Іменем України
18 травня 2011 року Справа № 5002-2/5682-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Євдокімова І.В.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивача не з'явився (товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-чеське підприємство з іноземними інвестиціями "ІНЕКОН-СЕРВІС")
відповідача ОСОБА_1., довіреність №239 від 07 квітня 2011 року (товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД")
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-чеське підприємство з іноземними інвестиціями "ІНЕКОН-СЕРВІС" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 26 січня 2011 року у справі № 5002-2/5682-2010
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-чеське підприємство з іноземними інвестиціями "ІНЕКОН-СЕРВІС" (вул. Руденка, 6а, офіс 539-П, місто Київ 140,02140)
до товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД" (вул. Бородіна, 16, місто Сімферополь, 95034)
про визнання недійсним акту прийому-передачі житла
У листопаді 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Чеське підприємство з іноземними інвестиціями "Інекон-Сервіс" звернулось до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма "Консоль ЛТД" про визнання недійсним з моменту укладення правочину б/н від 16 грудня 2002 року, який оформлено актом прийому-передачі квартир у місті Сімферополі між сторонами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою задоволення позову у справі господарським судом Автономної Республіки Крим (у справі №2-7/1434.3.-2009) про стягнення збитків, був акт прийому-передачі від 16 грудня 2002 року, згідно з яким передано квартири у м. Сімферополі, але позивач вважає, що дій спрямованих на виконання зобов'язань за вказаними актами не відбувалось.
18 січня 2011 року у судовому засіданні господарського суду представник позивача надав суду клопотання про залучення до участі у справі фізичних осіб: ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12, ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_20, ОСОБА_21., ОСОБА_22., ОСОБА_23., ОСОБА_24.,ОСОБА_25., ОСОБА_26., ОСОБА_27., ОСОБА_28., ОСОБА_29., ОСОБА_30., ОСОБА_31., які, на його думку, мають право власності на квартири, зазначені у правочину, оформленому актом приймання -передачі квартир від 16 грудня 2002 року, у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.
Крім того, надав суду додаткові обґрунтування позовної заяви, у яких зазначає, що строк позовної давності не стік, оскільки лише з рішення господарського суду міста Києва від 21 травня 2008 року позивач довідався про те, що відповідач не мав права розпоряджатися квартирами, вказаними у акті (а.с. 62-64).
На думку позивача, оскаржуваний правочин є нікчемним, тому що він вчинений з порушенням вимог щодо нотаріальної форми та державної реєстрації, без підпису вповноваженої особи та без згоди власника майна.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2011 року у справі № 5002-2/5682-2010 у позові відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивач не представив суду належних та допустимих доказів правомірності своїх вимог до товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма "Консоль ЛТД", та те, що між сторонами було укладено правочин.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-чеське підприємство з іноземними інвестиціями "ІНЕКОН-СЕРВІС" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення не відповідає всім обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.
На думку скаржника, акт від 16 грудня 2002 року є окремим правочином, оформленим у вигляді акту прийому-передачі, що судом не було прийнято до уваги.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 березня 2011 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-чеське підприємство з іноземними інвестиціями "ІНЕКОН-СЕРВІС" прийнято до провадження апеляційної інстанції у складі судової колегії: головуючого судді Котлярової О.Л., Антонової І.В., Євдокімова І.В. та призначено справу до розгляду на 18 квітня 2011 року.
Розпорядженням виконуючого обов'язки секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2011 року змінено склад судової колегії, суддю Євдокімова І.В. замінено на суддю Маслову З.Д.
У судовому засіданні Севастопольського апеляційного господарського суду 18 квітня 2011 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував та просив рішення господарського суду залишити без змін.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2011 року розгляд справи було відкладено на 16 травня 2011 року.
Розпорядженням виконуючого обов'язки секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 травня 2011 року змінено склад судової колегії, суддю Антонову І.В. замінено на суддю Євдокімова І.В.
16 травня 2011 року у судовому засіданні Севастопольського апеляційного господарського суду представник відповідача надав копії статутних документів, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 16 травня 2011 року було оголошено перерву до 18 травня 2011 року о 11 год. 30 хв.
18 травня 2011 року представник позивача не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
17 жовтня 1998 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Консоль ЛТД” (Замовник) та підприємством “Інекон-Сервіс” (Пайовик) укладений договір на будівництво житла в порядку пайової участі №271-р-и, за яким Пайовик зобов'язаний прийняти та сплатити квартири у м. Керч, м. Сімферополі, загальною площею 10152,56 вк.м., визначених адресним переліком квартир, який є додатком до договору. (а.с. 12-13)
Відповідно до пункту 2 договору №271-р-и від 17 жовтня 1998 року за один квадратний метр житла Пайовик сплачує 1070 грн. Загальна вартість пайової участі у будівництві складає 10 863 239 грн.
Згідно з пунктом 3 договору від 17 жовтня 1998 року замовник зобов'язаний оформити та передати пайовику квартири загальною площею 10152,56 кв.м. у строк до 31 серпня 1999 року, пайовик, у свою чергу, має сплатити зазначену суму у строк до 31 березня 1999 року.
Додатковою угодою від 20 лютого 2002 року в пункт 1.2 договору були внесені зміни та він був викладений у наступній редакції: Замовник зобов'язаний передати Пайовику або третім особам, на яких вкаже Пайовик квартири у м. Сімферополі та м. Керчі загальною площею 4038,02 кв.м. Пункт 2.1 договору був викладений в наступній редакції: Пайовик має виконати зобов'язання - внести пай у будівництві житла грошовими коштами або цінними паперами на загальну 5047525 грн.
Даною додатковою угодою Замовник був зобов'язаний оформити та передати Головному управлінню Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України за актами прийому-передачі квартири загальною площею 2 176,22 кв.м. у м. Сімферополі згідно адресного переліку №2а; передати Головному Квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України за актами прийому-передачі квартири загальною площею 1861,80 кв.м. у м. Керчі згідно адресного переліку №26.
Відповідно до акту звірки розрахунків між товариством з обмеженою відповідальністю “Консоль ЛТД” та спільним підприємством “Інекон-Сервіс” за надані послуги дебіторська заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю “Консоль ЛТД” складає за договором від 17 жовтня 1998 року №271-р-и 5047525 грн. На дану суму позивач за актом прийому-пердачі 20 квітня 1999 року на виконання договірних обов'язків передав відповідачу вексель Державного Казначейства України.
29 листопада 1999 року сторони за договором від 17 жовтня 1998 року №271-р-и склали акт прийому-передачі житла, за яким товариство з обмеженою відповідальністю “Консоль ЛТД” передало, а спільне підприємство “Інекон-Сервіс” прийняло 5 квартир загальною площею 269,60 кв.м. (вартістю 310 858 грн.), розташовані у м. Сімферополі по вул. Радгоспна, №4а.
За актом прийому-передачі від 16 грудня 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю Фірма “Консоль ЛТД” спільному підприємству “Інекон-Сервіс” 38 квартир, розташованих у м. Сімферополі, загальною площею 2291,22 кв.м., на загальну вартість 2 451 605, 40 грн. (а.с. 17)
За актом прийому-передачі від 16 грудня 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Консоль ЛТД” передала спільному підприємству “Інекон-Сервіс”37 квартир у м. Керчі, загальною площею 1799,50 кв.м., на суму 1925465 грн.
Вказані обставини були розглянуті у справі №2-26/7858.2-2006 за позовом Спільного Українсько-Чеського підприємства з іноземними інвестиціями "Інекон-Сервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Внутрішніх Справ України та за участю Військового прокурора Сімферопольського гарнізону про спонукання виконати договірні зобов'язання за якою господарським судом Автономної Республіки Крим винесено рішення від 03 листопада 2006 року, яке було залишено в силі постановою Вищого господарського суду України та у рішенні Господарського суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №32/587 за позовом Спільного Українсько-Чеського підприємства з іноземними інвестиціями "Інекон-Сервіс" до головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" про спонукання до виконання дій, яке було залишено у силі постановою Вищого господарського суду України від 04 лютого 2009 року.
Судами було встановлено, що документ від 16 грудня 2002 року про передачу відповідачем квартир позивачу у місті Сімферополі, названий актом приймання -передачі, дійсно являється двостороннім актом приймання -передачі квартир за договором №271-р-и від 17 жовтня 1998 року на будівництво житла в порядку пайової участі (а.с.18-22, 43-51).
Позивач вважає зазначений акт приймання - передачі квартир право чином та звернувся до суду про визнання його недійсним.
Проаналізувавши обставини даної справи, заслухавши представників сторін, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно зі статтею статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваний прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 Господарського процесуального кодексу України, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
У статті 20 Господарського кодексу України закріплено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених у даній статті, є визнання правочину недійсним.
Згідно з пунктом 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, та з інших підстав.
Таким чином, інститут підвідомчості у загальному плані визначає можливість громадян і юридичних осіб звертатися за захистом своїх прав до того чи іншого органу юрисдикційної системи держави.
Доводи відповідача про припинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах, судова колегія не може прийняти до уваги, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах, зокрема, у таких випадках: предмет спору не охоплюється статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу або право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
Судова колегія зазначає, що господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Акт приймання - передачі квартир, підписаний сторонами не є правочином у розумінні вимог цивільного та господарського законодавства.
Так, правочин є юридичним фактом та являє собою вольові дії, спрямовані на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.
Спірний акт був укладений між сторонами на виконання договору №271-р-и від 17 жовтня 1998 року на будівництво житла в порядку пайової участі та є лише документом переважно бухгалтерського обліку, що засвідчує факт переміщення матеріальних цінностей та застосовується у господарській діяльності.
Апеляційна інстанція зазначає, що суд першої інстанції правомірно не погодитися с тим, що акт прийому-передачі квартир у місті Сімферополі б/н від 16 грудня 2002 року між товариством з обмеженою відповідальністю Спільним Українсько-Чеським підприємством з іноземними інвестиціями "Інекон-Сервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" є право чином, а тому вимоги позивача про визнання недійсним зазначеного акту задоволенню не підлягають та вважає, що позивачем обраний спосіб захисту права не передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.
Встановивши, що предмет позову не відповідає способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17 березня 2011 року у справі №5002-12/5107-2010.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що при прийнятті рішення господарським судом помилково не було розглянуто клопотання позивача щодо залучення у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - фізичних осіб, які, на думку позивача, мають право власності на квартири, вказані у акті приймання - передачі від 16 грудня 2002 року.
Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
Оскільки, апеляційна інстанція дійшла висновку про неналежний спосіб захисту прав, обраний позивачем, за розглядом якого передбачається відмова у позові, що відповідно не може вплинути на права та обов'язки осіб, вказаних у заяві позивача, то вказане порушення норм процесуального права господарським судом не відноситься до умов скасування правомірного рішення, відповідно до вимог частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, судова колегія рішення суду першої інстанції залишає без змін.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, частиною 2 статті 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-чеське підприємство з іноземними інвестиціями "ІНЕКОН-СЕРВІС" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2011 року у справі № 5002-2/5682-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Л. Котлярова
Судді І.В. Євдокімов
З.Д. Маслова