Іменем України
19 травня 2011 року Справа № 5002-12/4808-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Балюкової К.Г.,
суддів Дмитрієва В.Є.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
відповідача: ОСОБА_2, договір б/н від 05.05.11, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
третьої особи: Бітченко Юрій Борисович (повноваження перевірені), наказ №186-0 від 17.06.09, Головний лікар, Санаторій "Піонер";
третьої особи: ОСОБА_5, довіреність № 31 від 12.01.11, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління";
третьої особи: ОСОБА_6, довіреність № 02-14/2419 від 29.11.10, Сімеїзська селищна рада;
третьої особи: не з'явився, Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим;
прокурор: не з'явився, прокурор Автономної Республіки Крим;
позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Чатак";
розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі санаторію "Піонер", Сімеїзської селіщної Ради, Республіканського комітету з земельних ресурсів АР Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 21 жовтня 2010 року у справі № 5002-12/4808-2010
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чатак" (вул. Подвойського, 9/112,смт. Сімеїз, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
про визнання права власності
за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Чатак" (вул. Подвойського, 9/112,смт. Сімеїз, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)
за участю 3-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Санаторій "Піонер" (вул. Паустовського, 2, смт. Сімеїз, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98680)
про визнання права власності
Товариство з обмеженою відповідальністю „Чатак” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності на будівельні матеріали у вигляді бетонного замощення площею 200 кв.м., розташованого на набережній смт.Сімеїз в районі санаторію „Піонер”.
Позовні вимоги з посиланням на статтю 331 Цивільного кодексу України мотивовані порушенням відповідачем зобов'язань по сплаті вартості робіт за договором підряду, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю „Чатак” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в результаті якого позивачем було створено бетонне замощення на території набережної смт.Сімеїз площею 200 кв.м., яке було передано за актом приймання-передачі від 10.12.2005 р. відповідачці.
Не погоджуючись з заявленими позовними вимогами, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Чатак” про визнання за нею права власності на інженерну споруду у вигляді бетонного замощення площею 200 кв.м., що розташовані на набережній смт.Сімеїз в районі санаторію „Піонер”, яки були прийняті до провадження господарського суду Автономної Республіки Крим ухвалою від 12.10.2010 р.
Зустрічні позовні вимоги з посиланням на приписи статей 331,392 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю „Чатак” був укладений договір № 02/и відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_3 отримала право на роботи по будівництву підпірних стін та замощення, інженерних мереж тощо на території санаторію. На виконання зазначеного договору, між останньою та санаторієм „Піонер” 24.06.2001 був укладений договір за яким фізична особа-підприємець ОСОБА_3 набула право користування територією санаторію площею 200 кв.м. та електричною мережею довжиною 150 м. Позивачка вказувала, що умовами договору № 02/и не передбачено здачу виконаних робіт Санаторію та набуття останнім права власності на створене бетонне замощення, навпаки, за умовами п.2.2.4 договору збудоване нею на її кошті майно залишилось в її користуванні, що слугувало підставою для її звернення до суду з позовом про визнання на нього права власності, тоді як товариство з обмеженою відповідальністю „Чатак” було лише виконавцем робіт за договором субпідряду № 01/11, отримало грошові кошти у повному обсязі, тобто виступило лише у ролі виконавця робіт, не було власником будівельних матеріалів тощо.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2010 року у задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Чатак” відмовлено; зустрічні позовні вимоги задоволено та визнано право власності на інженерну споруду у вигляді бетонного замощення площею 200 кв.м., що розташована на набережній смт.Сімеїз в районі санаторію „Піонер” за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Чатак”, суд першої інстанції виходив з того, що в господарських правовідносинах між сторонами останній був лише виконавцем робіт, замовлених та оплачених у повному обсязі фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.
При задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з створення нею за власні кошті нової речі, яка є предметом спору на підставі договору про здійснення берегоукріплювальних робіт.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Прокурор Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі санаторію „Піонер”, Республіканського комітету з земельних ресурсів АР Крим та Сімеїзської селищної ради, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2010 в частині задоволення зустрічного позову, прийняти нове рішення, яким у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 -відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема статті 331 Цивільного кодексу України, не врахуванням положень частини 2 зазначеної статті, яка передбачає введення новоствореного майна до експлуатації, оскільки предметом спору у справі є визнання права власності саме на нерухоме майно. В апеляційній скарзі також зауважено на те, що судом не встановлено які саме права або охоронювані законом інтереси позивач порушено товариством з обмеженою відповідальністю „Чатак”, які дії відповідача суперечать закону та за якими підставами виникла необхідність захисту прав позивачів саме в судовому порядку, не досліджено питання приналежності земельної ділянки до земель державної, комунальної чи приватної власності, та у зв'язку з цим особливий порядку набуття прав на землю, що врегульовано земельним законодавством.
06.05.2011 р. від третьої особи у справі - санаторію „Піонер” надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про залучення до участі в ній в якості третьої особи Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління”.
Ухвалою від 10 травня 2011 року розгляд справи відкладений на 19 травня 2011 р. о 10.00 год. та до участі в розгляді справи в якості третіх осіб без самостійних вимог були притягнуті Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління”, Сімеїзська селищна рада та Республіканський комітет з земельних ресурсів.
У судовому засіданні представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав повноти та правильності судового рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог.
Представник Сімеїзської селищної ради не підтримав апеляційну скаргу, вказуючи, що Рада не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки її земельні права задоволення цих вимог не порушує.
Представник Державної установи Спеціалізований (спеціальний) санаторій „Піонер” підтримав вимоги апелянта, вказуючи, що договір № 02/и від 01.04.2002 р., на який посилається позивачка в обґрунтування своїх вимог, був розірваний в зв'язку з невиконанням позивачкою його умов та між сторонами був укладений новий договір від 24.06.2002 р., який фактично є договором оренди. Як постійний користувач земельної ділянки на підставі державного акту П-КМ № 001570 санаторій не надавав згоду на визнання права власності за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на бетонне замощення у межах земельної ділянки, яка знаходиться в його користуванні.
Представник Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” підтримав апеляційну скаргу, надавши письмові пояснення по суті спору, згідно яких спірна площадка розміщена на території санаторію „Піонер”, саме права якого зачеплені при розгляді даної справи. Представник пояснив, що спірна інженерна споруда у вигляді бетонного замощення площею 200 кв.м. розташована за межами берегоукріплювальних споруд санаторію „Піонер” та не входить в межі набережної, як це зазначено в рішенні суду.
Представники прокуратури Автономної Республіки Крим, Республіканського комітету з земельних ресурсів та товариства з обмеженою відповідальністю „Чатак” до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників сторін та третіх осіб не було визнано обов'язковою судом апеляційної інстанції, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності таких представників.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2005 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 (Підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Чатак” (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду № 01/11, пунктом 1.1 якого передбачено, що Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати протизсувні заходи зі створенням бетонного майданчика санаторію „Піонер” в смт.Сімеїз (а.с.14 том1).
Пунктом 3.1 Договору субпідряду передбачено, що після завершення робіт стосовно протизсувних заходів зі створенням бетонного замощення загальною площею 200 кв.м. Субпідрядник надає підряднику акт здачі-прийому робіт, підписаний Субпідрядником.
Згідно пункту 3.3 Договору субпідряду Підрядник протягом 3-х календарних днів від дня отримання акту здачі-приймання робіт проводить оплату робіт або надає мотивовану відмову в прийманні робіт.
З акту приймання виконаних робіт № 01/02 від 10 грудня 2005 р. вбачається виконання робіт товариством з обмеженою відповідальністю „Чатак” з зі створення підпірної стіни з бетонною площадкою (а.с.8-24 том 1).
Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання права власності на будівельні матеріали у вигляді бетонного замощення площею 200 кв.м., що розташовано на набережній смт.Сімеїз в районі санаторію „Піонер”, товариство з обмеженою відповідальністю „Чатак” посилалось на порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт за Договором субпідряду.
В матеріалах справи також знаходиться договір № 02/и від 01 квітня 2002 року, укладений між санаторієм „Піонер” (Господар) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (Виконавець) за умовами якого Санаторієм була надана частка території з боку набережної для здійснення берегоукріплюючих робіт на території санаторію „Піонер” з боку набережної смт.Сімеїз.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у свою чергу зобов'язалась здійснити ремонтно-будівельні роботи з будівництва підпірних стін, сходинок, бордюрів, ремонт штучного покриття, інженерних мереж згідно до затвердженого замовником кошторису.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє протягом п'яти років, при відсутності письмових претензій сторін -по закінченню строку дії, договір пролонгується ще на п'ять років.
Відповідно до пункту 2.1.7 Договору сума виконаних робіт зараховується як благодійний внесок санаторію „Піонер”.
Також в матеріалах справи знаходиться договір про користування майном санаторію ”Піонер” від 24 червня 2002 року, укладений між санаторієм „Піонер” (Господар) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (Користувач), пунктом 1.1 якого визначено, що Санаторій дозволяє Користувачу у відповідності з діючим законодавством та на підставі рішення № 1747 сесії Сімеїзської селищної ради 23 скликання від 07.02.2002 р. використовувати вказане в договорі майно на визначених умовах.
Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання права власності на інженерну споруду у вигляді бетонного замощення площею 200 кв.м., що розташоване на набережній смт.Сімеїз в районі санаторію „Піонер”, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 посилалась на створення нею цього об'єкту за власні кошті за договором № 02/и, який не передбачає виникнення на нього права власності у санаторію „Піонер”.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача за зустрічним позовом та представників третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2010 року у справі № 5002-12/4808-2010 скасуванню в частині задоволення зустрічних позовних вимог у зв'язку з наступним.
Згідно частині 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Аналізуючи доводи сторін щодо їх правовідносин між собою та третьою особою - Державною установою Спеціалізований (спеціальний) санаторій „Піонер”, зокрема договори № 02/и від 01.04.2002 р. та № 01/11 від 01.11.2005 р., судова колегія вбачає, що останні мають ознаки договорів будівельного підряду та субпідряду відповідно. У зазначених відносинах санаторій „Піонер” виступав в якості замовника, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 в якості підрядника, а товариство з обмеженою відповідальністю „Чатак” - субпідрядника робіт з виконання берегоукріплюючих робіт на території санаторію „Піонер”, яки регулюються положеннями глави 33 Господарського кодексу України та главою 61 Цивільного кодексу України.
Згідно частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт) , передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно частині 2 тієї ж статті договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкту.
Статтею 876 Цивільного кодексу України унормовано, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
З зазначених положень вбачається, що діючим законодавством виникнення у підрядника (субпідрядника) права власності на об'єкт будівництва за договором підряду (субпідряду) не передбачено, не містять відповідних положень й договори № 02/и від 01.04.2002 р. та № 01/11 від 01.11.2005р.
Вимоги обох позовних заяв про визнання права власності ґрунтуються на положеннях статті 331 Цивільного кодексу України та на виконанні позивачами договірних зобов'язань, тоді як виникнення права власності підрядника на об'єкт будівництва з цих видів цивільно-правових договорів не передбачено, підстав для задоволення як первісних так й зустрічних позовних вимог судовою колегією не вбачається.
Крім того, з зустрічного позову слідує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просить визнати за нею право власності на інженерну споруду у вигляді бетонного замощення площею 200 кв.м. як на об'єкт нерухомого майна.
Згідно п. 1.9. Інструкції щодо заповнення форм державного статистичного спостереження № 1-буд “Інформація про одержання дозволу на виконання будівельних робіт” та № 2-буд “Звіт про реалізацію дозволу на виконання будівельних робіт”, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 17.09.2004 № 519 (зі змінами) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.10.2004 за № 1248/9847 (зі змінами) інженерні споруди -це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та таке інше. Інженерні споруди класифікуються за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об'єкта.
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття2) визначено, що нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.
Згідно частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів того, що бетонне замощення є окремим об'єктом нерухомого майна, а не елементом благоустрою території, або складовою іншого об'єкту нерухомості -берегоукріплюючих споруд позивачкою за зустрічним позовом протягом розгляду справи надано не було.
Крім того, колегія зазначає, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів є однією зі складових порядку здійснення будівництва об'єктів нерухомості, передбаченого законами України „Про містобудування”, „Про архітектурну діяльність”, „Про планування та забудову територій”. Новостворені об'єкти будівництва також повинні були здаватись позивачем в експлуатацію, будівництво повинно відповідати будівельним нормам і правилам, оскільки їх порушення може створювати небезпеку життю та здоров'ю фізичних осіб, публічним інтересам, правам інших осіб.
Однак, стверджуючи про закінчення будівництва об'єкту, позивачка не надала доказів прийняття його в експлуатацію державною будівельно-архітектурною комісією.
Відсутні у позивачки за зустрічним позовом й докази отримання нею земельної ділянки для проведення нею будівництва у встановленому законом порядку.
Судова колегія також погоджується з доводами апеляційної скарги щодо фактичної відсутності порушень прав та охороняємих законом інтересів фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з боку товариства з обмеженою відповідальністю „Чатак”, відповідне обґрунтування не приведено в зустрічній позовній заяві, відсутнє воно й в поясненнях представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 під час вирішення справи в апеляційній інстанції. З огляду на обставини справи, товариство з обмеженою відповідальністю „Чатак” безпідставно зазначено в якості відповідача за вимогами фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
Таким чином, обґрунтування апеляційної скарги прокурора Автономної Республіки Крим знайшли свої підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні первісного позову, однак через неправильне застосування норм матеріального права безпідставно задовольнив зустрічні позовні вимоги, тому рішення суду першої інстанції в частині їх задоволення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, статтями 104 (пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2010 року у справі №5002-12/4808-2010 в частині задоволення зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Чатак" про визнання права власності на інженерну споруду у вигляді бетонного замощення площею 200 кв.м., що розташовані на набережній смт.Сімеїз в районі санаторію „Піонер” скасувати та прийняти нове рішення про відмову в його задоволенні.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2010 року у справі №5002-12/4808-2010 в частині відмови у задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Чатак" залишити без змін.
Головуючий суддя К.Г. Балюкова
Судді В.Є. Дмитрієв
С.А. Рибіна
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чатак" (вул. Подвойського, 9/112,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)
2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
3. Санаторій "Піонер" (вул. Паустовського, 2,Сімеїз,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98680)
4. Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114,Сімферополь,95038)
5.Сімеїзська селіщна Рада (вул. Зоряна, б.2,Сімеїз,Ялта,Автономна Республіка Крим,98680)
6. Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30, місто Ялта, 98604)
7. Прокурору АР Крим (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, 95015)
8. Прокурору м. Севастополя (вул. Павліченко, 1, м. Севастополь )