального розвитку та будівництва України є тільки органом управління майном, яке закріплено за підприємством.
Крим того, із тексту позовної заяви та збільшених позовних вимог взагалі не вбачається які права та законні інтереси 1-го позивача були порушені відповідачами в частині спірних приміщень та прийняття оскаржуваних рішень. В процесі розгляду справи судом також не було встановлено порушень прав та інтересів Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог, в тому числі збільшених Міністерству регіонального розвитку та будівництва України та Державному підприємству «Головний територіальний науково - дослідний і проектний інститут «КримНДІпроект» слід відмовити.
Судові витрати суд покладає на позивачів згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Міністерства регіонального розвитку та будівництва України та Державного підприємства «Головний територіальний науково - дослідний і проектний інститут «КримНДІпроект» відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Білоус М.О.