«25» травня 2011 р. Справа № 18/60/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В.,
суддя Білоусова Я.О.,
суддя Пуль О.А.,
при секретарі -Тимченко А.М.,
за участю представників сторін :
позивача - представник ОСОБА_1. за довіреністю від 23.05.2011 р., відповідача- представник ОСОБА_2. за довіреністю б/н від 02.03.2011 р.,
третя особа - не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача -Полтавського акціонерного банку «Полтава -банк», м. Полтава, (вх.№ 1622П/2-7), на рішення господарського суду Полтавської області від 25.03.2011 р. по справі № 18/60/11,
за позовом Полтавського акціонерного банку «Полтава -банк», м. Полтава,
до Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Саламандра -Україна», м.Полтава,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_3, м. Полтава,
про стягнення 6648,05 грн. страхового відшкодування,-
встановила:
У січні 2011 року позивач, Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк», звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення зі страховика -відповідача по справі страхового відшкодування у сумі 6648,05 грн., у зв'язку з невиконанням страхувальником -третьою особою договірних зобов'язань перед вигодонабувачем -позивачем по справі за кредитним договором №267 від 24.01.2006р., укладеним між позивачем та третьою особою. (а.с.4-62. т.1)
Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.03.2011 р. по справі № 18/60/11 (суддя Іваницький О.Т.) в позові відмовлено. (а.с.230-235, т.1).
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненнями до неї, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.03.2011 р. по справі №18/60/11 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин справи. (а.с. 5-8, т.2).
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що у відповідності до статті 18 Закону України «Про страхування»договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Договір добровільного страхування №00001173 від 24.01.2006р., укладений між позивачем, відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, набрав чинності зі сплатою платежу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 з 24.01.2006 р. На підтвердження факту сплати страхового платежу позивачем надано суду фотокопію заяви на переказ готівки на суму 176,62 грн.; копію договору доручення № 01/01/06; копію додаткової угоди № 2 до договору доручення № 01/01/06; копію меморіального ордеру №2 від 31.01.2006 р; відомість страхових премій по САТ ЗТ «Саламандра-Лтава»за січень 2006 р.
Проте, апелянт вважає, що господарським судом не прийнято до уваги п.4 страхового договору, яким передбачено, що страховий платіж був сплачений страхувальником одноразово у сумі 176,62 грн. 24.01.2006 р.; не досліджено надані позивачем докази, якими підтверджується факт сплати страхового внеску та не взято до уваги, що під час дії договору страхування позивач неодноразово звертався до відповідача з відповідними заявами на виплату страхового відшкодування, тоді як останній не повідомляв позивача про недійсність договору внаслідок не сплати страхового платежу. Внаслідок наведеного, на думку скаржника, місцевим господарським судом, при прийнятті оскаржуваного судового рішення порушено ст. 18 Закону України «Про страхування», ст.354 Господарського кодексу України та статті 32,33,34 ГПК України.
Крім того, апелянт посилається на те, що він належним чином, письмово повідомляв відповідача про настання страхового випадку шляхом надсилання заяв про виплату страхового відшкодування. Відповідно до пункту 8.3. договору страхування, страховик протягом 5 робочих днів після одержання всіх документів, які необхідні для підтвердження факту страхового випадку та визначення збитку, складає страховий акт і здійснює виплату страхового відшкодування, або приймає обґрунтоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Також, в статті 26 Закону України «Про страхування»зазначені підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування і передбачено, що рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Але відповідачем всупереч вимогам пункту 8.3 договору страхування та вимогам статті 26 Закону України «Про страхування», зазначені дії не проводились, страховий акт складений не був, що є істотним порушенням договірних відносин.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить суд рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2011 р. по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. При цьому, відповідач вважає, що оскільки в наданих позивачем розрахункових документах, відсутні реквізити, які мають бути заповнені згідно з правилами, зазначеними в додатку 14 до Інструкції про касові операції в банках України, тому вони не можуть бути належними доказами виконання третьою особою умов договору страхування в частині сплати страхової премії.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений.
Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті та враховуючи, що представники позивача та відповідача не заперечували проти розгляду справи за відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності Кудрі Р.В.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Полтавським акціонерним банком «Полтава-банк»та громадянином ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір № 267 від 24.01.2006 р., згідно умов якого, позичальнику був наданий споживчий кредит у сумі 4960,00 грн. строком на 24 місяці з 24.01.2006р. по 23.01.2008р. зі сплатою 18% річних. Пунктом 1.1. кредитного договору №267 було закріплено, що повернення кредиту повинно здійснюватися наступним шляхом: заборгованість за кредитом в сумі не менш 10% від загальної суми кредиту позичальник повертає в день перерахування банком кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника в рахунок оплати товарів; залишок заборгованості за кредитом позичальник погашає щомісячно, згідно графіку (додаток №1 до договору); нарахування процентів за користування кредитом проводиться банком щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця; сплата процентів проводиться позичальником щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. (а.с.12-13, т.1)
Пунктом 1.2. кредитного договору № 267 від 24.01.2006р. обумовлено, що ОСОБА_3 страхує фінансовий ризик банка -відповідальність позичальника за непогашення кредиту, згідно умов цього договору.
На виконання позичальником -третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, умов договору кредитування, 24.01.2006 року між ПрАТ СК «Саламандра -Україна»(страховик), Ліцензія Міністерства фінансів України серії АА №124667 від 23.01.1997 року, Полтавським акціонерним банком «Полтава-банк»(вигодонабувач) та громадянином ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено трьохсторонній договір №00001173 добровільного страхування відповідальності ОСОБА_3 за непогашення кредиту. За умовами договору добровільного страхування вигодонабувач (позивач по справі) отримав право одержати страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Страховий платіж за договором добровільного страхування становить 176,62 грн. Термін дії зазначеного договору встановлений з 24.01.2006 року по 23.01.2008 року. (а.с.8, т.1)
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Частиною 4 статті 3 Закону України «Про страхування»передбачено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Згідно статті 10 Закону України «Про страхування», страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Частиною 3 статті 18 Закону України «Про страхування»передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору добровільного страхування № 00001173 від 24.01.2006р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 сплачено страховий платіж у сумі 176,62 грн., що підтверджується заявою на переказ готівки № 5381 від 24.01.2006р., меморіальним ордером № 2 від 31.01.2006р.; відомостями страхових премій за січень 2006р. (а.с. 74-77,81, т. 1)
Колегія суддів зазначає, що відсутність всіх необхідних реквізитів, перелік яких передбачений Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 та на те, що перерахунок страхового платежу не був здійснений у відповідності до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», не спростовують факту сплати страхового внеску та не дають підстав вважати, що страховий внесок не був сплачений третьою особою - страхувальником.
Крім того, слід зазначити, що відповідач не надав доказів по спростуванню факту отримання коштів за вищевказаними документами як не надав і доказів повернення позивачу, Полтавському акціонерному банку «Полтава-банк», вказаних коштів, як безпідставно отриманих.
Таким чином, у відповідності до статті 18 Закону України «Про страхування», договір добровільного страхування № 00001173 від 24.01.2006р. набрав чинності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем здійснювалось неналежне повідомлення відповідача про настання страхових випадків.
Так, статтею 25 Закону України «Про страхування»передбачений порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування, відповідно до якого здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Як зазначив позивач, Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк»своєчасно письмово повідомляв відповідача, ПрАТ «Страхову компанію «Саламандра-Україна», про настання страхових випадків заявами про виплату страхового відшкодування. До суду в якості доказів позивач надав заяви на виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку 01.11.2006р. (заява від 01.11.2006р.), 01.12 2006р. (заява від 01.12.2006р.), 01.11.2007 р. (заява від 01.11.2007р.), 01.12.2007 р. (заява від 01.12.2007р.), 01.01.2008р. (заява від 01.01.2008р.), 01.02.2008 р. (заява від 01.02.2008р.), (а.с.47,49,51,53,55,57 т.1).
Згідно з вимогами статті 20 Закону України «Про страхування», страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.
Відповідно до пункту 1 добровільного страхування № 00001173 від 24.01.2006р. об'єктом страхування є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить законодавству України, пов'язаний з матеріальними збитками, які можуть бути завдані вигодонабувачу внаслідок невиконання (неналежного виконання) страхувальником умов кредитного договору № 267 від 24.01.2006 року.
Згідно пункту 2 договору страховим випадком є ймовірне отримання прямих майнових збитків вигодонабувачем внаслідок невиконання (неналежного виконання) страхувальником фінансових зобов'язань, передбачених кредитним договором, а саме, неповернення або часткове неповернення страхувальником кредиту, процентів по ньому впродовж 5 днів з дати кінцевого розрахунку, порушення графіку повернення кредиту на термін більш ніж 30 днів.
Відповідно до пункту 8.1 договору страхування № 00001173 від 24.01.2006р., при настанні події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, вигодонабувач повинен використати всі можливі заходи й засоби досудового впливу для забезпечення повернення кредиту.
Якщо додаткові заходи не дали результату, вигодонабувач зобов'язаний в найкоротший термін, але не пізніше 3 (трьох) робочих днів, з моменту коли дізнався, або повинен був дізнатись про настання події, яка може бути кваліфікована як страхова, письмово повідомити страховика про її настання, а також прийняти заходи по врегулюванню виниклої ситуації.
Таким чином, страховий випадок настає після порушення страхувальником графіку повернення кредиту на термін більш ніж 30 днів, після чого вигодонабувач повинен повідомити страховика про настання страхового випадку протягом З робочих днів, як зазначено в пункті 8.1 вказаного договору страхування.
Відтак, заяви про виплату страхового відшкодування позивач мав направляти відповідачеві з урахуванням графіку погашення заборгованості за кредитним договором не раніше дати настання страхового випадку, тобто не раніше спливу 30-денного строку, починаючи з 26 числа (дати початку прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором) кожного місяця.
Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що з заяв, наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, на підставі яких, у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування»здійснюється виплата страхового відшкодування, вбачається, що загальна сума страхового відшкодування становить 1457,86 грн., а не 6648,05 грн., як було визначено позивачем у позові. Таким чином, в матеріалах справи відсутні заяви про виплату страхового відшкодування на суму 6648,05 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Слід також зазначити, що пунктом 3 договору добровільного страхування № 00001173 від 24.01.2006р. загальна страхова сума за договором складає 5887,32 грн. Отже, позивач не надав суду належних доказів та/або обґрунтованих розрахунків, які б підтверджували, що сума страхового відшкодування, належна до сплати на користь позивача, становить 6648,05 грн.
Крім того, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що відсутній страховий акт, який складається страховиком або уповноваженою ним особою та не прийняв до уваги, що наявність цього акту, у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування», є обов'язковою для виплати страхового відшкодування страхувальнику.
З огляду на викладене, враховуючи неналежне повідомлення вигодонабувачем страховика про настання страхових випадків та те, що матеріалами справи не підтверджено заявленої до стягнення суми страхового відшкодування, а також враховуючи відсутність страхового акту, колегія суддів, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Разом з цим, дійшовши правомірного висновку про відмову в позові, місцевий господарський суд в мотивувальній частині оскаржуваного рішення дав правову оцінку виконанню сторонами -позивачем і третьою особою зобов'язань за кредитним договором №267 від 24.01.2006р. та законності укладення кредитного договору №267 від 24.01.2006р., дійшовши при цьому висновку про недійсність та фіктивність кредитного договору.
Однак, позивач не заявляв позовних вимог про визнання кредитного договору №267 від 24.01.2006р. недійсним або фіктивним, як не заявляв вимог, які б стосувались неналежного виконання сторонами договірних зобов'язань.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
В матеріалах справи відсутнє клопотання про необхідність вийти за межі позовних вимог та надати правову оцінку належності виконання сторонами -позивачем і третьою особою зобов'язань за кредитним договором №267 від 24.01.2006р. та законності укладення кредитного договору №267 від 24.01.2006р. Тому, висновки господарського суду Полтавської області з приводу недійсності кредитного договору №267 від 24.01.2006р. є безпідставними, неправомірними та не створюють для сторін правових наслідків.
Таким чином, місцевий господарський суд порушив норми Господарського процесуального кодексу України. Проте враховуючи, що порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи по суті, то такі порушення у відповідності до ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 25.03.2011р. по справі № 18/60/11 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102 п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 25.03.2011р. по справі № 18/60/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Шевель
суддя Я.О.Білоусова
суддя О.А. Пуль
повний текст постанови складено 30.05.2011р.