Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222
Іменем України
01.03.2011Справа №5002-1/354-2011
за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», (01001, Україна, м. Київ, пров. Шевченко, 12) в особі філії «Кримське Центральне відділення Публічного акціонерного товариства промислово - інвестиційний банк», (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 10),
до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1),
про стягнення 551 658,79 грн.,
Суддя Л. О. Ковтун
від позивача ОСОБА_2., представник, довіреність від 12.11.2010р. № 09/4222,
від відповідача не з'явився, повідомлений належним чином,
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» в особі філії «Кримське Центральне відділення Публічного акціонерного товариства промислово - інвестиційний банк» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором в розмірі 300 000,00 грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 27 300,00 грн., пені в розмірі 85 755,48 грн. та відсотків за користування кредитом в розмірі 138 603,31 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором № 06-627к від 20.12.2006р. в частині своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд
20.12.2006р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» в особі філії «Кримське Центральне відділення Публічного акціонерного товариства промислово - інвестиційний банк» (банк) та підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладений кредитний договір № 06-627к, (аркуш справи 6-8, далі договір).
Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору Банк надає позичальнику кредит у сумі 300000,00грн. на умовах передбачених цим договором.
Згідно з пунктом 2.2 договору кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 18.12.2009р.
Зокрема, даним договором сторони обумовили графік повернення кредиту: 31.01.2009р. - 25 000,00 грн; 28.02.2009р. - 25 000,00 грн; 31.03.2009р. - 25 000,00 грн; 30.04.2009р. - 25 000,00 грн; 31.05.2009р. - 25 000,00 грн.; 30.06.2009р. - 25 000,00 грн.; 31.07.2009р. - 25 000,00 грн.; 31.08.2009р. - 25 000,00 грн.; 30.09.2009р. - 25 000,00 грн.; 31.10.2009р. - 25 000,00 грн.; 30.11.2009р. - 25 000,00 грн.; 19.12.2009р. - 25 000,00 грн.
Відповідно до розділу 3 договору плата за користування кредитом встановлена в розмірі 18 % річних. Нарахування відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт» виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Відсотки за користування кредитом нараховуються банком в останній робочий день звітного місяця за період з першого по останній календарний день місяця та сплачуються позичальником в день нарахування.
Пунктом 4.2.2 договору передбачено, що позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом на умовах та в порядку, передбаченим кредитним договором, а також суми неустойки, передбаченої даним договором.
10 січня 2007 року сторонами у справі укладено договір про внесення змін № 06-627к/1 до кредитного договору № 06-627к від 20 грудня 2006 року, (аркуш справи 8).
Договором № 06-627к/1 від 10 січня 2007 року внесені зміни та доповнення до пункту 2.2 кредитного договору № 06-627к від 20 грудня 2006 року, а саме, визначений термін повернення кредиту на підставі затвердженого графіку.
Відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту відповідно до графіку та сплати відсотків за користування кредитом не виконав, що й стало підствою для звернення банку з відповідним позовом до суду.
Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності зі статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.
У розумінні діючого законодавства зобов'язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).
Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачами не надано жодних доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 300000,00 грн. заборгованості за кредитом та заборгованості за несплачені відсотки за користування кредитом у розмірі 138603,31 грн.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що за порушення термінів повернення кредиту і сплати відсотків з підприємця стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми простроченого платежу.
Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлена до відшкодування сума витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 27 300,00 грн. та пені в розмірі 85 755,48 грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в розмірі 5 516,58 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. судом покладаються на відповідача у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 09.03.2011р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; банківські реквізити: рахунок НОМЕР_1 у філії «КЦО ПАТ Промінвестбанк», МФО 324430, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» в особі філії «Кримське Центральне відділення Публічного акціонерного товариства промислово - інвестиційний банк», (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 10; банківські реквізити: рахунок 373969992 у філії «КЦО ПАТ Промінвестбанк», МФО 324430, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 09324431) суму боргу за кредитним договором в розмірі 300 000,00 грн., витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 27 300,00 грн., пеню в розмірі 85 755,48 грн. та відсотки за користування кредитом в розмірі 138 603,31 грн., державне мито в розмірі 5 516,58 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.