СПРАВА № 2-1602/11
Номер рядка стат. звіту -43
Код суду -0707
06 травня 2011 року м.Мукачево
в особі : головуючого- судді ФЕЄР І.С.
при секретарі АНДРЕЛА В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1, -
01 квітня 2011 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Мукачівського міськрайонного суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся через засоби масової інформації, про причину неявки суд не повідомив.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з»явилися, згідно поданої заяви від 06 травня 2011 року просять справу розглянути без їхньої участі. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити та винести по справі заочне рішення. Суд знаходить можливим розглянути справу у відсутності учасників судового розгляду, відповідно до вимог ст.169 ч. 4 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до слідуючого висновку.
В судовому засіданні належними доказами встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності від 02 березня 2011 року будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що стверджується також витягом про державну реєстрацію прав від 17 березня 2011 року за №29342229 (а.с. 9, 10).
Відповідно до довідки виданої 29 березня 2011 року за №1103 Житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №5 ОСОБА_3 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Актом Житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №5 від 29 березня 2011 року стверджується, що ОСОБА_3 з 1988 року не проживає у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Статтею 48 пунктом 2 Закону України “Про власність” із змінами та доповненнями, внесеними Законами України, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння, і відшкодування завданих збитків.
Конвенцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та
-2-
протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК), ст. 48 Закону «Про власність».
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім»ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3, який зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 з 1988 року не проживає по даній адресі без поважних причин. Реєстрація відповідача за адресою АДРЕСА_1 позбавляє конституційного права позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як співвласників будинку вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, створює для них зайві витрати по обслуговуванню та утриманню будинку, що негативно відображається на фінансовому становищі їх сім»ї, а тому позовні вимоги обгрунтовані і такі, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 169 ч.4 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів і постановляє заочне рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 60, 169, 208, 209, 212-218, 224-232 ЦПК України, ст.41 Конституції України, ст.ст.12, 48 Закону України “Про власність” із змінами та доповненнями, внесеними Законами України, Конвенцією про захист прав людини»від 17 липня 1997 року, ст. 150 ЖК України, ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 383, 386, 391 ЦК України, суд заочно,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали учать у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.С.ФЕЄР