01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.06.2011 № 10/23
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю № 370 від 20.10.2010;
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТЕКСТИЛЬ-ПОЛІМЕР» на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011 р. у справі № 10/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТЕКСТИЛЬ-ПОЛІМЕР», м. Київ
до публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», м. Київ
третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2., м.Київ
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
У січні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТЕКСТИЛЬ-ПОЛІМЕР» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. від 31.08.2010 року № 8575 про звернення стягнення на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. Г/2-1 загальною площею 145,80 м2, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул.. шевченка, 24 і належить на праві власності ТОВ «Торговий дім «ТЕКСТИЛЬ-ПОЛІМЕР» таким, що не підлягає виконанню.
Предметом позову є визнання недійсним виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. від 31.08.2010 року № 8575, що на думку позивача вчинений з порушенням законодавчо-встановленого порядку вчинення відповідних дій нотаріусом.
Позивач зазначив, що спірний виконавчий напис вчинено за відсутності такої ознаки як «безспірність вимог».
Позовні вимоги мотивовані приписами ст.ст. 1, 12, 15 ГПК України; ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»; п.п. 284, 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 (далі по тексту - Інструкція).
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2011 р. у справі № 10/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (суддя Котков О.В.).
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис від 31.08.2010 року № 8587, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, вчинений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи своє рішення нормами п.п. 1.2, 2.1 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 3 від 02.11.2009) кредитного договору № 109-Н/08, ст. 2, п.п. 3.1, 6.2 іпотечного договору від 22.11.2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованим в реєстрі за № 15995, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»; п. 1 Переліку документів, якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п. 284 Інструкції, ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТЕКСТИЛЬ-ПОЛІМЕР» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011 р. у справі № 10/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми процесуального та матеріального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи які мають значення для справи.
Апелянт вказав, що судом порушена ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» при винесенні рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що спірний виконавчий напис був здійснений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки з позивачем, як майновим поручителем відповідача 2, не погоджувалась будь-яка сума боргу, таким чином у відповідача 1 не було підстав стверджувати про наявність у нього документів, підтверджуючих безспірність заборгованості, а також спірний виконавчий напис вчинено для звернення стягнення на рухоме майно.
Крім того, апелянт зазначає, що виконавчий напис не відповідає вимогам ст.ст. 50, 89 Закону України «Про нотаріат»; п.п. 283, 284, 286, 287 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 «Про затвердження інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»; постанові Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі по тексту - перелік документів); ст.ст. 15, 16, 18, 20 ЦК України; ст.ст. 20, 33, 34 ГК України.
В судове засіданні 01.06.2011 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений.
В судовому засіданні 01.06.2011 представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу 1253/4/06-2-2 від 05.05.2011.
На виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року 12.05.2011 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідачем була подана зава б/н від 10.05.2011 про залучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника по кредитному договору № 109-Н/08 від 08.08.2008.
12.05.2011 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. надала відзив на апеляційну скаргу та просила розглядати справу за її відсутності.
Вказане клопотання третьої особи колегією суддів задоволення.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.11 р. № 01-23/3/2 у зв'язку з виробничою необхідністю, а саме обранням судді Іваненко Ю.Г. на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ змінено склад колегії суду та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Лосєва А.М., Борисенко І.В.
Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України закріплено захист цивільних прав та інтересів судом.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, наведений перелік способів захисту прав не є вичерпним, а суд може захистити право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом .
В силу ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАКРО-ТРЕЙД» (позичальник) та закритим акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (банк) укладено кредитний договір № 109-Н/08 (надалі -кредитний договір), відповідно до якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти у сумі 69840000 (шістдесят дев'ять мільйонів вісімсот сорок тисяч) гривень на цілі, зазначені в пункті 1.4 цього договору, а позичальник зобов'язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредит банку.
Згідно п. 1.2 договору розмір процентів за користування кредитом складає 19,5% річних. Позичальник зобов'язаний повертати кредит банку частинами - у розмірах та у терміни згідно з наступним графіком повернення кредиту: щомісячно по 07 (сьоме) число кожного місяця, починаючи з 13 місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/72 від суми отриманого кредиту, що становить 970000 (дев'ятсот сімдесят тисяч) гривень, з здійсненням останнього платежу не пізніше 07 серпня 2015 року (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 3 від 02.11.2009 року) сторони погодили, що належне виконання позичальником зобов'язань по цьому договору забезпечується: іпотекою нерухомого майна - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул.. Шевченка, 24 та належать на праві власності ТОВ «Торговий дім «Текстиль-Полімер»; фінансовою порукою Заплатинського В.М. на повний розмір зобов'язань позичальника за цим договором.
Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що 31.08.2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Переліку документів, якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 вчинила виконавчий напис на іпотечному договорі від 02.11.2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 15995, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. Г/2-1, загальною площею 145,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 24, та запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації нежитлової будівлі задовольнити вимоги ПAT «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» у розмірі 161300 грн., що становить частину загальної суми заборгованості за кредитом, а також 1700 грн. за вчинення виконавчого напису.
До даної заяви були надані документи, зокрема, розрахунок заборгованості за кредитним договором № 109-Н/08 від 08.08.2008 року; виписка по особовому рахунку TOB «ТД МАКРОТРЕЙД»; іпотечний договір від 02.11.2009 року; кредитний договір № 109-Н/08 від 08.08.2008 року та додаткові угоди № 1-3; копія вимоги-повідомлення про дострокове повернення повної суми заборгованості № 1424/4/06-2-2 від 14.05.2010 року, направленої TOB «ТД МАКРОТРЕЙД»; копія повідомлення-вимоги щодо повернення повної суми заборгованості № 1840/4/06-2-2 від 30.06.2010 року, направленої на адресу ТОВ «Торговий дім «Текстиль-Полімер» та TOB «ТД МАКРОТРЕЙД», копії доказів направлення - описів вкладення та поштових фіскальних чеків та отримання повідомлення про вручення.
Згідно п. 3.2 іпотечного договору за взаємною згодою сторін заставна вартість предмету іпотеки складає 161300 грн.
Пунктом 6.2 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання терміну виконання боржником будь-якого із зобов'язань, зазначених в ст. 2 цього договору, воно/и не буде/уть виконане/і або буде/уть виконане/і належним чином.
Іпотекодержатель набуває право вимагати дострокового виконання зобов'язань, зазначених в ст. 2 цього договору, а якщо його вимога не буде задоволена в 30-денний строк - звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання боржником будь-якого із зобов'язань за основним договором, а також з інших підстав, передбачених основним договором, які дають право іпотекодержателю на дострокове стягнення заборгованості боржника за основним договором (п. 6.3).
Апелянт в апеляційній скарзі вказує, що при вчиненні виконавчого напису від 08.12.2010 № 8575 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було порушено вимоги Закону України «Про нотаріат», Інструкції, якою затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а саме не підтверджено безспірність заборгованості.
Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закон у України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Пунктом 282 Інструкції для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Крім того, пунктом 284 Інструкції, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 січня 1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні при вирішенні справ, пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею», судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Ради Міністрів України від 12 жовтня 1976 року № 483 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор (з наступними змінами) і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк.
Згідно ч. 2 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Колегія суддів зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Матеріалами справи підтверджується, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом на іпотечному договорі - нотаріально посвідченому договорі, що передбачає право звернення стягнення на заставлене майно, що, як зазначено вище є документом, що прямо передбачений Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.
Отже, законодавець в імперативному порядку передбачив, що стягнення заборгованості за іпотечними договорами провадиться в безспірному порядку. А отже, наявність нотаріально посвідченого договору іпотеки є доказом наявності безспірної заборгованості і не потребує додаткового доказування.
Крім того, банком надано нотаріусу та долучено до матеріалів справи:
- розрахунок заборгованості, здійснений відповідно до норм чинного законодавства України та умов кредитного договору - підтверджує наявність заборгованості та вказує її суму;
- виписки по рахунку боржника - підтверджують видачу кредитних коштів та наявність заборгованості;
- копію меморіального ордеру №2255905 від 08.08.2008 р. - підтверджує видачу кредитних коштів.
Виписки по рахунку боржника та меморіальний ордер є первинними документами Банку - документами які містять відомості про операиію та підтверджують її здійснення (НБУ, Постанова «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» від 18.06.2003 № 254).
Колегія суддів дійшла висновку про те, що подані Банком документи повністю відповідають переліку, встановленому п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.99 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Статтею 89 «Про нотаріат» встановлено вимоги до змісту виконавчого напису. Зокрема, у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса. Аналогічні приписи містять пункти 287, 288 Інструкції.
Також, в своїй апеляційній скарзі апелянт зазначив, що не визнає вимог банку.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2011 на адресу відповідача було направлено повідомлення-вимогу № 1840/4/06-2-2, згідно з якою позивачу запропоновано протягом 30-денного строку усунути порушення кредитного договору, а саме - погасити повну суму заборгованості по кредитному договору. Крім того, у вказаній вимозі було зазначено, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань банк залишає за собою право на примусове звернення стягнення на заставлене майно, в тому числі і шляхом вчинення виконавчих написів нотаріуса (а.с. 34-36).
Вимога банку була отримана позивачем 12.07.2010 року, що підтверджено копією повідомлення про вручення (а.с. 38).
Однак заборгованості по поверненню кредиту в повному обсязі, у встановлений строк позичальником та позивачем сплачено не було.
Листом від 19.07.2010 року позивач підтвердив факт отримання від відповідача повідомлення-вимоги щодо повернення повної суми заборгованості за кредитним договором № 109-Н/08 від 08.08.2008 року. Крім того позивач зазначив, що позичальник повинен погасити заборгованість за кредитним договором перед банком протягом вересня 2010 року, в зв'язку з чим просив не вживати заходів щодо звернення стягнення на заставлене майно.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні заперечення сторін щодо суми заборгованості. Апелянт не надав доказів оскарження наявності заборгованості за кредитним договором на момент вчинення виконавчого напису. В матеріалах справи також відсутні докази оскарження кредитного договору № 109-Н/08 від 08.08.2008 року та іпотечного договору від 02.11.2009 року.
Апелянт також вказує на те, що на момент вчинення виконавчого напису щодо кредитної заборгованості існували судові спори.
В позовній заяві позивач посилається на справу № 57/162-10, що розглянуто господарським судом Харківської області за позовом ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» до TOB «ТД «Макротрейд» про стягнення пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом (кредитний договір № 109-Н/08) в розмірі 405388 грн. 99 коп.; справу № 2-1397/09, що розглядається Оболонським районним судом міста Києва за позовом ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_3, третя особа TOB «ТД «Макротрейд» про стягнення заборгованості за користування кредитом (кредитний договір № 109-Н/08) в розмірі 9071385 грн. 36 коп.
Колегія суддів зазначає, що рішенням господарського Харківської області від 21 вересня 2010 р. у справі № 57/162-10 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії задоволені повністю. Стягнуто з товариства з обмеженої відповідальності «Торговий дім «Макротрейд» на користь позивача 405388 грн. 99 коп. пені; 4053 грн. 89 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 січня 2011 р. рішення залишено без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Макротрейд». Постановою Вищого Господарського Суду України від 23.03.2011 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Макротрейд» залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р. у справі № 57/162-10 залишено без змін.
Таким чином, вказаним рішенням підтверджено безспірність заборгованості.
АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» у відзиві на апеляційну скаргу не заперечує проти наявності судових процесів в Оболонському районному суді м. Києва та Господарському суді Харківської області.
Крім того, колегія суддів зазначає, що вищевказані судові процеси не можна трактувати, як підтвердження наявності спірності між сторонами виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», зокрема, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору .
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), при цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що посилання апелянта на спірність стягуваної заборгованості є безпідставним та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, відповідно до п. 284 розділу 32 Інструкції заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку від 29.06.1999 № 1172, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Такі документи були подані нотаріусу в повному обсязі.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що виконавчий напис від 31.08.2010 року № 8575, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Крім того, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 50 Закону України «Про нотаріат» визначені способи захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання у вигляді визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності або визнання недійсними актів, проте на час вирішення даного спору не передбачено такого способу захисту як визнання виконавчих написів (актів чи дій) такими, що не підлягають виконанню.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення» із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42, 43, 32-34, 35, 43, 85, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Залишити рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011 у справі № 10/23 без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТЕКСТИЛЬ-ПОЛІМЕР» залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
07.06.11 (відправлено)