21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
30 травня 2011 р. Справа 2/56/2011/5003
за позовом:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" 22881, Вінницька обл., Немирівський р-н, с. Нижча Кропивна
до:Ситковецької селищної ради Немирівського району Вінницької області 22865, Вінницька обл., Немирівський р-н, смт. Ситківці, вул. Леніна, 123
про визнання права власності на самочинно збудовані бідівлі
Головуючий суддя Мельник П.А.
Cекретар судового засідання Віннік О.В.
Представники
позивача : ОСОБА_1- за довіреністю;
відповідача : не з''явився.
Заявлено позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" до Ситковецької селищної ради про визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані будівлі- зерносклад №1 площею 1963,1 кв.м., зерносклад №2 з перекидною площею 808,5 кв.м., лабораторію з ваговою площею 109,5 кв.м. та будівлю котельні з сушкою площею 32,9 кв.м., що розташовані за адресою: Вінницька область, Немирівський район, смт.Ситківці, вул.Вокзальна, 6.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Довіра" проведено будівництво зерноскладу №1, зерноскладу №2 з перекидною, лабораторії з ваговою та будівлі котельні з сушкою, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.05.11 р. порушено провадження у справі № 2/56/2011/5003 та призначено засідання на 30.05.11 р.
Представник позивача в судовому засіданні (з урахуванням уточнень №72/2 від 30.05.2011р.) позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Відповідач у направленому до суду листі (вх.№ 08-46/7158/11 від 30.05.11 р.) позовні вимоги визнає повністю, просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника.
Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Рішенням Ситковецької селищної ради 22 сесії 5 скликання від 29.11.08 р. вирішено надати СТОВ "Довіра" в оренду без права викупу, терміном на 5 років земельні ділянки загальною площею 2,0218 га з них: під капітальними будівлями 0,3096 га, під спорудами 0,0221 га, під площадками, проходами та проїздами 1,5233 га і під зеленими насадженнями 0,1668 га для промислового використання.
Пунктом 5 вказаного рішення позивача було, зокрема, зобов'язано оформити документи на земельну ділянку згідно чинного законодавства.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення між позивачем та відповідачем орендних відносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та Законом України „Про оренду землі”.
В силу ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно із ст.126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Як встановлено судом, 08.12.2008 р. між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки.
Згідно умов укладеного договору оренди землі б/н від 08.12.2008 р., орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування дві земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Ситковецької селищної ради в смт.Ситківці Немирівського району Вінницької області по вулиці Вокзальній, 6.
Виходячи зі змісту п.15 Договору оренди землі від 08.12.2008 р. земельні ділянки були передані у користування позивачу для обслуговування майнового комплексу та переробки с/г продукції.
Відповідно до акту приймання-передачі б/н від 2009 р. орендодавець передав, а орендар прийняв у користування вказану вище земельну ділянку.
Відповідно до п.п.а, ґ ч.1 ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
За приписами ч.2 ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій” замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користування земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2, 17 ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Виходячи зі змісту позовної заяви, письмових пояснень представника позивача, без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт на наданій в оренду земельній ділянці площею 2,0218 га по вул. Вокзальній, 6 СТОВ "Довіра" було проведено будівництво зерноскладу №1, зерноскладу №2 з перекидною, лабораторії з ваговою та будівлі котельні з сушкою.
Приймаючи до уваги відсутність у позивача дозволу на проведення будівництва спірних об'єктів, враховуючи зміст ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій”, суд дійшов висновку, що зерносклад №1, зерносклад №2 з перекидною, лабораторія з ваговою та будівля котельні з сушкою є самочинним будівництвом.
Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.
За змістом ч.ч.3, 5 вказаної статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.
При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.
Як встановлено судом, позивач з моменту укладання договору оренди від 08.12.2008 р. та до цього часу є користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: Вінницька область, Немирівський район, смт.Ситківці, вул.Вокзальна, 6.
Одночасно, до матеріалів справи не надано яких-небудь доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача відповідної земельної ділянки на підставі договору оренди від 08.12.2008 р., в тому числі, при проведенні будівельних робіт.
Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності звернень Ситковецької селищної ради до позивача, до суду з вимогою щодо знесення самочинного будівництва, усунення припущених порушень прав інших осіб внаслідок здійснення цього будівництва.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності порушень прав інших осіб під час проведення спірного самочинного будівництва СТОВ "Довіра".
Крім того, згідно з наданими до матеріалів справи технічними висновками, які складено Товариством з обмеженою відповідальністю будівельно- комерційним підприємством "Строймонтаж ЛТД" (ліцензія серії АВ № 118916) несучі контрукції будівель по вул.Вокзальна, 6 в с.Ситківці Немирівського району Вінницької області знаходяться в задовільному стані, що забезпечують їх подальшу безпечну експлуатацію без будь-яких обмежень.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з того, що згідно із ліцензією серії АВ №118916 Товариству з обмеженою відповідальністю будівельно- комерційниму підприємству "Строймонтаж ЛТД" надано право здійснювати технічний огляд і оцінку стану будівельних конструкцій будівель, споруд та інженерних мереж, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при проведенні будівництва спірних об'єктів нерухомого майна.
За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.
Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.
За висновками суду, виходячи зі змісту ч.ч.3, 5 ст.376 Цивільного кодексу України, звернення до суду з вимогами про визнання права власності визнано законодавцем як єдиний можливий спосіб узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу, та направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів СТОВ "Довіра".
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірні об'єкти збудовано на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи, що технічний стан нерухомості забезпечує її подальшу безпечну експлуатацію та факт визнання відповідачем позову, позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно -зерноскладу №1, зерноскладу №2 з перекидною, лабораторію з ваговою та будівлі котельні з сушкою, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовільнити.
2. Визнати право власності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" на нерухоме майно -зерносклад №1 площею 1963,1 кв.м., зерносклад №2 з перекидною площею 808,5 кв.м., лабораторію з ваговою площею 109,5 кв.м. та будівлю котельні з сушкою площею 32,9 кв.м., що розташовані за адресою: Вінницька область, Немирівський район, смт.Ситківці, ву.Вокзальна, 6.
3. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя Мельник П.А.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано
відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 червня 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу 22881, Вінницька обл., Немирівський р-н, с. Нижча Кропивна
3 - відповідачу 22865, Вінницька обл., Немирівський р-н, смт. Ситківці, вул. Леніна, 123