79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.05.11 Справа № 5015/792/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,
При секретарі Іваночко В.В.,
Розглянув справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український капітал», м. Львів,
До відповідача: Фермерського господарства «Агролан», с. Стоянці, Мостиський район, Львівська область,
про стягнення заборгованості за договором № 1/13/06 від 13.06.2008 року.
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1 -представник (довіреність матеріалах справи),
Від відповідача: не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки сторін відповідно до статті 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено та не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав письмове клопотання.
Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український капітал», м. Львів, до Фермерського господарства «Агролан», с. Стоянці, Мостиський район, Львівська область, про стягнення 43 920 грн. 00 коп. сплаченого авансу, 100 000 грн. 00 коп. неустойки, та судових витрат.
Ухвалою господарського суду від 16.02.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.03.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: Позивач -22.02.2011 р. рекомендованою поштою № 79024 0216330 4, Відповідач -19.02.2011 р. рекомендованою поштою № 81370 0000216 4, (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень -в матеріалах справи).
Судове засідання 15.03.2011 року було відкладене на 12.04.2011 року з підстав, наведених у відповідній ухвалі суду
12.04.2011 року судове засідання відкладено на 27.04.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 21.04.2011 року № 3287-VI суддю Гриців В.М. обрано суддею Львівського апеляційного господарського суду.
27.04.11 року по справі № 5015/792/11 призначено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого дану справу передано для розгляду по суті судді Козак І.Б.
Ухвалою від 29.04.2011 року суддя Господарського суду Львівської області Козак І.Б. прийняла справу і відклала її розгляд на 16.05.2011 року.
Судове засідання 16.05.2011 року відкладено на 30.05.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.
В судове засідання 30.05.2011 року представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.
Враховуючи неявку відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.
В ході розгляду справи встановлено.
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український капітал»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32894026, знаходиться за адресою: 79024, м. Львів, вул. Промислова, буд. 50/52 (докази -в матеріалах справи).
Відповідач -Фермерське господарство «Агролан»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32966520, знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, с. Стоянці, (докази -в матеріалах справи).
Між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український капітал», (покупець - за договором) та відповідачем -Фермерське господарство «Агролан»(продавець - за договором) 13 червня 2008 року укладено письмовий договір поставки № 1/13/06 (надалі - договір).
Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, п. 1 частини 1 статті 208, та 204 ЦК України, є правомірним правочином.
За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Так, відповідно до п. 1.1. договору продавець продає , а покупець купує пшеницю четвертого класу (надалі - товар) врожаю 2008 року в кількості, згідно замовлень покупця.
Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.
Доказів про те, що вказаний договір визнано недійсним та/або незаконним - суду не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Відповідно до п. 3.2. договору погоджені сторонами договору кількісні та якісні показники товару, що поставляється, є обов'язковими для обох сторін.
Відповідно до п. 7.1. договору його сума складає 1 000 000 грн. 00 коп.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що сторони досягли згоди, що копія платіжного доручення на переказ коштів з відміткою установи банку про вчинення операції з перерахунку коштів розцінюється сторонами як форма замовлення на поставку товару в об'ємі, що розраховується, виходячи з встановлених п. 2.1. договору цін на товар. У вказаному випадку сума, сплачена покупцем на рахунок продавця є попередньою оплатою поставки товару в повному обсязі.
Відповідно до п. 4.3 договору поставка здійснюється на умовах EXW, місце поставки -склад постачальника, місто Городок, вул. Львівська, буд. 557 А.
Пунктами 4.6. та 4.7. договору передбачено, що поставка здійснюється в повному обсязі згідно замовлень покупця в період з 10 липня по 05 серпня 2008 року. Продавець зобов'язаний поставити покупцю товар у визначений договором період, інакше настає прострочення продавця з поставки товару.
Згідно з приписами п. 2.1. договору передбачено що продавець реалізує за договором товар покупцю виходячи з ціни 1 000 грн. 00 коп. за одну тонну товару. При цьому зазначені ціни зберігаються протягом всього строку дії договору та застосовуються до кожного замовлення покупця або поставленої партії товару
Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони визначили у розділі 7 договору.
Так, п. 7.4. договору у випадку прострочення поставки товару передбачено обов'язок продавця сплатити на користь покупця 1 000 грн. за кожен день прострочення.
На виконання умов цього договору позивач 13.06.2008 року передав, а відповідач отримав грошові кошти в сумі 150 000 грн. 00 коп., що підтверджується Банківською випискою з рахунку позивача у ТОВ «БМ Банк»,копії якої належно завірена та знаходяться в матеріалах справи.
Таким чином, позивач 13.06.2008 року виконав свої зобов'язання з оплати поставки товарів перед відповідачем за договором у повному обсязі.
Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, здійснивши поставку товару за договором на суму 106 080 грн. 00 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість з поставки товару в розмірі 43 920 грн. 00 коп.
З метою врегулювання спору у досудовому порядку позивачем надіслано відповідачу Претензію про сплату в семиденний строк боргу в сумі 43 920 грн. 00 коп. та пені в розмірі 100 000 грн. 00 коп. за період з 06.08.2008 року по 03.01.2009 року, яка відповідачем залишена без відповіді.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 43 920 грн. 00 коп. і станом на час розгляду справи у суді доказів її погашення сторонами не подано.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
В даному випадку господарське зобов'язання виникло з договору від 13.06.2008 року № 1/13/06, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач, крім основної суми боргу, просить стягнути з відповідача на свою користь неустойки (пеню) у розмірі 100 000 грн. 00 коп., яка нарахована відповідно до п. 7.4. договору
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 ст. 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому, розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Але, в той же час, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду.
До загальних засад цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України відносяться справедливість, добросовісність та розумність, а також свобода договору.
Судом встановлено, що більша частина зобов'язання з поставки товару, що виникло з договору є виконаною, що підтверджує факт добросовісності та зацікавленості виконати свої зобов'язання за договором..
Беручи до уваги дійсні обставини справи, виходячи з системного аналізу норм цивільного та господарського законодавства, які регулюють спірні правовідносини, нарахування пені в розмірі 100 000 грн. 00 коп. на суму боргу в розмірі 43920 грн. 00 коп. є не тільки порушенням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також загальних засад цивільного законодавства щодо принципу справедливості та розумності.
Таким чином, суд дійшов висновків, що суму пені, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача, слід перерахувати з урахуванням статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2008 року № 107 в період з 30.04.2008 року по 16.02.2009 року діяла облікова ставка НБУ в розмірі 12 відсотків.
Так, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 43 920 грн. 00 коп.
Розрахунок пені: 43 920 грн. 00 коп. * 12% * 2 / 365 * 183 = 5 284 грн. 84 коп.
Оглянувши та дослідивши подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 77, 82 -85, 116 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовільнити частково.
2. Стягнути з боржника: Фермерського господарства «Агролан»(Львівська область, Мостиський район, с. Стоянці; код ЄДРПОУ 32966520) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український капітал»(79024, м. Львів, вул. Промислова, буд. 50/52; код ЄДРПОУ 32894026) 43 920 грн. 00 коп. - основного боргу, 5 284 грн. 84 коп. -пені, 492 грн. 05 коп. - державного мита та 65 грн.93 коп. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Козак І.Б.
30.05.2011 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення, оформлена відповідно до статті 84 ГПК України та підписана -02.06.2011 року.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.