Іменем України
26 травня 2011 року Справа № 5002-24/5631-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воронцової Н.В.,
суддів Антонової І.В.,
Остапової К.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача: не з'явився - Феодосійська міська рада;
представник відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 479 від 21.01.11р. - СПД ОСОБА_3;
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 02 березня 2011 року у справі №5002-24/5631-2010
за позовом Феодосійської міської ради (вул. Земська, 4, м. Феодосія,98100)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
про зміну умов договору оренди землі
Позивач -Феодосійська міська рада АР Крим звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача -Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про зміну умов договору оренди землі від 04.12.2008р. реєстраційний номер 040801900315, виклавши пункти договору в редакції позивача зазначеній у позовній заяві.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 березня 2011 року (суддя Колосова Г. Г.) у справі №5020-24/5631-2010 позов задоволено частково, вирішено: змінити умови договору оренди землі від 04.12.2008р. реєстраційний номер 040801900315, укладеного між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та Феодосійською міською радою, виклавши пункти договору в наступній редакції:
"1. П. 1 -слова "зона "Промислово - складська" оціночний район №81" читати: "з 01.01.2009р. економіко -планувальна зона №19"
2. П. 5 -читати у наступній редакції: "Нормативно -грошова оцінка земельних ділянок становить:
з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. -1 073 333,85 грн.
з 01.01.2010р. -1 136 660,54 грн."
3. П. 9 -читати у наступній редакції: "Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативно грошової оцінки, земельної ділянки та розміром 34 099.82 грн. (Тридцять чотири тисячі дев'яносто дев'ять гривень 82 коп.) за рік, починаючи з дня набрання законної сили рішення, яким внесено ці зміни, а саме з 14.03.2011р."
4. П. 36 -читати у наступній редакції: "Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткових угод, які являються невід'ємною частиною основного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним із дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
7. Доповнити п. 48 у наступній редакції: "Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки, крім випадків визначених законом".
8. "Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору оренди землі від 04 грудня 2008р. реєстраційний №040801900315."
Також, вирішено питання, щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про виникнення виняткових обставин для зміни укладеного між сторонами договору оренди землі в частині суми орендної плати через нову нормативну грошову оцінку землі в місті Феодосія. Суд першої інстанції зазначив, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам та потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на нових умовах, які позивач просить змінити за судовим рішенням.
В свою чергу, суд першої інстанції не погодився з тим, що орендна плата за рік повинна бути встановлена з 01 січня 2009 року, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Вважаючи, що рішення судом першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт посилається на те, що рішення судом було прийнято за його відсутності, оскільки він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, так як поштова кореспонденція не була вручена відповідачу, а була отримана ним тільки в день судового засідання, що унеможливило фактично забезпечити явку в засідання суду. Проте, в протоколі судового засідання від 02.03.2011р., судом було зроблено висновок про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що не відповідає дійсності та в підтвердження чого у суду не було жодних доказів, а тому відповідно до норм ч. 3 п. 2 ст. 104 ГПК України таке процесуальне порушення є безумовною підставою для скасування оспорюваного рішення.
Також, відповідач посилаються на те, що в обґрунтування рішення суд першої інстанції посилався на Закон України "Про плату за землю", який згідно п. 2 Розділу 19 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011р. втратив законну силу та згідно з Розділом 13 якого, ставка податку на земельні ділянки для інших видів діяльності відповідно до Українського класифікатора цільового призначення земельних ділянок встановлюється в розмірі 1 відсоток від їх нормативно грошової оцінки, а тому пункт 9 в редакції затвердженій рішенням, суперечить вказаним нормам Податкового кодексу України.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 березня 2011р. апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 прийнято до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Остапової К. А. від 26 травня 2011 року, у зв'язку з поважними причинами, суддю Проценко О.І., замінено у складі колегії на суддю Антонову І. В.
18 травня 2011 року на адресу суду від Феодосійської міської ради надішли письмові пояснення, щодо змін до договору оренди та щодо пунктів 36 і 48 договору.
У судовому засіданні, яке відбулося 26 травня 2011 року, брав участь тільки повноважний представник відповідача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, а також представив суду відзив на позов і заявив клопотання в якому просить суд зупинити провадження по даній справі до розгляду по суті справи №2-а-3887/10 за позовом ТОВ "Плеяда ЛТД" до Феодосійської міської ради про скасування рішення Феодосійської міської ради №1698 від 29.08.2008р., оскільки вказана справа пов'язана з даною справою і робить її розгляд неможливим до прийняття рішення у справі №2-а-3887/10. В підтвердження викладених обставин, відповідачем додана до клопотання ухвала Феодосійського міського суду від 15 листопада 2010 року про порушення провадження у справі №2-а-3887/10
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання відповідача не знайшла підстав для його задоволення у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Таким чином, апелянт позбавлений можливості посилатися на неможливість надання судового рішення, яким встановлюється преюдиціальність певних фактів в порядку ст. 35 ГПК України під час розгляду справи судом першої інстанції, якщо на час прийняття судового рішення судом першої інстанції такого рішення не існувало, по якому таке рішення могло би бути прийняте у наступному. Адже, прийняття після вирішення справи по суті, іншим судом рішення, що суттєво змінює обставини, може мати інші наслідки, та бути підставою для звернення до суду з іншим позовом у встановленому процесуальним законодавством порядку.
Адже, судова колегія зауважує, що позовна заява має дві складових: юридична складова -правові норми та фактичної складової (обставин справи). Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа позовної заяви, обовязковими елементами якової є предмет позову та підстави позову.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обгрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
За такими обставинами, перевіряючи відповідність прийнятого рішення судом першої інстанції нормам матеріального та процесуального права відповідно до обставин, що існували на час прийняття такого рішення, суд апеляційної інстанції не може брати до уваги докази, яких не існувало під час прийняття такого рішення, оскільки виникнення нових підстав для позовної заяви після прийняття рішення по справі, може мати своїм наслідком за нормами ГПК України лише подання нового позову у встановленому законом порядку, а не призвести до скасування раніше прийнятого на підставі інших заявлених підставах позову рішення.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив,хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до норм статі 22 ГПК України - явка в судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що судом явка позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, позивач належним чином сповіщався про дату, місце і час слухання справи за адресою його реєстрації, вказаної в документах. Судова колегія, визнала можливим розглянути скаргу за відсутності представника позивача, оскільки його неявка, ніяким чином цьому не перешкоджає.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.
На підставі рішення 21-ої сесії 5-го скликання Феодосійської міської ради від 27.07.2007 року № 975 між Феодосійською міською радою Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки від 16 квітня 2008 року (далі - Договір), відповідно до якого Феодосійська міська рада (Орендодавець) надає, а СПД ОСОБА_3 (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зона "Промислово - складська", оціночний район №81, загальною площею 0,0900 га, кадастровий номер 01 116 000 000 101 201 05 (а. с. 9-12, 16).
Відповідно до пункту 8 Договору строк оренди земельної ділянки встановлений до 26 грудня 2056 року.
Пунктом 9 Договору передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснється орендарем, починаючи з 01.01.2008р. у грошовій формі із зазначенням 5 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 14 781,53 грн. за рік.
Договір зареєстрований в книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі 04 грудня 2008 року за № 040801900315.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року 161-XIV, зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03 червня 2008 року № 309-VI, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
На виконання вказаної норми закону, рішенням 28-ої сесії 5-го скликання Феодосійської міської ради "Про міський бюджет на 2008 рік" від 26 січня 2008 року № 1345 були внесені зміни до рішення 41-ої сесії 4-го скликання Феодосійської міської ради "Про введення ставок орендної плати за землю" від 30 вересня 2005 року № 2299, встановлений розмір річної орендної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду та використовуються для промисловості, рекреаційного призначення, громадського призначення, оздоровчого призначення, у розмірі 3 % від їх нормативної грошової оцінки.
Пунктом 4.2 рішення 37 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 29.08.2008 року №1698 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Феодосія" затверджено нову нормативну грошову оцінку земель м. Феодосія, відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель", з урахуванням даних економічної оцінки земель, розробленої з метою економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України, визначення розмірів земельного податку, та є вихідною базою для здійснення операцій із землею, відповідно до якої встановлено розмір земельного податку. Також відповідно до цієї "технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Феодосії" з 01.01.2009 року замість "зон" застосовуються "економіко-планувальні зони". Пунктом 4.1 рішення 37 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 29.08.2008 року №1698 вказано на необхідність укладання додаткових угод до договорів оренди землі, з метою приведення їх у відповідність до чинного законодавства.
Необхідно зазначити, що постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 30.03.2010р. по справі №2а-1884/10 було відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Плеяда ЛТД" до Феодосійської міської ради про скасування вказаного рішення 37 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 29.08.2008 року №1698.
Вказане рішення місцевого суду було оскаржено ТОВ "Плеяда ЛТД" і третьою особою по справі ТОВ "Фірма "Такт" до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011р. по справі №2а-1884/10 було прийнято відмову ТОВ "Плеяда ЛТД" від позову, яка також була підтримана клопотаннями третіх осіб, та провадження у справі було закрите.
Таким чином, на даний час рішення 37 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 29.08.2008 року №1698 є чинним, оскільки доказів його скасування в судовому прядку, суду представлено не було.
Рішенням 41 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 28.11.2008 року №1842 "Про введення ставок орендної плати на землю" встановлено розмір річної орендної плати для інших видів діяльності відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, що дорівнює 3% їх нормативної грошової оцінки.
Ці рішення органу місцевого самоврядування були оприлюдненні 13 грудня 2008 року в газеті "Победа", яка є офіційним друкарським органом цієї ради (а. с. 98).
Слід зазначити, що рішення 41 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 28.11.2008 року №1842 "Про введення ставок орендної плати на землю" було оскаржене в судовому порядку та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2011 року у справі №5002-5/6215-2010 в задоволенні позову про визнання недійсним цього рішення відмовлено, вказана постанова набрала законної сили із для її проголошення (а. с. 112).
В зв'язку з чим, рішення 41 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 28.11.2008 року №1842 також є чинним, так як доказів визнання недійсним чи скасованим в судовому порядку, сторонами представлено не було.
17 травня 2010 року за вих. № 02-30-26 Феодосійською міською радою був надісланий відповідачу проект додаткової угоди від 16 квітня 2010 року до договору оренди землі від 04 грудня 2008 року № 040801900315, відповідно до якої було запропоновано деякі пункти договору оренди викласти в редакції позивача та змінити розмір орендної плати (а. с. 13).
Однак, листом від 05 червня 2010 року відповідач відмовився від укладання вказаної додаткової угоди, посилаючись на її невідповідність діючому законодавству.
У відповідь на зазначений лист, позивач повторно листом від 29.06.2010р. за №т/1/3064/г направив на його адресу проект вказаної додаткової угоди. Проте, відповідачем ця додаткова угода, підписана так і не була.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку з недосягненням згоди щодо зміни умов договору оренди землі.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998, № 161-XIV, зі змінами та доповненнями (далі - Закон України "Про оренду землі") відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з частинами першою та третьою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997, № 280/97-ВР, зі змінами та доповненнями, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.
Частинами 3, 4 статті 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV, зі змінами та доповненнями (далі - Цивільний кодекс України) встановлено, що цивільні права і обв'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з статтею 189 Господарського кодексу України від 16.01.2003, № 436-IV, зі змінами та доповненнями (далі - Господарський кодекс України), статтею 632 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору, у випадках, встановлених законом застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 13 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вени орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.
Отже, сторони домовилися про те, що договір може бути змінений при певних обставинах, перелік яких не є вичерпним. Умови договору оренди не виключають можливість зміни суми орендної плати через зміну нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки Феодосійського міського управління земельних ресурсів від 07.10.2010р., №1492/04-02 нормативна грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_2 складає 1 136 660,54 грн. Вказана ділянка відноситься до економіко-планувальної зони № 19 (а.с. 20).
За встановлених обставин справи колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 18 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003, № 1378-IV, зі змінами та доповненнями, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.
Слід зазначити, що попередня нормативно грошова оцінка землі здійснювалася ще у 2005 р., про що свідчить рішення 41-ої сесії 4-го скликання Феодосійської міської ради "Про введення ставок орендної плати за землю" від 30.09.2005р. №2299, в яке в подальшому у 2008р. були внесені зміни відповідним рішенням Ради від 26.01.2008р. №1345, щодо річної орендної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду та використовуються для промисловості, рекреаційного призначення, громадського призначення, оздоровчого призначення у розмірі 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Тому здійснення нормативної грошової оцінки землі, внаслідок якої змінився її розмір та віднесено її до іншої економіко-планувальної зони, відповідає вимогам діючого законодавства.
Відповідно до цього, зміна ціни землі призвела до зміни розміру земельного податку та орендної плати, у зв'язку з чим виникли підстави для перегляду останньої та внесення необхідних змін до договору оренди.
Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Таким чином законодавством передбачено здійснення нормативно-грошової оцінки земель. Така оцінка здійснена у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки Феодосійського міського управління земельних ресурсів від 07.10.2010р., №1492/04-02.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, щодо віднесення земельної ділянки по АДРЕСА_2 до іншої економіко-планувальної зони №19, проте із наведених вище мотивів, оскільки місцевим господарським судом не було надано правової оцінки встановленим вище обставин справи та не наведено жодних мотивів, якими керувався суд задовольняючи такі позовні вимоги.
Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як вже зазначалось, 17 травня 2010 року за вих. № 02-30-26 Феодосійською міською радою було запропоновано відповідачу внести певні зміни в договір оренди, проте відповідач надісланий позивачем проект додаткової угоди не підписав.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Відповідно до частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозиція щодо зміни істотних умов договору повинна містити істотні умови договору.
Умови договору оренди не виключають можливості зміни суми орендної плати через зміну нормативної грошової оцінки землі. Ці обставини змінилися настільки, що якби сторони могли передбачити інший розмір нормативної грошової оцінки землі, то вони б уклали договір на інших умовах - передбачили більшу суму орендної плати.
При цьому, в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Зміна обставин зумовлена причинами, які зацікавлений орендодавець не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися тому, що зобов'язання органу місцевого самоврядування переглядати у певний строк нормативну грошову оцінку землі встановлено законом.
Виконання договору на колишніх умовах порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору - отримання орендної плати у розмірі, який не нижче встановленого мінімального розміру орендної плати та нормативної грошової оцінки землі.
В даному Договорі не визначено, що ризик зміни обставин несе орендодавець. Тобто, одночасно є певні умови, з якими закон - частина друга статті 652 Цивільного кодексу України, пов'язує можливість зміни договору за рішенням суду.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 3 червня 2008 року №309-УІ (309-17) внесено зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорії земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.12.2010р. по справі № 2-1/10068-2008.
Крім цього, згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом, приймають рішення які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому в разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки, ці обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прийняття Феодосійською міською радою рішення 28.11.2008 року № 1842 "Про введення ставок орендної плати за землю" є підставою для внесення змін в договір сторін про оренду землі щодо орендної плати за землю.
При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування частини п'ятої статті 188 Господарського кодексу України щодо моменту, з якого вважається зміненим договір, відповідно до якої якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Доводи орендодавця про те, що з 01 січня 2009 року почала діяти нова нормативна грошова оцінка землі в місті Феодосії не може бути прийнята до уваги тому, що рішення органу місцевого самоврядування (яким є позивач) про введення такої нової оцінки землі прийнято 29 серпня 2008 року, тобто у позивача до 01 січня 2009 року було достатньо часу для направлення орендарю пропозиції про збільшення суми орендної плати, починаючи з 01 січня 2009 року (як він того бажає). Однак пропозицію внести такі зміни позивач направив відповідачу лише 17 травня 2010 року. Слід врахувати, що відповідно до закону орендар мав право надати відповідь на пропозицію орендодавця протягом двадцяти днів.
Іншого обґрунтування початку дії змін до договору, які вносяться за судовим рішенням, позивач не навів, а тому апеляційний господарський суд вважає правильним застосування місцевим господарським судом загального правила відносно внесення в дію змін до договору, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили.
Однак, з цих же підстав судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково внесені до Договору зміни пункту 1 в частині визначення, що економіко-планувальна зона № 19 визначається з 01.01.2009, а також в частині відображення в договорі нормативно-грошової оцінки землі, яка діяла до встановлення нормативно-грошової оцінки у розмірі 1 073 333,85 грн., що, в свою чергу, діяла в момент прийняття судом рішення, а також визначення дати, з якої діє остання оцінка.
Що стосується змін до Договору оренди щодо порядку здійснення обчислення, перегляду розміру орендної плати, порядку зміни договору, доповнення договору пунктом 48, згідно з яким право оренди може відчужуватися та 36 щодо порядку внесення змін або розірвання договору, судова колегія вважає, що позивачем не доведено наявність передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України умов, необхідних для внесення цих зміни до договору, при цьому слід зауважити, що відповідач заперечував проти внесення таких змін до Договору.
Прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови "Про затвердження Типового договору оренди землі" №220 від 02.03.2004р. не може бути підставою для внесення змін до діючого договору за рішенням суду.
Оскільки, згідно з положенням чинного законодавства України, зокрема статей 179, 184 Господарського кодексу України, наявність затвердженого постановою КМУ типового договору оренди є підставою для укладення в подальшому договорів на основі типового, а не внесення змін до раніше укладених та чинних договорів.
До того ж, законом не передбачена необхідність внесення змін до договору оренди лише задля того, щоб відобразити в ньому приписи статті 118 ЦК України та статті 93 ЗК України. Вказані положення закріплені на законодавчому рівні та є обов'язковими для сторін незалежно від їх наявності в умовах договору.
При цьому, на момент укладення спірного договору між сторонами Типова форма договору оренди землі вже була затверджена, а відтак позивач мав повне право при укладенні спірного договору, привести його умови у відповідність до Типового договору оренди землі. Проте, позивачем цього зроблено не було, а необхідність внесення таких змін саме на даний час, останнім не доведено.
Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Проте, місцевим господарським судом, також не було надано оцінки таким вимогам позивача, щодо доповнення спірного договору оренди пунктами 36 і 48 та не вказано мотивів їх задоволення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог про внесення змін в договір оренди землі шляхом його доповнення пунктами 36 і 48.
Беручи до уваги, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 березня 2011 року у справі № 5002-24/5631-2010, з урахуванням вищезазначеного.
Що стосується посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, щодо неналежного його повідомлення про час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим, останній був позбавлений можливості бути присутнім в судовому засіданні, під час оголошення рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 64 ГПК України передбачає, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Слід зазначити, що ухвала про поновлення провадження у справі надсилалися Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 на адресу реєстрації за місцем проживання в ЄДРПО України згідно Свідоцтва про державну реєстрацію: АДРЕСА_1 та в матеріалах справи відсутні докази повернення кореспонденції від відповідача на адресу суду з відміткою про невручення, в зв'язку з чим остання відповідно до положень статті 64 ГПК України, вважаються врученими Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 та останній належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
В зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає неспроможними посилання відповідача на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.
Також, колегія суддів не приймає посилання відповідача на те, що місцевим господарським судом застосовані положення норм Закону України "Про плату за землю" які втратили чинність з 01.01.2011р. в зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник в червні 2010 року та провадження у даній справі, за позовом Феодосійської міської ради АР Крим, порушено ухвалою господарського суду АР Крим від 22 листопада 2010 року (а. с. 1, том 1).
Відповідно до ч. 1 статті 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Конституційний суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно -правових актів) від 09 лютого 1999р. №1 -рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно -правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений в частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно -правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно -правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.
Таким чином, з урахуванням наведеного та враховуючи, що на момент виникнення спору між сторонами у даній справі, діяв Закон України "Про плату за землю", а Податковий кодекс України набрав чинності тільки з 01.01.2011р., місцевий господарський суд правомірно та цілком обґрунтовано застосував до правовідносин сторін саме норми вищевказаного закону, яким на момент виникнення спору і регулювалися відносини, щодо плати за землю.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 4 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 березня 2011 року у справі №5002-24/5631-2010 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
"Змінити умови договору оренди від 04.12.2008р., реєстраційний №040801900315, укладеного між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та Феодосійською міською радою, виклавши пункти договору у наступній редакції:
- п. 1 - слова "зона "Промислово - складська" оціночний район №81" читати: "економіко - планувальна зона №19";
- п. 5 - читати у наступній редакції: "Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 1 136 660,54 грн.";
- п. 9 - читати у наступній редакції: "Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативно грошової оцінки земельної ділянки та розміром 34 099,82 грн. (тридцять чотири тисячі дев'яносто дев'ять гривень 82 коп.) за рік, починаючи з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким внесено ці зміни".
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Феодосійської міської Ради (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4, р/р 31513921700024 в ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, код доходів 24062100, МФО 824026, ЗКПО 34740709) державне мито в розмірі 42,50 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу."
Головуючий суддя Н.В. Воронцова
Судді І.В. Антонова
К.А. Остапова