іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Єленіної Ж.М.,
суддів Марчук Н.О., Сахна Р.І.,
з участю прокурора Казнадзея В.В.
розглянула в судовому засіданні 17 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Київського районного суду м. Харкова від 1 жовтня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,
засуджено за ст. 353 КК України до покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 510 грв., за ч. 2 ст. 15,ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1020 грв.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1020 грв.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено: виключено з мотивувальної частини посилання про вчинення злочину разом з ОСОБА_2, ОСОБА_3, і постановлено, що він вчинив злочин разом з іншими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження.
Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 9 лютого 2009 року приблизно в 00 год., діючи за попередньою змовою групою осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, маючи умисел на заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, пред'явив посвідчення на зберігання і носіння пістолета, видаючи себе за співробітників міліції, відвели потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у двір будинку АДРЕСА_1 і, заволодівши їх паспортами, стали вимагати від останніх значну суму грошей. ОСОБА_6, сприймаючи ОСОБА_1 і осіб, які діяли з ним в групі, як співробітників міліції, погодився передати їм 1000 грн. та запропонував пройти до нього додому. Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, взявши у заставу мобільний телефон «Самсунг С-110» ОСОБА_6, чекала його біля під'їзду будинку АДРЕСА_2, а побачивши, що потерпілий вийшов із будинку не сам, втекла із вказаним телефоном, про що повідомила ОСОБА_1 та другій особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, які відпустили ОСОБА_5 і ОСОБА_4 і також зникли з місця пригоди.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї прокурор порушує питання про скасування судових рішень у зв'язку з порушенням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів і особі засудженого, просить справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що суд, призначаючи покарання у виді штрафу, порушив вимоги ст. 65 КК України, не врахував тяжкість і зухвалість вчинених злочинів та те, що замах на шахрайство було вчинено групою осіб за попередньою змовою. Крім того, вважає зайвою визнану судом кваліфікуючу ознаку об'єктивної сторони злочину, передбаченої ч. 2 ст. 190 КК України - «зловживання довірою».
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу в частині скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ст. 353, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України прокурором у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи прокурора про невідповідність призначеного засудженому покарання вимогам закону внаслідок його м'якості не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_1 та призначаючи йому покарання у виді штрафу, суд, як вбачається з вироку, врахував як характер та спосіб вчинення злочину, ступінь їх тяжкості, так і відсутність обтяжуючих обставин, наявність пом'якшуючих обставин, а саме: щире каяття, повне визнання своєї вини, добровільне відшкодування потерпілому завданої шкоди, позитивні характеристики з місць роботи та проживання, відсутність попередніх судимостей.
Наведені вище дані про особу ОСОБА_1, наявність ряду обставин, які пом'якшують покарання, дали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про призначення засудженому покарання в межах санкцій ст. 353, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України, у виді штрафу.
Таким чином, суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, вимог ст.ст. 65-67 КК України не порушив, воно є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи тих істотних порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального законів, які б давали підстави для скасування судового рішення, не встановлено.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, щодо порушення кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого, були ретельно перевірені апеляційним судом і в ухвалі наведені докладні та мотивовані підстави, через які апеляцію прокурора визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Харкова від 1 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Єленіна Ж.М. Марчук Н.О. Сахно Р.І.