79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
26.05.11 Справа № 16/3/5022-43/2011
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Юрченка Я.О.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача -Качанов М.М.
від відповідача - не з'явився
Розглядається апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Постолівська», б/н від 31.03.2011 року
на рішення господарського суду Тернопільської області від 11.03.2011 року (підписане 16.03.2011 року), суддя Хома С.О.
по справі №16/3/5022-43/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез», м.Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Постолівська», с.Постолівка
про стягнення 199359,69 грн.
В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подавалась заява про уточнення позовних вимог від 31.01.2011 року вих.№31/11-юр (арк. справи 37), в якій останній просив стягнути з відповідача: 199359,69 грн., з яких 94077,17 грн. -основний борг, 7446,54 грн. -пеня, 28223,15 грн. -штраф, 4215,25 грн. -інфляційні, 65397,58 грн. -проценти за користування чужими грошовими коштами.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.03.2011 року по справі №16/3/5022-43/2011 позов ТзОВ «Корпорація «Агросинтез»задоволено частково, стягнено з ТзОВ «Агрофірма «Постолівська»на користь ТзОВ «Корпорація «Агросинтез»: 94077 грн. 17 коп. - основного боргу, 6687 грн. 48 коп. пені за порушення відповідачем терміну оплати платежів, 28223 грн. 15 коп. - штрафу за порушення відповідачем терміну оплати платежів, 4215 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 65397 грн. 58 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами. В частині позовних вимог про стягнення 759,06 грн. пені відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст. 509, 526, 712, 691, 692, 694 ЦК України, ст.193 ГК України. Поряд з цим, суд беручи до уваги умови договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09.03.2010 року, ст.ст.230, 231 ГК України, ст.ст.536, 625 ЦК України вважає правомірними заявлені до стягнення позивачем штраф, інфляційні, проценти за користування чужими грошовими коштами та пеню в сумі - 6687 грн. 48 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Агрофірма «Постолівська»подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 11.03.2011 року по справі №16/3/5022-43/2011, вказуючи на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про проведення судової бухгалтерської експертизи щодо з'ясування чи підтверджується документально розмір суми позовних вимог, правомірності нарахованих до стягнення штрафних санкцій. Апелянт зазначає, що заявити таке клопотання його спонукало складне для розрахунку обчислення сум, передбачене п.6.5 договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09.03.2010 року, що підлягають до стягнення, зокрема суми боргу з урахуванням індексації.
Представник відповідача вдруге в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Поряд з цим, відповідачем на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду не подано доказів погашення суми боргу перед позивачем, контррозрахунку пені, штрафу, інфляційних та процентів.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, вказував, що господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, оскільки її проведення було недоцільним. Поряд з цим, звертав увагу суду на те, що позивачем до заяви про уточнення позовних вимог надано розрахунки штрафних санкцій, які проведені у відповідності до ст.549 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та умов укладеного між сторонами договору поставки від 09.03.2010 року, а також розрахунки інфляційних та процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих відповідно із ст.ст.536, 692, 694 ЦК України. Разом з тим, зазначав, що позивачем при розрахунку суми основного боргу індексація у відповідності до п.6.5 договору не проводилась.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача (скаржника).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається, що 09.03.2010 року між ТзОВ «Корпорація «Агросинтез» (в тексті договору -постачальник) та ТзОВ «Агрофірма «Постолівська»(в тексті договору -покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8, відповідно до умов якого, а саме п.1.1 у строки, зумовлені договором постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби рослин, а останній прийняти товар, сплатити проценти за користуванням товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).
Пунктами 2.1, 2.3 договору встановлено, що найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення договору. Вартість договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користуванням товарним кредитом.
Згідно із п.5.1 договору постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період: з дати отримання товару покупцем до дати його оплати згідно із договором. У разі прострочення терміну оплати вказаного у договорі, відсотки по товарному кредиту нараховуються до дати його фактичної оплати. При зверненні постачальника до суду із позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором, відсотки по товарному кредиту за прострочені платежі нараховуються до дати подання позову. Пунктами 5.2, 5.3 договору передбачено, що процентна ставка по товарному кредиту, розрахунок та сума процентів за користування товарним кредитом вказується у специфікаціях; сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем в порядку, встановленому для оплати товару, та у строки, вказані у специфікаціях. Відповідно до п.5.5 договору при оплаті товару грошові кошти, які надійшли від покупця, в першу чергу направляються в рахунок погашення заборгованості по процентам за користування товарним кредитом, в другу - в рахунок оплати товару.
Порядок оплати товару передбачений у розділі 6 договору поставки, зокрема, у п.6.1., 6.2, 6.3 встановлено, що покупець зобов'язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях; оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір. Всі витрати по перерахуванню грошових коштів несе покупець. Товар вважається оплаченим покупцем, а грошові кошти перерахованими, у момент надходження грошей на поточний рахунок постачальника.
Згідно із п.п. 7.1.1 пункту 7.1 розділу 7 договору покупець (відповідач) зобов'язується оплатити товар та сплатити проценти за користування товарним кредитом у порядку, згідно з договором, та у строки та в розмірах, згідно із специфікаціями.
В матеріалах справи наявна специфікація №1 від 09.03.2010 року до вказаного вище договору поставки (арк. справи 14), відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачу товар -насіння цукрового буряка по ціні 650 грн. за одиницю виміру на загальну суму 136500 грн. 84 коп. У п.3 специфікації вказано строки оплати товару, а саме відповідачем позивачу перераховуються: - авансовий платіж у сумі 27300,17 грн. у строк не пізніше 25.03.2010 року (поставка товару здійснюється тільки після перерахування постачальнику авансового платежу), - другий платіж у сумі 68250 грн. 42 коп. перераховується у строк не пізніше 09.07.2010 рок, - третій платіж у сумі 40950 грн. 25 коп. перераховується у строк не пізніше 11.10.2010 року. Крім того, у п.4 специфікації наведено розрахунок процентів по товарному кредиту, сума яких складає 4076 грн. 33 коп. та строки їх сплати, зокрема: 1888 грн. 57 коп. (нараховані від суми 68250,42 грн.) за період з 30.03.2010 року по 09.07.2010 року, а 2187 грн. 75 коп.(нараховані від суми 40950,25 грн.) -за період з 09.07.2010 року до 11.10.2010 року.
Відповідно до п.6 специфікації, її сума становить -140577,17 грн.
Позивачем на виконання умов договору відпущено відповідачу товар на суму 136500,84 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00001067 від 19.03.2010 року. Поряд з цим, в матеріалах справи наявна довіреність №17 від 16.03.2010 року, яка видана відповідачем -ОСОБА_1., на отримання від позивача товару -насіння цукрового буряка.
Проте, відповідач оплату за поставлений товар у визначений сторонами строк в повному обсязі не здійснив.
Згідно поданої позивачем - 09.02.2011 року заяви про уточнення позовних вимог (арк. справи 37), заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 94077 грн. 17 коп.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
З огляду на наведене, правомірним є стягнення основного боргу в сумі -94077,17 грн.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст.231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Умовами договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09.03.2010 року, а саме п.п.8.2.3 пункту 8.2 передбачено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від суми договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно зі ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості за кожний день прострочки оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі - 7446 грн. 54 коп. - пені за період з 10.07.2010 року по 30.01.2011 року (розрахунок пені арк. справи 41).
Господарський суд перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення пені обґрунтовано прийшов до висновку, що така підлягає до задоволення частково в сумі - 6687,48 грн. за період з 10.07.2010 р. по 11.01.2011 року, а в частині решти пені в розмірі -759,06 грн. слід відмовити.
Одночасно, судом правомірно стягнено з відповідача на користь позивача 28223 грн. 15 коп. - штрафу, розрахунок якого наведено у заяві про уточнення позовних вимог (арк. справи 40).
Пунктом 8.5 договору передбачено, що згідно ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП=(СППх0,5хД):100, де СП- сума процентів, що підлягає сплаті Покупцем Постачальнику, СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу.
Згідно із ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Враховуючи наявні в матеріалах розрахунки інфляційних та процентів за користуванням чужими грошовими коштами (арк. справи 42, 43), суд першої інстанції підставно стягнув з відповідача на користь позивача: 65397,58 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, які нараховані за період з 10.07.2010 року по 30.11.2010 року та інфляційні в сумі 4215,25 грн. за період з серпня 2010 року по грудень 2010 року.
Посилання скаржника на те, що господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про проведення судової бухгалтерської експертизи щодо з'ясування чи підтверджується документально розмір суми позовних вимог, зокрема, суми боргу з проведеною індексацією, правомірності нарахованих до стягнення штрафних санкцій, не заслуговує на увагу суду, з огляду на нижченаведене:
Основний борг відповідача перед позивачем підтверджено матеріалами справи. Поряд з цим, в заяві про уточнення позовних вимог (арк. справи 37) наведено розрахунок суми основного боргу, в якому позивачем враховуючи проведені відповідачем часткові проплати отриманого товару, визначено суму основного боргу в розмірі - 94077,17 грн.
Як уже зазначено вище, в матеріалах справи наявні розрахунки пені, штрафу, інфляційних та процентів за користування чужими грошовими коштами, які судом перевірено. Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, оскільки така у відповідності до ст.41 ГПК України призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, а в даному випадку проведення такої є недоцільним.
За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення господарського суду Тернопільської області від 11.03.2011 року по справі №16/3/5022-43/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Постолівська»без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Юрченко Я.О.