Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207
Іменем України
29.03.2011Справа №5002-2/6169-2010
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Черного Моря» (03150, м.Київ. вул..Димитрова, 14-А)
до Приватного підприємства «ЕЛЬФІДЕЛЬ» (95050, м. Сімферополь, вул. Ростовська, 4, кв. 36)
про стягнення 55 977,00 доларів США.
Суддя Толпиго В.І.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність у справі.
Від відповідачів: не з'явився
Суть спору:
ТОВ «Термінал Черного Моря» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства «ЕЛЬФІДЕЛЬ» про стягнення 42 300,00доларів США заборгованості та 13 677,00 доларів США штрафу, а всього - 55 977,00доларів США з вказівкою суми в гривнях по курсу НБУ на час оголошення рішення.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено контракт від 22.2.2010 року №01-02-2010, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар на протязі одного місяця з моменту отримання передоплати. Позивач у повному обсязі виконав зобов'язання стосовно здійснення авансового платежу, проте, відповідач в порушення умов договору не виконав своєчасно свої зобов'язання по поставці товару. Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.
17.3.2011 року від Головного управління статистики надійшов витяг з ЄДРПОУ від 11.3.2011 року №05.3-8.1/621, в якому зазначено, що в ЄДРПОУ значиться юридична особа - Приватне підприємство «ЕЛЬФІДЕЛЬ», яке знаходиться за адресою: 95050, м. Сімферополь, вул. Ростовська, 4, кв. 36.
22.3.2011 року від позивача надійшло клопотання, яким просять суд звернути увагу на те, що відповідач визнає свою заборгованість, та додає лист Приватного підприємства «ЕЛЬФІДЕЛЬ» від 10.3.2011 року, в якому зазначено, що заборгованість Приватного підприємства «ЕЛЬФІДЕЛЬ» перед позивачем складає суму розмірі 42 300,00грн.
29 березня 2011 року до суду від відповідача надійшла заява від 22.3.2011р, відповідно до якої відповідач повністю визнає позовні вимоги та не заперечує проти прийняття судом рішення про задоволення позову. Також у своїй заяві відповідач зазначає, що контракт від 22.2.2010 року №01-02-2010 являється розірваним на підставі листа позивача та припинив свою дію з 03.9.2010р.
Також 29.3.2011 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи по суті з урахуванням заяви відповідача про визнання позову.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з'явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст..663 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст..670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).
Між Приватним підприємством «ЕЛЬФІДЕЛЬ», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал Черного Моря» (Грузія), як покупцем, був укладений контракт №01-02-2010 від 22.2.2010 року, відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець покупає Трансформатори силові масляні типу ТМН-6300 35/10кВ в комплектації, перераховані у додатках №1,2 до контракту, що складають його невід'ємну частину, на умовах, викладених у контракті.
Відповідно до п. 2.1 контракту загальна ціна його становить 141 000,00 доларів США.
Кількість товару, згідно додатку № 1 від 22.04.2010р. до контракту, становить 2 шт.
Продавець в порядку п. 3.3 контракту прийняв на себе зобов'язання здійснити поставку товару протягом 1 місяця з моменту отримання передоплати. Часткове відвантаження не допускається.
Відповідно до п.п.4.2 - 4.4 контракту покупець зобов'язаний оплатити 40% загальної суми контракту протягом 3-х банківських днів з дня надання рахунку продавцем після підписання контракту. 40% загальної суми контракту оплачується покупцем протягом 3-х банківських днів з дня передачі продавцем по електронній пошті повідомлення про готовність товару до відвантаження. Решта 20% загальної суми контракту оплачуються покупцем протягом 5-ти банківських днів після поставки товару і оформлення відповідного акту прийому-передачі.
Позивач на виконання зобов'язань, прийнятих за контрактом №01-02-2010 від 22.02.2010 року провів авансовий платіж у розмірі 80% на суму 112 800 доларів США, а саме: платіжним дорученням №25 від 26.02.2010 р. покупцеві на виконання контракту був перерахований авансовий платіж у розмірі 40% від суми контракту - 56 400 доларів США; платіжним дорученням № 56 від 27.04.2010 р на виконання п.4.3 контракту, після того, як 26.04.2010 р. продавець сповістив покупця про готовність відвантажити товар, про що направив відповідний електронний лист 27.04.2010 р., а також інвойс №Р1-01/04-2010 від 26.04.2010 р. на суму 56 400 доларів США, покупцеві була перерахована друга частина авансового платежу у розмірі 40% від суми Контракту - 56 400 доларів США, що також підтверджується банківськими виписками та відповідною довідкою банку вих. № 409 від 10.11.2010 р.
Тобто, судом встановлено, що відповідач повинен був зробити поставку товару до 27.5.2010р.
Проте, відповідач свої зобов'язання за контрактом належним чином не виконав, у встановлені контрактом строки відповідач не поставив товар у повному об'ємі.
24.08.2010 р. покупець звернувся до відповідача з листом про повернення перерахованого авансового платежу через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за контрактом.
Відповідач - у своєму листі вих. № 08/0810 від 24.08.2010 р. підтвердив факт прийняття ним авансового платежу від покупця в повному обсязі, а також неналежне виконання зі свого боку зобов'язань з поставки вантажу, зобов'язавшись поставити один з двох трансформаторів.
Так, продавець поставив покупцеві трансформатор силовий масляний типу ТМП-6300 35/10кВ 02.09.2010 р. - 1 шт., що підтверджується митною декларацією № 60000000/2010/004153 від 02.9.2010 р., на загальну сумму70 500 доларів США.
Отже продавець, прийняті на себе зобов'язання за контрактом, щодо поставки товару виконав неналежним чином, здійснивши поставку товару з пропуском строку, передбаченого контрактом, і недопоставив позивачеві 1 (один) трансформатор.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також ч.1 ст..670 ЦК України, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань з продавця підлягає стягненню на користь покупця сума проавансованого, але не поставленого трансформатора, в розмірі 42 300 доларів США.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов'язань перед позивачем по поставці товару на суму 42 300,00доларів США або повернення вказаної суми та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок. Більш того, відповідач відповідно до своєї заяви від 22.3.2011р повністю визнав позовні вимоги.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення 42 300,00доларів США боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Окрім вимог про стягнення боргу позивачем заявлена вимога про стягнення штрафу у розмірі 13 677,00 доларів США, яка також підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Пунктом 9.1, 9.2 контракту сторони узгодили, що за недотримання встановлених в контракті термінів відвантаження винна сторона зобов'язана сплатити штраф іншій стороні в розмірі 0,1% від вартості простроченого до відвантаження товару за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості контракту.
Виходячи з вищевказаного, а також враховуючи те, що відповідач відповідно до своєї заяви від 22.3.2011р повністю визнав позовні вимоги, у тому числі і штраф, позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 13 677,00 доларів США (за період з 28.05.2010 р. по 01.09.2010 р.), нарахованого за прострочення строку поставки товару з урахуванням, умов укладеного між сторонами контракту та вимог діючого законодавства, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.
В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлений та підписаний 31.3.2011р.
Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «ЕЛЬФІДЕЛЬ» (95050, м. Сімферополь, вул. Ростовська, 4, кв. 36, ЗКПО 36692982, ІНН 366929801096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Черного Моря» (5800, Грузия, с.Кулеві, р-н Кноби, ІНН 204892170) 42 300,00 доларів США (що еквівалентно 336 708,00грн за курсом НБУ на 29.3.2011р) боргу, 13 677,00 доларів США (що еквівалентно 108 868,92грн за курсом НБУ на 29.3.2011р) штрафу, 4 443грн45коп державного мита, 236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.