01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.05.2011 № 3/351
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від прокуратури: не з'явились,
від позивача 1: не з'явились,
від позивача 2: ОСОБА_1- за довіреністю
від відповідача: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2010р.
по справі № 3/351 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі:
1. Київської міської ради;
2. Комунального підприємства «Київський метрополітен»
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про розірвання договору оренди, зобов'язання звільнити об'єкт оренди та стягнення 21 765,92 грн.,
Київська транспортна прокуратура в інтересах держави в особі: Київської міської ради та Комунального підприємства «Київський метрополітен» звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди № 412-Упр(ДВ)-09 від 01.12.2009р., зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди та стягнення 19 054,87 грн. основного боргу по орендній платі, 1 191,18 грн. пені, 1 200,67 грн. інфляційних втрат та 319,20 грн. 3% річних.
21.12.2010р. Київською транспортною прокуратурою подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій остання просила визнати договір оренди № 412-Упр(ДВ)-09 від 01.12.2009р. розірваним, виселити відповідача з орендованого майна та стягнути з відповідача 22 059,54 грн. заборгованості по орендній платі, 1 089,27 грн. пені, 1 256,32 грн. інфляційної складової боргу та 3% річних в сумі 384,65 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2010р. у справі № 3/351 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» 22 059,54 грн. основного боргу, 1089,27 грн. пені, 1 256,32 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 384,65 грн. - 3% річних, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державного бюджету України 321,89 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Виселено Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 з приміщення площею 10,39 кв.м., яке розміщене за адресою: перехід станції метро «Академмістечко» (вестибюль №1) передавши його Комунальному підприємству «Київський метрополітен». В частині визнання договору оренди №412-Упр (ДВ)-09 від 01.12.2009р. розірваним, провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2010р. та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2010р. прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
На підставі апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2010р. по справі №3/351, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом (колегією суддів у складі головуючого по справі судді - Авдєєва П.В., суддів Корсак В.А., Коршун Н.М.) ухвалою від 21.01.2011р. порушено апеляційне провадження.
В зв'язку з перебуванням судді-доповідача Авдєєва П.В. на лікарняному, проведено повторний автоматичний розподіл справи згідно розпорядження №01-24/66 від 16.03.2011р. Справу №3/351 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого по справі судді - Корсакової Г.В., суддів - Кондес Л.О., Нєсвєтової Н.М.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011р., у зв'язку з перебуванням судді Нєсвєтової Н.М. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Кондес Л.О., Майданевич А.Г.
Комунальним підприємством «Київський метрополітен» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач 2 просить рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2010 року у справі № 3/351 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи розгляд справи відкладався.
Представники прокуратури, позивача 1 та відповідача в судове засідання 20.05.2011р. не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що неявка представників прокуратури, позивача 1 та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Представник позивача 2 в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача 2, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2009р. між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди № 412-Упр(ДВ)-09 від 01.12.2009 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 934/1595 від 26.06.2007р. передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (приміщення), далі об'єкт оренди, за адресою: перехід станції метро «Академмістечко» (вестибюль № 1), для торгівлі непродовольчими товарами.
Згідно п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 10,39 кв. м.
Відповідно до п.2.4. договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства “Київський метрополітен».
Відповідно до п. 4.1. орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.
Факт передачі позивачем 2 та відповідно прийняття відповідачем об'єкта оренди підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2009р.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Пунктом 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4), орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5).
Рішенням Київської міської ради № 34/91 від 28.09.2006 «Про затвердження Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, Типового договору про оренду майна територіальної громади міста Києва»затверджено Порядок передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Порядок).
Згідно п. 2 за даним Порядком орендодавцями є - підприємства, установи, в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно територіальної громади міста Києва (будівлі, споруди, приміщення; окреме індивідуально визначене майно), в даному випадку КП «Київський метрополітен».
Пункт 5.2. Статуту Комунального підприємства «Київський метрополітен»визначає, що здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником або уповноваженим ним органом, з обмеженням правомочності розпоряджання щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до п.3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 26.06.2007р. № 934/1595 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006р. № 34/91 та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору становить 254,81 грн. за 1 м. кв. орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на жовтень 2009р. складає 2647,50 грн. без ПДВ.
Згідно з п.3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Відповідно до п. 3.4 договору, додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою: податок на додану вартість в розмірах та порядку, визначених законодавством України, відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг.
Пунктом 3.5. договору визначено, що всього сума по договору з урахуванням ПДВ 20% з розрахунку на жовтень 2009 складає 3 365,54 грн. Оплата по договору проводиться орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.
01.04.2010р. сторони за договором дійшли згоди та уклали Додаткову угоду до договору №412-Упр(ДВ)-09 від 01.12.2009р., відповідно до якої погодили, що орендар відшкодовує орендодавцю витрати на утримання об'єкта оренди за окремим договором, укладеним з орендодавцем.
Згідно п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Пунктом 9.1. договору строк дії договору встановлений сторонами з 01.12.2009р. до 29.11.2012р.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що в порушення умов договору відповідач сплачував орендну плату несвоєчасно та в неповному розмірі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за період з грудня 2009р. по грудень 2010р. у розмірі 22059,54 грн.
Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Відповідно до 11 Цивільного кодексу України між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Орендна плата за користування об'єктом оренди вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 1, ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Викладене, також, кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи в порушення умов договору відповідач сплачував орендну плату несвоєчасно та в неповному розмірі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за період з грудня 2009р. по грудень 2010р. у розмірі 22059,54 грн.
Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку (сплати орендних платежів) за користування майном, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в цій сумі обгрунтовано задоволені у повному обсязі судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги стверджує про наявність надмірно сплачених орендних платежів за договором оренди від 01.06.2006р. № 234-Упр (ДВ)-06. Однак, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі договору оренди № 412-Упр(ДВ)-09 від 01.12.2009р. та не стосується взаємовідносин сторін за договором оренди від 01.06.2006р. № 234-Упр (ДВ)-06.
Також, відповідач зазначає про те, що в матеріалах справи відсутня звірка взаємних розрахунків за договором. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач 2 на виконання вимог господарського суду міста Києва листом від 07.12.2010р. за № 1552-НДВ направив на адресу відповідача акт звірки взаємних розрахунків по договору, що підтверджується залученими до матеріалів справи копією вказаного листа, актом звірки та поштовою квитанцією від 07.12.2010р.
Крім того, відповідач стверджує, що розрахунок орендної плати за договором повинен здійснюватись з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. № 316 «Про деякі питання оплати оренди державного майна». Проте, посилання відповідача на вказану постанову є необґрунтованим, оскільки остання регулює питання оплати оренди державного майна.
При цьому, судова колегія зазначає, що в п.3.1. договору сторонами погоджено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 26.06.2007р. № 934/1595 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006р. № 34/91. Місячний розмір орендної плати станом на жовтень 2009р. визначено в розмірі 2647,50 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 10 Порядку передачі майна територіальної громади м. Києва в оренду, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.09.2006р. №34/91, підставою для укладення основного договору оренди майна є рішення Київської міської ради.
Згідно п.12.3 Порядку розрахунок орендної плати здійснюється орендодавцем згідно з ухваленою Київрадою орендною ставкою відповідного окремо визначеного об'єкта оренди.
Згідно з п.37 додатку №2 до рішення Київради від 26.06.2007р. №934/1595, на підставі якого укладено договір, ухвалено 50% ставку орендної плати.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов.
Таким чином, підписавши договір відповідач погодився з його умовами, в тому числі і з розміром орендної плати, визначеної договором та згідно з п. 4.2. договору зобов'язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції вірно встановлено факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів за користування майном.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи, що в силу умов пункту 3.6. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 10 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.
Оскільки факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати підтверджується матеріалами справи, здійснений позивачем розрахунок пені є вірним, відповідає матеріалам справи та вимогам законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 1 089,27 грн. пені, нарахованої позивачем за період з 10.07.2010р. по 13.12.2010р.
Крім того, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 1 256,32 грн. інфляційної складової боргу та 384,65 грн. -3 % річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача в частині стягнення 1 256,32 грн. інфляційної складової боргу та 384,65 грн. -3 % річних за період з грудня 2009р. по грудень 2010р. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання договору оренди №412-УПР(ДВ)-09 від 01.12.2009р. розірваним, судова колегія виходить з наступного.
Місцевий господарський суд припиняючи провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України виходив з того, що позивач 2 листом №1213-НДВ від 11.10.2010р. повідомив відповідача про відмову від договору оренди №412-Упр(ДВ)-09 від 01.12.2009р., в зв'язку з неналежним виконанням умов договору по сплаті орендної плати, а тому, відповідно до приписів ст. 782 Цивільного кодексу України, договір оренди є розірваним з 15.10.2010р. (дата отримання відповідачем повідомлення про відмову від договору), отже, за висновком суду, спір у даній справі про визнання договору оренди №412-Упр(ДВ)-09 від 01.12.2009р. розірваним, відсутній.
Проте, судова колегія з таким висновком суду не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Як вбачається з матеріалів справи 11.10.2010р. КП „Київський метрополітен” направив на адресу відповідача лист №1213-НДВ в якому висловив пропозицію припинити дію договору оренди №412-Упр(ДВ)-09 від 01.12.2009р. за домовленістю сторін з 01.11.2010р., повернути об'єкт оренди та сплатити заборгованість. Також позивач 2 попередив відповідача, що в разі непогашення заборгованості метрополітен звернеться до господарського суду з позовом стосовно розірвання договору в судовому порядку та примусового стягнення заборгованості. Разом з вказаним листом відповідачу надісланий проект Додаткової угоди № 915 від 11.10.2010р. про припинення дії договору №412-Упр(ДВ)-09 від 01.12.2009р. Відповідач залишив лист позивача 2 від 11.10.2010р. №1213-НДВ без відповіді.
Судова колегія зазначає, що зі змісту вказаного листа не вбачається, що позивач 2 відмовився від договору в порядку ст.782 ЦК України, оскільки зазначений лист містить не відмову від договору, а пропозицію про дострокове припинення дії договору оренди за домовленістю сторін.
Пунктами 1, 3 ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до п. 9.4. договору одностороння відмова від договору не допускається.
Згідно з п.п. 9.6.,9.7. договору договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Таким чином, оскільки відсутня відмова позивача 2 від договору в порядку ст.782 ЦК України, право на односторонню відмову від договору, згідно з п. 9.4. договору, не допускається, висновок місцевого господарського суду про те, що договір оренди №412-Упр(ДВ)-09 від 01.12.2009р. є розірваним, не відповідає фактичним обставинам справи.
Згідно зі статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Виходячи зі змісту ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України вони не передбачають такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як визнання договору розірваним, і такий спосіб не встановлений ні договором, з приводу якого виник спір, ні будь-яким законом України. Визнання договору розірваним, по суті, є встановленням юридичного факту, при тому, що в господарському процесі справи розглядаються виключно у позовному провадженні.
Господарський суд встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити в позові.
Враховуючи вищевикладене, рішення місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині визнання договору оренди №412-УПР(ДВ)-09 від 01.12.2009р. розірваним підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Оскільки договір оренди №412-Упр(ДВ)-09 від 01.12.2009р. за згодою сторін чи в судовому порядку не припинений, вимоги прокурора про виселення відповідача з орендованого приміщення є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2010р. підлягає частковому скасуванню, в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2010р. у справі № 3/351 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2010р. у справі № 3/351 скасувати частково.
3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2010р. викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Київський метрополітен” (м. Київ, пр-т. Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913) 22 059,54 грн. основного боргу, 1 089,27 грн. - пені, 1 256,32 грн. - інфляційної складової боргу та 384,65 грн. -3 % річних.
В іншій частині позовних вимог відмовити.»
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 247,90 грн. державного мита, 165,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
5. Матеріали справи № 3/351 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді