21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
30 травня 2011 р. Справа 2/61/2011/5003
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АльфаТрейд" юридична адреса: 21000, м.Вінниця, вул.1-го Травня, буд.53, кв.8; фактична адреса: 21050, м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 7 км.
до:Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про стягнення 15 359,19 грн. заборгованості
Головуючий суддя Мельник П.А.
Cекретар судового засідання Віннік О.В.
Представники
позивача, ОСОБА_2 - за довіреністю;
відповідача, не з'явився.
Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АльфаТрейд" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 15 359,19 грн. заборгованості за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.05.11 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №2/61/2011/5003 та призначено до розгляду на 30.05.11 року.
30.05.11 р. позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 30.05.11 року не з"явився, вимоги ухвали суду від 16.05.11 р. не виконав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення №20793613 з відміткою про вручення від 20.05.11 р.
За таких обставин та відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
01.12.2009 року між ТОВ "АльфаТрейд" (далі - продавець) та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір купівлі - продажу №604.
Згідно з п.1.1 договору продавець зобов"язується продати і передати товар у власність покупця, а покупець зобов"язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.2. договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються у видаткових накладних або інших товаророзпорядчих документах, які оформляються продавцем відповідно до поданого покупцем замовлення або заявки.
Згідно з п. 2.2 договору оплата за придбаний товар здійснюється покупцем на протязі 21 календарних днів після прийняття видаткових накладних або інших товаророзпорядчих документів.
У випадку порушення покупцем терміну оплати придбаного товару, продавцем нараховується пеня від суми платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення (п.5.2 договору).
Позивач виконував свої зобов"язання по поставці товару відповідачу належним чином, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.
18.01.11 року відповідачу було пред'явлено претензію №02 від 10.01.11 р. про погашення заборгованості на суму 14364,46 грн.
В порушення умов укладеного договору відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного розрахунку із позивачем за поставлений товар належним чином не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 14364,46 грн., що підтверджується обопільно підписаним актом звірки взаємних розрахунків станом на 20.04.11 р.
Крім суми основного боргу позивам заявлено до стягнення з відповідача 555,10 грн. пені, 332,19 грн. - інфляційних втрат та 107,44 грн. -3% річних.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №604 від 01.12.2009 року є договором купівлі-продажу.
В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи видаткові накладні підписані представниками обох сторін, згідно яких відповідач отримав зазначений у накладних товар та обопільно підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.04.11 року.
Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 14364,46 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 14364,46 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасності оплати за поставлений товар позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 555,10 грн. пені за період з 03.02.2011 року по 10.05.11 року, 332,19 грн. - інфляційних втрат за лютий та березень 2011 року та 107,44 грн. -3% річних за період з 03.02.2011 року по 10.05.2011 року.
Розглянувши дані вимогу, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 5.2 договору у випадку порушення покупцем терміну оплати придбаного товару, продавцем нараховується пеня від суми платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 555,10 грн. пені за період з 03.02.2011 року по 10.05.11 року, 332,19 грн. - інфляційних втрат за лютий та березень 2011 року та 107,44 грн. -3% річних за період з 03.02.2011 року по 10.05.2011 року заявлені правомірно та підлягають стягненню в повному обсязі, так як є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 16.05.11 р. відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості за отриманий товар.
За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задовільнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АльфаТрейд" (21050, м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 7 км., код ЄДРПОУ 36685582) 14 364,46 грн. - основного боргу 555,10 грн. - пені, 332,19 грн. - інфляційних збитків, 107,44 грн. - 3 % річних, 154,00 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн.-відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя Мельник П.А.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 червня 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2, 3 - позивачу юридична адреса: 21000, м.Вінниця, вул.1-го Травня, буд.53, кв.8; фактична адреса: 21050, м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 7 км.
4- відповідачу АДРЕСА_1