іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Єленіної Ж.М.,
суддів Марчук Н.О., Сахна Р.І.,
з участю прокурора Казнадзея В.В.,
захисника ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
представника потерпілого ОСОБА_3
розглянула в судовому засіданні 17 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.
Згідно вироку ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 28 квітня 2007 року приблизно о 21 год., знаходячись біля кафе «Колібрі» у м. Авдіївка Донецької області, умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з пістолету РЖ-88 НОМЕР_1, який є вогнепальною зброєю та належить його батьку ОСОБА_5, безпричинно, з мотивів явної неповаги до суспільства здійснив не менше дев'яти пострілів у громадянина ОСОБА_2, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров'я.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_4 та закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діяннях засудженого складу злочину. Свої вимоги мотивує тим, що досудове слідство було проведено однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що ОСОБА_4 не мав умислу на грубе порушення громадського порядку, потерпілий сам спровокував засудженого до вчинення вказаних дій. Також захисник вказав на порушення ст. 81 КПК України, оскільки суд не вирішив питання про речові докази.
У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_4 та направити справу на нове розслідування у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Свої вимоги мотивує тим, що дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ст. 15, ч. 2 ст. 115 КК України. Через неправильну кваліфікацію засудженому було призначено занадто м'яке покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника засудженого, потерпілого і його представника на підтримання поданих ними відповідних касаційних скарг, пояснення прокурора, який просив залишити скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
Як вбачається із матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 296 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_2, самого засудженого ОСОБА_4, показаннями свідків, висновками судово-медичної, судово-криміналістичної та судово-балістичної експертиз, даними, що містяться у протоколах виїмки, обшуку, огляду місця пригоди та відтворення обстановки і обставин події.
Всі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.
Розглядаючи справу за апеляціями засудженого, його захисника, потерпілого і його представника на вирок щодо ОСОБА_4, апеляційний суд перевірив викладені у них доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційних скарг захисника та потерпілого, у тому числі і щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_4, і визнав їх безпідставними з наведенням у своїй ухвалі докладних мотивів такого висновку, з яким погоджується і колегія суддів.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_4 судових рішень, по справі не встановлено.
Посилання захисника на допущені судом порушення ст. 81 КПК України заслуговують на увагу, однак питання про речові докази суд, що постановив вирок, може вирішити в порядку ст.ст. 409-411 КПК України.
Керуючись ст.ст. 395-396 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2010 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.
Суду першої інстанції рекомендувати вирішити питання про речові докази в порядку ст.ст. 409-411 КПК України.
Єленіна Ж.М. Марчук Н.О. Сахно Р.І.