01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.05.2011 № 51/298
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів:
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.05.2011 року
розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» на рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2010 року
у справі № 51/298 (суддя Пригунова А.Б.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»
до товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕК-АВО Лтд»
про стягнення 20139,06 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2010 року в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕК-АВО Лтд» про стягнення 20139,06 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 08.11.2010 року ТОВ «Євро Лізинг» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Крім того, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.03.2011 року апеляційну скаргу ТОВ «Євро Лізинг» прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ПЕК-АВО Лтд» вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
У судових засіданнях 11.04.2011 року, 20.04.2011 року та 18.05.2011 року представник ТОВ «Євро Лізинг» надав свої пояснення та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник ТОВ «ПЕК-АВО Лтд» у судових засіданнях 11.04.2011 року, 20.04.2011 року надав свої пояснення в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів викладених у відзиві на скаргу та просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 08.11.2010 року.
В судове засідання 18.05.2011 року представник ТОВ «ПЕК-АВО Лтд» не з'явився про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представник ТОВ «ПЕК-АВО Лтд» про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, участь представників відповідача у судовому засіданні 18.05.2011 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Крім того, у попередніх судових засіданнях 11.04.2011 року та 20.04.2011 представник відповідача був присутнім та надав свої пояснення по справі, які судовою колегією прийняті до уваги. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, судом неможливий.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
26.02.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕК-АВО Лтд» був укладений договір № 175 оперативного лізингу (оренди) (далі - договір), за умовами якого ТОВ «Євро Лізинг» (далі - лізингодавець) передає ТОВ «ПЕК-АВО Лтд» (далі -лізингоодержувач), а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах оперативного лізингу (далі - лізинг) транспортний засіб у відповідності з замовленням на транспортний засіб.
Відповідно до п. 3.1 договору строк лізингу починається з моменту передачі транспортного засобу в лізинг, яким є дата надання та складання сторонами «Акта прийому-передачі транспортного засобу» та закінчується в дату повернення і складання акта про повернення.
Пунктом 10.13 договору передбачено, що лізингодавець має право на одержання компенсації від лізингоодержувача в сумі 5 (п'яти) місячних внесків в таких випадках:
- 10.13.1 лізингодавець припинив дію цього договору на підставі пункту 8.5;
- 10.13.2 лізингоодержувач має намір розірвати договір достроково;
- 10.13.3 якщо на протязі 3 днів після повідомлення лізингодавцем про отримання транспортного засобу від постачальника (продавця) лізингоодержувач не захоче чи не зможе прийняти транспортний засіб.
Відповідно до п. 13.1 договору лізингоодержувач повертає транспортний засіб в дату повернення, передбачену цим договором, в місці передачі разом з обладнанням та іншими елементами, які були надані лізингоодержувачеві згідно акта прийому-передачі транспортного засобу. В разі, якщо умови, передбачені пунктами 13.2, 13.3 договору не порушені, договір вважається припиненим.
Згідно з п. 13.2 договору в разі дострокового припинення договору, лізингоодержувач повертає транспортний засіб в місці передачі разом з обладнанням та іншими елементам, які були надані лізингоодержувачу. Пунктом 14.3 договору передбачено, що договір набирає чинність з дати підписання. Відповідно до п.14.4 договору дія договору може достроково припинена, якщо обидві сторони дійдуть про це згоди в письмовій формі, і якщо вони погодяться про умови скасування цього договору. Пунктом 14.5 договору сторони домовились, що чинність договору припиняється після повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передачі транспортного засобу підтверджується актом приймання - передачі транспортного засобу № 175/001 від 14.03.2007 року, підписаного у двосторонньому порядку та завіреного печатками сторін.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 15.10.2008 року сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору оперативного лізингу (оренди) № 175 від 26.02.2007 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти п. 10.13 у наступній редакції: «Лізингодавець сплачує штраф в сумі 5 (п'яти) місячних платежів в таких випадках:».
Також, з матеріалів справи вбачається, що 31.08.2009 року між сторонами був підписаний акт повернення транспортного засобу № 175/001 від 31.08.2009 року, відповідно до якого лізингоодержувач повернув, а лізингодавець прийняв транспортний засіб.
Як зазначалося раніше ТОВ «Євро Лізинг» звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «ПЕК-АВО Лтд» про стягнення 20139,06 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що оскільки договір був розірваний достроково, відповідач зобов'язаний сплатити штраф в сумі 5 (п'яти) середньомісячних платежів за дострокове розірвання договору, в розмірі 20139,06 грн. Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вказаного позову погоджується, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Зазначена норма кореспондує із положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідно до якої за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, неустойка в розумінні вищевказаної норми права - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватно-правових (цивільно-правових) зобов'язань.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, неустойка знайшла правове регулювання у положеннях Господарського кодексу України, а саме, у відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, з наведених норм права вбачається, що неустойка, яка одночасно є і способом забезпечення виконання зобов'язань, і мірою відповідальності, сплачується боржником лише у випадках порушення ним свого зобов'язання.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши зміст договору і додаткової угоди до нього, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що фактично строк, до якого діє договір співпадає із датою повернення предмету лізингу та складання акта прийому-передачі. При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що дата повернення транспортного засобу визначена у додатку № 3 до договору оперативного лізингу, а саме - 13.03.2011 року.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку по справі та відмовив у задоволенні позову про стягнення неустойки в розмірі 20139,06 грн. Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що хоча й відповідач повернув транспортний засіб раніше визначеної сторонами дати, проте, позивачем, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не доведено що ініціатором повернення предмету лізингу був саме відповідач. Натомість, в матеріалах справи міститься акт повернення транспортного засобу № 175/001 від 31.08.09 року який підтверджує той факт, що відповідач повернув, а позивач прийняв предмет лізингу, тобто, дія відбулась за згодою сторін. В зазначеному акті відсутні будь-які відмітки позивача про його заперечення в прийнятті транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ «Євро Лізинг» не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження свого заявленого позову.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2010 року прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Євро Лізинг» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» на рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2010 року у справі № 51/298 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2010 року у справі № 51/298 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 51/298 повернути до господарського суду міста Києва
Головуючий суддя
Судді