Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
23 травня 2011 р. № 2-а- 3215/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чалого І.С.,
при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,
за участю представників сторін:
позивача - Луньова Т.В., Литвиненко В.О.,
відповідача - Федоренко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого центру технологій зберігання та переробки зернових "Співдружність" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправними податкові повідомлення - рішення № 00000211505/0 від 11.10.2010 р., № 00000211505/1 від 29.11.2010 р., що винесено Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова та скасувати їх.
В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 00000211505/0 від 11.10.2010 р., № 00000211505/1 від 29.11.2010 р., прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр технологій зберігання та переробки зернових "Співдружність" зареєстроване Виконавчим комітетом Дзержинської районної Ради за № 14801020000005645 від 13.01.2005 р.
18 лютого 2005 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість та йому було видане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №28319832.
Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова була проведена документальна невиїзна перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 р. позивача з питання правомірності декларування податкового кредиту по контрагенту ТОВ "Проф-Строй" та правильності обчислення ПДВ за квітень 2010 р.
Перевіркою встановлено, що по контрагенту позивача ТОВ "Проф-Строй" податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 р. не визнано як податкову звітність, по розрахункам комунального податку за І квартал 2010 р. кількість працюючих - 1чол., за ІІ квартал 2010 р. - звітність не подана, розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за 2010 р. до органів податкової служби не подавався, в зв'язку з чим зроблено висновок що відсутні транспортні засоби на підприємстві.
Також, в акті перевірки вказано, що в результаті співставлення виявлені розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту позивача та даними податкових зобов'язань ТОВ "Проф-Строй", а саме ТОВ "Проф-Строй" не задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ за квітень 2010 р. на суму 108333,33 грн.
Тобто, податковим органом в ході перевірки встановлено віднесення підприємством позивача до складу податкового кредиту у квітні 2010 року сум по деклараціям з підприємством ТОВ "Проф-Строй", яким не задекларовано податкові зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, в акті перевірки позивача зроблено висновок, що підприємством порушено п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено податок на додану вартість за квітень 2010 р. на суму 108333 грн.
За результатами перевірки було складено акт № 9177/1505/33290880 від 10.09.2010 р.
На акт перевірки 01.10.2010 р. позивачем подано заперечення, яке залишено без задоволення, про що позивачу надіслано письмовий висновок від 06.10.2010р. № 22746/10/15-514.
За результатами розгляду акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2010 р. № 00000211505/0 було визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 162499,50 грн. (основний платіж - 108333,00 грн., штрафна (фінансова) санкція-54166,50 грн).
Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення та звернувся зі скаргами до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, Державної податкової адміністрації у Харківській області, які вказані скарги позивача залишили без задоволення та для визначення конечних строків оскарження винесли податкове повідомлення-рішення № 00000211505/1 від 29.11.2010 р., якими було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 162499,50 грн. (основний платіж - 108333,00 грн., штрафна (фінансова) санкція-54166,50 грн).
Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничим центром технологій зберігання та переробки зернових "Співдружність" та ТОВ "Проф-Строй" було укладено договір будівельного підряду № 12/04/1-2010, відповідно до умов якого ТОВ "Проф-Строй" (підрядник) зобов'язується зготовити з 12.04.2010 р. по 30.08.2010 р. металеві конструкції та здати в строк відповідно до проектно-кошторисної документації, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр технологій зберігання та переробки зернових "Співдружність" (замовник) зобов'язується передати підрядникові затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти об'єкт та оплатити його. Об'єктом за цим договором є ЗАТ "Пологовський МЕЗ" розташований за адресою м. Пологи, вул. Ломоносова, 36.
ТОВ "Проф-Строй" виконав умови договору належним чином, про що свідчить акт приймання виконаних робіт за серпень 2010 року, який був підписаний обома сторонами. Сторони претензій одна до одної не мали.
На виконання умов договору ТОВ "Проф-Строй" за квітень 2010 р. на адресу позивача були виписані податкові накладні № 661 від 19.04.2010 р. на загальну суму 150000 грн. в тому числі ПДВ 25000 грн., № 701 від 22.04.2010 р. на загальну суму 150000 грн. в тому числі ПДВ 25000 грн. та № 672 від 21.04.2010 р. на загальну суму 350000 грн. в тому числі ПДВ 58333,33 грн.
Позивачем було перераховано на користь ТОВ «Будтех»грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується платіжними дорученнями № 162 від 17.05.2010 р. на суму 210000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 35000 грн., № 118 від 21.04.2010 р. на суму 350000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 58333,33 грн., № 121 від 22.04.2010 р. на суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 25000 грн., № 133 від 19.04.2010 р. на суму 150000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 25000 грн.
Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в акті перевірки відсутні.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр технологій зберігання та переробки зернових "Співдружність" та ТОВ "Проф-Строй" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.
Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, за загальнодоступною інформацією, на момент складання податкових накладних, ТОВ "Проф-Строй" був офіційно зареєстрований платником ПДВ та мав право складання податкових накладних.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на той факт, що позивач не має право на внесення відповідних сум до податкового кредиту оскільки контрагент позивача ТОВ "Проф-Строй" не надає звітності.
Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Підпункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.
За таких обставин, відповідальність за не подання податковому органу звітності покладена на контрагента позивача - ТОВ "Проф-Строй".
Таким чином, суд дійшов висновку, що неподання податкової звітності контрагентом позивача, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит позивача.
Щодо посилання відповідача на те, що угоди укладені між позивачем та ТОВ "Проф-Строй" є нікчемними, з посиланням на вимоги ст. 215, 216, 228 ЦК України, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 215 УЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається
Відповідно до п.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з вимогами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може бути вчинятися усно або у письмовій формі.
Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.
Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.
Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Дослідивши договір між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничим центром технологій зберігання та переробки зернових "Співдружність" та ТОВ "Проф-Строй" суд вважає, що договір укладений відповідно до вимог діючого законодавства та він відповідає вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо його виконання.
Суд зазначає, що на час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін.
Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до листа Державної податкової адміністрації від 29.09.2010, № 20289/7/16-1617 "Щодо підстав для визнання договорів нікчемними" наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Також, суд зазначає, що ТОВ "Проф-Строй" на адресу податкового органу була надіслана податкова декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 р., про що свідчать матеріали справи, але вона не була визнана податковою інспекцією як податкова звітність.
На підставі ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд дійшов висновку, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятих ним спірних рішень.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 00000211505/0 від 11.10.2010 р., № 00000211505/1 від 29.11.2010 р., якими було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 162499,50 грн. (основний платіж - 108333,00 грн., штрафна (фінансова) санкція-54166,50 грн) винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а отже є такими, що підлягають скасуванню.
Отже позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого центру технологій зберігання та переробки зернових "Співдружність" є обґрунтований, законним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні й такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст.71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого центру технологій зберігання та переробки зернових "Співдружність" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 00000211505/0 від 11.10.2010 р., № 00000211505/1 від 29.11.2010 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого центру технологій зберігання та переробки зернових "Співдружність" судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 30.05.2011 року.
Суддя І.С.Чалий