Категорія №12
Іменем України
27 квітня 2011 року Справа № 2а-1879/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Захарової О.В.
Секретаря судового засідання: Білоконя Д.І.
за участю
позивач: не прибув
представник відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 06.08.2011 № 124)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання неправомірними дій. зобов'язання виплатити грошову допомогу, -
02 березня 2011 року до Луганською окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області, в якому просила визнати неправомірними дії щодо відмови у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, зобов'язати виплатити грошову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що до 23 грудня 2010 року працювала заступником начальника відділу з призначення пенсії УПФУ в Лутугинському районі Луганської області, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я до управління було надано довідку ВКК Лутугинської районної лікарні від 15.12.2010 №3251 та заяву з проханням звільнити із займаної посади у зв'язку з невідповідністю займаної посади за станом здоров'я. Наказом начальника управління від 23.12.2010 №38-0 її було звільнено з посади заступника начальника відділу з призначення пенсії управління у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я за п.2 ст.40 КЗпП України.
З посиланням на ст. 37 ЗУ «Про державну службу», якою зокрема передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів, зазначає, що 24.01.2011 звернулася до управління із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів у зв'язку з призначенням пенсії відповідно до зазначеної статті. Проте листом від 08.02.2011 №72/С-12 незаконно відмовлено в виплаті грошової допомоги на підставі того, що звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України не вважається виходом на пенсію та на момент звернення не має статусу службовця та не перебувала у трудових відносинах з Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області. Вважає зазначену відмову необґрунтованою та незаконною.
Позивач в судове засідання не прибула, у позовній заяві просила справу розглядати справу без її участі.
Представник відповідача надав письмові заперечення, в якому серед іншого зазначив, що не визнає позовні вимоги, оскільки підставною для виплати 10 посадових окладів є: припинення державної служби відповідно до п.3 ст.30 ЗУ «Про державну службу» у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі та виходом на пенсію державного службовця, про що він особисто має зазначити у своїй заяві, та звільнення з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням та виходом на пенсію (державного службовця), у тому числі по інвалідності.
Звертає на той факт, що ОСОБА_2 звільнено за п.2 ст.40 КЗпП України за ініціативою роботодавця, а не за ст.. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Оскільки зазначені підстави припинення державної служби для такої виплати не передбачені ст.37 ЗУ «Про державну службу», позивачу була визначена лише вихідна допомога у розмірі не меншому середнього місячного заробітку, як це передбачено ст.. 47 КЗпП України..
На підставі зазначеного та у відповідності діючому законодавству, просив відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 в повному обсязі за необґрунтованістю та недоведеністю.
Представник відповідача у судовому засіданні повністю підтримала доводи, викладені в запереченні проти позову, просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Статтею 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Позивач - ОСОБА_2 (а.с. 6-8) з 25.09.1981 працювала в управлінні Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області, що підтверджується трудовою книжкою (а.с.19-22).
23 березня 1994 року ОСОБА_2 прийняла присягу державного службовця, про що в трудовій книжці зроблено відповідний запис (а.с.20). До 23 грудня 2010 року працювала заступником начальника відділу з призначення пенсії УПФУ України в Лутугинському районі Луганської області (а.с.21).
Згідно наказу від 23.12.2010 № 38-0 (а.с. 9), витягу з трудової книги (а.с. 19-22) була звільнена 23.12.2010 у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я (п.2 ст.40 КЗпП України), стаж державної служби склав 29 років.
Згідно довідки УПФУ в Лутугинському районі Луганської області від 24.01.2011 №583/02-21 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та їй призначена пенсія на підставі ст. 37 ЗУ «Про держслужбу» з 24.12.2010 - довічно (а.с. 12).
24.01.2011 звернулася до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів згідно ст.37 ЗУ «Про державну службу», так як їй призначено пенсію як державному службовцю з 24.12.2010 (а.с. 10).
Відповіддю від 08.02.2011 №72/с-12 позивачу було відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів за відсутності підстав (а.с.11).
Зокрема за твердженням представника відповідача, грошова допомога у розмірі 10 посадових окладів виплачується при розірванні трудового договору у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Оскільки позивач був звільнений за п.2 ст.40 КЗпП України внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, у відповідача не було законних підстав для виплати позивачеві зазначеної грошової допомоги.
Вважаючи зазначені дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку.
Спірне питання полягає у правомірності відмови управлінням Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області у виплаті ОСОБА_2 відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» грошової допомоги у зв'язку зі звільненням за п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»особам перед пенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами у організації виробництва і праці, а також у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків -25 років, для жінок -20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах. - стаж роботи що дає право на даний вид пенсії.
Оскільки в преамбулі Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» зазначено, що він гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя, а також у зв'язку з тим, що зазначений закон не встановлює обмежень для громадян похилого віку в залежності від посад, які вони займали до виходу на пенсію, суд дійшов висновку, що норма, викладена у статті 21 зазначеного закону, повинна застосовуватися також у разі призначення пенсій відповідно де Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі Закон № 3723-ХII).
Згідно з частиною 2 статті 37 Закону України «Про державну службу», на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягай встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до ч. 13 статті 37 Закону України «Про державну службу», державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», що при припиненні трудового договору вихідна допомога виплачується у випадках і розмірі, передбачених як статтею 44 КЗпП України, так і іншими закону. Так, зокрема, при звільненні державного службовця у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі вихідна допомога виплачується йому не за ст. 44 КЗпП, а згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу».
З огляду на вищевказане, є безпідставним твердження відповідача про те, що у нього не було законних підстав для виплати позивачеві грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, через звільнення останніх за пунктом 2 статті 40 КЗпІІ України.
Посилання відповідача на те, що підставою для звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України не є вихід на пенсію є також необґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону: 3)досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.
З наведеного слідує, що виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів законодавець пов'язує насамперед з виходом державного службовця на пенсію, а не з підставами припинення трудового договору. Натомість, ані положеннями ст. 36 Кодексу законів про працю України ані статті 30 Закону України "Про державну службу" не встановлено такої самостійної підстави для припинення укладеного з державним службовцем трудового договору, як вихід особи на пенсію.
Як встановлено судом, після припинення трудових правовідносин між сторонами у зв'язку з виявленою невідповідністю позивача займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає виконанню службових обов'язків, позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України у Луганської області із заявою про призначення йому пенсії державного службовця та виплату йому грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Таким чином, оскільки позивач за своїм віком, страховим стажем та стажем державної служби набув права на достроковий вихід на пенсію відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», та реалізував це право, припинивши з відповідачем трудові відносини, відповідач зобов'язаний був виплатити йому грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у відповідності до частини 13 статті 37 Закону України «Про державну службу».
Слід також зауважити, що використання особою такої додаткової соціальної гарантії з боку держави, як достроковий вихід на пенсію за певних умов не може бути підставою для позбавлення її соціальних гарантій, установлених іншими законами, зокрема, права на встановлену статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію.
На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного баланс)- між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії відповідачем не дотримані.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували вищевикладене відповідачем не надано, правомірність своїх дій відмови у виплаті позивачеві грошової допомоги в розмірі 10-місячних посадових окладів не доведено, у зв'язку з чим позовні вимоги визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання виплатити позивачу грошову допомогу слід задовольнити.
Дані позовні вимоги не підпадають під перелік постанов визначений ст. 256 КАС України, які виконуються негайно. У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для звернення постанови до негайного виконання.
Відповідно до 4.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі вказаного, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167, 256 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання виплатити грошову допомогу задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів при звільненні.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160.цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
СуддяО.В. Захарова