Іменем України
12 травня 2011 року Справа № 5002-34/300-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Латиніна О.А.,
Градової О.Г.,
за участю представників сторін:
позивача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 18.03.1996 р.;
відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Аквамарин" - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарин" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя А.Р. Ейвазова) від 21 березня 2011 року у справі № 5002-34/300-2011
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарин" (вул. Глінки/ Ж.Дерюгіної, 57В/2А,Сімферополь, 95022)
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 22608,87 грн.;
за зустрічним позовом про стягнення 6842,50 грн.
20 січня 2011 року ФОП ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 256, 525, 632, 638, 641, 851 ЦК України звернулась до господарського суду АР Крим з позовною заявою до ТОВ "Аквамарин" про визнання недійсним додаткової угоди № 1 від 05.02.2009 до договору № 1/160 від 10.10.2009 р., укладеного між ТОВ "Аквамарин" та ФОП ОСОБА_1, та стягнення з відповідача (з урахуванням уточнень від 21.03.2011 р.) суми 22602 грн. 51 коп. з яких: 17150 грн. сума основного боргу, 2127 грн. 45 коп. пені., 1325 грн. 06 коп. штрафні санкції, 2000 грн. вартість додаткових витрат (т.1 а.с. 3-5, 122-124).
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Аквамарин" частково не виконані умови договору № 1/160 від 10.10.2009 р., тобто, недоплачено 17150 грн. за договором, у той час коли ФОП ОСОБА_1 повністю виконала свої обов'язки, а тому укладена до вказаного договору, який закінчив свою дію, додаткова угода прийнята з порушенням умов чинного законодавства.
16 лютого 2011 року ТОВ "Аквамарин" на підставі ст.ст. 526, 625 ЦК України звернулось до господарського суду АР Крим із зустрічною позовною заявою до ФОП ОСОБА_1. про стягнення з позивачки по первісному позову на користь ТОВ "Аквамарин" суми переплати за договором № 1/160 від 10.12.2009 р. у розмірі 6842 грн. 50 коп. (т.1 а.с. 59-60).
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що з боку ТОВ "Аквамарин" мається повне виконання умов спірного договору, так як на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1. в рахунок погашення заборгованості переведені кошти іншими юридичними особами згідно договорів доручення на загальну суму 184150 грн., а так як на дату подання зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 здійснила облаштування торгових приміщень торгової галереї „ПАЛАС” у м. Дніпропетровську на загальну суму 177307 грн. 50 коп., вона повинна повернути відповідачеві надлишково отримані 6842 грн. 50 коп.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2011 року у справі №5002-34/300-2011 первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Аквамарин" на користь ФОП ОСОБА_1. 20.202 грн. 50 коп., з яких 17.510 грн. основної заборгованості, 1.713 грн. 85 коп. пені, 286 грн. 90 коп. - відсотки річних, 222 грн. 95 коп. збитків від інфляції, 266 грн. 57 коп. державного мита, 202 грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволені вимог в іншій частині первісного позову відмовлено.
У задоволені зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Аквамарин" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом, у задоволені первісного позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального закону:
- суд 1-ої інстанції помилково не зарахував платіжне доручення № 295 від 22.01.2010 р. від ПП „Граніум” на суму 7000 грн.,
- суд дійшов помилкового висновку про виконання сторонами умов договору № 1/160 від 10.12.2009 р. у повному обсязі на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання робіт, які не мають дати підписання та не могли бути підписані 20.01.2010 р.
- судом зроблений помилковий висновок про недійсність додаткової угоди № 1 від 05.02.2010 р. до договору № 1/160, додаткова угода прийнята з дотриманням вимог діючого законодавства,
- судом не враховано, що у зв'язку не наданням ФОП ОСОБА_1 на адресу ТОВ "Аквамарин" акту приймання-передачі, вона не набула права на стягнення з відповідача 10000 грн.
У судовому засіданні 12 травня 2011 року ФОП ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила рішення суду 1-ої інстанції залишити без змін з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник ТОВ "Аквамарин" у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Судова колегія звертає увагу на те, що про призначення слухання справи ТОВ "Аквамарин" повідомлено ухвалою суду від 21 квітня 2011 року за його юридичною адресою, яка вказана у витязі з ЄДРПОУ - вул. Глінки/ Ж.Дерюгіної, 57В/2А,Сімферополь.
Згідно п.11 Листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників обов'язковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності не з'явившегося представника ТОВ "Аквамарин".
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 10.12.2009 р. між сторонами у справі - ТОВ „Аквамарин” та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №1/160, за умовами якого позивач за замовленням відповідача взяв на себе зобов'язання виконати роботи з облаштування торгових залів першого та другого поверхів Торгової галереї „ПАЛАС” у м. Дніпропетровську по вул. Горького, 6, Горького, 6а, а відповідач - прийняти такі роботи та оплатити на умовах, визначених таким договором (т.1 а.с. 13-15).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
За своєю правовою природою зобов'язання, які виникли в силу факту укладення відповідного договору сторонами є підрядними і врегульовані гл. 61 ЦК України.
Так, згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до умов укладеного сторонами договору, сторонами визначено, що роботи по облаштуванню поверхів ТГ „ПАЛАС” виконуються у відповідності та у строки, встановлені календарним планом та фінансовим планом робіт (додаток №2, п.2.1. договору). Вартість робіт за договором визначена у його п.3 та складає 194 300грн. (без ПДВ).
Як встановлено під час розгляду спорів у даній справі, позивачем виконані роботи, передбачені умови договору, що підтверджується актами виконаних робіт складеними за періодами, визначеними додатком №1 до договору. При цьому, відповідними актами, які підписані представниками сторін, у т.ч. відповідача, визначено, що роботи за договором виконані у повному обсязі та у строк (т.1 а.с.21-23).
Відповідно до графіку виконання робіт, всі роботи, передбачені договором, мали завершитись 18 січня 2010 р., отже, враховуючи засвідчення відповідними актами сторонами факту виконання робіт у строк, у суду не має підстав вважати, що відповідні роботи виконані з порушення відповідних строків, визначених додатком №2 до договору (т.1 а.с.17).
Одним із предметів спору у даній справі є виконання відповідачем зобов'язань за таким договором в частині оплати виконаних робіт за договором та застосування до нього відповідальності, встановленої умовами договору та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором сторонами визначили, що фінансування робіт здійснюється поетапно згідно додатку №2 до договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. При цьому, після укладення договору, відповідач перераховує позивачу аванс у розмірі 157.150 грн. (без ПДВ) на здійснення підготовчих робіт, а подальше фінансування здійснюєте відповідно до додатку № 2.
Додатком № 2 визначено графік фінансування робіт, який передбачає строк сплати авансових платежів за кожним етапом робіт та строк здійснення розрахунків по кожному етапу та під етапу. При цьому, графік фінансування встановлює строк лише для частини платежів за договором, сукупний розмір яких складає 194.050 грн., а ціна робіт за договором визначена його п.3 та становить 194.300грн. (т. 1 а.с.17)
Поряд з цим, п.3 договору визначено, що кінцевий розрахунок здійснюється протягом банківських днів після підписання актів здачі-приймання робіт.
Таким чином, враховуючи встановлення сторонами у договорі умови щодо остаточного розрахунку у строк протягом 3-ох банківських днів після підписання актів здачі-приймання робіт, відповідача можна вважати таким, що допустив порушення виконання зобов'язань з оплати робіт за договором лише після спливу відповідного строку.
Враховуючи підписання сторонами актів виконаних робіт із засвідченням факту їх виконання у строк, умови договору (графік виконання робіт), відповідно до яких кінцевий строк виконання робіт встановлено до 18.01.2010 р., зобов'язання з проведення остаточного розрахунку за виконані роботи мало бути виконано до 21.01.2010 р. включно.
Як встановлено судом, відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт виконані лише частково, а саме: 14.12.2009 р. перераховано 137.950 грн. платіжним дорученням № 455, 14.01.2010 р. перераховано 19.200 грн. платіжним дорученням № 502, 08.02.2010 р. перераховано 20.000 грн. платіжним дорученням № 115. Всього на момент розгляду спору у даній справі по суті перераховано в рахунок оплати робіт за договором 177.150 грн. (т.1 а.с. 71-72, 74, 76-78).
Зазначені грошові кошти перераховані за відповідача третіми особами - ПП «Нибела»та ПП «Крайс»відповідно до договорів доручення відповідно: №51/136 від 11.12.2009р., №58/138 від 26.01.2010р. (т.1 а.с.70, 75).
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
В силу ст. 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто; у цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Договором передбачена можливість виконання відповідного зобов'язання за відповідача ПП «Нибела»(п.3 договору). При цьому, відповідний договір прямо не передбачає заборону на виконання зобов'язання відповідача з оплати виконаних робіт іншими особами.
Враховуючи зазначене, не можна вважати порушенням умов договору виконання зобов'язання з оплати вказаних робіт за відповідача вказаними третіми особами і таке зобов'язання не можна вважати виконаним у відповідній частині неналежною особою.
У поданій зустрічній позовній заяві та судовому засіданні відповідач наполягав на тому, що також в рахунок оплати робіт за договором, платіжним дорученням № 295 від 22.01.2010 р. ПП «Граниум»перераховано позивачу 7000 грн. У підтвердження відповідних доводів відповідачем надано договір доручення №60/137 від 12.01.2010 р. та вказане платіжне доручення (т.1 а.с.73,74).
Згідно вказаного договору, відповідач доручив ПП «Граніум»здійснити платіж у розмірі 7.000грн. на розрахунковий рахунок ОСОБА_1. в строк до 01.02.2010 р. за роботи по облаштуванню торгових залів 1 та 2 поверхів ТГ „ПАЛАС” в м. Дніпропетровську по вул. Горького 6 та Горького, 6а
Разом з тим, в графі «призначення платежу» платіжного доручення №295 від 22.01.2010р. зазначено «за ремонт вивіски ТГ ПАЛАС за договором доручення №60 від 21.01.10 з ТОВ «Аквамарин»..., переплата».
Отже, відповідне платіжне доручення не може підтверджувати виконання ПП «Граніум»зобов'язань за договором доручення №60/137 від 12.01.2010р., оскільки містить посилання на договір за іншим номером, від іншої дати та призначення платежу такого платіжного доручення відрізняється від призначення платежу, яке мала здійснити така особа відповідно до п.1 згаданого договору доручення.
Крім того, відповідне платіжне доручення не може бути прийнято як доказ здійснення оплати у розмірі 7 000грн. за виконані роботи відповідно до договору №1/160 від 10.12.2009р. зважаючи на наступне.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Вимоги, що пред'являються до доказів визначені у ст.34 ГПК України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22.
Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.
Так, відповідно до п.2.1 Інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав. При цьому, згідно п.2.3 Інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.
Зокрема, згідно п.3.1 Інструкції, платіжне доручення, одним із реквізитів якого є графа "призначення платежу", оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції
В силу п.3.8 Інструкції, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".
Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.
Згідно п.2.29 Інструкції, платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку.
Між тим, відповідачем не надано доказів відкликання відповідного платіжного доручення.
Таким чином, відповідне платіжне доручення виконано банком з урахуванням визначеного у ньому призначення такого платежу.
На умови додаткової угоди №1 від 05.02.2010р. до договору №1/160 від 10.12.2009р. ТОВ „Аквамарин” посилається, стверджуючи, що за домовленістю сторін ціну робіт за договором №1/160 від 20.12.2009 р. зменшено до 187.307,5грн. та встановлено, що частина оплати таких робіт, а саме у розмірі 10.000 грн. здійснюється лише після підтвердження виконання позивачем додаткових зобов'язань щодо відновлення вивіски ДП "Твоя кімната - Дніпропетровськ" та відсутність претензій згідно акта прийому-передачі протягом 2 банківських днів.
На вказані обставини ТОВ „Аквамарин” посилається, вказуючи про те, що, оскільки позивачем не виконані зобов'язання щодо виконання відповідних робіт з відновлення вивіски, що могло підтверджуватись відповідним актом, строк виконання зобов'язання з оплати 10.000 грн. за виконані роботи за договором не настав.
Спірною додатковою угодою сторонами передбачалось зменшити вартість робіт за договором №1/160 до 187.307,5грн. При цьому, відповідно до п.2 такої додаткової угоди, позивачка бере на себе додаткові зобов'язання по відновленню вивіски ДП "Твоя кімната -Дніпропетровськ", а відповідач щодо оплати відновлювальних робіт згідно графіка фінансування; вартість, комплектація робіт та графік фінансування вказується у додатку №1 до такої додаткової угоди.
Також, спірною додатковою угодою визначено, що до 09.02.2010р. відповідач сплачує 20 000грн. за роботи по облаштуванню торгових залів 1-го та 2-го поверхів торгової галереї „ПАЛАС”, а сума, яка залишається до сплати - 10 000грн. за роботи по облаштуванню вказаних торгових залів, сплачується після підтвердження ДП "Твоя кімната-Дніпропетровськ" прийняття робіт по відновленню вивіски, відсутності претензій згідно акта прийому-передачі протягом двох банківських днів. Інші умови договору зазначеною додатковою угодою залишені без змін.
Таким чином, із змісту вказаної додаткової угоди вбачається, що сторонами передбачалось досягнення згоди щодо певних умов такої додаткової угоди, а саме щодо вартості відновлювальних робіт, комплектації робіт та графіку їх фінансування шляхом підписання додатку №1 до додаткової угоди.
Позивачка посилається на те, що сторонами у встановленому порядку, а саме шляхом підписання додатку №1 до такої додаткової угоди, згоди щодо таких умов додаткової угоди не досягнуто. Відповідач не спростував відповідного факту шляхом надання відповідних доказів суду.
Під час розгляду спору у даній справі судом також не встановлено, що сторонами досягнуто згоди щодо таких істотних умов відповідної додаткової угоди.
Зазначені умови договору є істотними, оскільки за заявою сторін, яка міститься у п.2 спірної додаткової угоди, щодо них мало бути досягнуто згоди шляхом підписання додатку №1 до такої додаткової угоди.
Так, згідно ч.ч. 2,3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладені господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Аналогічне визначення істотних умов договору надано і ч.2 ст.638 ЦК України.
Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Разом з тим, неузгодження сторонами істотних умов договору не є підставою для визнання такого договору недійсним, оскільки, в такому випадку, в силу ч.8 ст.181 ГК України, він є взагалі неукладеним (таким, що не відбувся).
Враховуючи відсутність факту укладення спірної додаткової угоди, заявлені вимоги в частині визнання її недійсною не підлягають задоволенню, враховуючи відсутність самого факту порушення (укладення угоди, зокрема, всупереч чинному законодавству).
Так як, сторони не досягли домовленості щодо всіх істотних умов додаткової угоди №1 від 05.02.2010р. не можна вважати, що зобов'язання відповідача з оплати робіт за договором в силу відповідної додаткової угоди змінилось, а саме змінилась ціна робіт, які відповідач мав сплатити.
До того ж, слід зазначити, що спірна додаткова угода фактично передбачає виникнення зобов'язання по прийняттю додаткових робіт від позивача у третьої особи - ДП "Твоя кімната-Дніпропетровськ", що прямо суперечить ст. 511 ЦК України, а тому посилання ТОВ „Аквамарин” на те, що спірна додаткова угода є дійсною, безпідставні, так як не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Так як спірна додаткова угода є не укладеною, вона не є підставою для виникнення, припинення чи зміни прав та обов'язків сторін у справі, у т.ч. зміни зобов'язання відповідача за основним договором. Також, слід зазначити, що чинне законодавство за загальним правилом не забороняє дострокове виконання зобов'язань.
Згідно ст. 531 ЦК України, боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Умови договору не встановлюють зборони дострокового виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати виконаних робіт; не встановлює такої заборони для відповідного зобов'язання і чинне законодавство.
Таким чином, навіть у разі, якщо б відповідну спірну додаткову угоду можна було б вважати укладеною, підстав для повернення коштів, сплачених в рахунок оплати робіт за договором, який у судовому порядку не оскаржений, немає.
Також судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 33 ГПК України ТОВ „Аквамарин” не довів обставин того, за яку саме дату були укладені акти виконаних робіт.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарин" залишити без задоволення
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2011 року у справі № 5002-34/300-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді О.А.Латинін
О.Г. Градова
Розсилка:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквамарин" (вул. Глінки/Ж.Дерюгіної, 57В/2А, Сімферополь, 95022)