01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.06.2011 № 15/26/19/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 190/12/10 від 21.12.2010 р.;
від відповідача 1: не з'явилися;
від відповідача 2: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Гарантія» на рішення господарського суду Черкаської області від 04.03.2011 р. у справі № 15/26/19/2011
за позовом відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» в особі Черкаської регіональної дирекції, філії ВАТ «Страхове товариство «Гарантія», м. Черкаси
до відповідача 1 приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м. Київ
відповідача 2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Велика Бурімка Чорнобаївського району Черкаської області
про стягнення 15753 грн. 97 коп.
В грудні 2010 року відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія» в особі Черкаської регіональної дирекції, філії ВАТ «Страхове товариство «Гарантія», звернулося до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів 15 753 грн. 97 коп. збитків, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, з яких: 14 446 грн. 98 коп. страхового відшкодування, 290 грн. за оплату послуг з визначення розміру матеріальних збитків власнику транспортного засобу та 1247 грн. 55 коп. пені.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилався на ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1188 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.03.2011 р. у справі № 15/26/19/2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (суддя Потапенко В.В.).
Рішення обґрунтоване приписами ст. 27 Закону України «Про страхування»; ст.ст. 22, 993, 1166, 1188 Цивільного кодексу України; п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.1994 року № 02-5/215 з послідуючими змінами; ст. 34 ГПК України (суддя Потапенко В.В.).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду Черкаської області від 04.03.2011 р. у справі № 15/26/19/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія».
Апеляційна скарга мотивована нормами ст.ст. 4-3, 35 ГПК України; ст. 251, 254 КупАП; п.п. 1.1, 1.3., 3.1 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.02.2009 року № 77; п. 2.11 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.11 р. № 01-23/3/2 у зв'язку з виробничою необхідністю, а саме обранням судді Іваненко Ю.Г. на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ змінено склад колегії суду та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Лосєва А.М., Борисенко І.В.
Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, в яких просив суд задовольнити апеляційну скаргу, з викладених в ній підстав, скасувати рішення господарського суду Черкаської області у справі № 15/26/19/2011 від 04.03.2011 р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.
Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2007 року між ВАТ «Страхове товариство «Гарантія» в особі директора філії ВАТ «СТ «Гарантія» м. Черкаси ОСОБА_6 (страховик), ОСОБА_3 (страхувальник) та ОСОБА_4, ОСОБА_5 (вигодонабувачі) було укладено договір № НТ 5-83-01/07 добровільного страхування наземного транспорту (далі по тексту - договір), за умовами якого страховик здійснює страхування транспортного засобу та зобов'язується здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж та виконувати свої обов'язки на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 4 договору об'єктом страхування є автомобіль СНЕVROLET Eріса LF69К, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_2, вартістю 109 000 грн. Строк дії договору згідно п. 16 встановлений з 12.05.2007 року до 11.05.2008 року.
Відповідно до п. 9 договору ТЗ був застрахований на випадок дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження предметом, що відскочив чи впав, пожежі, вибуху, стихійного лиха та протиправних дій.
Згідно пункту 19.2. договору страховим випадком є подія, що відбулась в період дії договору та передбачена ним, що призвела до пошкодження, знищення або втрати ТЗ та з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування. Страховими ризиками за договором серед інших є «ДТП (дорожньо-транспортна пригода) - подія, що виникла в процесі руху застрахованого ТЗ по дорозі і з його участю (наїзд, перекидання, зіткнення і т.п.), включаючи пошкодження іншим механічним транспортним засобом на стоянці» (п. 19.1 договору).
З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2007 року на автодорозі Золотоноша-Чорнобай сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Шевроле Епіка державний номер реєстрації НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автобуса ПАЗ 4234 державний номер реєстрації НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7
16.11.2007 року співробітниками ВДАІ Золотоніського району було складено протокол серії СА № 064663 про адміністративне правопорушення, згідно якого ОСОБА_7, керуючи належним відповідачу 2 автобусом ПАЗ 4234 д.н. НОМЕР_2, відволікся від керування, здійснив несподіваний маневр у вигляді виїзду на зустрічну смугу руху та створив перешкоду автомобілю, який здійснював обгін, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 24).
Як встановлено судом першої інстанції у вищезазначеному протоколі не вказано який саме автомобіль був пошкоджений, не зазначений власник пошкодженого автомобіля.
На запитання головуючого судді в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що доказами, якими підтверджується вина водія ОСОБА_7 (який згідно трудового договору від 16.04.2007 року працював у відповідача 2.) є: протокол про адміністративне правопорушення, довідка про ДТП та схема ДТП.
З оригіналу протоколу про адміністративне правопорушення серія СА № 064663, що був наданий для огляду в судовому засіданні для огляду відсутнє посилання на пункт правил дорожнього руху (ПДР), який порушив відповідач 2.
На наданій позивачем суду схемі дорожньо-транспортної пригоди вказано, що пошкодженим був автомобіль «Шевроле Епіко» д.н. НОМЕР_1, належний ОСОБА_3, який і керував ним. Але суд першої інстанції встановив, що на наданій схемі дорожньо-транспортної пригоди не вказано, хто її склав і вона не підписана цією особою.
Також колегією суддів встановлено, що постанова суду про притягнення водія автобуса ПАЗ 4234 д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України відсутня.
Судова експертиза щодо встановлення винної особи у скоєнні ДТП під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не заявлялася.
21.11.2007 року 2-м Золотоніським міжрайонним відділенням ДАІ при ВДАІ УМВС в Черкаській області було складено довідку за № 6180 про те, що 16.11.2007 року в 13.00 годин на автодорозі Золотоноша-Чорнобай, керуючи автобусом відволікся від керування, здійснив несподіваний маневр у вигляді виїзду на зустрічну смугу руху та створив перешкоду автомобілю, який здійснював обгін, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди. У довідці зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_7 пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.
Учасниками дорожньо-транспортної пригоди визначено автомобіль «Шевроле Епіка», д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 (водій ОСОБА_3) та автомобіль ПАЗ 4234 д.н. НОМЕР_2, що належить ПП ОСОБА_2 (водій ОСОБА_7).
І в протоколі і в довідці вказано, що адміністративні матеріали будуть розглядатися в Чорнобаївському районному суді.
22.11.2007 року експертом автотоварознавцем ОСОБА_8 було складено Протокол огляду автомобіля СНЕVROLET Eріса д.н. НОМЕР_1 у присутності його власника - ОСОБА_3. та представника СК «Гарантія» ОСОБА_9, а 30.11.2007 року Висновок № 385 автотоварознавчого дослідження по визначенню розміру матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «СНЕVROLET Eріса LF69К», д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3, відповідно до якого матеріальна шкода, завдана внаслідок ДТП власнику автомобіля становить 13 963 грн. 65 коп.
Згідно акту прийому-передачі від 30.11.2007 року та рахунку № 192 від 30.11.2007 року вартість вищевказаних експертних послуг складає 290 грн. та повністю оплачена позивачем платіжним дорученням № 233 від 04.12.2007 року.
На виконання умов договору позивач сплатив страхувальнику 13 687 грн. 58 коп. страхового відшкодування згідно видаткового касового ордеру від 04.12.2007 року та згідно видаткового касового ордеру серії 01АААВ 812206 від 22.04.2008 року 528 грн. 84 коп. доплати страхового відшкодування, а всього на загальну суму 14 216 грн. 42 коп.
Виплати здійснені на підставі страхового акту № 106 від 04.12.2007 року про наявність страхової події і визначення суми страхового відшкодування відповідно до висновку експерта № 385 від 30.11.2007 року, а також додатку № 1 до страхового акту № 106 від 04.12.2007 року про доплату страхового відшкодування на підставі рахунку ЗН-0001017 від 25.01.2008 року про вартість відновлювального ремонту.
03.12.2009 року позивач звернувся до першого відповідача з вимогою про відшкодування збитків у розмірі 14 506 грн. 42 коп., з яких 14 446 грн. 98 коп. - сума страхового відшкодування, 290 грн. - оплата експерту за визначення розміру матеріальних збитків.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що водій ОСОБА_7 винний у спричиненні ДТП та його вина, на думку апелянта, підтверджується протокол про адміністративні правопорушення серії СА № 064663 від 16.11.2007 року; довідки про ДТП №6180 від 21.11.2007; пояснення водія автобуса ПАЗ 4234 державний номер реєстрації НОМЕР_2 ОСОБА_7; пояснення водія Шевроле Епіка державний номер реєстрації НОМЕР_1 ОСОБА_3.; схема ДТП.
В протоколі та в довідці вказано, що адміністративні матеріали будуть розглядатися в Чорнобаївському районному суді.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що і згідно відповідей Чорнобаївського районного суду Черкаської області адміністративні матеріали відносно ОСОБА_7 по факту дорожньо-транспортної пригоди до суду у 2007 році не надходили.
За письмовим повідомленням Управління ДАІ Головного управління МВС України в Черкаській області від 08.07.2010 року за № 13/8-460 вказано, що адміністративні матеріали були втрачені під час пересилання до ВДАІ Чорнобаївського району для передачі в судові органи.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
ЯК встановлено судом першої інстанції, довідкою ДАІ та протоколом про адміністративне правопорушення, в якому не вказаний пункт Правил дорожнього руху України, який порушив водій ОСОБА_7, протиправність його поведінки та вини не можуть бути встановлені.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.1994 року № 02-5/215 (з послідуючими змінами) «крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою».
Таким чином, вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди на підставі ст. 1188 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.
Стаття 22 ЦК Україна встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності вини заподіювача шкоди і причинного зв'язку між самою шкодою та неправомірними діями особи, що заподіяла шкоду. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст. 1166 ЦК України). Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частина 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Зважаючи на те, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження факту протиправної поведінки і вини водія автомобіля ПАЗ 4234 Шрамка О. В. у вчиненні адміністративного правопорушення про порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, колегія суддів встановила, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» є обґрунтованим, а відтак, відповідно до ст. 43 ГПК України, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42, 43, 32, 34, 43, 85, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Залишити рішення господарського суду Черкаської області від 04.03.2011 р. у справі № 15/26/19/2011 без змін, апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
07.06.11 (відправлено)