33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"18" травня 2011 р. Справа № 6/75/11-75
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Тимошенко О.М. ,суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного госпо-дарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 10.03.2010р.
на рішення господарського суду Волинської області від 28.02.2011р. по справі №6/75/11-75
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Луцьк
за участю Третіх осіб на стороні Позивача, які не заявляють самостійних вимог на
предмет спору: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Луцьк
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м.Луцьк
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Луцьк
до відповідачів: 1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Луцьк
2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Луцьк
3.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Луцьк
4.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Луцьк
5.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Луцьк
6.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 м.Луцьк
7.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 м.Луцьк
8.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 м.Луцьк
9.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 м.Луцьк
за участю Третіх осіб на стороні Відповідача, які не заявляють самостійних вимог на
предмет спору: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Луцьк
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 м.Луцьк
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_13 м.Луцьк
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Луцьк
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 м.Луцьк
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 м.Луцьк
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 м.Луцьк
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 м.Луцьк
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_14 м.Луцьк
ОСОБА_15 м.Луцьк
про виконання договору та визнання права власності на майно
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про розірвання договору інвестування
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_16, довір.б/н від 03.06.2008р.;
від відповідачів -ОСОБА_17, довір б/н від 19.04.2011р.;
від третіх осіб - ОСОБА_15
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господар-ського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами заявлено не було. Заяв про відвід суддів не надходило.
Підприємець ОСОБА_2 (надалі в тексті - ФОП ОСОБА_2.) 24.03.2004 року звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на 1/15 частину ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати підприємця ОСОБА_1 (надалі в тексті -ФОП ОСОБА_1.) виконати п.5.2.5 договору інвестування у формі передачі за актом-прийому-передачі ФОП ОСОБА_2 1/15 частини ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1(т.1. арк.справи 2-3).
Ухвалою від 22.03.2006р. суд прийняв до спільного розгляду з первісним -зустрічний по-зов ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору інвестування будівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 №3 від 22.07.2002р.(т.2, арк.справи 2-3, 31).
Суд ухвалою від 21.07.2008р. залучив в якості третіх осіб на стороні Позивача -ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також в якості третіх осіб на стороні Відповідача -ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_18 та ОСОБА_14. (т.3, арк.справи 20-39).
Заявою про збільшення розміру позовних вимог від 28.10.2010р. ФОП ОСОБА_2 просив: 1) визнати за ним право власності на 1/15 частину спільної часткової власності приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться АДРЕСА_1; 2) виділити в натурі ФОП ОСОБА_2 у власність об'єкт нерухомого майна, а саме приміщення №2 площею 8,2 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 3) залишити у спільному користуванні ФОП ОСОБА_2 приміщення загального користування №9 площею 8,8 м2, №10 площею 1,1 м2, №11 площею 1,3 м2, що знаходяться АДРЕСА_1.
В судовому засіданні 01.11.2010р. Позивач підтримав дану заяву і суд прийняв її до розг-ляду, що стверджується ухвалою суду від 01.11.2010р.(т.6, арк.справи 6-7, 24-26).
Крім того, Позивач клопотався про залучення до участі у справі в якості Відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_19, ОСОБА_10 та ОСОБА_11.
Вбачається, що і це клопотання прийняте судом до розгляду -вказані особи, які є третіми особами на стороні Позивача та Відповідача -ухвалою від 01.11.2010р. залучені відповідачами що стверджується матеріалами справи.(т.6, арк.справи 10, 24-26).
Ухвалою від 24.01.2011р. до участі у справі суд залучив ОСОБА_15 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача.(т.6, арк. справи 90).
Провадження у даній справі декілька разів зупинялось, змінювався і склад учасників, справа вирішувалась судами неодноразово; за наслідками розгляду 28 лютого 2011р. господарським судом Волинської області (суддя Пахолюк В.А.) прийнято рішення, яким первісний позов задоволено частково:
1. визнано за ФОП ОСОБА_2 право власності на 1/15 частину спільної часткової власності приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться в АДРЕСА_1
2. виділено ФОП ОСОБА_2 у власність частку з об'єкту нерухомого майна - приміщення «ІНФОРМАЦІЯ_1»- об'єкт нерухомого майна площею 82 м2 приміщення магазину, позначене в технічному паспорті «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться у АДРЕСА_1
3. ФОП ОСОБА_1 зобов'язано передати ФОП ОСОБА_2. за актом прийому-передачі об'єкт нерухомого майна - приміщення магазину №2, площею 8,2 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
4. відмовлено в позові про залишення у спільному користуванні ФОП ОСОБА_2 приміщення загального користування №9 пл. 8,8 м2, №10 пл. 1,1 м2, №11 пл. 1,3 м2, що знаходиться у АДРЕСА_1.
5. відмовлено в позові до Відповідачів-підприємців ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12
6. в задоволенні зустрічного позову -ФОП ОСОБА_1 відмовлено; з нього також підлягає стягненню на користь ФОП ОСОБА_2 231 грн. 94 коп. судових витрат.(т.6, арк.справи 125-130).
До необхідності прийняття даного рішення місцевий суд дійшов, встановивши, що матеріалами справи стверджено факт укладення оспорюваного договору інвестування будівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 №3 від 22.07.2002р. ФОП ОСОБА_1 з однієї сторони та ФОП ОСОБА_2 -з другої. На виконання даного договору, ФОП ОСОБА_2 перерахував забудовникові-ФОП ОСОБА_1 15 500 грн. 67 коп.
Оскільки, в силу ч.5 ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України,-місцевий суд дійшов висновку, що право Позивача, як одного із інвесторів володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктом інвестуван-ня -не може бути обмежено.
З огляду на умови договору інвестування, який не був сторонами змінений і є чинним на день прийняття рішення -збільшення вартості об'єкта інвестування до 437 486 грн., на думку місцевого суду, є умовою, що погіршує становище ФОП ОСОБА_2, крім того, обставина збільшення вартості будівництва не доведена ФОП ОСОБА_1 належними доказами.
Оскільки, п.1.2 договору передбачено що, по завершенню будівельних робіт з моменту прийняття ІНФОРМАЦІЯ_1 в експлуатацію, інвестор набуває право спільної часткової власності на будівлю в розмірі 1/15 її дійсної вартості -місцевий суд встановив, що право спільної часткової власності на будівлю ІНФОРМАЦІЯ_1 виникло у підприємця ОСОБА_2 з 10.06.2005р., тобто через 1 рік і 3 місці з моменту звернення із позовом.
Разом з тим, суд першої інстанції визнав обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення вимоги ФОП ОСОБА_2 про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 передати йому після завершення будівництва у спільну часткову власність 1/15 приміщення «ІНФОРМАЦІЯ_1»та вимогу згідно заяви від 28.10.2010р. про збільшення розміру позовних вимог -про виділ у натурі приміщення «ІНФОРМАЦІЯ_1»площею 8,2 м2, що знаходиться у АДРЕСА_1 і перебуває у спільній частковій власності інвесторів.
Також, приймаючи до уваги те, що виділити Позивачу приміщення, яке б відповідало його ідеальній частці за договором, розмір якої на думку місцевого суду складає 9,6 м2 неможливо, суд визнав за можливе виділити Позивачеві в натурі до максимально наближеної частки -приміщення магазину №2 площею 8,2 м2, оскільки всіма співвласниками (за виключенням підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_22.) було досягнуто згоди та підписано договір від 04.08.2010р. про виділ у натурі кожному співвласнику окремих часток з спільної часткової власності неру-хомого майна -будівлі «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Щодо розірвання договору інвестування будівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 №3 від 22.07. 2002р., що є предметом зустрічного позову, суд зважив на те, що пунктом 10.3 договору визначено, що за ініціативою забудовника договір може бути розірвано, зокрема, у разі порушення інвестором умов цього договору.
Проте, твердження ФОП ОСОБА_1 про невиконання ФОП ОСОБА_2 умов договору, а саме: відмову від перерахунку коштів за додатково понесені забудовником витрати є безпідставними, оскільки така вимога, на переконання місцевого суду, не є документально обгрунтованою, а збільшення вартості об'єкта будівництва -не погоджене сторонами за договором у встанов-леному порядку.(т.6, арк.справи 130).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_20 подав апеляційну скаргу, в якій просив судове рішення від 28.02.2011р. в частині задоволення первісного позову і відмови у зустрічному позові - скасувати, прийняти нове рішення, яким ФОП ОСОБА_2 в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та задоволити зустрічний позов - розірвати договір інвестування будівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 №3 від 22.07.2002р.
При цьому, скаржник зауважив, що прийнявши позов ФОП ОСОБА_2 до провадження і задоволивши заяву про збільшення позовних вимог -суд не звернув уваги на те, що позовну заяву подано до прийняття об'єкту «ІНФОРМАЦІЯ_1»в експлуатацію; заява не містить ціни позову, а мито сплачено лише з немайнової вимоги.
Крім того, 29.11.2005р. направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України згідно ст.11112 ГПК України надав вказівки суду першої інстанції встановити: належне виконання сторонами за договором своїх зобов'язань; встановити дійсну суму витрат забудовника на проведення робіт, щоб встановити чи сплачено ОСОБА_2 1/15 частки дійсної вартості будівлі.
Скаржник зауважує, що змінюючи свої позовні вимоги про виділ внатурі часток з нерухомого майна, ФОП ОСОБА_2 обґрунтовує їх, посилаючись на договір від 04.08.2010р., який укладено через 8 років після спірного договору інвестування, а це вже є зміною і предмету, і підстав позову. Крім того, жодна заява ОСОБА_2 не містить ціни позову і не оплачена державним ми-том у встановленому розмірі як майновий позов.
Суд, на думку скаржника, помилково прийняв до розгляду заяву від 28.10.2010р. в час, коли розгляд справи тривав вже шість років.(т.6, арк.справи 138-143).
Представник ФОП ОСОБА_2 надав заперечення на апеляційну скаргу, яким підтримав доводи позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог, просив в задовленні скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.(т.6, арк.справи 171-173).
В судове засідання апеляційної інстанції 18 травня 2011р. ні Відповідачі 2-9, ні їх представники не з'явились. Проте, така неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача-1 та Третьої особи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
Як суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований 26 вересня 1996р. розпоряженням виконавчого комітету Луцької міської ради.(т.3, арк.справи 11).
22 квітня 2002р. Луцька міська рада-орендодавець та ФОП ОСОБА_1-орендар уклали договір оренди земельної ділянки, згідно п.1, якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове (25 років) платне користування земельну ділянку площею 525 м2 для влаштування та обслуговування ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 на підставі рішення Луцької міської ради №20/8 від 29.03.2002р. Договір оренди підписано першим заступником міського голови та ФОП ОСОБА_1, скріплено відбитком печатки Луцької міської ради. Договір посвідчено нотаріально і зареєстровано Луцьким міським управлінням земельних ресурсів.(т.1, арк.справи 12).
Як суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 зареєстрований 30 жовтня 2002р. розпоряженням виконавчого комітету Луцької міської ради. (т.1, арк.справи 11).
Але за три місяці до цього, 22 липня 2002р. ФОП ОСОБА_1-забудовник та ОСОБА_2-інвестор уклали Договір №3 інвестування будівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі в тексті -Договір), предметом якого є реалізація суб'єктами інвестиційної діяльності прав і обов'язків, що випливають з Закону України «Про інвестиційну діяльність»і мають на меті вкладення інвестором коштів для будівництва забудовником ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 для набуття права спільної часткової власності. З цією метою інвестор надає забудовнику кошти пропорційні 1/15 суми витрат забудовника по будівництву ІНФОРМАЦІЯ_1; по завершенню будівельних робіт, з моменту прийняття ІНФОРМАЦІЯ_1 в експлуатацію -інвестор набуває право спільної часткової власності на будівлю в розмірі 1/15 її дійсної вартості.
Згідно п.5.2.1 Договору, забудовник зобов'язаний здійснити будівництво ІНФОРМАЦІЯ_1 у тримісячний термін з дня підписання Договору
Кошти, згідно з кошторисом, перераховуються інвестором на рахунок забудовника або готівкою в сумі 2 610 у.о. в гривнях за курсом встановленим НБУ поетапно, а саме 2 110 у.о. за курсом НБУ вносяться до 22.07.2002р.; залишок суми вноситься в 5-денний термін після підписання Акту прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта.(п.п. 3.2, 6.1 Договору).
Згідно п.п. 1.2, 4.1.10 Договору, інвестор має право по закінченні будівництва набути право спільної часткової власності на визначену договором частку об'єкта інвестиції.
Дія договору продовжена на безстроковий термін згідно п.9.1 Договору.
Договір підписано ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2.(т.1, арк.справи 9-10; т.2, арк. справи 6-7). Інших змін і доповнень до Договору, крім внесених до п.9.1 -сторони не вносили, що представники сторін ствердили в судовому засіданні 18.05.2011р.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу і на такі обставини.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів, а також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності є договір (угода).
За змістом ч.5 ст.7 цього Закону передбачено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Частиною 1 ст.18 даного Закону передбачено, що умови договорів укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках ко-ли після їх укладання законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства з пи-тань ліцензування певних видів господарського діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов дого-вору.
В силу ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені зако-ном, зокрема із правочинів. Право власності вважається набуте правомірно, якщо інше не випливає із закону або не законність набуття не встановлено судом.
Згідно з ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2005р. по даній справі скасовано рішення від 24.05.2004р. господарського суду Волинської області та постанову від 18.04.2005р. Львівського апеляційного господарського суду, а справу передано на новий розгляд.(т.1, арк.справи 136-138).
Направляючи справу №6/75/11-75 на новий розгляд, колегія Вищого господарського суду у постанові від 29.11.2005р. зазначила, що для правильного вирішення спору, господарські суди повинні були встановити наступне:
- належне виконання сторонами за договором своїх зобов'язань ст.ст. 11, 509 ЦК України;
- встановити дійсну суму витрат забудовника на проведення робіт, щоб встановити чи сплачено Позивачем 1/15 дійсної вартості будівлі. Відповідно до ст.38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Постанова Вищого господарського суду набрала законної сили і відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції -є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Встановлення дійсної вартості ІНФОРМАЦІЯ_1 при вирішенні даного спору необхідне, оскільки остаточна сума вартості будівництва в Договорі не встановлена. Тому, згідно з положеннями п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»від 22.12.1995р. №20 (зі змінами), у випадку, якщо вартість спірного майна сторонами не була погоджена, то вона визначається за дійсною вартістю майна на час розгляду спору, а для її визначення при необхідності призначається експертиза.
Отже, в даному випадку вартість оспорюваного майна визначається відповідно до фактично понесених витрат забудовником на 1/15 частки будівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 (ч.2 п.3.2 Дого-вору). Тобто, інвестор зобов'язаний здійснити фінансування будівництва в сумі, що становить 1/15 частки дійсної вартості будівництва (фактично понесених витрат забудовником на будівництво ІНФОРМАЦІЯ_1), а не кошторисної вартості будівництва, яка відображає лише частину фактич-них витрат на будівництво.
Матеріалами справи, зокрема, висновком судової будівельно-технічної експертизи від 19.11. 2004р. та висновком Волинського обласного бюро технічної інвентаризаціїстаном на 01.04.2004р. вста-новлено, що вартість ІНФОРМАЦІЯ_1 площею торгових павільйонів 144 м2 у АДРЕСА_1 складає 437 486 грн.(т.1, арк.справи 86-105; т.2, арк.справи 37).
Представники Позивача і Відповідача-1 в судовому засіданні 18.05.2011р. не заперечують, що вартість ІНФОРМАЦІЯ_1 складає 437 486 грн.
При цьому, сторонами не заперечується і факт встановлення Волинським ОБТІ вартості при-міщення №2 площею 8,7 м2, на яке претендує ФОП ОСОБА_2, яка складає 26 450 грн
Апеляційним судом встановлено, що аванс в сумі 7 280 грн. було внесено ОСОБА_2 22.07.2002р., другий внесок в сумі 2 600 грн. - сплачено 02.10.2002р., 210 у.о. по курсу НБУ сплаче-но 25.10.2002р., крім того, протягом 28.05.2003р.-13.06.2003р. ОСОБА_2 сплачено готівкою до каси забудовника загалом 4 254 грн. 00 коп., а всього ФОП ОСОБА_1 сплачено 15 500 грн., що стверджується написами на примірнику Договору та копіями квитанцій до прибуткових касо-вих ордерів і не заперечується представниками сторін у судових засіданнях суду апеляційної інс-танції.(т.1, арк.справи 44-47, 81-82; т.6, арк.справи 128-зворот).
Тобто, сума авансу еквівалентна 2 210 у.о. внесена інвестором з порушенням строку, встановленого п.п.3.2, 6.1 Договору.
З матеріалів справи вбачається, що Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого рішенням виконкому Луцької місь-кої ради №182 від 10.06.2005р. ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 площею тор-гових павільйонів 144 м2 -прийнято в експлуатацію.(т.3, арк.спра-ви 102-104).
Таким чином, будівництво ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено забудовником також з порушенням строку, встановленого п.5.2.1 Договору.
Матеріалами справи стверджується, що забудовником-ФОП ОСОБА_1 протягом 2002-2003 років (на початок будівництва) були укладені договори інвестування з наступними інвес-торами: ОСОБА_10 - на 1/15 частку приміщень будівлі, договір 2002р., ОСОБА_8 - на 1/15 - 2003р., ОСОБА_9 - на 1/15 - 2003р., ОСОБА_11 - 2/15 - 2003р., ОСОБА_3 - 2/15 - 2002р., ОСОБА_5 - 2/15 - 2002р., ОСОБА_4 - на 1/15 - 2002р., ОСОБА_2 - на 1/15 - 2002р., ОСОБА_21 - на 1/15 - 2002р., ОСОБА_18 - на 2/15 - 2002р., що складало в загальній кількості 15/15 часток приміщень будівель.
На виконання зазначених договорів інвестування інвесторами було передано забудовнику- ОСОБА_1. кошти, що підтверджено відмітками на договорах.
Зокрема, ОСОБА_1 було отримано на будівництво ІНФОРМАЦІЯ_1 від ОСОБА_10 - 23 859,00 грн., ОСОБА_8 - 23 870,00 грн., ОСОБА_9 - 23 870,00 грн., ОСОБА_11 - 47 700,00 грн., ОСОБА_3 - 27 706,00 грн., ОСОБА_5 - 26 747,00 грн., ОСОБА_4 -13373,57 грн., ОСОБА_2 - 15 500,67 грн., ОСОБА_22 - 23 420,00 грн., ОСОБА_23 -бли-зько 11 200 грн. та від ОСОБА_18 - 27 405,00 грн.
Таким чином, інвестори, право спільної часткової власності на ІНФОРМАЦІЯ_1 яких визна-но, зокрема згідно рішення господарського суду Волинської області від 02.06.2010р. у справі №07/19-92 і не заперечується забудовником на момент розгляду даної скарги -сплатили за 1/15 частки не менше 23 870 грн.
При цьому, датою, з якої інвестори набувають право спільної часткової власності на будівлю в розмірі оплачених часток дійсної вартості будівлі згідно п.1.2 Договору, де зазначено, що по завер-шенню будівельних робіт з моменту прийняття ІНФОРМАЦІЯ_1 в експлуатацію. Однак, стосов-но ФОП ОСОБА_2 - право спільної часткової власності на будівлю ІНФОРМАЦІЯ_1 могло ви-никнути лише 10.06.2005р., тобто через 1 рік і 3 місяці з моменту звернення із позовом.(т.6, арк. спра-ви 129).
З матеріалів справи вбачається, що протягом розгляду справи, з моменту подання данної по-зовної заяви - 24.03.2004р. і до 27.10. 2010р. ФОП ОСОБА_2 підтримував і обгрунтовував вимоги, заявлені до Відповідача-ФОП ОСОБА_1 на підставі ст.ст.193, 317 ГК України та чч. 3, 4 ст.331, ст.ст. 386, 392, 530, 875-886 ЦК України і просив визнати за ним право власності на 1/15 час-тину ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати підприємця ОСОБА_1 виконати п.5.2.5 Договору та передати за актом прийому-передачі ФОП ОСОБА_2 1/15 частини ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1.(т.1, арк. справи 2-3; т.3, арк.справи 17).
При цьому, колегією встановлено, що в томі 1 на аркуші справи 48 є клопотання Позивача ОСОБА_2, прийняте суддею 24.05.2004р. про доповнення позовних вимог, в якому він просить передати йому магазин №2 площею 8,7м2. Дане клопотання підлягає залишенню без розгляду і не може вважатись збільшенням позовних вимог в розумінні вимог ст.22 ГПК України, оскільки адре-соване лише господарському суду Волинської області і не скеровувалося Відповідачу.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Проте, як зазначалось вище, в судовому засіданні 01.11.2010р. місцевий суд прийняв до розг-ляду заяву ФОП ОСОБА_2 від 28.10.2010р., в якій він просив: 1) визнати за ним право власності на 1/15 частину спільної часткової власності приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться АДРЕСА_1; 2) виділити в натурі ФОП ОСОБА_2 у власність об'єкт нерухо-мого майна, а саме приміщення №2 площею 8,2 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 3) залишити у спільному користуванні ФОП ОСОБА_2 приміщення загального користування №9 площею 8,8 м2, №10 площею 1,1 м2, №11 площею 1,3 м2, що знаходяться АДРЕСА_1.(т.6, арк.справи 6-7, 24-26).
Судова колегія вважає, що зазначена заява ФОП ОСОБА_2 підлягає поверненню без розг-ляду, оскільки подана через 6 років після початку розгляду справи.
Таким чином, місцевий суд повинен був розглядати вимогу Позивача лише у обсязі первісної позовної заяви.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976р. N11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі ви-моги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають зна-чення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засі-данні.
З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Переглядаючи оспорюване рішення в межах первісних позовних вимог, судова колегія прий-має до уваги наступне:
Вирішуючи спір про визнання права власності на нерухоме майно, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання права власності і його захист.
Проте, встановивши фактичне невиконання ОСОБА_2 як інвестором обов'язку оплати, місцевий суд визнав за ним право власності на всю частку у спільній частковій власності -1/15 час-тину ІНФОРМАЦІЯ_1.
Крім того, суд не прийняв до уваги приписів абз.2 ч.2, ч.3 ст.331 ЦК України, відповідно до яких, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєс-трацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектнокошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч.3 ст.18 Закону України «Про основи місто-будування».
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»від 22.09.2004р. N1243, прийняття в експлуатацію за-кінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями го-товності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. За результатами роботи державної при-ймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурнобудівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.
Як зазначалось вище, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) вста-новлені ст.11 ЦК України виникають з договорів, тобто мають диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.
Відповідно до принципів розумності і справедливості право інвестора володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій кореспондується з обов'язком внесення цих ін-вестицій в повному обсязі.
Матеріалами справи стверджено, що на момент винесення апеляційним судом даної постанови частку в розмірі 1/15 вартості ІНФОРМАЦІЯ_1, рівно, як і вартість нежитлового приміщення №2 -інвестор ОСОБА_2 не сплатив, а здача ІНФОРМАЦІЯ_1 в експлуатацію відбулась через 1 рік і 3 місяці від моменту звернення ФОП ОСОБА_2 до господарського суду.
В силу ст.ст. 22, 33 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних відносин, так і ту обставину, що саме на даного відповідача має бути покладена відповідальність за порушення матеріального права.
З огляду на зазначені обставини, у ФОП ОСОБА_2 24.03.2004р. на момент пред'явлення позову було відсутнє право на звернення до суду з вимогами про визнання права власності на 1/15 частину ІНФОРМАЦІЯ_1 та про зобов'язання передати йому цю частину, тобто - об'єкту права власності не існувало і право Позивача не було порушеним.
Щодо вимог зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору інвестування №3 від 22.07.2002р., судова колегія звертає увагу на таке:
Згідно ст.651 ЦК України та ст.188 ГК України зміна або розірвання договору в односторон-ньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді на пропозицію зміни (розірвання) договору у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересо-вана сторона має право передати спір на вирішення суду.
Договір може бути змінено або розірвано, зокрема, у разі істотного порушення договору дру-гою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, місцевий суд відмовив у задоволенні зустрічного позову, дійшовши хибного вис-новку, що посилання ФОП ОСОБА_1 на невиконання ФОП ОСОБА_2 умов договору, а саме: на відмову останнього від перерахунку коштів за додатково понесені забудовником витрати є безпідставними через відсутність документального обгрунтовання та погодження сторонами збіль-шення вартості об'єкта будівництва у встановленому порядку.
Проте, місцевий суд лишив поза увагою, що пунктом 10.3 Договору, укладеного 22.07.2002р. ФОП ОСОБА_1 з інвестором ОСОБА_2, який на той момент не мав статусу суб'єкта підприємницької діяльності визначено, що за ініціативою забудовника Договір може бути розірва-но, зокрема, у разі порушення інвестором умов цього договору.
Як зазначалось вище і встановлено місцевим судом -змін та доповнень до Договору сторони не вносили. Відтак, статуси забудовника-підприємця та інвестора-громадянина -не змінились.
Враховуючи вищезазначене в сукупності з тим, що у відносинах інвестування будівництва спірного об'єкту нерухомості інвестор ОСОБА_2 виступає виключно як фізична особа -спір про розірвання договору інвестування №3 від 22.07.2002р. не стосується ОСОБА_2, як суб'єкта підприємницької діяльності, до якого було заявлено зустрічний позов.
При цьому, твердження представника Позивача, що спірний об'єкт використовуватиметься ОСОБА_2 для підприємницької діяльності -не вартий уваги суду, оскільки не стверджений до-казами і ґрунтується лише на припущеннях.
Враховуючи зазначені обставини, зустрічні позовні вимоги до ФОП ОСОБА_2 заявлені безпідставно і відповідно до ст.33 ГПК України -підлягають залишенню без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, зокрема є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішен-ні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції припустився невідповідності висновків, викладених у рішенні обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права -апе-ляційна скарга Відповідача-1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого суду від 28.02.2011р. - скасуванню. Натомість належить прийняти нове рішення, яким ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 60, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 10.03.2010р. на рішення господарського суду Волинської області від 28.02.2011р. у справі №6/75/ 11-75 -задоволити частково. Рішення місцевого суду скасувати.
В задоволенні первісного позову відмовити.
В задоволенні зустрічного позову відмовити.
2. Витрати ФОП ОСОБА_1 зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги покласти на ФОП ОСОБА_2 Місцевому суду видати накази.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу №6/75/11-75 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Савченко Г.І.