Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
18 травня 2011 р. № 2-а- 1365/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - Судді Архіпової С.В.,
при секретарі судового засідання - Солуяновій Н.В.,
за участю: представника позивача - Кошелева О.О.,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Зміївського районного центру зайнятості
до ОСОБА_4
про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 6 243,15 грн., -
Позивач, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Зміївського районного центру зайнятості звернувся з адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду до ОСОБА_4 (надалі по тексту відповідач) про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 6243,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач в період перебування на обліку в статусі безробітного в Зміївському районному центрі зайнятості був зайнятою особою і не мав права на статус безробітного та отримання допомоги по безробіттю. Також позивач подав заяву про поновлення строків звернення до суду, посилаючись на поважність пропуску строків, оскільки на час подання позовної заяви не було єдиної практики щодо розгляду зазначеної категорії справ та відмовлено у відкритті провадження по справі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на не обґрунтованість Зміївським районним центром зайнятості заявленого позову щодо повернення допомоги по безробіттю в сумі 6243,15 грн., оскільки відповідач в період перебування на обліку як безробітний не був зайнятою особою.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що 10 червня 2008 року відповідач, ОСОБА_4 звернувся до позивача з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». В даній заяві громадянка ОСОБА_4 вказала, що трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрована.
Згідно з витягом із наказів Зміївського районного центру зайнятості про прийняті рішення по особі ОСОБА_4 на підставі її персональної картки НОМЕР_1 наказом позивача від 10.06.2008 року № НТ080610 відповідачу наданий статус безробітного. При цьому наказом від 07.08.2008 року № НТ080807 відповідач знятий з обліку в центрі зайнятості з 11.06.2008 року у зв'язку з невідвідуванням безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування. Зазначена обставина сторонами не заперечується.
12 серпня 2008 року відповідач знову звернувся до позивача з заявою про поновлення статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», також зазначивши, що трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримає, як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрований.
Відповідно до витягу із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_4 на підставі її персональної картки НОМЕР_1 наказом від 12.08.2008 № НТ080812 відповідачу поновлений статус безробітного, наказом від 13.10.2008 року №НТ081013 та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 13.10.2008 року.
Наказом від 13.07.2009 року № НТ 090713 припинено виплату допомоги по безробіттю з 05.06.2009 року та відповідач знятий з обліку в центрі зайнятості з 12.07.2009 року у зв'язку з невідвідуванням безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування.
Актом Зміївського районного центру зайнятості № 6 від 27.01.2010 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що ОСОБА_4 працювала на державному підприємстві «Санаторій «Алуштинський» з 15.07.2008 року по 31.08.2008 року.
Відомості щодо працевлаштування в санаторії «Алуштинський» в м. Алушта не заперечуються ОСОБА_4, яка зазначає, що працювала на вказаному підприємстві з 15.07.2001 року по 31.07.2008 року, тобто в період, коли вона не мала статусу безробітної і не перебувала на реєстрації у державній службі зайнятості.
При цьому відповідачем стверджує, що доказів щодо трудових відносин з державним підприємством «Санаторій «Алуштинський» у серпні 2008 року позивачем не надано.
Разом з тим, відповідач зазначає, що у серпні 2008 року вона систематично відвідувала Центр зайнятості в період з 12.08.2008 року по 21.06.2009 року, про що є докази в матеріалах справи, з фіксуванням часу відвідування, а саме:12.08.2008 року, 14.08.2008 року, 18.08.2008 року, 20.08.2008 року, 27.08.2008 року, 01.09.2008 року. Тобто, в період на який посилається позивач, відповідач з'являлась до нього та ставила підписи в журналі відвідування особи.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до пункту «в» частини 1 статті 25 Закону України «Про зайнятість населення» незайнятим громадянам забезпечується виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
В свою чергу, пунктом 6.14 названого Порядку передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
Законодавцем України у частинах 2 та 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг; сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Аналіз зазначених норм законодавства України про зайнятість населення свідчить, що правовими умовами, при наявності яких виникає право вимагати повернення отриманої допомоги по безробіттю, є перебування особи на реєстрації у державній службі зайнятості як безробітного та зайняття в цій період даною особою діяльністю, яка передбачає отримання прибутку (доходу).
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідач з 11.06.2008 року по 12.08.2008 року не перебував на реєстрації у державній службі зайнятості як безробітний, що обумовлює неможливість врахування в якості умови для набуття права вимагати повернення отриманої суми допомоги по безробіттю період працевлаштування відповідача на державному підприємстві «Санаторій «Алуштинський».
При цьому суд приймає до уваги факт звернення відповідача до органів прокуратури з приводу неправдивої інформації ДП «Санаторій «Алуштинський» щодо працевлаштування ОСОБА_4 на вказаному підприємстві у серпні 2008 року, докази систематичного відвідування відповідачем центру зайнятості у серпні 2008 року та відсутність доказів наявності трудової угоди між ОСОБА_4 та ДП «Санаторій «Алуштинський» щодо виконання певної роботи у серпні 2008 року.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на позивача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого ним рішення суду не надано.
Проте, з наданих позивачем документів вбачається, що відповідач регулярно відвідувала Центр зайнятості, що підтверджується її підписами у книзі відвідувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.160,161,162,163 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Зміївського районного центру зайнятості до ОСОБА_4 про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 6243,15 грн. - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.05.2011 року.
Суддя Архіпова С.В.