Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к.
Іменем України
28.03.2011Справа №5002-9/196-2009
За позовом ТОВ "Торговий Дім "Україна", с. Ольгіне, Херсонська область, Горностаєвський район
До відповідача Підприємства "Біотех", м. Сімферополь, вул. Донська, 41, к.105
За участю третьої особи - ТОВ «Транс-Трейд», м. Севастополь, Участника, 34
Про розірвання договору та стягнення 307 569,20 грн.
Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова
Представники:
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - Белогуров Г.В., керівник, паспорт НОМЕР_1
За участю третьої особи - не з'явився
Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить розірвати договір б/н від 18.05.2007р. та стягнути з відповідача пеню за період прострочки з 10.07.207р. по 12.12.2008р. у сумі 34 000,00 грн., збитки, завдані позивачу у вигляді несплаченої відповідачем оренди за період з 10.07.2007р. по 01.12.2008р. у сумі 53 466,00 грн., збитки, спричиненні позивачу у вигляді грошових коштів у сумі 210 103,20 грн., які позивач перерахував відповідачу 21.05.2007р. виконуючи свої зобов'язання за договором, збитки у сумі 10 000,00 грн., які позивач поніс для відновлення свого порушеного права, а також стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було виконані взяті на себе зобов'язання по здійсненню робіт за договором підряду від 18.05.2007 р.
Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що взяті на себе зобов'язання за договором підряду виконував належним чином, однак остаточно роботи не були виконані зразу за причинами, що не залежали від відповідача. В лютому 2008 р. представники позивача, до початку процедури підписання акту приймання виконаних робіт, склали акт освідчення технічного стану, у відповідності до якого було підтверджено факт капітального ремонту всього мельничного обладнання з заміною основних вузлів і агрегатів, монтаж додаткового обладнання та встановила, що все обладнання можливе експлуатувати без обмежень. Після складання вказаного акту, представникам позивача було передано акт виконаних робіт і узгоджена відстрочка його підписання, пов'язана з необхідністю підбору замовником персоналу, а також отриманням с сертифікатів якості муки. В подальшому позивач став ухилятися від співробітництва.
Позивач заявою від 17.06.2009 р. уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочки з 24.07.2007р. по 12.12.08р. у сумі 33283,00 грн., збитки, завдані позивачу у вигляді сплаченої позивачем оренди за період з 24.07.2007р. по 01.12.08р. у сумі 52586,00 грн., збитки, спричинені позивачу у вигляді грошових коштів у сумі 210103,20 грн., які позивач перерахував відповідачу. 21.05.2007р. виконуючи свої зобов'язання за договором, збитки у сумі 10000,00 грн., які позивач поніс для відновлення свого порушеного права, а також позивач просить розірвати договір від 18.05.07р.
Судом дана заява була прийнята до розгляду.
Також позивач у запереченнях на відзив відповідача повідомив про те, що надані відповідачем документи про поставку ним позивачу товарно - матеріальних цінностей не є належними доказами виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду від 18.05.2007 р. Також не є такими доказами надані відповідачем акти форми КБ - 2 і КБ -3 про виконані відповідачем роботи, оскільки ці акти не підписані уповноваженими представниками позивача, підпис яких повинен бути завірений відповідною початковою позивача. Також позивач вказує на той факт, що відповідачем у супереч вимогам договору підряду не було отримано ліцензію на виконання робіт, що передбачені вказаним договором підряду. Також вказав, що акт технічного стану дійсно складався, але тільки представниками позивача та третьої особи. При цьому вказаний акт свідчить про те, що позивач за власний рахунок і своїми силами провів капітальний ремонт мельничного обладнання, що є власністю третьої особи. Складанням вказаного акту позивач та третя особа узгодили проміжний обсяг робіт, проведених позивачем. Тобто до відповідача вказаний акт не має ніякого відношення.
Третя особа у поясненнях на відзив відповідача повідомила про те, що передане позивачу в оренду обладнання потребувало капітального ремонту і реконструкції. Третя особа відношення до ремонту вказаного обладнання ніякого відношення не мало, однак здійснювало, як власник майна, постійний моніторинг ходу ремонту переданого обладнання. Третя особа вказує, що відповідач ремонт обладнання не виконав в строк - до кінця липня 2007 p., в зв'язку з чим позивач здійснював ремонт власними силами. Проміжний результат проведеного позивачем ремонту було за фіксовано в акті, складеному в лютому 2008 р. представниками позивача і третьої особи. Відповідач до складення вказаного акту ніякого відношення не має. На підставі вказаного, вважає, що акт перевірки технічного стану не може слугувати доказом того, що роботи, наведені в цьому акті, були виконані відповідачем по справі. 07.07.2009 р. в судовому засіданні було оголошено перерву дол. 13.08.2009 р. Після перерви судове засідання продовжено, представники сторін ті самі.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2010 р. провадження по справі було зупинено до надходження до суду висновку експерту, а матеріали контрольної справи були направлені до ТОВ "Кримське експертне бюро", для проведення перевірки фактів, викладених у даної ухвалі.
28.12.2010р. Господарським судом АРК був отриманий висновок судову-економічної експертизи №78/10 від 24.12.2010р.
Оскільки обставини, яки послужили підставою для зупинення провадження по справі були усунені, провадження по справі було поновлено.
У судовому засіданні 20.01.2011 року від позивача надійшло клопотання про виключення експертного висновку № 78/10, складеного експертом Жиліною А.Г. 24.12.2010 року з числа доказів та просить розглянути справу по наявним у неї доказам. (а.с.20-24 т.5)
Ухвалою ГС АР Крим від 20.01.2011 року суд залучив до судового засідання експерта Жиліну А.Г. для дачі пояснень щодо проведеної експертизи.
01.02.2011 року від експерта Жиліної А.Г. надійшли пояснення вих. № 41 від 01.02.2011 року на клопотання позивача. (а.с.27-28 т.5)
Позивач та третя особа явку своїх представників у судове засідання не забезпечили. Про день слухання справи були сповіщені належним чином. Ухвала суду була спрямована на їх адреси рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника позивача та третьої особи суду не відома. Позивачем не забезпечувалась явка представника і у судове засідання, що відбулося 03.02.11р. та 21.02.11р.
Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, висновок судову-економічної експертизи №78/10 від 24.12.2010р., заслухавши пояснення представника відповідача, суд -
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
18.05.2007 року позивачем і відповідачем був укладений договір підряду, відповідно до якого відповідач узяв на себе виконання робіт по ремонту, відновленню, наладці технологічного устаткування, що складається з: зерноочистка Петкус До 531», млин FRD 500/1000, млин Р-6 АВМ-7, вентиляційне устаткування, що знаходиться за адресою: м. Севастополь вул. Вакуленчука 29.
Зокрема, відповідач узяв на себе зобов'язання виконати: ремонтно-відновні і налагоджувальні роботи млинового технологічного устаткування по виробництву муки і що складається з: зерноочистка: «Петкус До 531», млин FRD 500/1000, млин Р-6 АВМ-7, вентиляційне устаткування здійснити постачання додаткового технологічного устаткування, необхідного для функціонування всього технологічного процесу по виробництву муки макаронною ГОСТ 12306, муки хлібопекарською ГОСТ 26574, ДСТУ 46.004.-99.
Виконання робіт, передбачених договором від 18.05.2007 року і що вимагають отримання спеціального дозволу (ліцензії), відповідач зобов'язався здійснити після отримання відповідного дозволу (ліцензії) і/або шляхом залучення субпідрядника, що має відповідний дозвіл (ліцензію).
Пунктом 1.2 договору сторони ухвалили строк виконання робот по договору: 45 робочих днів з моменту здійснення «Замовником» (позивачем по справі) передоплати, передбаченої п.3.2 договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору оплата робот по договору проводиться «Замовником» шляхом передоплати у розміру 90% згідно виставленого рахунку.
Пунктом 3.1 договору встановлене, що загальна вартість робот по договору складає: 233448грн., у тому числі ПДВ.
21.05.07р. позивач у виконання п.3.2 договору перерахував на рахунок відповідача 210103грн., що підтверджується платіжним дорученням №546.(а.с.94 т.1)
У зв'язку з виконанням позивачем зобов'язань, передбачених п.3.2 договору 21.05.07р., строк виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору - 23.07.07р.
Відповідач у встановлений договором строк зобов'язань по договору не виконав.
Пунктом 6.3 договору від 18.05.07р. сторони передбачили, що у випадку затримання виконання робот відповідач сплачує пеню у розміру облікової ставки НБУ від загальної суми договору за кожен день прострочки.
Позивач у заяві про уточнення позову від 17.06.09р.(а.с. 69-70 т.2) просить стягнення з відповідача пеню за період з 24.07.07р. по 12.12.08р. у сумі 33283грн.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняються через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинне було бути виконане.
Таким чином, позивач невірне ухвалив період стягнення пені. Період стягнення пені треба встановити з 24.07.07р. по 24.01.08р. та розмір пені за цей період складає 9721грн.
Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позивна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня).
Статтею 267 ч.3 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач заявою від 28.02.11р. просить застосувати строк позивної давності для стягнення пені.
Згідно ст..267 ч.4 Цивільного кодексу України закінчення позовної давності про застосування якої заявлене стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.
При вказаних обставинах, у стягненні пені позивачу треба відмовити.
Позивач також просить розірвати договір підряду від 18.05.07р., укладеному з відповідачем і стягнути з відповідача збитки - грошові кошти у сумі 210103грн., перераховані їм платіжним дорученням №576 від 21.05.07р. на рахунок відповідача.
Свої позивні вимоги позивач обгрунтовуває тим, що відповідач у встановлений строк не виконав роботи, передбачені договором, а тому позивач втратив інтерес до робіт відповідача.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 612 Цивільного кодексу України якою передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, а також на ст. 852 Цивільного кодексу України якою передбачено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Вивчивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позивні вимоги в цій частині позову також не підлягають задоволенню по наступним підставам.
Пунктом 10.2 договору сторони передбачили, що договір є дійсним до повного виконання сторонами зобов'язань по договору.
Суд ухвалою від 31.05.10р. призначив по справі судову експертизу, одним з питань на вирішення експерту було поставлене питання про ухвалення об'єму виконаних відповідачем робот по ремонту мельнічного комплексу.
Як убачається з висновку судову-економічної експертизи №78/10 від 24.12.2010р.(а.с.2-13 т.5) роботи по договору від 18.07.07р. виконувались відповідачем у період з червня 2007р. по травень 2008р. і були виконані на суму 266476,54грн.
Висновок експерту містить докладний опис проведених досліджень та містить обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.
Відповідно до ст.. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Факт виконання відповідачем робот по договору від 18.05.07р. також підтверджується актом свідоцтва технічного стану млинів, підписанім комісією у складі заступника директора ТОВ "Торговий Дім "Україна" Іванової І.Е., заступника директора ТОВ «Транс-Трейд» Куркович А.Ф., механіка Малишева В.І.(а.с.46-49 т.2).
Позивач також просить стягнути з відповідача збитки у вигляді сплаченої орендної плати за період з 24.07.07р. по 01.12.08р. у сумі 52586грн. (згідно заяві від 17.06.09р.).
Позовні вимоги в цій частині позову позивач обгрунтовуває тим, що майно, яке зобов'язався відремонтувати відповідач, знаходиться у приміщенні, орендованому позивачем відповідно до договору оренди №15/05 від 15.05.07р.
Відповідне з договором оренди від 15.05.07р. позивач провів оплату орендодавцю оренди: за період з 15.05.07р. по 01.08.08р. у сумі 2200грн. за кожний повний місяць, за період з 01.08.07р. по 01.12.08р. у сумі 3250грн. за кожний повний місяць оренди.
В обґрунтування позивних вимог позивач посилається на ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.
Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.
При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.
З огляду на викладене, Господарський суд дійшов до висновку про те, що між понесенням позивачем витрат по оплаті орендної плати та невиконанням відповідачем зобов'язання по договору підряду відсутній причинно-наслідковій зв'язок. Отже у даному випадку, відсутній склад цивільного правопорушення і як наслідок, у суду відсутні підставі для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків - стягнення з відповідача 52586грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача збитки у сумі 10000грн., пов'язані зі сплатою послуг адвокату.
В цій частині позову також треба відмовити, оскільки згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвокату покладаються на позивача при відмові у позові.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 28.03.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 31.03.2011 р.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.