Справа № 2-4657/11
(заочне, в порядку гл.8 розділу ІІІ ЦПК України)
05 квітня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.
при секретарі -Біжко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми «Домобуд», товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні експертні системи», треті особи -орган опіки та піклування Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради, Жовтневий відділ ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання дійсним договору купівлі-продажу майна та визнання права власності,
У лютому 2010 року позивачка звернулася з вищезазначеним позовом, в якому просила суд: визнати за нею та її неповнолітньою донькою - ОСОБА_2 права власності у рівних частках по 1/2 частки кожній на квартиру АДРЕСА_1, жилою площею 29,7 кв.м., загальною площею 46,9 кв.м., в житловому будинку по АДРЕСА_1 з припиненням права та скасуванням реєстрації цього права власності на неї ТОВ проектно-будівельної фірми «Домобуд», звільнити квартиру АДРЕСА_1 в житловому будинку по АДРЕСА_1 з під арешту та зняти заборони на здійснення дій щодо розпорядження нею.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на задоволенні позову наполягали.
Відповідачі в судове засідання по справі не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. За таких обставин, на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.
Представник третьої особи -відділ опіки та піклування виконавчого комітету Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на задоволені позову наполягала.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти:
На підставі свідоцтва про право власності на житло від 17.01.2000 р. ОСОБА_1, її неповнолітнїй доньці - ОСОБА_2, її матері - ОСОБА_3, а також її племінникам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належала на праві сумісної власності квартира АДРЕСА_2, загальною площею 63,5 кв.м., в житловому будинку АДРЕСА_2.(а.с.11)
Судом встановлено, що вся родина мешкала в цій квартирі, бо іншого житла не мали, що підтверджується довідкою комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №8 (а.с.18).
В судовому засіданні позивачка пояснила, що у 2006 році в їхній будинок з'явилися представники TOB проектно-будівельної фірми «Домобуд»та повідомили, що вони збираються разом з TOB «Будівельні експортні системи»будувати в цьому районі житловий будинок й запропонували усім мешканцям укласти з ними угоди про продаж належних їм квартир, а вони в свою чергу придбають для кожній сім'ї інше комфортабельне житло.
Судом встановлено, що позивач та її родина погодилися з цією пропозицією та уклали угоду, згідно якої вони повинні були здійснити продаж своєї квартири TOB «Будівельні експортні системи», а їм в свою чергу оформлять договір купівлі інших квартир.
При цьому, судом встановлено, що позивачці, її матері та доньці була запропонована квартира АДРЕСА_1, яка належить TOB проектно-будівельній фірмі «Домобуд», а племінникам позивачки пообіцяли придбати квартиру на вторинному ринку житла.
Судом встановлено, що умовами угоди було передбачено, що позивачка з родиною не одержуватимуть грошові кошти за свою квартиру та не будуть сплачувати гроші за придбання нового житла, а усі витрати по оформленню договорів купівлі-продажу будуть покладені на забудовників, відповідачів у справі.
Тобто фактично передбачалося здійснити обмін їхньої квартири на інше житло шляхом укладання договорів купівлі-продажу.
Враховуючі, що у позивачки на утриманні знаходилася малолітня донька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, їй було запропоновано одержати дозвіл на продаж частки її майна.
Позивачка надала усі необхідні документи в відділ опіки та піклування та через деякий час одержала рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради №677 від 22.09.2006 р. про надання їй дозволу продати частку квартири неповнолітньої доньки.(а.с.13)
Судом встановлено, що в запропонований строк позивачка з'явилися до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського округу ОСОБА_6, де 27 жовтня 2006 р. був складений між нею (яка діяла від свого імені та від імені своєї матері -ОСОБА_3, в інтересах своєї малолітньої доньки -ОСОБА_2, як продавцем та TOB «Будівельні експортні системи», як покупцем, договір купівлі-продажу належної їм квартири по Селянському узвозу.(а.с.15).
Між тим, судом встановлено, що позивачка не підписала договір продажу своєї квартири, тому що запропонувала відповідачам одночасно оформити договори купівлі-продажу належних їм квартир на її ім'я, а у них не було в наявності квартири для племінників позивача.
Стосовно запропонованої позивачці для переселення квартири АДРЕСА_1, то позивачка переконалися, що вона дійсно належить TOB проектно-будівельної фірми «Домобуд»відповідно до договору купівлі-продажу від 15.10.2005 р. (а.с.16).
Судом встановлено, що через деякий час позивачці з родиною відповідач дозволив оселитися в цій квартирі де вони й мешкають на теперішній час, мата позивачки, ОСОБА_3 померла 23.11.2006 р.(а.с.14)
В липні 2007 р. племінникам позивачки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була надана квартира АДРЕСА_3 та на них було оформлено право власності на неї шляхом укладання договору купівлі-продажу квартири між ними та продавцем ОСОБА_7.(а.с.17)
В судовому засіданні позивачка пояснила, що на надану їй квартиру, де вона мешкає з донькою, договір купівлі-продажу до теперішнього часу не оформлений. Спочатку їм надали зобов'язання №85 від 10.09.07 р. про гарантію здійснити дії по оформленню їхнього права власності на цю квартиру в строк до 22.11.2007 р., а потім в усній формі називалися нові строки, врешті за останнім зобов'язанням №8 від 17.02.09 р. було гарантовано здійснити ці дії в строк до 22.10.2009 р.(а.с.19-20)
Але й це зобов'язання не було виконане. При таких обставинах позивачка вимушена захищати порушені відповідачами її та її неповнолітньої доньки права в судовому порядку.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на судовий захист свого права у випадку його порушення, оспорювання або невизнання, одним із способом захисту якого згідно ст.16 ЦК України є визнання права.
Тому позивачка просить суд визнати за нею з її донькою право власності на квартиру АДРЕСА_1, одержаної ними від TOB проектно-будівельної фірми «Домобуд», згідно до угоди замість їхньої квартири, яку вони передали відповідачам.
Згідно ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися відносно усіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами, та здійснилося повне або часткове виконання договору, але одна сторона ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Судом встановлено, що позивачка передала своє житло відповідачам й воно було у їх володінні, а на теперішній час воно зруйноване та не існує.
Судом встановлено, що в порядку компенсації знищеної власності позивачки, згідно до умов угоди, їй з донькою ще наприкінці 2006 року була передана у володіння та користування квартира АДРЕСА_1.
Про те, що позивачка її одержала в натурі свідчить акт її прийому-передачі, який вона оформили 31.07.2008 р.(а.с.22), та реєстрація їхнього місця мешкання за цією адресою.(а.с.21).
Листом №12 від 29.01.2007 р. ТОВ проектно-будівельною фірмою «Домобуд»на адресу відділу громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб було надано дозвіл позивачці на реєстрацію в квартирі.
Судом встановлено, що з того часу позивачка зареєстрована разом з донькою за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується даними паспорта позивачки.(а.с.10 зворот).
Судом встановлено, що квартира знаходиться у повному управлінні й володінні позивачки. Вона сплачує усі комунальні платежі за її користування.(а.с.23-24). Крім того, при оселенні позивачка сплатила борг по комунальним платежам, який існував.
Фактично позивачка є власником цієї квартири, бо вільно володіє та користується нею, але юридично право власності позивачки не зареєстровано.
Згідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про власність», право власності - це врегульовані законом відношення по володінню, користуванню й розпорядженню майном.
Згідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Позивачка пояснила суду, що скористуватися своїм правомірно набутим правом власності на спірну квартиру не має можливості, бо як з'ясувалося, на цю квартиру накладено арешт та маються обмеження.
Враховуючи, що між відповідачами склалися суперечки, за позовом TOB «Будівельні експортні системи»на усе майно TOB проектно-будівельної фірми «Домобуд»спочатку згідно ухвали Жовтневого районного суду від 27.03.2008 р. було заборонено вчиняти дії щодо відчуження майна, а потім відповідно до постанови відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління від 27.03.2009 р. був накладений арешт на все майно відповідача, у тому числі й спірної квартири.
14.01.2010 р. державним виконавцем було складено акт опису й арешту квартири АДРЕСА_1, де мешкає позивачка з донькою.(а.с.26)
За таких умовах позивачка вимушена одночасно просити суд захистити право на житло та на власність та усунути виниклі перешкоди в набутті права власності шляхом звільнення спірної квартири від арешту, виключення її з опису та зняття заборон на її розпорядження.
Відповідно ст.392 ЦК України, власник майна може подати позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження майном, а відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України, він має право також вимагати здійснити визначенні дії для попередження порушення свого права.
Згідно ч.5 ст.48 Закону України «Про власність»положення про захист права власності розповсюджуються на особу, яка хоча й не є власником, але володіє майном на праві повного господарського володіння, оперативного управління або за іншою підставою, передбачену законом або договором.
Згідно ст.396 ЦК України, особа, що має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у томі числі й від власника майна.
Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом й вважається виниклим правомірно, якщо інше не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Згідно ст.212 ЦК України, особи мають право укладати угоди, згідно яких правові наслідки пов'язанні з наставанням визначеної обставини, а відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, угода, яка не посвідчена нотаріально, може бути визнана судом дійсною.
Згідно ст.321 ЦК України, право власності непорушно та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права.
Відповідно до ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює згідно з законом за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Фактично позивачка здійснює усі дії по вільному володінню та управлінню цією власністю, але не має можливості зареєструвати право власності на квартиру, бо вона знаходиться під арештом.
Згідно п.5.15.1 Інструкції про здійснення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 р. №74/5, особа, яка вважає, що майно, на яке накладене арешт, належить їй, а не боржнику, маже звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно та про звільнення майна з під арешту.
Таким чином, виходячи з вищезазначеного, суд вважає можливим визнати за ОСОБА_1 та її неповнолітньою донькою ОСОБА_2 право власності у рівних частках, по 1/2 частки кожній, на квартиру АДРЕСА_1, жилою площею 29,7 кв.м., загальною площею 46,9 кв.м., в житловому будинку по АДРЕСА_1 з припиненням права та скасуванням реєстрації цього права власності на неї ТОВ проектно-будівельної фірми «Домобуд», звільнити квартиру АДРЕСА_1 в житловому будинку по АДРЕСА_1 з під арешту та зняти заборони на здійснення дій щодо розпорядження нею.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 212, 215, 220, 316, 317, 321, 328, 386, 391, 392, 396 ЦК України, п. 5.15.1 Інструкції про здійснення виконавчих дій, ст.ст.10, 60, 158, 212 -215 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1, яка діє в своїх та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми «Домобуд», товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні експертні системи», треті особи -орган опіки та піклування Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради. Жовтневий відділ ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання дійсним договору купівлі-продажу майна та визнання права власності -задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, яка діє в своїх та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, жилою площею 29,7 кв.м., загальною площею 46,9 кв.м., в житловому будинку по АДРЕСА_1 з припиненням права та скасуванням реєстрації цього права власності на неї ТОВ проектно-будівельної фірми «Домобуд».
Виключити з акту опису і арешту АА №200877 від 14 січня 2010 року квартиру АДРЕСА_1 в житловому будинку по АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: