01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.05.2011 № 50/119
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - довіреність № 146 від 23.05.2011 року;
від відповідача: не з'явилися;
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства „Луцький спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування” на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року
у справі № 50/119 ( суддя Головатюк Л.Д.)
за позовом комунального підприємства „Луцький спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування”, м. Луцьк,
до товариства з обмеженою відповідальністю „Центр ділових поїздок України”, м. Київ,
про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 6 636,00 грн. -
В лютому 2011 року КП „Луцький спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом в якому просило суд стягнути з ТОВ „Центр ділових поїздок України” на свою користь, згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 11.03.2011 року - 5 820,00 грн. безпідставно отриманих коштів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, КП „Луцький спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Представник відповідача в судове засідання 24.05.2011 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце проведення засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні 24.05.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.
У судовому засіданні, яке відбулось 24.05.2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги КП „Луцький спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування” слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між КП „Луцький спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування” та ТОВ „Центр ділових поїздок України” було досягнуто усну домовленість про організацію ділової поїздки до США.
Дану домовленість було досягнуто шляхом отримання відповідачем заявки позивача на організацію ділової поїздки до США та прийняття її шляхом направлення акцепту (анкета, перелік необхідних документів для отримання візи в США та 11.08.2010 позивачу був направлений зразок договору № NO-11 від 11.08.2010) позивачем на адресу відповідача.
На виконання умов зазначеної домовленості та на підставі Рахунку-фактури № NO-11 від 11.08.2010 року (а. с. 51), позивачем було перераховано відповідачу грошову суму в розмірі 28 166,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.09.2010 року (а. с. 5). В призначенні платежу у вказаному платіжному дорученні зазначено: за послуги згідно договору № 11 від 11.08.2010 року, отримувач - ТОВ „Центр ділових поїздок України”.
14.09.2010 відповідачем було заплачено 96,00 грн. за коди доступу до кол-центру Посольства США в Україні, квитанція № 87484395/91370265/248/66188/7051 (а. с. 48).
30.09.2010 відповідачем було надіслано запрошення директору позивача на співбесіду в посольстві США в Україні (а. с. 46).
04.10.2010 відповідачем була проведена оплата за розгляд документів для отримання візи в сумі 1 106,00, квитанція № UP 10044504 (а. .с 47).
У зв'язку з тим, що директор позивача отримав відмову в отриманні візи, відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти в розмірі 22 616,00 грн.
Іншу частину суми в розмірі 5 820,00 грн. відповідачем позивачу повернуто не було, оскільки в цій сумі ним були понесені витрати на організацію ділової поїздки директора позивача до США.
Саме суму в розмірі 5 820,00 грн. позивач і просить суд зобов'язати відповідача повернути як таку, що безпідставно отримана.
Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюється Главою 83 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. В даному випадку відповідач дійсно набув майно в розмірі 5 820,00 грн.
- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. В даному випадку відповідач набув майно в розмірі 5 820,00 грн. шляхом перерахування даних коштів позивачем.
- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. В даному випадку набуття відповідачем коштів в розмірі 5 820,00 грн. відбулося в результаті виконання господарських зобов'язань, що існували між позивачем та відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи Договір № N0-11 дійсно не було підписано позивачем, не зважаючи на те, що вказаний договір був відповідачем оформлений належним чином та не однократно висилався на адресу позивача.
Відповідно до частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише виключно договір, але також інші право чини.
Таким правочином в даному випадку є факсова копія заявки з проханням організувати позивачу ділову поїздку до США, на якій стоїть його власноручний підпис, печатка підприємства та гарантія оплати. У заявці також зазначені вимоги до відповідача, зокрема, забезпечити:
вхідні квитки,
візову підтримку,
проживання тощо.
Відповідач зазначив, що до візової підтримки відноситься: забезпечення запрошення, оплата за коди доступу до кол-центру Посольства США в Україні, оплата за розгляд документів для отримання візи США, заповнення анкет на сайті посольства США в Україні, бронювання готелю тощо.
Зазначені дії відносяться до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, як “інші юридичні факти”, які були виконані відповідачем за дорученням та за рахунок коштів позивача, ст. 1.1 Договору-Доручення №N0-11 від 11.08.2010 року.
Відповідачем було надано суду ряд доказів підтвердження наявності обов'язків у позивача на перерахування йому спірної суми, зокрема:
1) докази оплати за розгляд документів для отримання візи США в Україні;
2) докази оплати за коди доступу до кол-центру посольства США в Україні;
3) докази запрошення до США;
4) докази наявності у TOB “Центр ділових поїздок України” анкети директора позивача з його персональними даними;
5) докази наявності копії заявки-доручення від позивача датованої 20.07.2010 року;
6) докази наявності на жорсткому диску підприємства TOB “Центр ділових поїздок України”договору № NO-11 від 11.08.2010 року, зі вказівкою у меню “особливості”, що він створений 11 серпня та змінений 10 вересня 2010 року, що доказує його автентичність, так як будь-яке втручання у файл міняє дату останньої зміни файла;
7) докази наявності на жорсткому диску підприємства ТОВ “Центр ділових поїздок України” Акту виконаних робіт до Договору № N0-11 від 11.08.2010 року зі вказівкою у меню “особливості” створений 09.11.2010 року.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ).
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач набув кошти в розмірі 5 820,00 грн. правомірно в результаті виконання господарських домовленостей, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін, а відтак позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач набув спірні грошові кошти у розмірі 5 820,00 грн. неправомірно та безпідставно.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року у справі № 50/119 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу апеляційну скаргу комунального підприємства „Луцький спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування” на рішення господарського суду міста Києва 11.03.2011 року у справі № 50/119 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва 11.03.2011 року у справі № 50/119 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
4. Справу № 50/119 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді