01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.05.2011 № 13/007-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів:
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1. - за дов. № 155/1/03-943 від 23.02.2011
від відповідача не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
на рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2011
у справі № 13/007-11 (суддя Наріжний С.Ю.)
за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до Приватного підприємства "Росток Будтранс"
про стягнення 373 327,48 грн.
Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Росток Будтранс" про стягнення 373 327,48 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі № 13/007-11 у задоволенні позову Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Приватного підприємства "Росток Будтранс" про стягнення 373 327,48 грн. було відмовлено.
Вищезазначене рішення суду мотивовано тим, що відповідно до умов договору субпідряду № 25/1 від 16 липня 2008 року (надалі - Договір) та чинного законодавства відповідач прострочив виконання зобов'язання починаючи з 02.04.2008, відповідно позивач має право нарахувати пеню по Договору за період 02.10.2008 по 02.04.2009. Тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 02.12.2009 по 01.12.2010 є неправомірною.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі № 13/007-11 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
16.07.2008 між позивачем та відповідачем було укладено Договір субпідряду № 25/1 від 16 липня 2008.
Відповідно до п. 1.1. договору Приватне підприємство "Росток Будтранс" за завданням Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" зобов'язується виконати на свій ризик роботи з ремонту асфальтового покриття дворових територій та міжквартальних під'їздів на об'єктах Голосіївського району міста Києва., перелік, вартість яких наведені в додатку № 1 відповідно до кошторисів, які є невід'ємними частинами Договору.
Відповідно до п. 7.2. Договору субпідряду кінцевий термін виконання відповідачем робіт по договору - 01.10.2008.
З наведених в матеріалах справи доказів вбачається, що Приватне підприємство "Росток Будтранс" не виконало своїх зобов'язань за договором. Протоколом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.02.2009 відповідач визнав наявність заборгованості перед КП "Київжитлоспецексплуатація" за Договором в сумі 1022815,00 грн.
Відповідно до п. 8.3. Договору за порушення строків виконання робіт відповідач сплачує на вимогу позивача пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт по конкретному об'єкту за кожен день прострочення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи кінцевий термін виконання відповідачем робіт по Договору - 01.10.2008, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з 02.10.2008.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, вказана стаття визначає термін за який нараховуються штрафні санкції.
Враховуючи наведені норми законодавства позивач має право нараховувати пеню по Договору за період з 02.10.2008 по 02.04.2009.
Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 373327,48 грн. пені за період з 02.12.2009 по 01.12.2010 є неправомірною, оскільки позивач не має права нараховувати пеню за цей період, а тому не підлягає задоволенню.
У апеляційні скарзі позивач посилається на норми пункту 4 статті 232 Господарського кодексу України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк, як на підставу своїх вимог.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта, оскільки відповідно до норм пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Посилання апелянта на вказану статтю, а також на наявність у суду права на зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача не має значення для справи. Оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю суті вимоги, а не у зв'язку некоректним розміром вимоги.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача - Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі № 13/007-11 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі № 13/007-11 залишити без змін.
Матеріали справи № 13/007-11 повернути Господарському суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді