Іменем України
26 травня 2011 року
Справа № 2-18/10558-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дмитрієва В.Є.,
суддів Волкова К.В.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
сторони не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 21.03.2011 у справі № 2-18/10558-2008
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (вул. Години, 2в, Керч, 98303)
до орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі (вул. Гайдара, 3-а, Сімферополь, 95000)
Керченської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Кірова, 79-а, Керч, 98318)
про стягнення 8660191,90 грн.
Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі структурного підрозділу Керченської філії - відповідача, про стягнення суми заборгованості у розмірі 8660191,90грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 532, 551 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 30.05.2002 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 751 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію. Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався надавати відповідні послуги, а відповідач здійснювати оплату за надані послуги. Позивач виконав свої зобов'язання, однак відповідач неналежним чином виконував договірні зобов'язання щодо розрахунку в повному обсязі за надані послуги за період з 01.01.2003 по 01.10.2008, у зв'язку з чим, станом на 01.10.2008, за ним виникла заборгованість у розмірі 8660191,90грн.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2008 було замінено відповідача у справі Керченську філію орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" належним відповідачем - орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" в особі Керченської філії в порядку статі 24 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду від 07.07.2009, за клопотанням позивача, відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, було призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут обліку та аудиту".
06.07.2010 господарським судом за власною ініціативою було призначено у справі повторну судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз, у зв'язку з тим, що експертом був зроблений неповний судовий висновок, не були взяти до уваги усі документи відповідача, не дана відповідь на друге питання, поставлене перед експертом.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя І.К. Осоченко) від 21 березня 2011 року, позов задоволено частково.
З орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Керченської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" стягнуто 1688246,21грн. - заборгованості, 16882,46грн. - державного мита та 23грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
З Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" на користь орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Керченської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" стягнуто 1572,63грн. - витрат за проведення експертизи.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, посилаючись на незаконність та необґрунтованість висновків суду. Так, заявник апеляційної скарги посилається на безпідставність відмови господарським судом в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 6504469,47грн., оскільки строк позовної давності переривався та на момент прийняття рішення у справі не сплинув. Крім того, судом першої інстанції, на думку заявника зроблено неправильний висновок щодо наявності заборгованості Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" за договором №751, при цьому судом не враховано висновків додаткової судово-економічної експертизи №2320, якими підтверджується наявність заборгованості відповідача за період з 01.01.2003 по 01.10.2008 у розмірі 8192715,68грн. (без вхідного сальдо станом на 01.01.2003).
В судове засідання апеляційної інстанції призначене до розгляду на 26.05.2011, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду від зазначених учасників спору на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило, судова колегія визнала можливим розглянути справу у їх відсутність, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
Відповідно пунктів 1, 3 статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.
Встановлено, що 30.05.2002 між Керченським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства та орендним підприємством "Керчтеплокомуненерго" укладено договір № 751 на водопостачання з комунального водопроводу і приймання стоків у комунальну каналізацію.
Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" є правонаступником Керченського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, що підтверджується пунктом 1.1 статуту, свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим про включення позивача до ЄДРПОУ.
Оскільки права та обов'язки сторін за договором переходять до їх правонаступників, то Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" є належним позивачем у даній справі.
Згідно пункту 21 договору № 751 від 30.05.2002, договір укладений строком до 31.12.2002 включно, застосовується до відносин позивача та відповідача з дати підписання та вважається продовженим на один рік, якщо протягом двох місяців до закінчення строку не надійде заява однієї з сторін про розірвання даного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, даний договір є продовженим, діючим, в судовому порядку недійсним не визнавався та безпосередньо застосовується до правовідносин сторін.
Відповідно до пункту 1 договору, позивач ("Водоканал") приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача ("Абонента") питною холодною водою і проводити водовідведення, а "Абонент" (відповідач) приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі.
Обсяг води складає 200,0т.куб.м./рік, водовідведення - 48,0 % (з урахуванням додаткової угоди до договору від 12.07.2007 - 53%).
Судом першої інстанції встановлено, що згідно зазначеного у пункті 1 предметом даного договору є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати вказані послуги.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Пунктом 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 6 договору № 751 від 30.05.2002, тариф за 1куб.м. без ПДВ складає: промислові і комунальні підприємства - 4,37грн., стоки - 4,56грн.
Згідно пункту 5 договору облік витраченої води та стоків визначається за показниками приладів обліку (водолічильників), на об'єктах відповідача, які фіксують кількість спожитої ним води та відведених стоків. Зняття показників водолічильників здійснюється щомісячно представниками Водоканалу, спільно з представниками абонента.
Судовою колегією встановлено, що представники водоканалу у період з 01.01.2003 по 01.10.2008 знімали показники водолічильників у присутності уповноважених представників відповідача, про що були складені Акти, які підписані як з боку представника водоканалу, так і з боку представника абоненту (копії таких актів наявні у матеріалах справи том 1, 2, 3).
Абонент здійснює щомісячні платежі відповідно до виставленого рахунку у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 6 договору).
Відповідно до пункту 6 договору № 751 від 30.05.2002 року, тариф за 1куб.м. без ПДВ складає: промислові і комунальні підприємства - 4,37грн., стоки - 4,56грн.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивачем були виставлені відповідачеві рахунки-фактури, копії яких наявні у матеріалах справи. Оскільки оплата за вказаним договором та виставленими рахунками належним чином не проводилась, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за послуги з відпуску води та водовідведення за період з 01.01.2003 по 01.10.2008.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2009 у цій справі було призначено судову економічну експертизу.
Однак, враховуючи те, що експертом був зроблений не повний судовий висновок, не були взяти до уваги усі документи відповідача, не дана відповідь на друге питання, поставлене перед експертом, у цілях правильного та всебічного розгляду справи, господарським судом, за власною ініціативою було призначено у справі повторну судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Так, згідно висновку додаткової судово-економічної експертизи № 2320 від 11.11.2010, заборгованість Керченської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" за надані послуги Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" за договором № 751 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію від 30.05.2002 у розмірі 8660191,90грн. за період з 01.01.2003 по 01.10.2008 не підтверджується.
При цьому, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, наданими на дослідження додаткової судово-економічної експертизи, підтверджується заборгованість Керченської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" за надані послуги Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»за договором № 751 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію від 30.05.2002 за період з 01.01.2003 по 01.10.2008 у розмірі 8192715,68грн., яка утворилась за період з січня 2003 року по вересень 2008 року включно (без вхідного сальдо станом на 01.01.2003).
Відповідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього кодексу.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Дослідивши експертний висновок № 2320 від 11.11.2010, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості прийняття вказаного висновку як належного та допустимого доказу у справі, оскільки дослідження здійснювались за первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, що відображено у дослідницькій частині висновку.
При цьому, судовою колегією враховується, що сторонами у справі не було надано суду письмових заперечень щодо висновків судової експертизи № 2320 від 11.11.2010, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції приходить до висновку про згоду сторін з результатами такого висновку.
Пунктом 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно частині 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, доказів оплати суми боргу у розмірі 8192715,68грн., відповідачем судовій колегії надано не було.
Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно застосування господарським судом строків позовної давності, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладання договору, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності Цивільного кодексу України, а сам Цивільний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004, тобто у період, коли строк позовної давності для пред'явлення позову у дійсній справі не сплинув, отже, до відношень сторін повинні застосовуватися правила позовної давності, встановлені Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 256 Цивільного Кодексу України визначено поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
При цьому, частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що заявою від 10.06.2009 № 09/1422 відповідач просив господарський суд при розгляді справи застосувати строк позовної давності, відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України (а.с.47 том 4).
На підставі викладеного, враховуючи, що позовна заява була подана позивачем до суду першої інстанції 25.11.2008, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції господарського суду Автономної Республіки Крим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем пропущений строк позовної давності в частині стягнення заборгованості за період з 01.01.2003 по 01.11.2005, у зв'язку з чим в частині стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2003 по 01.11.2005 у сумі 6504469,47грн., в позові слід відмовити.
Належних доказів наявності підстав для переривання строку позовної давності, позивач судовій колегії не надав.
Приймаючи до уваги встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку, що господарським судом цілком правильно було задоволено позовні вимоги лише у розмірі 1688246,21грн., як заборгованість за період з 01.11.2005 по 01.10.2008.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.03.2011 у справі № 2-18/10558-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв
Судді К.В. Волков
С.А. Рибіна
Розсилка:
1. Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (вул. Години, 2в,Керч,98303)
2. Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а,Сімферополь,95000)
Керченська філія орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Кірова, 79-а,Керч,98318)