Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
23 травня 2011 р. № 2-а- 4471/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі::
Головуючого - Судді Архіпової С.В.,
при секретарі судового засідання -Солуяновій Н.В.,
за участю: представника позивача -Лещенко Н.О.,
представника відповідача -Тихоненко М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Державного підприємства «Харківський машинобудівельний завод «ФЕД»
про стягнення заборгованості, -
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з зазначеною позовною заявою та просив стягнути з Державного підприємства «Харківський машинобудівельний завод «ФЕД» (надалі по тексту - «відповідач») адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 282 280,88 грн.
В обґрунтування заявленого позову вказав, що відповідно до частини 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ та організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Статтею 20 зазначеного Закону передбачено сплату штрафних санкцій тими організаціями, підприємствами та установами, де чисельність працевлаштованих інвалідів менша ніж норматив, встановлений законом. Також позивач вказав, що адміністративно - господарські санкції за не створення робочих місць для інвалідів сплачуються юридичною особою самостійно.
Таким чином позивач зазначає, що за 7 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 282 280,88 грн., що підтверджується звітом за формою 10-ПІ від 17.02.2011 року та розрахунком заборгованості.
Представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, виходячи з доводів, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що відповідачем до центру зайнятості подавалися звіти протягом року.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову та необхідності в його задоволенні відмовити.
Судом встановлено, що згідно чинних нормативів відповідач, середньооблікова чисельність штатних працівників якого складає на 2010 рік 2 349 осіб, мав створити в 2010 році на підприємстві 94 робочих місця для працевлаштування інвалідів, що ним було зроблено. При цьому фактично у 2010 році на підприємстві працювало 87 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Звіт з зазначенням посад для працевлаштування інвалідів та їх характеристик, наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем щомісячно подавався в Харківський міський центр зайнятості протягом року.
В зв'язку з наведеним суд відзначає, що частиною четвертою статті 43 Конституції України проголошено, що кожний має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.
Крім того, згідно з пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі - Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
За таких обставин вбачається, що відповідачем було повністю виконано покладені на нього законодавством обов'язки щодо створення у себе робочих місць для працевлаштування інвалідів, які мають бути зайняті інвалідами постійно протягом року. Відповідач про створення належно атестованих робочих місць для працевлаштування інваліда повідомляв відповідні органи.
Та обставина, що робочі місця для працевлаштування інвалідів не були затребувані та інвалідів не було фактично працевлаштовано, не залежить від відповідача та не може бути підставою для нарахування адміністративно- господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки законодавство прямо не покладає на нього відповідальність за не підшукання особи інваліда для його працевлаштування на створене робоче місце. Даний обов'язок покладено на відповідні державні органи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Харківський машинобудівельний завод «ФЕД» про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, шляхом подання такої скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 30.05.2011 року.
Головуючий суддя Архіпова С.В.