Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
18 травня 2011 р. № 2-а- 1588/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Панова М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання -Смоляр Є.А.,
позивача - ОСОБА_1,
представників сторін:
відповідача - Таран М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення ,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова № 0000081720/0 від 28.01.2011 року про визначення податкового зобов"язання на загальну суму -5258,53 грн. у тому числі за основним платежем - 4206,82 грн. та за штрафними (фінансовими)санкціями -1051,71 грн.
Позивач в судове засідання з"явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання з'явився та проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, залучених до матеріалів справи. Посилався на те, що висновки, зроблені в ході перевірки та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення відповідають вимогам закону.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов висновку виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13.01.2011 року фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб». Результат перевірки оформлено актом від 13.01.2011 року № 17-218/2686615862. Згідно висновків згаданого акту відповідачем встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 4206,82грн, чим порушено пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8, п.19.2. ст..19 Закону України від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями.
На підставі висновків акту від 13.01.2011 року № 17-218/2686615862 щодо встановлених в діяльності вищезазначених порушень, згідно підпункту 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000081720/0 від 28.01.2011 року про визначення податкового зобов"язання на загальну суму -5258,53 грн. у тому числі за основним платежем - 4206,82 грн. та за штрафними (фінансовими)санкціями -1051,71 грн.
Наказом ДПА України № 326 від 11.06.2004 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 р. за № 803/9402, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, обов'язковий до застосування органами Державної податкової служби України.
Згідно пункту 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до пп. 2.4 п. II Розділу 2 Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства в описовій частині акту перевірки необхідно, зокрема, у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого - інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів.
Матеріалами справи встановлено, що зазначеним вимогам згадуваний акт перевірки, що був підставою для нарахування спірних податкових зобов'язань та штрафних санкцій, не відповідає.
Підставою для проведення перевірки визначено п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ.
Вказаною нормою передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Тобто, дана норма встановлює загальні засади проведення перевірок, але передбачає, що перевірки повинні проводитися у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України.
Керуючись положеннями вказаної норми, відповідач повинен був застосовувати спеціальні норми чинного законодавства, які передбачають випадки, коли відповідна перевірка може проводитися, та порядок її призначення та проведення.
Крім того, згідно з п. 8.2. Регламенту адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації № 62 від 09.02.2006 року, документальні невиїзні перевірки проводяться у разі виявлення органом державної податкової служби арифметичної або методологічної помилки у поданих платниками податків податкових деклараціях, звітах та інших документах, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також у випадках заявленого де відшкодування податку на додану вартість. Для проведення невиїзної документальної перевірки платники податків або їх представники можуть запрошуватися до органу державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків). Невиїзна документальна перевірка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби, в якому платник податків стоїть на обліку.
Інших підстав для проведення документальних невиїзних перевірок, законодавчими актами не передбачено.
Відповідно до пп. 1.3. п.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україні 25.08.2005 року № 925/11205, за результатами проведення виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового законодавства -довідка. Такий акт є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання.
Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 при оформленні результатів невиїзних документальних перевірок в акті в обов'язковому порядку зазначається інформація, передбачена в підпунктах 2.1.1 - 2.1.3, 2.1.5, 2.1.6 (невиїзна документальна), 2.1.7, 2.2.1 - 2.2.3, 2.2.6 та 2.2.11.
Підпунктом 2.1.3. пункту 2.1. Порядку передбачено, що вступна частина акта невиїзної документальної перевірки повинна містити підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України "Пре державну податкову службу в Україні" та інших законодавчих актів.
Як встановлено вище, підстави проведення позапланової невиїзної документальної перевірки в акті не зазначені.
Крім того підстави для її проведення були відсутні, оскільки така перевірка проводиться у разі виявлення органом державної податкової служби арифметичної або методологічної помилки у поданих платниками податків податкових деклараціях, звітах та інших документах, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).
Отже, вищевказане свідчить про порушення податковим органом вимог ст.11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Відповідно до п.п. 8.1.1., 8.1.2 зазначеного Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету.
Обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків встановлено п.п.4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у тому числі у випадку "а"зазначеного пункту: коли платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що довідка 1-ДФ, яка є податковою звітністю з податку з доходів фізичних осіб, не подавалася, ДПІ мало право визначити податкове зобов'язання виключно за наслідками виїзної перевірки. Проведення камеральної чи документальної перевірки в цих випадках прямо заборонено ч. 2 п. 4.2.2. ст.. 4 Закону України № 2181.
Зважаючи на визначення документальної невиїзної перевірки, що проведення такого виду перевірки має базуватися виключно на поданих податкових деклараціях, звітах та інших документах, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі. Крім того, виходячи з самої назви перевірки, джерелами походження інформації при її здійсненні мають бути первинні документи, надані інспектору податкової служби, який проводив перевірку.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року наймана особа - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.
Згідно з пункту 1.15 статті 1 вищеназваного Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Відповідно до положень п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Відповідно до п.19.2. ст. 19 Закону України ,Про податок з доходів фізичних осіб'» із змінами та доповненнями - особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст. 9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідачем не доведено правомірність проведення невиїзної документальної перевірки позивача та прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000081720/0 від 28.01.2011 року про визначення податкового зобов"язання на загальну суму -5258,53 грн. у тому числі за основним платежем - 4206,82 грн. та за штрафними (фінансовими)санкціями -1051,71 грн.
Висновки акту перевірки ґрунтуються на поясненнях громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, доказів трудових відносин цих осіб з ФОП ОСОБА_1 відповідачем надано не було, окрім копій їх пояснень.
З огляду на наведене, враховуючи неправомірність проведення невиїзної документальної перевірки позивача, та відсутність доказів які б підтверджували висновки акту перевірки позивача суд прийшов до висновку про те, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами України “Про державну податкову службу” та “Про податок з доходів фізичних осіб», висновки акта перевірки є необґрунтованими, отже, дії відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000081720/0 від 28.01.2011 року про визначення податкового зобов"язання на загальну суму -5258,53 грн. у тому числі за основним платежем - 4206,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1051,71 грн. є незаконним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі .
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова № 0000081720/0 від 28.01.2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанова виготовлена 23 травня 2011 року.
Суддя Панов М.М.