Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м. Харків
23 травня 2011 р. № 2-а- 4474/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Зоркіної Ю.В.
при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.,
за участю:
представника позивача -Лещенко Н.О.,
представника відповідача - Дзюзюри Г.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Публічного акціонерного товариства «Вовчанський агрегатний завод»
простягнення заборгованості
встановив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 345936,37 грн.
В обґрунтування позову вказано, що відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік -у кількості 1 робочого місця.
Фактично у відповідача протягом 2010 році працювало 28 інвалідів (кількість незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів дорівнює -13), що підтверджується звітом підприємства про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, за формою №10-ПІ. Одночасно, вимогами ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону України, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Таким чином, як вказав позивач, за місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2011 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі: 345936,37 грн.
Дана сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується документом -звіт на формою 10-ПІ від 18.02.2011 рік за 2010 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.
В судове засідання представник ХОВ ФСЗІ з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в запереченнях проти позову, які знаходяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
Позивач пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво за № 391133 серія А01.
Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 вищевказаного закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що відповідач перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.
Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2010 рік, що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2010 році становила 1020 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві - 28 осіб, при кількості інвалідів - штатних працівників, що повинні працювати на підприємстві - 41 особа.
Із звітів відповідача, поданих до Вовчанського РЦЗ за формою статистичної звітності №3-ПН, затвердженої наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.2005 року, вбачається, що підприємство протягом 2010 року належним чином інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
Судом встановлено, що за направленням Вовчанського РЦЗ на підприємстві працевлаштованого два інваліди посади розподілювача робіт та охоронця
Протягом минулого року підприємством вживалися заходи з працевлаштування інвалідів шляхом публікації у газеті «Слобідський край»(26.01.2010 року № 9, від 23.10.2010 року № 124) запрошень на роботу інвалідів для працевлаштування з урахуванням рекомендацій МСЕК.
Судом встановлено, що у 2010 року за безпосереднім зверненням працевлаштовано одного інваліда. Фактів відмови підприємства в працевлаштуванні інвалідів, центром зайнятості не зафіксовано.
Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
Згідно ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.
Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не представлено, а тому у суду немає жодних підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2010 році у сумі 345936,37 грн. нормативно та документально необґрунтовані, суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167,185 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Вовчанський агрегатний завод»про стягнення заборгованості залишити без задоволення.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 27.05.2011 року
Суддя Зоркіна Ю.В.