Іменем України
17 травня 2011 року Справа № 5002-33/6017.1-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Балюкової К.Г.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Дмитрієва В.Є.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 47-Д від 11.01.11, Фонд майна Автономної Республіки Крим;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 164 від 25.11.10, приватне підприємство "Технопласт плюс";
третьої особи: не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Управління будівництва м. Феодосії";
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Технопласт плюс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 24 лютого 2011 року у справі № 5002-33/6017.1-2010
за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь,95015)
до приватного підприємства "Технопласт плюс" (вул. Українська, 44, місто Феодосія, 98100)
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відкрите акціонерне товариство "Управління будівництва м. Феодосії" (вул. Войкова, 44, місто Феодосія, 98100)
про спонукання до виконання певних дій та стягнення 637639,77 грн.
Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства „Технопласт плюс”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -відкрите акціонерне товариство „Управління будівництва місті Феодосії” про стягнення до бюджету Автономної Республіки Крим заборгованості з орендної плати за період з 12 жовтня 2008 року по 30 березня 2009 року в сумі 155679,65 грн., пені в сумі 13724,37 грн., неустойки за безпідставне користування майном за час прострочення за період з 30 березня 2009 року по 29 травня 2009 року у сумі 94049,12 грн., на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим заборгованості з податку на додану вартість у сумі 16341,56 грн., пені за несвоєчасне внесення платежів у сумі 945,36 грн.; зобов'язати приватне підприємство „Технопласт плюс” повернути за актом приймання -передачі на баланс відкритого акціонерного товариства „Управління будівництва у місті Феодосії” нерухоме майно, що належить Автономній Республіці Крим -нежитлові приміщення № 27-41 загальною площею 6833,5 кв.м у будівлі літ. "Г", споруду №1 - складу готової продукції загальною площею 4370,0 кв.м., споруди загальною площею 4476,0 кв.м і 10 одиниць обладнання, яке розташоване за адресою: м. Феодосія, вул. Дружби 109, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва м. Феодосія".
Позовні вимоги з посиланням на вимоги статей 525, 526, 782, 785 Цивільного кодексу України та вимога Закону України „Про оренду державного та комунального майна” обґрунтовані тим, що приватним підприємством „Технопласт плюс” не в повному обсязі виконуються умови договору оренди нерухомого майна від 27 лютого 2006 року з подальшими змінами внесеними додатковими угодами № 1 від 26 квітня 2006 року, № 2 від 24 грудня 2006 року та № від 30 вересня 2007 року, укладеного з Фондом майна Автономної Республіки Крим щодо сплати орендної плати за користування орендованими приміщеннями, в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути з відповідача. Крім того, Фонд майна Автономної Республіки Крим у своїй позовні заяві зазначає, що оскільки відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувалася орендна плата, йому було нараховано пеню та неустойку, які також підлягають стягненню.
У ході розгляду справи, заявою від 15 грудня 2009 року, Фонд майна Автономної Республіки Крим збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з приватного підприємства „Технопласт плюс” до бюджету Автономної Республіки Крим заборгованість з орендної плати за період з 12 жовтня 2008 року по 17 грудня 2009 року у сумі 162161,57 грн., пеню в сумі 31051,79 грн., неустойку за безпідставне користування майном за час прострочення за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року у сумі 425195,75 грн. та заборгованість з ПДВ у сумі 16341,56 грн., а також просив стягнути з приватного підприємства „Технопласт плюс” на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим заборгованість з податку на додану вартість у сумі 16341,56 грн. та пеню за несвоєчасне внесення платежів у сумі 2889,11 грн., в іншій частині позовні вимоги залишилися без змін (а.с. 34-35 том 1).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2009 року заяву Фонду майна Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2009 року про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду (а.с. 46-47 том 1).
Заявою від 18 лютого 2010 року представником позивача було виправлено помилку, допущену в заві від 16 грудня 2009 року, а саме -заборгованість з ПДВ в сумі 16341,56 грн. позивач просив стягнути лише на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим, як це і передбачено пунктом 3 додаткової угоди № 3 від 30 жовтня 2007 року до договору оренди нерухомого майна, що належить Автономній республіці Крим від 27 лютого 2006 року (а.с. 62 том 1).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 20 квітня 2010 року у справі № 2-2/6062-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 червня 2010 року, позов Фонду майна Автономної Республіки Крим до приватного підприємства "Технопласт плюс" про спонукання до виконання певних дій та стягнення 637639,77 грн. задоволено; з приватного підприємства "Технопласт плюс" до бюджету Автономної Республіки Крим стягнуто заборгованість з орендної плати в сумі 162161,57 грн., пеню в сумі 31051,79 грн. та неустойку за безпідставне користування майном за час прострочення у сумі 425195,75 грн.; з приватного підприємства "Технопласт плюс" на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим стягнуто заборгованість з податку на додану вартість у сумі 16341,56 грн. та пеню за несвоєчасне внесення платежів у сумі 2889,11 грн.; приватне підприємство "Технопласт плюс" зобов'язано повернути на баланс відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва м. Феодосія" нерухоме майно, що належить Автономній Республіці Крим - нежитлові приміщення № 27-41 загальною площею 6833,5 кв.м, у будівлі літ. "Г", споруду №1 - складу готової продукції загальною площею 4370,0 кв.м., споруди загальною площею 4476,0 кв.м і 10 одиниць обладнання, яке розташоване за адресою: м. Феодосія, вул. Дружби 109, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва м. Феодосія" за актом приймання -передачі; вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с. 79-86, 133-144 том 1).
Постановою Вищого господарського суду України від 17 листопада 2010 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 червня 2010 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2010 року у справі № 202/6062-2009 скасовано, справу направлено до господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд (а.с. 183-185 том 1).
Ухвалою господарського суду автономної Республіки Крим від 24 грудня 2010 року справу прийнято до свого провадження суддею Радвановською Ю.А. із привласненням № 5002-33/6017.1-2010.
У ході нового розгляду справи, заявою від 01 лютого 2011 року, Фонд майна Автономної Республіки Крим збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з приватного підприємства „Технопласт плюс” до бюджету Автономної Республіки Крим заборгованість з орендної плати за період з 12 жовтня 2008 року по 30 березня 2009 року у сумі 9625,43 грн., пеню в сумі 14236,30 грн. та неустойку за безпідставне користування майном за час прострочення у розмірі подвійної орендної плати за період з 31 березня 2009 року по 31 грудня 2010 року у сумі 1089389,83 грн., а також стягнути з приватного підприємства „Технопласт плюс” на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим пеню за несвоєчасне внесення платежів у сумі 1597,00 грн., в іншій частині позовні вимоги залишися без змін (24-25 том 2).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року заяву Фонду майна Автономної Республіки Крим від 01 лютого 2011 року про збільшення позовних вимог залишено без розгляду (а.с. 57-59 том 2).
Заявою від 21 лютого 2011 року про уточнення позовних вимог Фонд майна Автономної Республіки Крим просить суд зобов'язати приватне підприємство „Технопласт плюс” передати за актом приймання-передачі Фонду майна Автономної Республіки Крим нежитлові приміщення № 27-41 загальною площею 6833,5 кв.м., у будівлі літ. „Г”, споруди № 1 -склад готової продукції загальною площею 4370,0 кв.м., споруди загальною площею 4476,0 кв.м і 10 одиниць обладнання, розташовані за адресою: місто Феодосія, вул. Дружби, 109, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства „Управління будівництва м. Феодосія”, у зв'язку з тим, що балансоутримувача вказаного майна -відкрите акціонерне товариство „Управління будівництва місті Феодосії” ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 60 том 2).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2011 року у справі №5002-33/6017.1-2010 позов задоволено частково, з приватного підприємства "Технопласт плюс" до бюджету Автономної Республіки Крим стягнуто заборгованість з орендної плати за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року в розмірі 212 597,87 грн., приватне підприємство "Технопласт плюс" зобов'язано передати Фонду майна Автономної Республіки Крим нежитлові приміщення № 27-41 загальною площею 6833,5 кв.м, у будівлі літ. „Г”, споруди № 1 -склад готової продукції загальною площею 4370,0 кв.м., споруди загальною площею 4476,0 кв.м та 10 одиниць обладнання, розташовані за адресою: місто Феодосія, вул. Дружби, 109, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства „Управління будівництва м. Феодосія” за актом приймання-передачі. Провадження у справі в частині стягнення з приватного підприємства „Технопласт плюс” на користь бюджету Автономної Республіки Крим заборгованості з орендної плати за період з 12 жовтня 2008 року по 30 березня 2009 року в сумі 162161,57 грн., пені за період з 13 грудня 2008 року по 17 грудня 2009 року в сумі 31051,79 грн., заборгованості з ПДВ за період з 27 лютого 2006 року по 30 березня 2009 року у сумі 16 341,56 грн., а також в частині стягнення на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим пені за несвоєчасне внесення платежів за період з 13 грудня 2008 року по 17 грудня 2009 року у сумі 2 889,11 грн. припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що предмет спору відсутній. В частині стягнення з приватного підприємства „Технопласт плюс” неустойки за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року в сумі 212 597,87 грн. -в позові відмовлено. З приватного підприємства „Технопласт плюс” стягнуто: в дохід Державного бюджету України тягнуто 4 250,41 грн. державного мита; в дохід Державного бюджету міста Сімферополя витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство "Технопласт плюс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким залишити без задоволення вимоги позову Фонду майна Автономної Республіки Крим щодо стягнення з приватного підприємства "Технопласт плюс" заборгованості з орендної плати за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року в сумі 212 597,87 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, господарський суд всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України самостійно вийшов за межі заявлених позовних вимог та стягнув з приватного підприємства "Технопласт плюс" до бюджету Автономної Республіки Крим стягнуто заборгованість з орендної плати за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року в розмірі 212 597,87 грн.
Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий -суддя Балюкова К.Г., судді Рибіна С.А., Дмитрієв В.Є.
У зв'язку з відпусткою судді Рибної С.А. та хворобою судді Дмитрієва В.Є. на підставі розпорядження керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2011 року здійснено заміну суддів Рибної С.А. та Дмитрієва В.Є. на суддів Гоголя Ю.М. та Лисенко В.А.
У зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Лисенко В.А. на підставі розпорядження керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2011 року здійснено заміну судді Лисенко В.А. на суддю Дмитрієва В.Є.
Представник приватного підприємства "Технопласт плюс" у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.
Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги , вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, та прийнято з дослідженням всіх обставин у справі.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
27 лютого 2006 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) та приватним підприємством „Технопласт плюс” (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим (а.с. 12-14 том 1).
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець на підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2006 року № 128 „Про передачу нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим” передає, а орендар приймає нежитлові приміщення № 27-41 загальною площею 6833,5 кв.м у будівлі літ. „Г”, споруду № 1 -складу готової продукції загальною площею 4370,0 кв.м, споруди загальною площею 4476,0 кв.м та 10 одиниць обладнання, розташовані за адресою: місто Феодосія, вул. 109а, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства „Управління будівництва м. Феодосія”. Майно передається в оренду з метою виробництва збірного залізобетону (інше використання нерухомого майна).
Згідно з пунктом 2.1 орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання -передачі майна.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженою постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 листопада 1998 року і становить за базовий місяць оренди січень 2006 року 11334,36 грн.
Відповідно до пункту 3.2 договору орендна плата за першій місяць оренди -лютий 2006 року визначається шляхом коригування плати за базовий місяць -січень 2006 року на індекс інфляції за лютий 2006 року.
Згідно з пунктом 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць встановлений Мінстатом України.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно, не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним, таким чином: у розмірі 85% - до бюджету Автономної Республіки Крим; у розмірі 15% та податок на додану вартість -Фонду майна Автономної Республіки Крим.
Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується на користь бюджету та Фонду, у співвідношенні, визначено у пункті 3.5 договору відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі 0,5 % на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно з пунктом 5 договору орендар, крім іншого, зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату; у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду. У разі закінчення (припинення) дії цього договору орендар сплачує до бюджету та Фонду орендну плату до дати фактичної передачі майна згідно з актом приймання -передачі, який повинен бути направлений у 10-ти денний термін до орендодавця після підписання.
Пунктом 9.4 договору передбачено, що у випадку не внесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців, договір вважається розірваним з моменту отримання орендарем листа орендодавця про відмову.
Відповідно до пункту 10.1 договір діє з 27 лютого 2006 року до 25 лютого 2007 року.
27 лютого 2006 року між сторонами договору оренди від 27 лютого 2006 року підписаний акт приймання -передачі орендованого майна (а.с. 15 том 1).
26 квітня 2006 року між сторонами договору оренди від 27 лютого 2006 року підписано додаткову угоду № 1, згідно з якою в указаний акт прийому-передачі та пункт 1.1 договору були внесені зміни стосовно місцезнаходження об'єкта оренди, а саме: "м. Феодосія, вул. Дружби, 109а" замінено на "м. Феодосія, вул. Дружби, 109" (а.с. 19 том 1).
24 грудня 2006 року між сторонами вказаного договору було підписано додаткову угоду № 2 (а.с. 20 том 1).
Згідно з пунктами 1, 2, 4 цієї додаткової угоди базова орендна плата за червень 2006 року складає 11526,55 грн. Орендна плата у розмірі 100% сплачується до бюджету Автономної Республіки Крим, а податок на додану вартість - Фонду майна Автономної Республіки Крим. Пункт 10.6 договору викладено у наступній редакції: „Якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором”.
30 жовтня 2007 року між сторонами договору оренди від 27 лютого 2006 року було підписано додаткову угоду № 3 до вищезазначеного договору (а.с. 21 том 1).
Відповідно до пунктів 2, 3 зазначеної додаткової угоди № 3 орендна плата становить без податку на додану вартість за перший місяць перерахунку - травень 2007 року - 100 % - до бюджету Автономної Республіки Крим - 15409,32 грн. Орендна плата перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, у розмірі: 100% до бюджету Автономної Республіки Крим; податок на додану вартість на повну суму орендної плати - Фонду майна Автономної Республіки Крим.
Згідно з пунктом 5 додаткової угоди від 30 вересня 2007 року № 3, пункт 3.7. договору викладено в наступній редакції: "Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь бюджету Автономної Республіки Крим відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати".
Пункт 5.7 договору у редакції додаткової угоди від 30 вересня 2007 року № 3 викладено у наступній редакції: „У разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. У разі закінчення (припинення) дії цього договору орендар сплачує бюджету Автономної Республіки Крим орендну плату до дати фактичної передачі майна згідно з актом прийому-передачі, підписаного сторонами договору.
Листом від 23 лютого 2009 року вих. № 03/480 Фонд майна Автономної Республіки Крим попередив орендаря, що договір відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України та пункту 9.4. договору розірвано, а також зазначив, що відповідачу необхідно у двадцятиденний термін повернути майно та сплатити заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції, податку на додану вартість і пеню (а.с. 24-26 том 1).
Залишення зазначеного листа без відповіді та задоволення з'явилось підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги приватного підприємства „Технопласт плюс” та скасування рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог Фонду майна Автономної Республіки Крим про стягнення з приватного підприємства „Технопласт плюс” до державного бюджету Автономної Республіки Крим заборгованості з орендної плати за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року в розмірі 212597,87 грн. з огляду на наступне.
Так, як зазначено вище, позивач -Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, який неодноразово уточнював та остаточно, з урахуванням заяв від 15 грудня 2009 року, 18 лютого 2010 року та ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2009 року просив суд стягнути з приватного підприємства „Технопласт плюс” до бюджету Автономної Республіки Крим заборгованість з орендної плати за період з 12 жовтня 2008 року по 17 грудня 2009 року у сумі 162161,57 грн., пеню в сумі 31051,79 грн. та неустойку за безпідставне користування майном за час прострочення за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року у сумі 425195,75 грн., а також просив стягнути з приватного підприємства „Технопласт плюс” на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим заборгованість з податку на додану вартість у сумі 16341,56 грн. та пеню за несвоєчасне внесення платежів у сумі 2889,11 грн.; зобов'язати приватне підприємство „Технопласт плюс” повернути за актом приймання -передачі на баланс відкритого акціонерного товариства „Управління будівництва у місті Феодосії” нерухоме майно, що належить Автономній Республіці Крим -нежитлові приміщення № 27-41 загальною площею 6833,5 кв.м у будівлі літ. "Г", споруду №1 - складу готової продукції загальною площею 4370,0 кв.м., споруди загальною площею 4476,0 кв.м і 10 одиниць обладнання, яке розташоване за адресою: м. Феодосія, вул. Дружби 109, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва м. Феодосія".
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позивачем при уточненні позовних вимог було зроблено помилку, а саме -Фонд майна Автономної Республіки Крим просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 162161,57 за період з 12 жовтня 2008 року по 17 грудня 2009 року, однак, як правильно встановлено господарським судом Автономної Республіки Крим та підтверджено представником позивача при розгляді справи в апеляційному господарському суді, суму розміром 162161,57 грн. фактично було нараховано за період за період з 12 жовтня 2008 року по 30 березня 2009 року станом на 17 грудня 2009 року, що також підтверджується розрахунком, доданим до заяви від 15 грудня 2009 року про збільшення позовних вимог (а.с. 36-38 том 1).
З аналізу наведеного вбачається, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача на користь бюджету Автономної Республіки Крим заборгованості з орендної плати за період з 12 жовтня 2008 року по 30 березня 2009 року в сумі 162161,57 грн., пені в сумі 31051,79 грн., неустойки за безпідставне користування майном за час прострочення за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року у сумі 425195,75 грн., вимоги про стягнення на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим пені за несвоєчасне внесення платежів у сумі 2889,11 грн. та заборгованість з ПДВ у сумі 16341,56 грн. а також вимоги про зобов'язання приватне підприємство „Технопласт плюс” повернути за актом приймання -передачі на баланс відкритого акціонерного товариства „Управління будівництва у місті Феодосії” нерухоме майно, що належить Автономній Республіці Крим -нежитлові приміщення № 27-41 загальною площею 6833,5 кв.м у будівлі літ. "Г", споруду №1 - складу готової продукції загальною площею 4370,0 кв.м., споруди загальною площею 4476,0 кв.м і 10 одиниць обладнання, яке розташоване за адресою: м. Феодосія, вул. Дружби 109, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва м. Феодосія".
Вказане не заперечувалося представниками сторін у ході судових засідань Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 200 року та від 17 травня 2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи та також не заперечується представника сторін у судовому засіданні вимоги Фонду майна Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості з орендної плати, пені та заборгованості ПДВ були задоволенні відповідачем у добровільному порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 14, 15 від 09 червня 2010 року (а.с. 32-33, том 2).
Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення з приватного підприємства „Технопласт плюс” на користь бюджету Автономної Республіки Крим заборгованості з орендної плати за період з 12 жовтня 2008 року по 30 березня 2009 року в сумі 162161,57 грн., пені в сумі 31051,79 грн., заборгованості з ПДВ в сумі 16341,56 грн., а також в частині стягнення на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим пені за несвоєчасне внесення платежів у сумі 2889,11 грн.
З наведеного вбачається, що незадоволеними залишилися вимоги Фонду майна Автономної Республіки Крим про стягнення з приватного підприємства „Технопласт плюс” неустойки за безпідставне користування майном за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року у сумі 425195,75 грн. та зобов'язання приватне підприємство „Технопласт плюс” повернути за актом приймання -передачі на баланс відкритого акціонерного товариства „Управління будівництва у місті Феодосії” нерухоме майно, що належить Автономній Республіці Крим -нежитлові приміщення № 27-41 загальною площею 6833,5 кв.м у будівлі літ. "Г", споруду №1 - складу готової продукції загальною площею 4370,0 кв.м., споруди загальною площею 4476,0 кв.м і 10 одиниць обладнання, яке розташоване за адресою: м. Феодосія, вул. Дружби 109, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва м. Феодосія".
Вирішуючи питання щодо правомірності позовних вимог Фонду майна Автономної Республіки Крим про стягнення з відповідача неустойки за безпідставне користування майном за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року у сумі 425195,75 грн. господарський суд Автономної Республіки Крим, з урахуванням положень пунктів 2.5, 5.6, 9.4 договору оренди від 27 лютого 2006 року, зміст яких викладено вище, та приписів статті 785 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, дійшов висновку про те, що позивач просить стягнути 425195,75 грн. як неустойку в розмірі подвійної орендної плати.
Та, посилаючись на вимоги, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 17 листопада 2010 року, господарський суд Автономної Республіки Крим зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року орендної плати в сумі 212597,87 грн., розрахованої судом, підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає даний висновок безпідставним, погодитися з ним не може та скасовує рішення суду в даній частині з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, наданих у судових засідання апеляційного господарського суду, Фондом майна Автономної Республіки Крим у продовж всього розгляду справи у судах різних інстанції не заявлялися позовні вимоги про стягнення з приватного підприємства „Технопласт плюс” орендної плати за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року в сумі 212597,87 грн.
Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Таким чином, законодавцем передбачено, що клопотання заінтересованої сторони повинно бути викладене письмово.
Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року N 01-8/2351 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” встановлено що згідно з пунктом 2 статті 83 ГПК господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.
За загальним правилом, вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем вимоги. Наприклад, суд може стягнути пеню або відсотки в більшому розмірі, ніж зазначено у позовній заяві: коли позивач зазначив суму пені або відсотків станом на дату подання позову, суд може стягнути цю суму станом на дату винесення рішення. Однак суд не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.
У пункті 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11 квітня 2005 року N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" на запитання, чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог, дається така відповідь. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.
Матеріали справи не містять будь -яких інших заяв про уточнення позовних вимог крім тих, що досліджені Севастопольським апеляційним господарським судом вище.
Таким чином, оскільки позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача орендної плати за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року в сумі 212597,87 грн. не заявлені господарський суд Автономної Республіки Крим порушив норми процесуального права та це порушення призвело до прийняття неправильного рішення у справі у вказаній частині.
Також, оспорюваним рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з приватного підприємства „Технопласт плюс” неустойки за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року в сумі 212597,87 грн.
Колегія суддів вважає, що рішення у вказаній частині має бути скасованим з огляду на наступне.
Так, як зазначене вище, Фондом майна Автономної Республіки Крим позовні вимоги щодо стягнення неустойки остаточно були викладені у наступній редакції: стягнути з приватного підприємства „Технопласт плюс” до бюджету Автономної Республіки Крим неустойку за безпідставне користування майном за час прострочення за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року у сумі 425195,75 грн.
Таким чином, судом першої інстанції при прийнятті рішення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми неустойки повинні були буті розглянуті саме у сумі 425195,75 грн.
Повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначено статтею 103 ГПК, яка не передбачає можливості передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке право надано апеляційній інстанції лише у разі скасування ухвал, зазначених у частині четвертій статті 106 ГПК.
Таким чином, колегія суддів встановивши, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, неправомірно не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, вважає необхідним самостійно усунути відповідне порушення.
Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно з пунктом 3.7. договору в редакції додаткової угоди №3 від 30.10.2007 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь бюджету Автономної Республіки Крим відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5.7 договору в редакції додаткової угоди №3 від 30.10.2007, у випадку закінчення дії Договору орендатор сплачує до бюджету Автономної Республіки Крим орендну плату до дати фактичної передачі майна за актом прийому-передачі, підписаним сторонами договору.
Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, що сплати неустойки Фонд майна Автономної Республіки Крим посилається на приписами статей 526, 546, 549, 629, 759, 782 Цивільного кодексу України; п.6 ст.232, ст. 283, 291 ГК України та ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", на підставі яких просить задовольнити позовні вимоги в частині стягнення неустойки.
Однак, як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 17 листопада 2010 року у цієї справі, якою скасовані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, а ні пунктом 9.4 Договору, а ні статтею 782 Цивільного кодексу України питання внесення орендних платежів та сплати неустойки не врегульовують.
З аналізу наведених правових норм та обставин справи вбачається, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача неустойки за безпідставне користування майном за час прострочення за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року у сумі 425195,75 грн. задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання приватне підприємство „Технопласт плюс” повернути за актом приймання -передачі нерухоме майно, що належить Автономній Республіці Крим -нежитлові приміщення № 27-41 загальною площею 6833,5 кв.м у будівлі літ. "Г", споруду №1 - складу готової продукції загальною площею 4370,0 кв.м., споруди загальною площею 4476,0 кв.м і 10 одиниць обладнання, яке розташоване за адресою: м. Феодосія, вул. Дружби 109, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва м. Феодосія" колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 5.7. договору у редакції додаткової угоди від 30 вересня 2007 року № 3 передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути орендоване майно підлягають задоволенню.
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про неправомірність задоволення вказаних позовних вимог з огляду на те, що відповідачем самостійно було вжито заходів щодо передачі майна орендодавцю, а передача майна не відбулася з вини позивача, колегія суддів вважає їх неспроможними у зв'язку наступним.
Так, як вбачається з матеріалів справи спроба передати майно орендодавцю відбулася лише у березні 2011 року, що підтверджується копіями поштових повідомлень, тобто після прийняття рішення судом першої інстанції.
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яке виразилося у прийнятті судом заяви Фонду майна Автономної Республіки Крим про уточнення позовних вимог від 21 лютого 2011 року колегія суддів вважає їх неспроможними та зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Однак, як вбачається з заяви Фонду майна Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2011 року, позивач не змінював ані предмет ані підставу позову, він лише просив зобов'язати приватне підприємство „Технопласт плюс” передати за актом приймання -передачі нерухоме майно його власнику - Фонду майна Автономної Республіки Крим, ані балансоутримувачу - відкритому акціонерному товариству „управління будівництва міста Феодосі”, оскільки останнього ліквідовано та виключено з ЄДРПОУ.
При вирішення спору судом першої інстанції також було вирішено питання про розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду, то колегія суддів також вважає зробити перерозподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дає підстави суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги, часткового скасування прийнятого у справі рішення та часткової відмови у позові.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства „Технопласт плюс” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2011 року у справі № 5002-33/6017.2-2010 в частині стягнення з приватного підприємства „Технопласт плюс” до бюджету Автономної Республіки Крим заборгованості з орендної плати за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року в розмірі 212597,87 грн. та в частині відмови у стягненні з приватного підприємства „Тенопласт плюс” неустойки за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року в сумі 212597,87 грн. скасувати.
Прийняти нове рішення в цій частині.
У задоволенні позву в частині стягнення з приватного підприємства „технопласт плюс” неустойки за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року у сумі 425195,75 грн. відмовити.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2011 року у справі № 5002-33/6017.1-2010 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання приватне підприємство "Технопласт плюс" передати Фонду майна Автономної Республіки Крим нежитлові приміщення № 27-41 загальною площею 6833,5 кв.м, у будівлі літ. „Г”, споруди № 1 -склад готової продукції загальною площею 4370,0 кв.м., споруди загальною площею 4476,0 кв.м та 10 одиниць обладнання, розташовані за адресою: місто Феодосія, вул. Дружби, 109, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства „Управління будівництва м. Феодосія” за актом приймання-передачі та припинення провадження у справі в частині стягнення з приватного підприємства „Технопласт плюс” на користь бюджету Автономної Республіки Крим заборгованості з орендної плати за період з 12 жовтня 2008 року по 30 березня 2009 року в сумі 162161,57 грн., пені за період з 13 грудня 2008 року по 17 грудня 2009 року в сумі 31051,79 грн., заборгованості з ПДВ за період з 27 лютого 2006 року по 30 березня 2009 року у сумі 16 341,56 грн., а також в частині стягнення на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим пені за несвоєчасне внесення платежів за період з 13 грудня 2008 року по 17 грудня 2009 року у сумі 2 889,11 грн. залишити без змін.
4. Стягнути з приватного підприємства „Технопласт плюс” (98100, місто Феодосія, вул. Українська, 44, ідентифікаційний код 32641735) в дохід Державного бюджету України (р/ рахунок 31115095700002, банк одержувач ГУ Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, місто Сімферополь, МФО 824026, одержувач Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) 2209,45 грн. державного мита.
5. Стягнути з приватного підприємства „Технопласт плюс” (98100, місто Феодосія, вул. Українська, 44, ідентифікаційний код 32641735) в дохід Державного бюджету міста Севастополя (р/ рахунок 31214264700002, в УДК в м. Сімферополь ГУ Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, місто Сімферополь, МФО 824026, одержувач Держбюджет м. Сімферополь, код отримувача 22050003, ОКПО 34740405) витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.
Головуючий суддя К.Г. Балюкова
Судді Ю.М. Гоголь
В.Є. Дмитрієв
Розсилка:
1. Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)
2. Приватне підприємство "Технопласт плюс" (вул. Українська, 44,Феодосія,98100)
3. Відкрите акціонерне товариство "Управління будівництва м. Феодосії" (вул. Войкова, 44,Феодосія,98100)