Категорія №14
Іменем України
04 травня 2011 року Справа № 2а-1014/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Бражник В.І.,
за участю сторін:
представника позивача не з'явився,
представника відповідача Соколова М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «БіК» до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, -
31 січня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Малого приватного підприємства «БіК» до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 20 січня 2011 року позивачем отримано вимоги Управління Пенсійного Фонду Україні в Ленін ському районі м. Луганська про сплату боргу:
№ ю 1637 від 06 вересня 2010 року, згідно якої сума боргу становить 73 637,69 грн., у тому числі недоїмка - 63 220,71 грн., фінансові санкції - 5095,27 грн., пеня - 5 321,71 грн.
№ ю 1822 від 05 жовтня 2010 року, згідно якої сума боргу становить 75 630,01 грн., у тому числі недоїмка - 65 213,03 грн., фінансові санкції - 5095,27 грн.. пеня - 5 321,71 грн.
№ ю 1971 від 05 листопада 2010 року, згідно якої сума боргу становить 77 622,33 грн., у то-числі недоїмка - 67 205,35 грн., фінансові санкції - 5095,27 грн., пеня - 5 32 ї ,7) грн.
№ ю 2262 від 06 грудня 2010 року, згідно якої сума боргу становить 79 672,73 грн., у тому числі недоїмка - 69 255,75 грн., фінансові санкції - 5095,27 грн., пеня - 5 321,71 грн.
№ ю 112 від 05 січня 2011 року, згідно якої сума боргу становить 81 412,33 грн., у тому числі недоїмка - 70 995,35 грн., фінансові санкції - 5095,27 грн., пеня - 5 321,71 грн.
При прийнятті вказаних вимог відповідачем були ворушені Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена Постано вою правління Пенсійного фонду Україна від 19.12.2003 N 21-1, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що є підставою для її скасування.
Оскаржувані вимоги не відповідають п.8.3. Інструкції, оскільки від сутній корінець вищевказаних вимог та вимоги не мають дати набрання їм чинності - обов'язкового реквізи ту документу.
Крім того, на момент розгляду даної справи, розмір заборгованості позивача становить 28 144,02 грн., а не 81 412,33 грн., як визначив відповідач у своїх вимога, оскільки Пенсійним фондом було змінено призначення платежів.
Право визначати призначення платежу відповідно до чинного за конодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або подат кового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплачени ми у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призна ченням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Змінюючи призначення платежу на свій розсуд відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень, а тому вимоги є такими, що підлягають скасуванню.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, на адресу суду надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні пояснив, що скаржувані вимоги про сплату боргу прийнято у відповідності до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Посилання позивача на п. 16.5 ст. 16 Закону України № 2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами" є недоречним, оскільки порядок нарахування, сплати страхових внесків, фінансових санкцій регулюється виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Страхові внески повинні сплачуватися в повному обсязі незалежно від форми власності, фінансового стану страхувальника, в строки передбачені Законом України № 1058.
Таким чином, на думку відповідача підстав для задоволення позову немає.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що підприємство Мале приватне підприємство взято на облік до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська як платник страхових внесків.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та наданих заперечень суд враховує наступне.
За змістом статей 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 позивач є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду.
Відповідно до частини 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно частини 6 статті 20 зазначеного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць.
Відповідно до абз. 3 ч. 6 статті 20 вказаного Закону в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
Частиною 12 статті 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до частини 1 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Частиною 2 статті 106 Закону (яка була чинна на момент правовідносин) передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до п. 2 ч. 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (яка була чинна на момент правовідносин) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу.
Частиною 10 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (яка була чинна на момент правовідносин) територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Як вбачається із матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська були винесені вимоги про сплату боргу № Ю-1637 від 06.09.2010 на суму 73637, 69 грн., № Ю-1822 від 05.10.2010 на суму 75630, 01 грн., № Ю-1971 від 05.11.2010 на суму 77622, 33 грн., № Ю-2262 від 01.12.2010 на суму 79672, 73 грн., № Ю-112 від 01.01.2011 на суму 81412, 33 грн. (а.с. 6-10).
Вимоги про сплату заборгованості були отримані уповноваженою особою відповідача 20.01.2011.
Вищевказані вимоги були сформовані на підставі п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі Інструкція), затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 N 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663.
Згідно п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам
вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку "а" вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.
У випадку "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога формується на суму боргу, який не менше 10 грн.
Згідно п. 8.3 Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Згідно п. 8.4 Інструкції протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.
Згідно п. 8.5 Інструкції у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Згідно п. 9.3.2 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Як вбачається із матеріалів справи, підствою для формування вимоги № Ю-1637 від 06.09.2010 став акт перевірки № 409 від 16.07.2008, яким позивачу було визначено суму зобовязання за період з 01.01.2044 у сумі 11 957, 73 грн., який був підписаний уповноваженими особами підприємства; розрахунки суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з березня 2008 року по липень 2010 року, якими позивач самостійно визначив зобовязання у сумі 51 262, 98 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій № 138 від 04.02.2008, № 755 від 20.06.2008, якими визначено фінансові санкції - 5095, 27 грн. і пеня 5321, 71 грн., які не були оскаржені у судовому порядку позивачем (а.с. 70-107).
Вимоги № Ю-1822 від 05.10.2010 на суму 75630, 01 грн., № Ю-1971 від 05.11.2010 на суму 77622, 33 грн., № Ю-2262 від 01.12.2010 на суму 79672, 73 грн., № Ю-112 від 01.01.2011 на суму 81412, 33 грн. формувалися на збільшену суму згідно розрахунку суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за відповідний період.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо правомірності застосування відповідачем поточних платежів в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості та виникнення.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону № 1058 (яка діяла на момент виникнення правовідносин) за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Таким чином, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прямо визначено право УПФУ зараховувати сплату поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та штрафних санкцій, у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції.
У судовому засіданні встановлено, що згідно повідомлень № 229 від 05.05.2008, № 231 від 05.05.2008, № 230 від 05.05.2008, № 228 від 05.05.2008, № 272 від 04.07.2008, № 388 від 04.08.2008, № 330 від 04.08.2008, № 389 від 04.08.2008, № 391 від 04.08.2008, № 271 від 04.07.2008, № 493 від 04.10.2008, № 494 від 06.10.2008, № 529 від 05.11.2008, № 530 від 05.11.2008, № 595 від 05.12.2008, № 592 від 05.12.2008, № 268 від 05.06.2009, № 269 від 05.06.2008, № 94 від 02.02.2010, № 95 від 02.02.2010, № 217 від 09.04.2010, № 216 від 09.04.2010, які були отримані позивачем, страхові внески, перераховані підприємством були зараховані відповідачем у погашення пені та штрафних санкцій у порядку календарної черговості (а.с. 54-69).
Суд вважає, що відповідачем правомірно зараховані поточні платежі, здійснені позивачем по страховим внескам, у рахунок погашення штрафу та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, що відповідає вимогам п. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Посилання представника позивача на порушення відповідачем вимог Інструкції, а саме, складання вимоги на окремому аркуші, а не на двох аркушах: вимозі та коринці вимозі, не розташування печатки Пенсійного фонду на вимозі та коринці вимозі, не заповнення у вимозі графи «дата набрання чинності вимоги про сплату боргу _______», суд оцінює критично та розцінює як підставу позивачем уникнути відповідальності щодо сплаті страхових внесків з огляду на наступне.
Представником відповідача під час розгляду справи було надано суду корінці оскаржуваних вимог, на яких нанесена печатка Пенсійного фонду України та які особисто були отриманні уповноваженою особою позивача (а.с. 27-42).
Щодо не заповнення у вимогах графи щодо набрання чинності вимоги, то суд зауважує, що вимога про сплату боргу складається згідно додатку № 9 до Інструкції, де чітко вказано, що графи 4, 5 (де графа 4 - «дата набрання чинності вимоги про сплату боргу») заповнюються в разі формування узгодженої вимоги, яка підлягає направленню до органів виконавчої служби.
У судовому засіданні було встановлено, що оскаржувані вимоги не були направлені відповідачем до органів виконавчої служби, а тому графа 4 вимог «дата набрання чинності вимоги про сплату боргу» відповідачем правомірно не була заповнена.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем було доведено та документально обгрунтовано законність прийняття вимог № Ю-1637 від 06.09.2010 на суму 73637, 69 грн., № Ю-1822 від 05.10.2010 на суму 75630, 01 грн., № Ю-1971 від 05.11.2010 на суму 77622, 33 грн., № Ю-2262 від 01.12.2010 на суму 79672, 73 грн., № Ю-112 від 01.01.2011 на суму 81412, 33 грн., а тому позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивачів.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства «БіК» до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 травня 2011 року.
Суддя Н.В. Кравцова