Іменем України
23 травня 2011 року Справа № 5020-12/436-2/366-9/389-3/075
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Волкова К.В.,
Дмитрієва В.Є.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 30 жовтня 2010 року (приватне підприємство "АСП")
відповідача: ОСОБА_2., дов. № 1669 від 18 серпня 2010 року (Міністерство оборони Російської Федерації в особі управління Чорноморського флоту Російської Федерації)
третьої особи: не з'явився (Севастопольська міська рада)
третьої особи: не з'явився (військова частина 59131 Міністерства оборони Російської Федерації)
прокурора: Шульга А.В., посвідчення № 574 від 18 листопада 2008 року (прокурор міста Севастополя)
розглянувши апеляційні скарги Міністерства оборони Російської Федерації та прокурора міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 10 лютого 2011 року у справі № 5020-12/436-2/366-9/389-3/075
за позовом приватного підприємства "АСП" (1. вул. Горпищенко, 41, місто Севастополь, 99000; 2. вул. Камишловська, 6, с. Дальне, місто Севастополь, 99807)
до Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19, місто Москва, 119160)
в особі управління Чорноморського флоту Російської Федерації (вул. Радянська, 4 (в/ч 62764-Ю), місто Севастополь, 99011)
треті особи: 1. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)
2. військова частина 59131 Міністерства оборони Російської Федерації (пр. Нахімова, 13, місто Севастополь, 99050)
за участю - прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)
про визнання відсутності права власності;
за зустрічним позовом Міністерства оборони Російської Федерації
до приватного підприємства "АСП"
про визнання договору недійсним
Приватне підприємство „АСП” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до військової частині 59131 про визнання права власності на споруду магазину лит. ”А” загальної площею 109,9 кв.м., розташовану за адресою: місто Севастополь, вул. Нахимова, 2. Доводи мотивовані тим, що на підставі договору про інвестування Чорноморському флоту грошових коштів на будівництво житла від 31 травня 1995 року, в якості повернення інвестицій Чорноморський флот зобов'язався передати позивачеві об'єкт незавершеного будівництва. Відповідно до АВІЗО від 07 червня 1995 року спірний об'єкт нерухомості знятий з балансу військової частини 59131 та переданий на баланс приватного підприємства „АСП”.
13 лютого 1997 року сторонами підписаний акт прийому передачі об'єкту незавершеного будівництва -магазин продовольчих та непродовольчих товарів загальною площею 121 кв.м., розташований за адресою: місто Севастополь, площа Нахімова, 2, проектний шифр 61/21431.
З посилкою на норми статті 128 Цивільного Кодексу Української РСР (1963 року) позивач просить визнати за ним право власності. Після уточнення позовних вимог (а.с. 84, т. 1) позивач просить визнати за ним право власності на будівлю магазину лит. ”А” (8,62х15,7), криту площу 1,1 кв.м., загальної площею 109,9 кв.м., у тому числі: основна 85,4 кв.м., підсобна 24,5 кв.м., розташованих за адресою: місто Севастополь, площа Нахімова, 2 в.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 травня 2008 року у справі № 20-12/436 позов задоволений повністю (а.с. 110, т. 1).
Постановою Вищого господарського суду України від 31 липня 2008 року рішення господарського суду міста Севастополя у справі № 20-12/436 скасовано у зв'язку з порушенням норм процесуального права та справу передано на новий розгляд (а.с. 136-138, т. 1).
В квітні 2009 року Міністерство оборони Російської Федерації звернулось до приватного підприємства „АСП” із зустрічним позовом про визнання договору про інвестування Чорноморському флоту грошових коштів на будівництво житла від 31 травня 1995 року недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений договір з боку Чорноморського флоту укладений особою, що не має статусу юридичної особи (а.с. 28, т. 2). В уточненні до позовної заяви міністерство оборони Російської Федерації просить визнати недійсним договір від 31 травня 1995 року, укладений між Чорноморським флотом Росії в особі командира військової частини 59131 та приватним підприємством „АСП” про інвестування Чорноморському флоту грошових коштів на будівництво житла для військовослужбовців з моменту укладення угоди та застосувати наслідки недійсного право чину у вигляді повернення сторін в первісний стан (а.с. 91, т. 2).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17 вересня 2009 року у справі № 5020-12/436-2/366-9/389 (а.с. 114-117, т. 2) первісний позов задоволено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2009 року у справі № 5020-12/436-2/366-9/389 рішення суду першої інстанції залишено без змін ( а.с. 14-20, т.3).
Постановою Вищого господарського суду України вказане рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду скасовані. Справу передано на новий розгляд ( а.с. 94-99, т.3).
Заявою про зміну позовних вимог позивач змінив предмет позову та просить визнати відсутність у Міністерства оборони Російської Федерації права власності на не зданий в експлуатацію об'єкт незавершеного будівництва -будівлю магазину літ „А” загальною площею 109,9 кв.м., розташований за адресою місто Севастополь, пл. Нахімова, 2в.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна споруда не була об'єктом права власності на час укладення оспорюваного договору і не могла бути переданою Міністерству оборони Російської Федерації за Угодою про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року. Визнання відсутності такого права, на думку сторони, є правомірним способом захисту прав позивача, оскільки за таких умов позовні вимоги відповідача про визнання недійсним договору від 31 травня 1995 року між приватним підприємством „АСП” та Чорноморським флотом не підлягають задоволенню (а.с. 56-59, т. 4).
Востаннє рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 лютого 2011 року у справі № 5020-12/436-2/366-9/389-3/075 первісний позов задоволено. Визнано відсутність права власності у Міністерства оборони Російської Федерації на не зданий в експлуатацію об'єкт незавершеного будівництва будівлю магазину літ. ”А” загальною площею 109,9 кв.м., розташований за адресою: місто Севастополь, пл. Нахімова, 2в. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Призведено розподіл судових витрат (а.с. 73-78, т. 4).
Рішення суду мотивовано тим, що спірний об'єкт збудований 1990-1991 роках, до утворення Чорноморського флоту Російської Федерації і переданий позивачеві до підписання угоди про параметри поділу Чорноморського флоту. На момент укладення договору стосовно спірного об'єкту від 31 травня 1995 року Чорноморський флот Російської Федерації ще не був створений, а Міністерство оборони Російської Федерації не мало статусу юридичної особи. У зв'язку з цим не має підстав вважати, що власником майна є держава Російської Федерації. У задоволенні зустрічного позову відмовлено з тих підстав, що позивач не є власником спірного майна, його права не порушено укладеним договором, а тому йому не належить право вимоги. Відсутність факту порушеного права чи взагалі суб'єктивного права тягне за собою відмову у позові.
Не погодившись із вказаним рішенням Міністерство оборони Російської Федерації та прокурор міста Севастополя звернулись з апеляційними скаргами.
Міністерство оборони Російської Федерації просить у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов. Доводи скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так сторона вважає, що суд не звернув увагу на те, що позивач водночас змінив як предмет, так і підстави позову, що суперечить нормам процесуального права та судовій практиці. Позивач не зазначив, у чому полягає порушення його права з боку відповідача та у зв'язку з невідповідністю способу захисту права положенням діючого законодавства відсутні правові підстави для задоволення первісного позову. Крім того, суд першої інстанції в порушення норм статті 11112 Господарського процесуального кодексу України не виконав вказівок Вищого господарського суду України. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд не звернув увагу на суб'єктний склад договору, а також на те, що на час укладення угоди продавець не був власником майна. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
Прокурор просить скасувати рішення у частині задоволення первісного позову. Суб'єкт оскарження вважає, що позивач не набув права власності на спірне майно у встановленому законом порядку. Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2011 року, у порядку статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги прийняти складом колегії Лисенко В.А.- головуючий, судді - Рибіна С.А., Волков К.В. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2011 року задоволено самовідвід судді Рибної С.А. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2011 року, на підставі розпорядження про повторний авто перерозподіл, дану справу призначено до розгляду у складі суддів Лисенко В.А. -головуючий, судді Волков К.В., Дмітриєв В.Є.
В судове засідання, яке призначене на 23 травня 2011 року, Севастопольська міська рада та військова частина 59131 Міністерства оборони Російської Федерації явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Судова колегія, враховуючи ті обставини, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, визнала можливим закінчити розгляд справи без участі не з'явившихся сторін, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Угодою від 17 червня 1993 року між Україною і Російською Федерацією про об'єднане командування Чорноморським флотом на перехідний період встановлено, що з моменту підписання цієї Угоди Чорноморський флот виводиться із складу ОЗС СНД і підпорядковується безпосередньо Президентам України і Російської Федерації.
31 травня 1995 року між Чорноморським флотом в особі командира військової частини 59131 (Замовник) і приватним підприємством "АСП" (Інвестор) укладений договір про інвестування Чорноморському флоту грошових коштів на будівництво житла для військовослужбовців (далі - Договір) (а.с. 8-9, т. 1).
Згідно з пунктом 1.1 предметом Договору є інвестування грошових коштів на вирішення Програми забезпечення житлом військовослужбовців і будівництво з цією метою житлового будинку у місті Севастополі.
За умовами Договору (пункт 1.2) погашення інвестицій здійснюється шляхом передачі у власність Інвестору незавершеного будівництвом Магазину продовольчих і промислових товарів у місті Севастополі (шифр 14/7-810) загальною площею 121 кв.м. і торговою площею 60 кв.м.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору загальна вартість незавершеного будівництвом магазину продовольчих і промислових товарів (інвестицій на будівництво житла) визначається за фіксованою (твердою) договірною ціною у сумі 451447500 крб. в українській національній валюті. Кошти у зазначеній сумі Інвестор перераховує протягом 10 днів на розрахунковий рахунок ФЕУ ЧФ вид 317 військової частини 59131.
Інвестор перерахував грошові кошти на вказаний у Договорі рахунок в повному обсязі - в сумі 451447500 крб., що підтверджується платіжним дорученням № 37 від 01 червня 1995 року (а.с. 13, т. 1).
На виконання Договору, згідно з актом приймання (передачі) незавершеного будівництва від 13 лютого 1997 року військова частина 59131 передала у власність приватному підприємству "АСП" незавершене будівництво "Магазин продовольчих і промислових товарів" загальною площею 121 кв.м., торговою площею 60 кв.м. (титульний шифр 14/7-810, проектний шифр 61/21431) за адресою пл. Нахімова, 2 (а.с. 10, т. 1).
Також, військова частина 59131 передала приватному підприємству "АСП", а останнє прийняло вартість незавершеного будівництвом об'єкта 14/7-810 "Магазин продовольчих і промислових товарів" в сумі 451447500 крб. по Авізо № 21 від 07 червня 1995 року (а.с. 15, т. 1).
Відповідно до листа Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 22 січня 2007 року № 156/5-2 вищезазначеному об'єкту присвоєно адресу: місто Севастополь, пл. Нахімова, 2в (а.с. 52, т. 1).
Як зазначене у висновку від 19 грудня 2007 року про незалежну оцінку незавершеного будівництва - окремо розташованої одноповерхової будівлі магазину, який розміщується за адресою: місто Севастополь, пл. Нахімова, 2в, технічна готовність об'єкта становить 75,0%, а його вартість станом на 18 грудня 2007 року - 43485,00 грн. без ПДВ (а.с. 37, т. 1). При цьому загальна площа об'єкта становить 109,9 кв.м., що визначена на підставі інвентаризаційної справи комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради (а.с. 68-72, т. 1) та довідки КП "БТКДРОНМ" Севастопольської міської ради від 16 лютого 2007 року № 176 (а.с. 16, т. 1).
На підставі Довідки про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт та інших витрат по об'єкту 14/7-81 "Магазин продовольчих та промислових товарів", загальною площею 121 кв.м., зазначені роботи здійснювались протягом 1990-1991 років (а.с. 14, т. 1), а саму довідку складено 1994 року (до укладення спірного Договору).
Наявна в матеріалах справи копія інвентарної справи на спірний об'єкт свідчить про те, що поточна інвентаризація об'єкта проводилась на початку 2007 року, тобто через 16-17 років після виконання певних будівельно-монтажних робіт на об'єкті незавершеного будівництва. Власне цим і пояснюються деякі розбіжності у визначенні площ об'єкта у 1994 та 2007 роках.
До того ж, зіставивши ескізний проект магазину (а.с. 61, 67, т. 1) з планом та експлікацією приміщень (а.с. 69-72, т. 1), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що мова йде про один і той самий об'єкт нерухомості, який на сьогодні має площу 109,9 кв.м.
Угодою між Україною та Російською Федерацією щодо Чорноморського флоту, що підписана 09 червня 1995 року і набрала чинності 09 червня 1995 року, Україна та Російська Федерація домовились про створення на основі Чорноморського флоту Військово-Морських Сил України та Чорноморського флоту Російської Федерації.
З матеріалів справи вбачається, що спірне майно знаходиться на території військового містечка № 489, яке за Угодою між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, що підписана 28 травня 1997 року, ратифікована 24 березня 1999 року і набула чинності 12 липня 1999 року, передане у користування Чорноморському флоту Російської Федерації (Додаток 2, розділ 24, пункт 3) (а.с. 68, т. 2).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, спірний об'єкт незавершеного будівництва був створений у 1990-1991 роках, тобто до утворення Чорноморського флоту Російської Федерації, і переданий позивачу за первісним позовом до підписання Угоди про параметри поділу Чорноморського флоту (28 травня 1997 року) -13 лютого 1997 року; Замовником будівництва виступав Чорноморський флот, а не Чорноморський флот Російської Федерації.
На момент укладення Договору (31 травня 1995 року) і на момент передачі незавершеного будівництва (13 лютого 1997 року) Чорноморський флот Російської Федерації ще не був створений, а Міністерство оборони Російської Федерації не мало статусу юридичної особи(том 2, арк. с. 44).
За таких обставин висновок суду першої інстанції, про неспроможність посилань відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) на статтю 12 Федерального закону "Про оборону" (стосовно того, що власником майна військових частин є держава Росія) є правильним.
Судом встановлено, що Договір від 31 травня 1995 року про інвестування Чорноморському флоту грошових коштів на будівництво житла для військовослужбовців містить елементи договору купівлі-продажу.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору купівлі-продажу є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина 1 статті 656 Цивільного кодексу України).
Питання набуття права власності врегульовані главою 24 Цивільного кодексу України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Крім того, згідно з частиною 3 статті 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина 1 статті 376 Цивільного кодексу України).
Відповідачем за первісним позовом не надано доказів належності Чорноморському флоту Російської Федерації, Міністерству оборони Російської Федерації чи військовій частині 59131 земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт.
Відповідачем за первісним позовом не надано доказів здавання в експлуатацію спірного об'єкта; так само відсутні докази фінансування будівництва цього об'єкта за рахунок коштів федерального бюджету Російської Федерації.
Надані відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) локальні кошториси (а.с. 24-33, т. 4) стосуються завершення будівництва павільйону "Ділового та культурного центру Мерії міста Москви в місті Севастополі" за шифром 14/7-810, шифр проекту - 61/22579к, в той час, коли проектний шифр спірного об'єкта - 61/21431 (а.с. 10, т. 1). Крім того, ці кошториси не містять адреси об'єкта та не підтверджують власне факту виконання будівельних робіт.
Отже, право власності у Чорноморського флоту Російської Федерації чи Міністерства оборони Російської Федерації на спірне майно не виникало і не могло виникнути через відсутність законних підстав.
Доводи апеляційної скарги Міністерства оборони Російської Федерації стосовно неправильного обраного способу захисту прав не приймаються до уваги на підставі такого.
Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Судова колегія вважає, що визнання відсутності права на спірне майно тягне за собою правові наслідки для позивача у вигляді захисту від зустрічних вимог.
Щодо зустрічного позову Міністерства оборони Російської Федерації до приватного підприємства "АСП" про визнання недійсним договору б/н від 31 травня 1995 року про інвестування Чорноморському флоту грошових коштів на будівництво житла для військовослужбовців (а.с. 28-34 т. 2), уточнення до зустрічного позову (а.с. 90-91, т. 2), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Вимоги зустрічного позову Міністерства оборони Російської Федерації ґрунтуються на відсутності правосуб'єктності у сторони за договором.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України метою господарського процесу є захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу.
Юридична зацікавленість сторони у вирішенні спору судом полягає в його обов'язку довести, що його право порушено, не визнається, або оспорюється іншою стороною.
Оскільки позивач за зустрічним позовом не є а ні стороною у договорі, а ні власником майна, відносно якого укладено договір, його право зазначеним договором не порушується а ніяким чином.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову.
Доводи апеляційної скарги Міністерства оборони Російської Федерації відносно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме вирішення спору фактично за новим позовом у зв'язку із зміною предмету та підстави позову не приймаються до уваги у зв'язку з таким.
Позовні вимоги приватного підприємства „АСП” про визнання за ним права власності ґрунтувались на дійсності умов договору від 31 травня 1995 року про інвестування Чорноморському флоту грошових коштів на будівництво житла для військовослужбовців з посиланням на статтю 128 Цивільного кодексу Української РСР набуття права власності з моменту передачі речі.
Позовні вимоги за новим предметом позову про відсутність права у відповідача на спірне майно ґрунтуються також на умовах договору від 31 травня 1995 року про інвестування Чорноморському флоту грошових коштів на будівництво житла для військовослужбовців. А саме, позивач визначає про відсутність як правонаступництва у відповідача за даним договором, а також про відсутність набуття права на спірне майно на підставі Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту і перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року.
За таких обставин, судова колегія вважає, що позивачем змінено тільки предмет, а не підстави позову.
Доводи апеляційної скарги відносно порушення судом вказівок Вищого господарського суду України не приймаються до уваги, тому що вони стосуються предмета позову про визнання права власності. Оскільки позивачем замінено предмет позову, підстави вважати про наявність порушень процесуального права з боку суду першої інстанції є неспроможними.
Доводи апеляційної скарги прокурора не підлягають задоволенню, оскільки прокурором оскаржується рішення суду в частині визнання за позивачем права власності, яке судом не приймалось.
Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Апеляційні скарги у зв'язку з таким залишаються без задоволення.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу прокурора міста Севастополя залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 лютого 2011 року у справі № 5020-12/436-2/366-9/389-3/075 залишити без змін.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді К.В. Волков
В.Є. Дмитрієв
Розсилка:
1. Приватному підприємству "АСП" (вул. Горпищенко, 41, місто Севастополь, 99000)
2. Приватному підприємству "АСП" (вул. Камишловська, 6, с. Дальне, місто Севастополь, 99807)
3. Міністерству оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19, місто Москва, 119160)
4. Управлінню Чорноморського флоту Російської Федерації (вул. Радянська, 4 (в/ч 62764-Ю), місто Севастополь, 99011)
5. Севастопольській міській раді (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)
6. Військовій частині 59131 Міністерства оборони Російської Федерації (пр. Нахімова, 13, місто Севастополь, 99050)
7. Прокурору міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)
8. Міністерству оборони Російської Федерації (вул. Вороніна, 2, місто Севастополь)
9. до господарського суду міста Севастополя.