Категорія №10.1
Іменем України
16 березня 2011 року Справа № 2а-815/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді: Гончарової І.А.,
при секретарі: Фуджак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності та втраті годувальника,
24 січня 2011 року позивач Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області звернувся до суду із позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив таке. В період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області здійснювало виплату пенсії по інвалідності та по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання громадянам: ОСОБА_3, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за №2 від 31.08.1984 року та довідкою МСЕК за № 120867, за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року в сумі 1600 грн.; ОСОБА_4, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за №9 від 22.07.1985 року та довідкою МСЕК за №033711, за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року - 1218 грн. 72 коп.; ОСОБА_5, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за №27 від 09.12.1982 року та довідкою МСЕК за №062662, за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року - 1200 грн.; ОСОБА_6, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 09.12.1989 року та довідкою МСЕК за № 0012087, за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року - 1200 грн.; ОСОБА_7, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 23.05.1984 року та довідкою МСЕК за № 0005723, за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року - 1209 грн.52 коп.; ОСОБА_8, каліцтво якому заподіяно на підприємстві розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 08.12.1991 року та довідкою МСЕК за № 0010862, за період 01.04.2010 року по 30.11.2010 року - 1200 грн.; ОСОБА_9, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок н виробництві за № 1 від 08.08.2001 року та довідкою МСЕК за № 099796, за період 01.04.2010 року по 30.11.2010 року - 1200 грн.; ОСОБА_10, каліцтво якій заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок н виробництві від 17.11.1978 року та довідкою МСЕК за № 011356, за період 01.04.2010 року по 30.11.2010 року на загальну суму 1209,52 грн.; ОСОБА_11, яка отримує пенсію по втраті годувальника ОСОБА_12, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 29.11.1993 року, свідоцтвом про смерть за № 452717, свідоцтвом про народження і розпорядженням № 146299 від 04.06.2010 року за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року на загальну суму 740,20 грн.
Позивач посилається на те, що Пенсійний фонд України є страхувальником у галузі пенсійного забезпечення. Таким чином, оскільки фактично пенсію вказаним громадянам виплатив ПФУ, то позивач просив стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області суму 10777 грн. 96 коп. витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності та втраті годувальника громадянам: ОСОБА_3 за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року в розмірі 1600 грн.; ОСОБА_4 за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року - 1218 грн. 72 коп.; ОСОБА_5 за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року - 1200 грн.; ОСОБА_6 за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року - 1200,00 грн.; ОСОБА_7 за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року - 1209 грн. 52 коп.; ОСОБА_8 за період 01.04.2010 року по 30.11.2010 року - 1200,00 грн.; ОСОБА_9 за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року - 1200 грн.; ОСОБА_10 за період з 01.04.2006 року по 01.01.2009 року - 1209,52 грн.; ОСОБА_11 за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року - 740,20 грн.
Ухвалою суду від 16.03.2011 року провадження по справі щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності ОСОБА_10 закрито.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. До початку слухання справи від Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області надійшла заява, в якій позивач позовні вимоги підтримав та просив розглядати справу у відсутність його представника.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про дату слухання справи повідомлявся належним чином.
У наданих суду 15.02.2011 року запереченнях на адміністративний позов відповідач посилається на те, що відповідно до статей 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили витрату працездатності» № 1105-ХІV, Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги в разі настання страхового випадку. До взаємозаліку відділенням не приймаються витрати УПФУ по потерпілих, зазначених в позовній заяві, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_11, ОСОБА_10, зважаючи на таке. Всі зазначені особи отримали ушкодження здоров'я за межами України, про що свідчать акти відповідної форми, складені за результатами нещасних випадків або професійних захворювань, вищезазначених осіб або отримують пенсію по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві. Відповідно до статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. Таким чином, виходячи зі змісту статті 7 Закону вбачається, що у разі відсутності особових справ потерпілих у відділенні Фонду СНВ певних осіб, Фонд не має правових підстав для здійснення на їх користь страхових виплат і відповідно відшкодовувати Пенсійному Фонду України витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності або по втраті годувальника внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання. Також, діючим законодавством не передбачено права Пенсійного фонду України передати Фонду СНВ України документи для проведення соціальних виплат у формі виплати пенсій по інвалідності і пенсій у зв'язку з втратою годувальника. Сплату таких пенсій на даний час здійснює Пенсійний фонд України згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Щодо питання відшкодування шкоди потерпілим діє Угода «Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків», підписана 09.09.1994 р. державами колишнього Союзу PCP. Стаття 1 зазначеної угоди передбачено, що її дія поширюється на підприємства, установи, організації сторін незалежно від форм власності. Відповідно до ст. 2 цієї Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, в тому числі при настанні втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони, смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Відшкодування шкоди потерпілому здійснюється органом тієї держави, де стався нещасний випадок. Відповідно до Угоди «Про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в сфері пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 р., всі витрати, пов'язані з виплатою пенсійного забезпечення несе держава, що надає забезпечення (ст. 3). Тобто держава сплачує пенсії особам, які переїхали на її територію, а трудова діяльність відбувалася на території іншої держави - сторони зазначеного договору. Право на пенсійне забезпечення зазначеної категорії громадян, та розрахунки між Фондами є різними галузями соціального забезпечення. Надання соціальних послуг громадянам Пенсійним фондом, а не Фондом СНВ України не може впливати на права цих громадян. Взаєморозрахунки між Фондами міжнародними угодами не передбачено. Відповідно до п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заяви про призначення пенсії додаються перелік документів, в тому числі акт про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), акт про розслідування нещасного випадку (аварії) (форма Н-5), акт розслідування професійного захворювання (форма П-4) і виписка з акту огляду МСЕК. Для проведення відшкодування будь-яких виплат відповідач, відповідно до вимог ст. 35 Закону № 1105-ХІV, в обґрунтування понесених витрат повинен мати акт розслідування і інші документи, як підставу для призначення і проведення виплат. Крім того, Фонд СНВ України діє в межах України і здійснює страхування застрахованих в Україні осіб з дати набрання чинності Законом № 1105-ХІV. Відповідач вважає, що потерпілі, які отримали каліцтво поза межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, а тому здійснення їм страхових виплат за рахунок страхових коштів Фонду є нецільовим використанням, через що у Фонду немає підстав відшкодовувати виплачені пенсії управлінню Пенсійного фонду України. Крім того, відповідач посилається на те, що акт про нещасний випадок на ім'я ОСОБА_3 повинен відповідати формі акту згідно положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджених постановою ПВЦРПС від 13.08.1982 р. № 11-6. Акт про нещасний випадок на ім'я ОСОБА_3 складено з порушенням вищезазначеного Положення, а саме: форма акту не відповідає формі акту, встановленого вищезазначеним Положенням, тобто форма акту відповідає акту, встановленого Положенням про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого Постановою ПВЦРПС від 20.05.1966 р. № 15; в акті не зазначений табельний номер потерпілого; в п. 16 відсутня відмітка про виконання; в акті відсутній п. 17. Акт про нещасний випадок на ім'я ОСОБА_4 повинен відповідати формі акту згідно положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджених постановою ПВЦРПС від 13.08.1982 р. № 11-6. Акт про нещасний випадок на ім'я ОСОБА_4 складено з порушенням вищезазначеного Положення, а саме: немає підпису керівника підприємства, печатки підприємства; копію зроблено з копії акту, тобто виплати УПФУ проводяться на підставі не оригіналу акту, а на підставі копії; в акті не зазначений табельний номер потерпілого; в п. 16 відсутня відмітка про виконання; відсутні підписи начальника цеху, начальника відділу охорони праці і техніки безпеки, громадського інспектора з охорони праці; в п. п. 17.1 п. 17 не зазначено кількість днів непрацездатності; не заповнений п.п. 17.2 п. 17 «Матеріальна шкода»; відсутні дати, підписи, розшифровки підписів начальника та бухгалтера цеху. Акт про нещасний випадок на ім'я ОСОБА_5 повинен відповідати формі акту згідно Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджених постановою ПВЦРПС від 20.05.1966 р. № 15. Акт складено з порушенням вищезазначеного Положення, а саме: відсутня повна дата затвердження акту; не зазначені розшифровки підписів начальника цеху, інженера з техніки безпеки, старшого громадського інспектора; не заповнений п.п. «а» п.17 «Травматологічні наслідки»; відсутні дати, підписи начальника та бухгалтера цеху. Акт про нещасний випадок на ім'я ОСОБА_6 повинен відповідати формі акту згідно Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджених постановою ПВЦРПС від 13.08.1982 р. № 11-6. Акт складено з порушенням вищезазначеного Положення, а саме: копію зроблено з копії акту, тобто виплати УПФУ проводяться на підставі не оригіналу акту, а на підставі копії; відсутній номер акту; немає підпису керівника підприємства, дати затвердження та печатки підприємства; в акті не зазначений табельний № потерпілого; не заповнений п. 15 «Травмуючий фактор»; не зазначені час, число, місяць, рік складання акту; відсутні підписи начальника цеху, начальника відділу охорони праці і техніки безпеки, громадського інспектора з охорони праці; не заповнений п.п. 17.1 п. 17 «Кінець травми»; не заповнений п.п. 17.2 п. 17 «Матеріальна шкода»; відсутні дати, підписи, розшифровки підписів начальника та бухгалтера цеху. Акт про нещасний випадок на ім'я ОСОБА_7 повинен відповідати формі акту згідно положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджених постановою ПВЦРПС від 13.08.1982 р. № 11-6. Акт складено з порушенням вищезазначеного Положення, а саме: немає підпису, розшифровки підпису керівника підприємства, дати затвердження та печатки підприємства; відсутній номер акту; в акті не зазначений табельний № потерпілого; в п. 16 не вказані виконавці та відсутня відмітка про виконання; відсутні підписи начальника цеху, начальника відділу охорони праці і техніки безпеки, громадського інспектора з охорони праці; відсутній повністю п.17 «Наслідки нещасного випадку» за підписами начальника та бухгалтера цеху із зазначенням дат. Акт про нещасний випадок на ім'я ОСОБА_8 повинен відповідати формі акту згідно положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджених постановою ПВЦРПС від 17.08.1989 р. № 8-12. Акт складено з порушенням вищезазначеного Положення, а саме: відсутній номер акту; не заповнений п. 1 «Міністерство, відомство»; не заповнений п.п. 2.1 п. 2 «Місто, вулиця, № будинку»; не повністю заповнений п. 3; не визначений п. 5 «Стать»; в п. 7 не заповнений розряд, клас; в п. 12 відсутня відмітка про виконання; не заповнений п.п. 13.1 п.13; не заповнений п. 15 «Наслідки нещасного випадку» за підписом начальника та бухгалтера цеху; праворуч не заповнені класифікатори. Акт на ім'я ОСОБА_9 затверджено 08.08.2001 р. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідно до ч. 1 розділу XI набрав чинності з 01.04.2001 р., тому дія вищезазначеного закону згідно ст. 2 не поширюється на потерпілого ОСОБА_9 Акт про нещасний випадок на ім'я ОСОБА_12 повинен відповідати формі акту згідно положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджених постановою ПВЦРПС від 17.08.1989 р. № 8-12. Акт складено з порушенням вищезазначеного Положення, а саме: не заповнений п.п. 2.1 п. 2 «Місто, вулиця, № будинку»; в п.3 не вказана адреса підприємства; в п.п. 11.3 п. 11 не вказані тип, марка, рік випуску, підприємство-виробник обладнання; в п. 12 відсутня відмітка про виконання; не повністю заповнений п. 15 «Наслідки нещасного випадку» за підписом начальника та бухгалтера цеху. Відповідач, посилаючись на положення ст.33 Закону № 1105-ХІV, в якій визначено вичерпний перелік осіб, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, зазначає, що пенсію по втраті годувальника ОСОБА_11 виплачено за період з 01.04.2010 р. по 30.11.2010 р., 16 років їй виповнилося 11.02.2007 p. У зв'язку із цим відділення Фонду не має правових підстав для відшкодування УПФУ пенсії по втраті годувальника ОСОБА_11 за період з 01.04.2010 р. по 30.11.2010 р. та доказів щодо права ОСОБА_11 на отримання пенсії по втраті годувальника за цей період УПФУ не надано. Акт про нещасний випадок на ім'я ОСОБА_10 повинен відповідати формі акту згідно Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджених постановою ПВЦРПС від 20.05.1966 р. № 15. Акт складено з порушенням вищезазначеного Положення, а саме: копію зроблено з копії акту, тобто виплати УПФУ проводяться на підставі не оригіналу акту, а на підставі копії; у верхньому лівому куті відсутня позначка «Затверджую» за підписом керівника і датою; відсутній номер акту; в п. 13 зайво зазначені відомості через кілька годин від початку роботи стався нещасний випадок; в п. 15 зайво зазначені час та дата складання акту; в п. 16 відсутня відмітка про виконання; не зазначені підписи начальника цеху, інженера з техніки безпеки, старшого громадського інспектора; не повністю заповнений п. 17 «Наслідки нещасного випадку»; відсутні підписи начальника та бухгалтера цеху із зазначенням дат. Відповідач зазначає, що оскільки акти про нещасний випадок на виробництві стосовно вищевказаних громадян складені з грубим порушенням норм законодавства, відділення Фонду немає правових підстав для прийняття до взаємозаліку і відшкодування УПФУ витрат по виплаті та доставці пенсій по інвалідності та по втраті годувальника. Крім того, відповідач вважає, що у відповідності до статті 99 КАС України шестимісячний строк для звернення до суду слід відраховувати з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод та інтересів, в даному випадку починаючи з квітня 2010 року, у зв'язку з чим УПФУ в м. Сєвєродонецьку пропущено строк для звернення до суду. У запереченнях зазначено, що за вказаними вимогами щодо стягнення сум пенсії по інвалідності та по втраті годувальника відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ України в м. Сєвєродонецьку не є належним відповідачем. Відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язок щодо співпраці з фондами інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, покладено безпосередньо на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. За таких обставин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Оскільки відповідача було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість подальшого розгляду адміністративної справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування являє собою систему прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом (стаття 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - Основ законодавства) та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 4 Основ законодавства, пенсійне страхування та страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності є видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування - страховиками, в залежності від виду державного страхування, окрім інших, є цільові страхові фонди з пенсійного страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. При цьому, у відповідного страхового фонду виникає обов'язок надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні певного страхового випадку.
Страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 цих Основ є об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст.18 Закону України № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV), який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Підпунктами «г» і «д» пункту 1 статті 21 Закону України № 1105-XIV передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Пунктом 3 частини 2 статті 28 Закону № 1105-XIV визначено, що, окрім іншого, до складу страхових виплат входять страхові виплати у вигляді пенсії по інвалідності потерпілому.
Статтею 33 Закону № 1105-XIV передбачено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами, зокрема, є: діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років.
Пунктом 15 статті 34 Закону № 1105-XIV передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону. Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону № 1105-XIV якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
У частині 4 статті 26 Основ законодавства встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Таким чином, на органи фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладений обов'язок здійснювати пенсійне забезпечення осіб, які отримали каліцтво (інвалідність) через нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання.
У разі, якщо витрати з пенсійного забезпечення осіб, що отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві були понесені органами Пенсійного фонду України, такі витрати підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV ).
У розумінні статті 1 Закону № 1058-IV пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Пенсійна виплата являє собою грошову виплату в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 було затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Вказаний Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків. Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на проживання, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Таким чином, за прямою вказівкою пункту 4 зазначеного Порядку суми виплачених пенсій (основний розмір), цільова грошова допомога, сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій підлягають відшкодуванню фондом нещасних випадків із врахуванням витрат на їх доставку.
Суму витрат з виплати та доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Тарифів на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги, затверджених Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 22 липня 2004 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 5 серпня 2004 р. за № 976/9575.
Частиною 2 статті 2 Закону України № 1105-XIV передбачено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Крім того, підпунктом «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії призначаються по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання - незалежно від стажу роботи.
Згідно з частиною другою ст. 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року (набрав чинності з 01 квітня 2001 року), особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону. Право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 3 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Крім того, питання надання пенсій, в тому числі і пенсій по інвалідності регулюється Угодою країн-учасниць СНД про гарантії прав громадян держав співдружності у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Таким чином, страховиком, який зобов'язаний виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР та території держав СНД, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - зобов'язаний відшкодувати понесені витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Відповідно до пункту 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Пунктом 6 Порядку визначено, що Управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Порядком передбачений обов'язок органів Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо проведення актів звірки витрат за особовими справами потерпілих.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції.
Виходячи з аналізу доказів по справі, суд дійшов висновку, що спірним питанням по даній справі є встановлення наявності чи відсутності в органу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України обов'язку відшкодувати органу Пенсійного фонду України сум виплачених пенсій особам, право яких на отримання пенсії по інвалідності у зв'язку із трудовим каліцтвом та професійних захворювань виникло за законодавством СРСР.
У судовому засіданні встановлено, що в період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області здійснювало виплату пенсії по інвалідності та по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання фізичним особам:
- ОСОБА_3, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за №2 від 31.08.1984 року та довідкою МСЕК за № 120867 за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року в сумі 1600 грн. (арк. справи 6, 20-21, 22);
- ОСОБА_4, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за №9 від 22.07.1985 року та довідкою МСЕК за №033711 за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року в сумі 1218 грн. 72 коп., з яких: 1200 грн. - сума виплаченої пенсії, 18 грн. 72 коп. - сума витрат з виплати і доставки пенсії (арк. справи 7, 23-24, 25);
- ОСОБА_5, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за №27 від 09.12.1982 року та довідкою МСЕК за №062662 за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року в сумі 1200 грн. (арк. справи 8, 26, 27);
- ОСОБА_6, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві без номеру від 09.12.1989 року та довідкою МСЕК за № 0012087, за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року в сумі 1200 грн. (арк. справи 9, 28-29, 30);
- ОСОБА_7, каліцтво якому заподіяно на підприємстві розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві без номеру від 23.05.1984 року та довідкою МСЕК за № 0005723 за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року в сумі 1209 грн. 52 коп., з яких 1200 грн. - сума виплаченої пенсії, 9 грн. 52 коп. - сума витрат з виплати і доставки пенсії (арк. справи 10, 31, 32);
- ОСОБА_8, каліцтво якому заподіяно на підприємстві розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві без номеру від 08.12.1991р. та довідкою МСЕК за № 0010862, за період 01.04.2010р. по 30.11.2010р. в сумі 1200 грн. (арк. справи 11, 33-34, 35):
- ОСОБА_9, каліцтво якому заподіяно на підприємств: розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за № 1 від 08.08.2001р. та довідкою МСЕК за № 099796 за період 01.04.2010 року по 30.11.2010 року в сумі 1200 грн. (арк. справи 12, 36-37, 38):
- ОСОБА_11, яка отримує пенсію по втраті годувальника ОСОБА_12, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за № 2 від 29.11.1993 року, свідоцтвом про смерть за № 452717, свідоцтвом про народження і відповідними розпорядженнями, за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року в сумі 740,20 грн. (арк. справи 41-42, 43, 44, 45-47).
Таким чином, загальна сума витрат, здійснених Управлінням Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на виплату пенсії по інвалідності та по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання вказаним особам за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року складає 9568 грн. 44 коп. (1600 грн.+1218,72 грн.+1200 грн.+1200 грн.+1209,52 грн.+1200 грн.+1200 грн.+ 740,20 грн.).
Листом Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області від 03.12.2010 року за вих.№17383/04-07 Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сєвєродонецьку Луганської області направлені акти щомісячної звірки особових справ потерпілих та списки осіб, яким призначені пенсії по інвалідності з 01 квітня 2010 року по 30 листопада 2010 року.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем не підписані акти щомісячної звірки між сторонами (арк. справи 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64) та відповідачем до заліку не прийняті суми за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року.
Суд не приймає до уваги посилання у запереченнях відповідача, на той факт, що акти про нещасний випадок на виробництві стосовно вказаних осіб складені із порушенням норм законодавства, зокрема, Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого Постановою ПВЦРПС від 20.05.1966 р. №15, Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого Постановою ПВЦРПС від 13.08.1982 р. №11-6 та Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою ПВЦРПС від 17 серпня 1989 року №8-12. Даний висновок ґрунтується на тому, що стаття 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачає таку підставу для відмови у страхових виплатах як надання акту за формою Н-1, який складено з порушенням вимог. Крім того, недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що складалися, тобто є вірними по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним.
Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом з огляду на таке. Статтею 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідачем не підписані акти щомісячної звірки між сторонами та відповідачем до заліку не прийняті суми за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року. Стаття 99 КАС України в редакції 2005 року (до внесення змін Законом України № 2453-VI від 07.07.2010 року) передбачала річний термін звернення позивача до суду. Таким чином, у суду немає підстав вважати, що позивачем порушено строк звернення із адміністративним позовом.
Враховуючи наведене, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.
Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню та з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сєвєродонецьку Луганської області підлягають стягненню на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності та втраті годувальника в сумі 10777 грн. 96 коп.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності та втраті годувальника в сумі 9568 грн. 44 коп., задовольнити.
Стягнути із Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності та втраті годувальника в сумі 9568 грн. 44 коп. (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень сорок чотири копійки).
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 21 березня 2011 року.
СуддяІ.А. Гончарова