Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Мороза М.А.,
суддів Чуйко О.Г., Фурика Ю.П.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
захисника ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 14 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 28 вересня 2010 року.
Вироком Любомльського районного суду Волинської області від 14 липня 2010 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,
засуджено за ч. 1 ст. 201 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією в дохід держави предметів контрабанди валюти в сумі 356 514 доларів США та товарів народного вжитку на загальну суму 744 788,29 грн.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.
Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за те, що у квітні місяці 2009 року вона, заздалегідь уклавши договір із власником та замовивши для перевезення пасажирів автобус «Неоплан», д.н. НОМЕР_1 сполученням «Чернігів-Київ-РП», в ніч з 15 на 16 квітня 2009 року даним транспортним засобом під керуванням водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ще з однією пасажиркою виїхала із України до Республіки Польща, де в той же день та наступного дня на торгових ринках у різних містах придбала товари народного вжитку. 17 квітня 2009 року, близько 15 год., повертаючись зазначеним автобусом із закордону в Україну через митний пост «Ягодин» Ягодинської митниці, що належить до території Любомльського району Волинської області, ОСОБА_2, умисно, з корисливих мотивів, перемістила через митний кордон України з приховуванням від митного контролю у вказаному автобусі товари народного вжитку на загальну суму 744 788,29 грн., іноземну валюту в розмірі 356 514 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України на зазначений час становило 2 745 157,80 грн. Всього ОСОБА_2 шляхом приховування товарів та валюти у місцях автобусу, що утруднювало їх виявлення, вчинила контрабанду товарів народного вжитку та валюти у великих розмірах на загальну суму 3 489 946,09 грн. При цьому, ОСОБА_2, вводячи працівників митниці та співробітників прикордонної служби в оману, пояснюючи, що товари, які підлягають декларуванню, у транспортному засобі відсутні, обрала спрощену форму митного контролю, так званий «зелений коридор», де митний контроль не проводиться. Однак, після митного оформлення і при виїзді автобуса із примитної території в районі с. Старовойтово Любомльського району Волинської області вказаний транспортний засіб було зупинено співробітниками правоохоронних органів України, приховані ОСОБА_2 товари народного вжитку та валюта були ними виявлені, а останню у вчиненні злочину викрито.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 28 вересня 2010 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, посилаючись на безпідставне звільнення її з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, пояснення захисника ОСОБА_1, який просив постановлені судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Перевіркою матеріалів встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 201 КК України, що у касаційній скарзі прокурором не оспорюється.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну постановлених судових рішень, в тому числі й порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 377 КК України, не встановлено.
Щодо доводів прокурора відносно м'якості призначеного засудженій ОСОБА_2 покарання, то колегія суддів вважає їх непереконливими.
Як убачається з вироку, при призначенні засудженій покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, в достатній мірі врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про її особу, обставини, що пом'якшують покарання, і, виходячи з обставин справи, дійшов обгрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням. Зокрема, враховано щире каяття винної, повне зізнання у вчиненому та активне сприяння при розслідуванні злочину, її позитивну характеристику, а також те, що вона є особою пенсійного віку та інвалідом 2 групи, відсутність обставин, що обтяжують покарання. З прийнятим рішенням погодилася й апеляційна інстанція.
За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, у зв'язку з чим вважати його надто м'яким підстав не вбачається. Так само відсутні підстави вважати неправильним застосування до засудженої ст. 75 КК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Любомльського районного суду Волинської області від 14 липня 2010 року та Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 28 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.
Судді:
М.А. Мороз Ю.П. Фурик Чуйко О.Г.