"31" травня 2011 р. Справа № 18/511/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.
при секретарі Гурдісовій Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Воронко В.В. (дов. № б/н від 27.12.2010р.)
третіх осіб - 1) не з"явився
2) не з"явився
3) не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавапропангаз", смт. Чутове, Полтавської області (вх. № 2004 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2011р. у справі № 18/511/11
за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавапропангаз", смт. Чутове, Полтавської області
до Приватного підприємства "Лубнипропансервіс", м. Лубни, Полтавська область
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вініл-БТС", м. Світловодськ, Кіровоградська область
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ман-Град", м. Макіївка, Донецька область
3) Приватне підприємство "Агро-Союз-2009", м. Світловодськ, Кіровоградська область
про визнання недійсними договорів про надання послуг надання послуг автомобільним транспортом №04/05 від 04.05.2009р. укладеного між ЗАТ "Полтавапропангаз" та ПП "Лубнипропансервіс"; №01/04 від 01.03.2009р. - між ПП "Лубнипропансервіс" та ТОВ "Вініл-БТС"; № 06/09 від 01.06.2009р. - між ПП "Лубнипропансервіс" та ТОВ "МАН-ГРАНД", № а-154 від 01.10.2009р. - між ПП "Лубнипропансервіс" та ПП "Агро-Союз-2009"; № а-153 від 01.10.2009р. - між ПП "Лубнипропансервіс" та ПП "Агро-Союз-2009", -
Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.03.2011р. по справі № 18/511/11 (суддя Тимошенко К.В.) у позові про визнання недійсними договорів про надання послуг надання послуг автомобільним транспортом № 04/05 від 04.05.2009р., №01/04 від 01.03.2009р., № 06/09 від 01.06.2009р., № а-154 від 01.10.2009р., № а-153 від 01.10.2009р. - відмовлено повністю.
Позивач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2011р. по справі № 18/511/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому згоден з висновками, викладеними судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
31.05.2011р. на адресу суду від ПАТ «Полтавапропангаз»надійшло клопотання, в якому позивач просить розгляд справи відкласти на іншу дату, в зв'язку із перебуванням його уповноваженого представника позивача -ОСОБА_1 (дов. № 9 від 12.12.2010р.) на лікарняному.
Колегія суддів перевірила матеріали справи та вважає, що клопотання позивача (заявника апеляційної скарги) про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, з огляду на те, що явку представників сторін в дане судове засідання не визнано обов'язковою; позицію ПАТ «Полтавапропангаз»викладено в апеляційній скарзі; а позивач також не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, і також мав можливість забезпечити участь при розгляді даної справі іншого представника, оскільки чинне законодавство не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси сторін в судовому процесі.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами.
Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду з даним позовом позивач - ЗАТ "Полтавапропангаз" просив визнати недійсними договори № 04/05 від 04.05.2009р. укладені між ЗАТ "Полтавапропангаз" та ПП "Лубнипропансервіс"; № 01/04 від 01.03.2009р. - між ПП "Лубнипропансервіс" та ТОВ "Вініл-БТС"; № 06/09 від 01.06.2009р. - між ПП "Лубнипропансервіс" та ТОВ "Ман-Град", № а-154 від 01.10.2009р. - між ПП "Лубнипропансервіс" та ПП "Агро-Союз-2009"; № а-153 від 01.10.2009р. - між ПП "Лубнипропансервіс" та ПП "Агро-Союз-2009" посилаючись на те, що вказані особи не мають ліцензії та дозволу на здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Колегія суддів визначає, що відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 207 Господарського кодексу України закріплено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Недодержання в момент вчинення правочину цієї вимоги є підставою для визнання його недійсним у відповідності до ст.215 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). При цьому, згідно статей 15, 16 цього Кодексу визнання правочину недійсним є способом захисту свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать про те, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та дійшов цілком обґрунтованого і правомірного висновку про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору щодо надання послуг автомобільним транспортом № 04/05, укладеного між ЗАТ "Полтавапропангаз" (позивачем) та ПП "Лубнипропансервіс" (відповідачем) 04.05.2009р., а також низки договорів, укладених між відповідачем та третіми особами.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору № 04/05 від 04.05.2009р., укладеним між ЗАТ "Полтавапропангаз" (позивачем) та ПП "Лубнипропансервіс" (відповідачем), а також № 01/04 від 01.03.2009р., укладеним між ПП "Лубнипропансервіс" та ТОВ "Вініл-БТС" (третьою особою); № 06/09 від 01.06.2009р., укладеним між ПП "Лубнипропансервіс" та ТОВ "МАН-ГРАНД" (третьою особою); № а-154 від 01.10.2009р., укладеним між ПП "Лубнипропансервіс" та ПП "Агро-Союз-2009" (третьою особою); № а-153 від 01.10.2009р., укладеним між ПП "Лубнипропансервіс" та ПП "Агро-Союз-2009" (третьою особою), господарський суд виходив з факту відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження порушення в даному випадку прав позивача з боку відповідача та третіх осіб.
Своє рішення господарський суд обґрунтовано мотивував тим, що право на звернення до суду у разі недотримання вимог законодавства щодо обов'язковості отримання ліцензії для здійснення певного виду господарської діяльності належить органам, перелік яких визначено ч. 7 ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (у редакції Закону № 1775-14), а не позивачеві. Відсутність ліцензії у відповідача та третіх осіб щодо здійснення перевезення на момент укладення спірних договорів не можуть бути правовими підставами для визнання їх недійсними в даному судовому провадженні, а тому посилання позивача на ці обставини визнані судом такими, що не заслуговують на увагу. При цьому, позивач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України жодним чином не довів господарському суду факт введення його в оману відповідачем на момент укладення спірного договору.
Крім того, господарський суд вичерпно зазначив, що позивачем не доведена правомірність його звернення до суду із позовом про визнання недійсними договорів, що були укладені між відповідачем та третіми особами, адже по-перше, ці договори не містять будь-яких умов стосовно позивача; по-друге, не передбачають будь-яких зобов'язань чи вчинення дій стосовно позивача або позивачем; по-третє, позивач не є стороною зазначених договорів; по-четверте, позивачем не вказано та не надано доказів на підтвердження того, яким саме чином зазначені договори порушують його права і охоронювані законом інтереси.
В процесі повторного розгляду справи колегією суддів за наявними у справі матеріалами з'ясовано, що позивачу було відомо про те, що надання послуг з перевезення автомобільним транспортом здійснюється іншою юридичною особою (ПП «Горизонт»), а не відповідачем особисто. Жодних зауважень або заперечень щодо суб'єкта виконання послуг позивач не заявляв і ці обставини ним не спростовані.
Не погоджуючись із прийнятим у даній справі рішенням позивач в апеляційній скарзі звертає увагу апеляційного суду на те, що договори, які були укладені між відповідачем та третіми особами є фіктивними, а тому в силу положень ст. 234 ЦК України повинні бути визнані судом недійсними. На думку позивача ці договори вчинені без наміру створення правових наслідків, що ними обумовлювалися, а тому заявлені ним позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підтвердження цієї позиції у справі заявник апеляційної скарги посилається на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31.12.2010р. про надання дозволу на проведення обшуку у приміщенні, яке належить ПП «Лубнипропансервіс»(том 1 аркуші справи 41-42), та матеріали кримінальної справи, порушеної у відношенні директора ТОВ «Агро-Союз-2009»- ОСОБА_2. за ст. 205 ч. 2 та ст. 212 ч. 2 КК України, щодо ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.
Однак вказані твердження не можуть підставами для скасування цілком обґрунтованого та законного рішення суду першої інстанції.
За правилами частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Ретельно проаналізувавши надані позивачем документальні докази та враховуючи вимоги вищезазначеної процесуальної норми колегія суддів визначає, що дані справи не стосуються прав та законних інтересів позивача, а на теперішній час не існує жодного рішення, яке в силу вищевказаної процесуальної норми було б обов'язковим для господарського суду при вирішенні даної господарської справи.
Отже, колегія суддів, погоджуючись із висновками господарського суду, також визначає відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, діючи в межах повноважень, наданих суду апеляційної інстанції у відповідності з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що господарський суд Харківської області відповідно до наданих йому сторонами у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, та дійшов правомірного висновку про відмову в позові, адже позивач згідно з чинним цивільним та господарським законодавством жодним чином не обґрунтував правомірність своїх позовних вимог, а також не навів жодної матеріальної норми на підтвердження висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Полтавапропангаз", смт. Чутове, Полтавської області позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, а рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2011р. по справі № 18/511/11 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги про скасування рішення задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавапропангаз", смт. Чутове, Полтавської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 31 березня 2011 року по справі № 18/511/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.
Повний текст постанови підписано 03 червня 2011 року.