Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311
Іменем України
21.03.2011Справа №5002-18/10558-2008
За позовом - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (98303, АР Крим, м. Керч, вул. Години, 2В)
До відповідача - Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу Керченської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (98318, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 79-А)
Про стягнення 8660191,90 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - ОСОБА_1 - представник, довіреність від 11.01.2011 р.
Експерт - не з'явився
Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» - позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу Керченської філії - відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 8660191,90 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 532, 551 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 30.05.2002р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 751 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію. Відповідно до Договору, позивач зобов'язався надавати відповідні послуги, а відповідач здійснити оплату за надані послуги. Позивач виконав свої зобов'язання, але відповідач неналежним чином виконував договірні зобов'язання щодо розрахунку в повному обсязі за надані позивачем послуги за період з 01.01.2003 р. по 01.10.2008 р., у зв'язку з чим, станом на 01.10.2008р., за ним виникла заборгованість у розмірі 8660191,90 грн., що і стало підставою звернення позивача до суду.
15.12.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли заперечення відповідача на позов, в яких він позов не визнає, просить суд у позові відмовити, оскільки позивач не має права стягнення вказаної заборгованості, через те, що вона була переуступлена ДПІ м. Керчі у розмірі 11205623,95, в яку увійшла і сума, яка стягується у даній справі. Крім того, відповідач посилається на безпідставність намірів позивача щодо стягнення заборгованості, строк позовної давності якої сплинув.
16.12.2008 р. ухвалою господарського суду АР Крим було замінено відповідача у справі Керченську філію ОП «Кримтеплокомуненерго» належним відповідачем - Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу Керченської філії в порядку статі 24 Господарського процесуального кодексу України.
28.01.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання відповідача, в якому він просив зупинити провадження у дійсній справі до вирішення спору у справі № 2-19/4055-2008А, яка розглядалася Севастопольським апеляційним господарським судом.
29.01.2009 р. ухвалою господарського суду АР Крим провадження у справі було зупинено до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом справи № 2-19/4055-2008А.
27.04.2009 р. ухвалою господарського суду АР Крим провадження у справі було поновлено.
19.05.2009р. представник відповідача надав суду пояснення, в яких зазначив, що не було здійснено дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого зобов'язання як на підставу для переривання строку позовної давності, та не погоджується зі стягненням заборгованості, строк позовної давності якої сплинув.
15.06.2009 р. представник позивача надав клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи. Суд прийняв до свого розгляду дане клопотання. Представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог.
07.07.2009 р. до господарського суду АР Крим від відповідача надійшли письмові пояснення з приводу призначення судової експертизи, в яких він проти експертизи не заперечував.
Ухвалою господарського суду від 07.07.2009р. суд, за клопотанням позивача, відповідно до ст. 41 ГПК України, призначив по справі судову економічну експертизу, проведення якої доручив Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут обліку та аудиту».
24.12.2009р., згідно резолюції заступника голови господарського суду Автономної Республіки Крим Тіткова С.Я., у зв'язку із відпусткою судді ГС АР Крим Іщенко І.А., справа була передана на розгляд судді Осоченко І.К.. Справі привласнений № 2-18/10558-2008.
09.04.2010р. на адресу суду надійшов висновок експерта від 01.04.2010р. за № 85 по судово-економічній експертизі.
14.04.2010р. ухвалою господарського суду провадження у справі було поновлено.
26.04.2010р. від ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу Керченської філії надійшла заява, в якій відповідач клопотав про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника. Суд вважав можливим задовольнити клопотання відповідача.
06.05.2010р. представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
У зв'язку з не з'явленням у засідання представника відповідача, а також його клопотанням, суд вважав необхідним розгляд справи відкласти на 06.07.2010 р.
06.07. 2010 р. у судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, у тому числі висновок судової експертизи, у цілях правильного та всебічного розгляду справи, суд вважав необхідним, за власною ініціативою, призначити по справі повторну судово-економічну експертизу, проведення якої доручив Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Чехова, 55а, м. Сімферополь, 95000) через те, що експертом був зроблений не повний судовий висновок, не були взяти до уваги усі документи відповідача, не дана відповідь на друге питання, поставлене перед експертом, у зв'язку з чим суд провадження у справі зупинив.
Ухвалою господарського суду від 06.07.2010 р. провадження у справі було зупинено.
10.12.2010 р. до господарського суду надійшли копії матеріалів дійсної справи з висновком судово-економічної експертизи № 2320 від 11.11.2010 р.
Приймаючи до уваги, що обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунено, суд вважав необхідним поновити провадження по справі.
Ухвалою господарського суду від 15.12.2010 р. провадження по справі було поновлено.
01.03.2011 р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк, у зв'язку з хворобою юрисконсульту. Суд задовольнив надіслане клопотання.
18.03.2011 року до канцелярії господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк, у зв'язку участю представника у судовому засіданні в Вищому господарському суді України.
Розглянувши таке клопотання позивача, суд відмовляє у його задоволенні у зв'язку наступним.
Посилання позивача на неможливість явки представника у судове засідання правового значення не має, оскільки у Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» має бути інший обізнаний представник щодо інформації, яка є предметом спору, оскільки направлення такої інформації до представників є суб'єктивним проявом волі керівництва, спрямованим на досягнення певного результату.
Крім того, позивачем не додано жодного доказу, якій би підтверджував участь представника у іншому судовому засіданні.
Експерт у судові засідання тричі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК УКраїни
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно статті 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.
30.05.2002 року між Керченським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства та Орендним підприємством «Керчтеплокомуненерго» укладено договір № 751 на водопостачання з комунального водопроводу і приймання стоків у комунальну каналізацію.
Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» є правонаступником Керченського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, що підтверджується пунктом 1.1 статуту, свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою Головного управління статистики в АР Крим про включення позивача до ЄДРПОУ.
Оскільки права та обов'язки сторін за договором переходять до їх правонаступників, то Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» є належним позивачем у дійсній справі.
Згідно з п. 21 Договору № 751 від 30.05.2002 року даний договір укладений строком до 31.12.2002 року включно, застосовується до відносин позивача та відповідача з дати підписання та вважається продовженим на один рік, якщо протягом двох місяців до закінчення строку не надійде заява однієї з сторін про розірвання даного договору.
Отже, згідно змісту вказаного п. 21 договору та як вбачається з матеріалів справи, даний договір є продовженим, діючим, в судовому порядку недійсним не визнавався та безпосередньо застосовується до правовідносин сторін.
Відповідно до п. 1 договору позивач ("Водоканал") приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача ("Абонента") питною холодною водою і проводити водовідведення, а "Абонент" (відповідач) приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі.
Обсяг води складає 200,0 т.куб.м./рік, водовідведення - 48,0 % (з урахуванням додаткової угоди до договору від 12.07.2007 року - 53%).
Отже, судом встановлено, що згідно зазначеного у п. 1 предметом даного договору є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати вказані послуги.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 6 договору № 751 від 30.05.2002 року, тариф за 1 куб.м. без ПДВ складає: промислові і комунальні підприємства - 4,37 грн., стоки - 4,56 грн.
Згідно з пунктом 5 договору облік витраченої води та стоків визначається за показниками приладів обліку (водомірів, водолічильників), на об'єктах відповідача, які фіксують кількість спожитої ним води та відведених стоків. Зняття показів водомірів здійснюється щомісячно представниками Водоканалу, спільно з представниками абонента.
Судом встановлено, що представники водоканалу у період з 01.01.2003 р. по 01.10.2008 р. знімали покази водолічильників у присутності уповноважених представників відповідача, про що були складені Акти, які підписані як з боку представника водоканалу, так і з боку представника абоненту (копії таких актів наявні у матеріалах справи).
Абонент здійснює щомісячні платежі відповідно до виставленого рахунку у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6 договору).
Відповідно до пункту 6 договору № 751 від 30.05.2002 року, тариф за 1 куб.м. без ПДВ складає: промислові і комунальні підприємства - 4,37 грн., стоки - 4,56 грн.
Судом встановлено, що позивачем були виставлені відповідачеві рахунки - фактури, копії яких наявні у матеріалах справи.
Однак, відповідачем оплата за вказаним договором та виставленими рахунками належним чином не проводилась, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за послуги з відпуску води та водовідведення за період з 01.01.2003 р. по 01.10.2008 р.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 07.07.2009 року у дійсній справі була призначена судова економічна експертиза.
09.04.2010р. на адресу суду надійшов висновок експерта від 01.04.2010р. за № 85 по судово-економічній експертизі.
Враховуючи те, що експертом був зроблений не повний судовий висновок, не були взяти до уваги усі документи відповідача, не дана відповідь на друге питання, поставлене перед експертом, у цілях правильного та всебічного розгляду справи, суд, за власною ініціативою, призначити по справі повторну судово-економічну експертизу, проведення якої доручити Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення судової експертизи поставити наступні питання:
- чи підтверджується заборгованість Керченської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» за надані послуги Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» за договором № 751 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію від 30.05.2002 р. в розмірі 8660191,90 грн. за період з 01.01.2003 р. по 01.10.2008 р.;
- якщо заборгованість Керченської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» перед Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» за договором № 751 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію від 30.05.2002 р. за період з 01.01.2003 р. по 01.10.2008 р. існує, то встановити щомісячно її фактичний розмір та періоди утворення такої заборгованості.
Згідно з висновком додаткової судово-економічної експертизи № 2320 від 11.11.2010 року не підтверджується заборгованість Керченської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» за надані послуги Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» за договором № 751 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію від 30.05.2002 р. в розмірі 8660191,90 грн. за період з 01.01.2003 р. по 01.10.2008 р. Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, наданими на дослідження додаткової судово-економічної експертизи, підтверджується наявність заборгованості Керченської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» за надані послуги Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» за договором № 751 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію від 30.05.2002 р. за період з 01.01.2003 р. по 01.10.2008 р. в розмірі 8192715,68 грн., яка утворилася за період з січня 2003 року по вересень 2008 року включно (без вхідного сальдо станом на 01.01.2003 року).
Відповідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього кодексу.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Виконуючи приписи частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, суд, дослідивши експертний висновок № 2320 від 11.11.2010 року, погоджується з ним та приймає його як належний та допустимий доказ у дійсній справі, оскільки дослідження здійснювалися за первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, що відображено у дослідницькій частині висновку.
У судових засіданнях представник позивача усно заявляв про свою незгоду з експертним висновком, не пояснюючи суду у чому полягає незгода, у зв'язку із чим суд ухвалами від 14.02.2011 року та від 01.03.20011 року зобов'язував позивача письмово надати свої заперечення на висновок судового експерта № 2320 від 11.11.2010 року.
Суд зауважує, що ані позивач, ані відповідач не надали суду письмових заперечень щодо висновків судової експертизи № 2320 від 11.11.2010 року, у зв'язку із чим суд приходить до висновку про згоду сторін з результатами такого висновку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 8192715,68 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР, який діяв на момент укладання договору, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності ЦК України, а сам ЦК України вступив у силу з 01.01.2004р., тобто у період, коли строк позовної давності для пред'явлення позову по дійсної справі не сплинув, до відношень сторін повинні застосовуватися правила позовної давності, встановлені ЦК України.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 256 Цивільного Кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Частиною 4 ст. 267 ЦК передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Заявою від 10.06.2009 року № 09/1422 відповідач клопоче при розгляді дійсної справи застосувати строк позовної давності, відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України (а.с. 47 т. 4).
На підставі вищевикладеного, враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності та те, що позовна заява була подана позивачем до суду 25.11.2008 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції господарського суду АР Крим, суд прийшов до висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності у частині стягнення заборгованості за період з 01.01.2003 року по 01.11.2005 року, у зв'язку із чим суд відмовляє у позові у частині стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2003 року по 01.11.2005 року у сумі 6504469,47 грн.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість лише у розмірі 1688246,21 грн. за період з 01.11.2005 року по 01.10.2008 року.
Судові витрати, у тому числі і витрати за проведення судової експертизи, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
21.03.2011 року у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.03.2011 року
На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 257, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95000, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3А; код ЄДРПОУ 03358593) в особі структурного підрозділу Керченської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (98318, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 79-А; код ЄДРПОУ 26224872) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (98303, АР Крим, м. Керч, вул. Години, 2В; код ЄДРПОУ 19195199) 1688246,21 грн. заборгованості, 16882,46 грн. державного мита та 23,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (98303, АР Крим, м. Керч, вул. Години, 2В; код ЄДРПОУ 19195199) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95000, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3А; код ЄДРПОУ 03358593) в особі структурного підрозділу Керченської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (98318, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 79-А; код ЄДРПОУ 26224872) 1572,63 грн. витрат за проведення судової експертизи.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.