79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.05.11 Справа № 5015/2197/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,
При секретарі Іваночко В.В.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства «Фрідом Фарм-Україна»Закритого акціонерного товариства «Фрідом Фарм Інтернешнл», м .Херсон,
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітон», м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область,
Про стягнення 504 768 грн. 00 коп. основного боргу, 151 430 грн. 04 коп. штрафу, 3 905 грн. 98 коп. трьох процентів річних, 14 967 грн. 73 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: ОСОБА_1 - представник довіреність в матеріалах справи,
Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Дочірнього підприємства «Фрідом Фарм-Україна»Закритого акціонерного товариства «Фрідом Фарм Інтернешнл», м. Херсон, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітон», м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область, про стягнення 504 768 грн. 00 коп. основного боргу, 151 430 грн. 04 коп. штрафу, 3 905 грн. 98 коп. трьох процентів річних, 14 967 грн. 73 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.
Ухвалою господарського суду від 19.04.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 05.05.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: Позивач -26.04.2011 р. рекомендованою поштою № 79026 0112210 5, Відповідач -28.04.2011 р. рекомендованою поштою № 81054 0031698 3, (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень -в матеріалах справи).
Судове засідання 05.05.2011 року було відкладене на 30.05.2011 року з підстав, наведених у відповідній ухвалі суду
Представник позивача в судове засідання 30.05.2011 року не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Відповідач прибув подав відзив на позовну заяву, просить частково задовільнити вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 16239грн.04коп., та частково задовільнити вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат з мотивів викладених у відзиві.
В ході судового розгляду встановлено:
Позивач -Дочірнє підприємство «Фрідом Фарм-Україна»Закритого акціонерного товариства «Фрідом Фарм Інтернешнл»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 30069082, знаходиться за адресою: 73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Привокзальна, буд. 5, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 014092 (докази -в матеріалах справи).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрітон»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 36764962, знаходиться за адресою: 81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Івана Франка, буд. 1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 405156 (докази -в матеріалах справи).
Між позивачем -Дочірнім підприємством «Фрідом Фарм-Україна»Закритого акціонерного товариства «Фрідом Фарм Інтернешнл», (постачальник -за договором) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрітон»(покупець - за договором) 17 червня 2010 року укладено письмовий договір поставки на умовах товарного кредиту № 60 ПШ60 (надалі - договір).
Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, п. 1 частини 1 статті 208, та 204 ЦК України, є правомірним правочином.
За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1.1. договору позивач (постачальник) зобов'язується передати (поставити) у зумовлені договором строки відповідачу (покупцеві) товар, а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього визначену грошову суму у відповідності до умов договору.
Згідно п. 2.1. договору якість товару, що поставляється продавцем, має відповідати вимогам договору, а в частині, яка ним не регулюється -ДСТУ 4230:2003.
Відповідно до п. 3.1. договору кількість товарів, що підлягають поставці, вказана в відповідних Специфікаціях до договору.
Згідно з п. 4.1. договору ціна за товар вказана в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 5.2. договору сторони домовились, що загальна сума заборгованості за договором поставки не повинна перевищувати 400 000 грн. 00 коп. Постачальник залишає за собою право відмовитись відвантажувати товар до моменту погашення покупцем всієї суми заборгованості за договором.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата проводиться шляхом перерахування покупцем на поточний рахунок постачальника вартості поставленого товару протягом 10 банківських днів з дати відвантаження товару. Оплата, проведена протягом вказаного строку вважається здійсненою вчасно.
Згідно з приписами п. 2.1. договору поставки здійснюється на умовах EXW, місце поставки -склад постачальника, місто Нова Каховка
На виконання умов цього договору, позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 3 856 745 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними (докази в матеріалах справи).
Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, здійснивши оплату поставленого товару в сумі 3 351 977 грн. 00 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставки товару в розмірі 504 768 грн. 00 коп., що підтверджується Актом звірки розрахунків за період з 01.12.2010 року по 07.02.2011 року, підписаним повноважними представниками сторін.
Обставина існування у відповідача заборгованості у розмірі 504 768 грн. 00 коп. з оплати вартості товару, поставленого за договором від 17 червня 2010 року № 60 ПШ60, належними засобами доказування спростована не була та не заперечувалася відповідачем протягом розгляду даної справи.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
В даному випадку господарське зобов'язання виникло з договору від 17.06.2010 року № 60 ПШ 60, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За вищезазначеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 504 768 грн. 00 коп., що виник у зв'язку із неналежним виконанням останнім обов'язку щодо оплати вартості поставленого позивачем товару, строки виконання якої настали.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що право на отримання відшкодування трьох відсотків річних та втрат від інфляції у суб'єкта відшкодування може виникати лише за умови існування між кредитором і боржником грошового зобов'язання та прострочення боржником такого грошового зобов'язання.
Таким чином, звертаючись до суду із вимогою про відшкодування, передбачене статтею 625 ЦК України, доказуванню позивачем підлягає існування між ним і боржником грошового зобов'язання та прострочення боржником такого грошового зобов'язання. Виходячи із встановлених господарським судом обставин існування у відповідача грошового зобов'язання та його прострочення відповідачем, суд погоджується з позивачем щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ч.2 ст.625 ЦК України та стягнення з відповідача трьох відсотків річних від простроченої суми та втрат від інфляції за весь час прострочення.
При цьому, суд критично ставиться до покликань відповідача на ту обставину, що стягнення трьох відсотків річних та втрат від інфляції мало відбуватися не від простроченої суми, а від суми у розмірі 104768,00 грн., оскільки такі покликання не ґрунтуються на законі, яким презюмується стягнення з боржника втрат від інфляції та трьох відсотків річних саме від простроченої суми (ч.2 ст.625 ЦК України).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Умовами договору (п.9.2.) за порушення термінів оплати сторони передбачили сплату відповідачем штрафу у розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару, за кожен день прострочки оплати, але не більше 30 відсотків річних.
За змістом ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З аналізу змісту вищенаведених норм та пункту 9.2. договору вбачається, що фактично сторони передбачили у договорі №60ПШ60 від 17.06.2010 року відповідальність покупця за порушення строків оплати у вигляді пені, назвавши її штрафом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Разом з тим, статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також, у відповідності до ст.343 Господарського кодексу України, яка передбачає відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч.2 ст.343 ГК України).
Оскільки по суті передбачена у п.9.2. договору відповідальність є пенею і згідно встановлених обставин справи є підстави для її застосування та враховуючи приписи ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня повинна нараховуватися виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, а не 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Зважаючи на викладене та перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд зазначає, що правомірним буде наступне нарахування пені:
- за період з 27.12.2010 року по 02.01.2011 року (оскільки змінилася сума основного боргу): 217153,00 (сума боргу) х 0,042% (подвійна облікова ставка НБУ в цей період) х 7 (кількість днів прострочення) = 638,43 грн.
- за період з 03.01.2011 року по 05.01.2011 року (оскільки змінилася сума основного боргу): 359448,00 (сума боргу) х 0,042% (подвійна облікова ставка НБУ в цей період) х 3 (кількість днів прострочення) = 452,90 грн.
- за період з 06.01.2011 року по 04.04.2011 року (оскільки змінилася сума основного боргу): 504768,00 (сума боргу) х 0,042% (подвійна облікова ставка НБУ в цей період) х 89 (кількість днів прострочення) = 18 868,23 грн.
Тобто, загальна сума нарахованої пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 19 959,56 грн. (638,43 + 452,90 + 18 868,23). Щодо стягнення решти від заявленої у позові суми пені, то у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, оглянувши та дослідивши подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а саме: стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітон»на користь стягувача: Дочірнього підприємства «Фрідом Фарм-Україна»Закритого акціонерного товариства «Фрідом Фарм Інтернешнл»504 768 грн. 00 коп. -основного боргу, 19 959 грн. 56 коп. -пені, 3 905 грн. 98 коп. -3% річних, 14 967 грн. 73 коп. -інфляційних втрат.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
Поверненню підлягає з державного бюджету позивачу зайво сплачене державне мито платіжним дорученням № 207 від 01.04.2011р. в сумі 18 749 грн. 29 коп.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 77, 82 -85, 116 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітон»(м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область, ЄДРПОУ 36764962) на користь стягувача: Дочірнього підприємства «Фрідом Фарм-Україна»Закритого акціонерного товариства «Фрідом Фарм Інтернешнл»(73026, м .Херсон, вул. Привокзальна, 5 а/с 19, ЄДРПОУ 30069082) 504 768 грн. 00 коп. -основного боргу, 19 959 грн. 56 коп. -пені, 3 905 грн. 98 коп. -3% річних, 14 967 грн. 73 коп. -інфляційних втрат, 5 436 грн. 01 коп. -державного мита та 236 грн.00 коп. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Повернути з державного бюджету позивачу: Дочірньому підприємству «Фрідом Фарм-Україна»Закритого акціонерного товариства «Фрідом Фарм Інтернешнл»(73026, м .Херсон, вул. Привокзальна, 5 а/с 19, ЄДРПОУ 30069082) зайво сплачене державне мито (платіжним дорученням № 207 від 01.04.2011р.) в сумі 18 749 грн. 29 коп.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Козак І.Б.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 -93 ГПК України.