24 травня 2011 р. Справа № 18/283/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1. за дорученням № 01-640 від 20.12.2010 року
3-тьої особи -не з'явився
відповідача -Литвиненко А.Г. директор
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи (вх. № 1382П/1-32) на рішення господарського суду Полтавської області від 01 березня 2011 року у справі
за позовом Національного університету харчових технологій, м.Київ, в особі філії Полтавський технікум харчових технологій, м.Полтава
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області , м.Полтава
до Приватного підприємства «Вікма», м.Полтава,
про розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення
встановила:
Національного університету харчових технологій в особі філії Полтавський технікум харчових технологій звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про дострокове розірвання Договору оренди державного майна від 31.03.2003 року, укладеного між Полтавським технікумом харчових технологій та ПП «Фірма Вікма»та виселення ПП «Фірма Вікма»з орендованого нежитлового приміщення площею 127 кв.м. ,розташованого за адресою: м.Полтава, вул. Пушкіна,56.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 02 березня 2011 року ( суддя Кульбако М.М.) в позові відмовлено.
Третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 02 березня 2011 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує на те, що в порушення п.2 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 року №2269 -XII із змінами та доповненнями, Договір оренди був укладений раніше, ніж наданий дозвіл органу управління - Міністерства аграрної політики України. Також зазначає, що розмір орендної плати по Договору оренди не погоджувався з Регіональним відділенням, що є порушенням ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 2 Методики розрахунку і порядком використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу підтримує позицію третьої особи, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Полтавської області від 02 березня 2011 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Полтавської області від 02 березня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу третьої особи залишити без задоволення. Вказує на те, що профільне міністерство надало дозвіл Національному університету на укладання договору оренди в усному порядку, після чого і направило офіційний лист. Стаття ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не містить вимоги про надання письмового дозволу на укладання договорів оренди, а тому направлення відповідного письмового рішення після укладання договору не є порушенням закону.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.
Приймаючи до уваги належне повідомлення позивача та 2-ї третьої особи про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі без участі представників позивача та 2-ї третьої особи відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи прокурора та представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2003 року між Полтавським технікумом харчових технологій (орендодавець) та Приватним підприємством “Вікма” (орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (т.1 а.с.15-19).
Відповідно до п.1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно нежитлове приміщення пл.127 кв.м., розміщене за адресою: в м.Полтава, вул.Пушкіна, 56 на 1-му поверсі гуртожитку, що знаходиться на балансі орендодавця. Майно передається в оренду з метою надання стоматологічних послуг.
Згідно п. 3.1 та п.3.2 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за перший місяць оренди 403,86 грн. орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.
У п.3.3. Договору зазначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету у співвідношенні 50% орендодавцеві та 50% балансоутримувачу.
Відповідно до п.10.1 Договору цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 31.03.2003 року до 31.03.2013 року.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що умови його зберігають чинність протягом всього терміну його дії, в тому числі коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.
Відповідно до п.10.4 Договору за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно п.10.8 Договору чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду.
Відповідно до п.1 ч.2. ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З Договору вбачається, що сторони визначили предмет оренди, строк його дії, розмір орендної плати та інші істотні умови.
З Акту прийому-передачі орендованого майна від 31.03.2003 року вбачається, що орендодавець передав, а Орендар прийняв згідно Договору від 31.03.2003 року нежитлове приміщення по вул.Пушкіна,56 в м.Полтава. Характеристика і вартість приміщення відображені в звіті про оцінку майна ТОВ КФ «Константа»від 30.11.2002 року (т.1 а.с.20,.
На протязі дії Договору відповідачем належним чином виконувались всі його умови, в т.ч. по перерахуванню орендної плати, що підтверджується копіями платіжних доручень та Актом звірки взаємних розрахунків за оренду приміщення та відшкодування комунальних послуг між Полтавським технікумом харчових технологій та Приватним підприємством “Вікма” станом на 01.01.2011 року (т.1 а.с.109-160, т.2 а.с.44).
Позивач просить розірвати Договір оренди, посилаючись на те, що всупереч ст.287 Господарського кодексу України, орендодавцем в договорі виступає Полтавський технікум харчових технологій, а не Фонд державного майна, форма договору оренди не відповідає типовій формі та не посвідчена нотаріально, розрахунок орендної плати зроблено без дотримання вимог Методики розрахунку орендної плати, а також невідповідністю вартості майна ринковій вартості.
Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
В п. 13 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 25.05.2000 року № 02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” або договором оренди.
Згідно Прикінцевих положень до Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, його норми застосовуються до господарських відносин, які виникли після набрання ним чинності. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, його положення застосовуються лише стосовно тих прав та обов'язків, які виникли після набрання чинності цими положеннями.
Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, його положення застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Пунктом 6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 ГК України.
У ст. 188 ГК України зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, а сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі недосягнення згоди щодо зміни ( розірвання) договору чи неодержання відповіді в установлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Тобто, статтею 783 Цивільного кодексу України передбачені випадки, коли орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди. Всі перелічені в зазначеній статті випадки пов'язані з неналежними виконанням стороною своїх зобов'язань.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем не наведено підстав та не надано доказів, визначених вищевказаними нормами цивільного та господарського законодавства, для розірвання Договору оренди,.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Договір оренди укладено до набрання чинності ГК України, ЦК України, у зв'язку з чим їх положення застосовуються лише щодо прав та обов'язків, які виникли після введення їх в дію.
На час укладення договору оренди не існувало законодавчої вимоги щодо нотаріального посвідчення договору оренди нерухомого майна, а типова форма договору оренди, на невідповідність якій посилається позивач, була затверджена значно пізніше.
Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вартість об'єкта оренди визначена згідно незалежної оцінки станом на час укладення Договору оренди і не оспорюється сторонами, а зміна “ринкової вартості” на час розгляду справи не є підставою для розірвання договору оренди.
Позивачем також не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів невідповідності розрахунку орендної плати Методиці, затвердженій Постановою КМ України № 786 від 04.10.1995 року.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невідповідності розрахунку орендної плати вимогам Методики не є підставою для розірвання договору. Зазначена правова позиція висловлена Верховним судом України по справі № 3/453 від 04.12.2007 року.
Що стосується тверджень позивача про те, що всупереч ст.287 Господарського кодексу України, орендодавцем в договорі виступає Полтавський технікум харчових технологій, а не Фонд державного майна, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
На час укладення Договору Полтавський технікум харчових технологій мав статус юридичної особи та мав повноваження на укладення договору оренди, а та обставина, що погодження Міністерства аграрної політики на передачу майна в оренду надано після укладення спірного договору, на думку колегії суддів, не може бути визнано підставою його розірвання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач Листом № 375 від 22.10.2010 року пропонував відповідачу укласти трьохсторонні додаткові угоди до договору оренди від 31.03.2003 року (т.1 а.с.22).
08.11.2010 року позивач направив відповідачу претензію, в якій пропонував в строк до 01.12.2010 року укласти тристоронній Додаток до договору оренди державного майна з Національним університетом харчових технологій в особі Полтавського технікуму харчових технологій та Фондом державного майна України в особі Полтавського регіонального відділення, оскільки чинний Договір оренди не відповідає вимогам законодавства (т.1 а.с.23).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази про направлення на адресу відповідача проекту трьосторонньї Додаткової угоди до Договору, як це передбачено ст. 188 Господарського кодексу України.
Позивач, у відповідь на претензію, 08.11.2010 року направив на адресу відповідач Лист №8, в якому зазначив, що Договір оренди від 31.01.2003р між Полтавським технікумом харчових технологій та ПП «Фірма Вікма»є дійсним до 31.03.201З року. На дату заключення договору діяли Закони, згідно яких орендодавцем міг виступати Полтавський технікум харчових технологій. Зміна Законів та правових актів після підписання цього договору не розповсюджується на дію та умови діючого договору. Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускається за взаємною згодою сторін згідно п.10.З та у випадках згідно п.10.8 діючого договору.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про розірвання Договору оренди з підстав, зазначених в позовній заяві, не ґрунтуються на чинному законодавстві у зв'язку з чим позовні вимоги щодо розірвання Договору оренди державного майна від 31.03.2003 року та виселення з нежитлового приміщення задоволенню не підлягають.
Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, рішення господарського суду Полтавської області від 02 березня 2011 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга 3-ї особи задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу третьої особи залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 02 березня 2011 року у справі № 18/283/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
суддя Івакіна В.О.
суддя Пелипенко Н.М.
Постанову підписано 30.05.2011 року