Іменем України
19 травня 2011 року
Справа № 5002-16/5788-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воронцової Н.В.,
суддів Проценко О.І.,
Заплава Л.М.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився - Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі";
відповідача: не з'явився - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив №29";
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Білоус М. О. ) від 15 лютого 2011 року у справі №5002-16/5788-2010
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (вул. Години, 2в, м. Керч,98303)
до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №29" (вул. Будьонного, 33, м. Керч,Автономна Республіка Крим,98300)
про спонукання укласти договір
Позивач -Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційного господарства міста Керчі" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Обслуговуючого кооперативу "Житлово -будівельний кооператив №29" в якій просить зобов'язати відповідача укласти договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення в редакції позивача.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2011 року (суддя Білоус М. О.) у справі №5002-16/5788-2010 в позові відмовлено.
Так, місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що норми чинного законодавства, зокрема статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", свідчать про обов'язковість укладення договору про надання послуг з водовідведення та водопостачання між виробником та споживачем. При цьому, місцевий господарський суд встановивши відсутність в запропонованому проекті договору його істотних умов, щодо предмету договору, дійшов висновку про неможливість спонукати відповідача укласти спірний договір саме в запропонованій позивачем редакції, а тому відмовив в задоволенні позову.
Вважаючи, що рішення судом першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства міста Керчі" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення, постановити нове рішення, яким задовольнити позов.
Так, апеляційна скарга мотивована тим, що договірні відносини щодо користування системами центрального комунального водопостачання та водовідведення здійснюється виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово -комунальні послуги", проте судом при прийнятті оспорюваного рішення, не було прийнято до уваги того, що запропонований позивачем проект договору містить усі необхідні умови для договорів такого виду, а усі неврегульовані договором питання сторони матимуть право, згідно чинного законодавства, вирішити шляхом внесення відповідних змін чи доповнень до договору.
Також, апелянт акцентує увагу на тому, що графу, про необхідну кількість питної води, в проекті договору повинен заповнити сам відповідач, так як Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційного господарства міста Керчі" не володіє інформацією відносно необхідного об'єму води для відповідача. Крім того, існує відповідна процедура визначення об'ємів необхідної води, згідно якої споживач подає заявку до Управління екологічної інспекції, яка проводить розрахунок ліміту використання води відповідно до додатку №3 СНіП 2.04.01.-85.
До того ж, апелянтом було заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2011 року у справі №5002-16/5788-2010 Кримському республіканському підприємству "Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційного господарства міста Керчі" було відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу останнього прийнято до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та справу призначено до розгляду.
17 травня 2011 року на адресу суду від Обслуговуючого кооперативу "Житлово -будівельний кооператив №29" надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач зокрема посилається на те, що Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" не містить прямої вказівки на обов'язковість укладення договору про надання послуг з питного водопостачання, а тому відсутність такого договору, який є підставою для виникнення у позивача обов'язку надавати відповідачу послуги, надає право позивачу їх не надавати відповідній особі. В зв'язку з чим, враховуючи що спірний договір також не пов'язаний із державним замовленням, чинним законодавством не передбачено прямої вказівки на обов'язковість укладення такого договору. Більш того, Статутом кооперативу не передбачено, що кооператив безпосередньо є споживачем води та у останнього є необхідність використання води для власних господарсько -побутових та технологічних потреб, на підставі чого відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорюване рішення місцевого господарського суду без змін.
Розпорядженням В. о.голови суду Латиніна О. А. від 19 травня 2011 року, в зв'язку з відрядженням, суддю Остапову К. А. замінено на суддю Проценко О.І.
В судове засідання, яке відбулося 19 травня 2011 року, сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Враховуючи, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судом, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася та враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, а також те, що відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на скаргу, судова колегія визнала можливим переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін, оскільки це ніяким чином не перешкоджає розгляду скарги.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційного господарства м. Керчі" разом з супровідним листом за вих. № 657/05-05-20 від 10.09.2010 р. на адресу Обслуговуючого кооперативу «Житлово -будівельний кооператив № 29» був направлений проект договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення №104, для його підписання та повернення.
Проект договору був отриманий відповідачем 13.09.2010р., про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у відповідному поштовому повідомленні про вручення, наявному в матеріалах справи (а. с. 18).
Відповідь на вказану пропозицію щодо укладення договору від відповідача не була отримана позивачем. Не було надано такої відповіді відповідача і під час розгляду справи в місцевому господарському суді.
Проте, в матеріалах справи є копія відповіді Обслуговуючого кооперативу "Житлово -будівельний кооператив № 29" від 19.01.2010р., згідно з якою на аналогічну пропозицію позивача, кооператив відмовився від укладання договору, посилаючись на невідповідність проекту договору діючим нормам законодавства та що останній підтвердив в судових засіданнях.
Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційного господарства м. Керчі" та Обслуговуючий кооператив "Житлово -будівельний кооператив № 29" є учасниками відносин у сфері господарювання відповідно до Господарського кодексу України.
Предметом спору є зобов'язання укласти договір на послуги з водопостачання та водовідведення в редакції договору запропонованого позивачем.
Так, порядок укладання договорів визначений ст.ст.179-188 Господарського кодексу України.
В силу ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Разом з тим, відповідач не є суб'єктом господарювання, на який покладено обов'язок щодо укладання спірного договору.
Стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:
- підприємства, установи, організації, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;
- підприємства, установи або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;
- інші об'єднання власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;
- власники будинків, що перебувають у приватній власності.
Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов помилково висновку про обов'язковість укладення спірного договору, оскільки Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" хоча і визначає, що послуги з питного водопостачання надаються на підставі договору, але не містить прямої вказівки на обов'язковість його укладання, в зв'язку з чим його укладення не є обов'язковим для відповідача.
При цьому, відсутність договору, який є підставою для виникнення у позивача обов'язку надавати послуги з питного водопостачання та водовідведення, надає позивачу право їх не надавати відповідній особі.
Частина 2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" також не встановлює обов'язку виконавця, яким у даному випадку є відповідач, укладати договір з виробником (позивачем).
Статтею 181 ГК України встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. При цьому, відповідно до частин 3, 4 названої статті, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору, сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
В силу ч.5 ст.181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, у цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
За змістом ч.7 цієї норми, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладання якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона -виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Отже, частини 3, 4, 5, 7 статті 181 ГК України застосовуються у випадку, коли сторони мають намір укласти відповідний договір, але не можуть дійти згоди щодо окремих його умов. При цьому, розбіжності до суду передаються лише якщо на це є згода обох сторін, за виключенням випадку, коли договір заснований на державному замовленні або укладання якого, є обов'язковим для сторін на підставі закону або виконавцем є монополіст, на якого покладається обов'язок передати відповідний спір на вирішення суду, у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей, з якими він не згоден.
Відповідно до ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Проте, укладання спірного договору не є обов'язковим для відповідача, оскільки відсутня пряма вказівка Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" про це, і останній не має наміру укладати такий договір.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, але з наведених вище мотивів.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 10 травня 2011 року у справі №5002-30/5228-2010.
Враховуючи наведене, висновки місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позову, відповідають нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, натомість доводи апеляційної скарги їх не спростовують, не ґрунтуються на правильному розумінні наведених норм права та підстав укладення господарського договору за судовим рішенням, тому відхиляються як необґрунтовані.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційного господарства міста Керчі" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2011 року у справі №5002-16/5788-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.В. Воронцова
Судді О.І. Проценко
Л.М. Заплава